Постанова

від 28.11.2017 по справі 910/8195/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Справа № 910/8195/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року

у справі № 910/8195/17

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська фармацевтична компанія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.",

про стягнення 1133373,87 грн.,-

за участю представників

позивача - Сиротін Д.В.

відповідача - Бачинська А.Ю.

третіх осіб - о 1. Веніцька В.І.

2. Кобець І.В., Атоманова Ю.Є.

вільний слухач - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі 910/8195/17 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська фармацевтична компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 1 100 000 грн. заборгованості та 16 500 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі №910/8195/17 скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в такій редакції, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою постановою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 листопада 2014 року між ТОВ "Фрам Ко", як постачальником, та ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія", як покупцем, укладено договір поставки товару №419, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), інше, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину договору (пункт 1.2 договору).

Строк оплати товару, сума кожної поставки, зазначається у накладних (пункт 4.1 договору). Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або готівковій формі відповідно до законодавства (пункт 4.2 договору).

Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати за накладними, які не сплачені та строк оплати яких настав (пункт 4.3 договору).

Покупець зобов'язаний прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних (пункт 5.2 договору).

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що укладений третьою особою та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи (товарно-транспортні накладні), що на виконання умов договору ТОВ "Фрам Ко" за період з 17 лютого 2017 року по 18 березня 2017 року поставило відповідачу товар на загальну суму 1133 373,87 грн.

21 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", як фактором, та ТОВ "Фрам Ко", як клієнтом, укладено договір надання послуги факторингу № Ф240317/6, п.1.1 якого сторони погодили, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1 133 373,87 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська фармацевтична компанія" в розмірі 1 133 373,87 грн.

Статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, укладений позивачем та третьою особою - ТОВ "Фрам Ко" правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання договору факторингу третя особа передала позивачу товарно-транспортні накладні за період з 17 лютого 2017 року по 18 березня 2017 року, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 1133373,87 грн.

Отже, у позивача виникло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська фармацевтична компанія" на суму 1133373,87 грн. за договором.

27 березня 2017 року між ТОВ "Медичний цент М.Т.К." та ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" укладено договір поруки, відповідно до якого ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" зобов'язується відповідати перед кредитором (ТОВ "Медичний центр М.Т.К.") за виконання боржником ТОВ "Фрам Ко" своїх зобов'язань за договором постачання №4/17 від 02 січня 2017 року в сумі 1 100 000 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за основним договором поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

18 квітня 2017 року ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" отримало вимогу ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." про сплату коштів в сумі 1 100 000 грн. у відповідності до умов договору поруки.

Про надходження вимоги кредитора відповідачем повідомлено боржника - ТОВ "Фрам Ко" листом від 20 квітня 2017 року.

На виконання договору поруки від 27 березня 2017 року та договору постачання №4/17 від 02 січня 2017 року поручителем ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" було сплачено ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." на підставі платіжного доручення №4712 від 21 квітня 2017 року кошти в сумі 770 000 грн. та на підставі платіжного доручення №1039 від 21 квітня 2017 року кошти в сумі 330 000 грн.

Призначення платежу згідно платіжного доручення №4712 від 21 квітня 2017 року - "оплата за медтовар зг.накл. № б/н від 21 квітня 2017 року в т.ч. ПДВ 20% 128333,33 грн.", згідно платіжного доручення № 1039 від 21 квітня 2017 року - "оплата за медтовар зг.накл. №б/н від 21 квітня 2017 року в т.ч. ПДВ 20% 55000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції зазначив про те, що платіжні доручення №4712 від 21 квітня 2017 року та № 1039 від 21 квітня 2017 року, з огляду на призначення платежу, не є належним доказом виконання умов договору поруки, тому, на думку суду, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 100 000 грн.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з висновком суду першої інстанції та аналогічними доводами позивача з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з технічною помилкою в платіжних дорученнях ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" здійснено уточнення в АТ "ОТП Банк № (вх.. №00-05/41-1 від 24 квітня 2017 року та електронний лист в системі Клієнт-Банк), в ПАТ "Альфа Банк" (електронний лист в системі Клієнт-Банк від 24 квітня 2017 року) та 28 квітня 2017 року в ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (вх..№977/3 від 28.04.2017р.), в яких ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" просить вважати правильним призначення платежу - "сплата на виконання договору поруки від 27 березня 2017 року без ПДВ".

З відповіді ТОВ "Медичний центр М.Т.К." №МТК/02-468/5 від 06 липня 2017 року на запит ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Медичний центр М.Т.К." прийнято уточнення ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" інформації, зазначеної у реквізити "призначення платежу" в платіжному дорученні №4712 від 21квітня 2017 року та №1039 від 21 квітня 2017 року. При цьому, як зазначено в листі №МТК/02-468/5 від 06 липня 2017 року в підтвердження виконання ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" за договором поруки від 27 березня 2017 року, слугує той факт, що ТОВ "Медичний центр М.Т.К." передав всі документи ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія", які підтверджують обов'язок ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.". Зобов'язання ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" перед ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." за договором поруки від 27 березня 2017 року виконані в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять всі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, станом на 21 квітня 2017 року існувала заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ " Чернігівська фармацевтична компанія " у розмірі 1100 000 грн.

24 квітня 2017 року ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" направлено на адресу ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки товару №419 від 18 листопада 2014 року та договором поруки від 27 березня 2017 року на суму 1100000 грн. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог отримана ТОВ "Фрам Ко" 27 квітня 2017 року.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо сплати коштів в сумі 1 100 000 грн. за договором поставки товару №419 від 18 листопада 2014 року ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 24 квітня 2017 року вих. №106.

Необґрунтованими є доводи заявника касаційної скарги про те, що договір поруки був укладений з порушенням інтересів і прав ТОВ "Фрам Ко" з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до п. 8.2 договору постачання №4/17 від 02 січня 2017 року сторони погодили, що жодна із сторін не має права передати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Отже, за умовами договору поставки попередня письмова згода продавця (ТОВ "Фрам Ко") необхідна лише у випадку передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом з тим, договір поставки не забороняє заміну кредитора у зобов'язанні шляхом виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) без попередньої згоди покупця. Не містить таких умов і зміст договору поруки.

Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність обов'язку повідомляти боржника про укладення договору поруки, оскільки це не передбачало законодавством України.

Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Тобто, саме по собі не повідомлення поручителем боржника про виконання ним обов'язків за договором поруки не спричиняє недійсність виконаного поручителем зобов'язання, а лише надає право боржнику заперечувати проти вимоги поручителя з тих підстав, з яких боржник міг би заперечувати проти вимоги кредитора.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" повідомило ТОВ "Фрам Ко" про надходження вимоги кредитора 20 квітня 2017 року.

Договір поруки від 27 березня 2017 року судом недійсним не визнавався, відтак є дійсним та створює правові наслідки.

Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції договір про надання послуги факторингу №Ф240317/6 укладено 21 березня 2017 року, однак повідомлення про відступлення права грошової вимоги направлено ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" лише 10 травня 2017 року, отже з огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, виконання ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" обов'язку за договором поставки товару №419 від 18 листопада 2014 року ТОВ "Фрам Ко" є належним виконанням.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про відступлення права грошової вимоги направлено ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" 10 травня 2017 року відбулось після вимоги ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (отриманої ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" 18 квітня 2017 року) про сплату коштів, після здійснення оплати 21 квітня 2017 року платіжними дорученнями №4712 та № 1039 та після направлення 24 квітня 2017 року ТОВ "Фрам Ко" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, отже на момент повідомлення про відступлення права грошової вимоги позивачу - зобов'язання вже було виконано відповідачем.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 33 737,87 грн., рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не оскаржують, тому не підлягають перегляду.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/8195/17 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді М. М. Малетич

О. М. Сибіга