Постанова

від 03.07.2017 по справі 910/22488/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 910/22488/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4 наухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.17 у справі№910/22488/16 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "український капітал" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" прозобов'язання звільнити приміщення та стягнення збитків, за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 допублічного акціонерного товариства "Банк "український капітал" прозобов'язання виконувати обов'язки орендодавця, за участі представників сторін:

від позивача - Сакідон А.О.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

06.02.2017 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) первісний позов задоволено частково: зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення №63, №66, загальною площею 251,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" звільнити вказані приміщення. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

06.03.2017 ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судді Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на зазначене рішення повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просила скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 з підстав порушення норм процесуального права, а справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Згідно положень ч.2 ст.111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 94 цього Кодексу визначено загальні вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, дотримання яких є обов'язковим при поданні такої скарги до суду.

Так, частиною 3 статті 94 ГПК України встановлено, що при поданні апеляційної скарги до неї додаються, зокрема, докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Із матеріалів справи видно, що предметом первісного позову є вимоги ПАТ "Банк "український капітал" до ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Меролекс і К" про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення збитків, тобто вимоги майнового та немайнового характеру. Предметом зустрічного позову є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "український капітал" про зобов'язання виконувати обов'язки орендодавця, тобто вимоги немайнового характеру.

Ураховуючи, що кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому відношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.

Тобто у разі оскарження до апеляційного суду рішення місцевого суду, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо заявник не згоден з оскаржуваним рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватись з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Повертаючи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що як видно із матеріалів апеляційної скарги, заявником оскаржувалось рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову. Тому установивши, що підприємцем було сплачено 1515,80грн. судового збору, тобто лише за розгляд вимог немайнового характеру за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявником не сплачено судовий збір у встановлених порядку та розмірі, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Одночасно колегія суддів частково погоджується з доводами заявника про необгрунтованість висновків апеляційного суду щодо розміру судового збору за подання зустрічної позовної заяви, який за висновками цього суду мав становити 3 031,60грн. (дві вимоги немайнового характеру). Між тим, предметом зустрічного позову є лише одна немайнова вимога - зобов'язати виконувати обов'язки орендодавця.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що допущена помилка в цілому не вплинула на законність прийнятої ухвали апеляційного суду, оскільки виходячи з предмету апеляційного оскарження заявником не у достатньому обсязі було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідні висновки у мотивувальній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 слід змінити.

Беручи до уваги викладене, з огляду на імперативні приписи статті 97 ГПК України, процесуально вірними є мотиви, покладені в підгрунтя оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, яка є законною і обґрунтованою.

Будь-яких обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.03.17, при постановленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111 7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.17 у справі №910/22488/16 господарського суду міста Києва - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова