Постанова

від 28.08.2017 по справі 910/22488/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року Справа № 910/22488/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Стратієнко Л.В., розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4 наухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.17 у справігосподарського суду міста Києва №910/22488/16 за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Банк Український капітал" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К", прозобов'язання звільнити приміщення та стягнення збитків, за зустрічнимпозовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К", фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 допублічного акціонерного товариства "Банк Український капітал" прозобов'язання виконувати обов'язки орендодавця,

за участі представників сторін:

від позивача - Сакідон А.О.,

від відповідача-1 - ОСОБА_8,

від відповідача-2 - не з'явилися,

від ОСОБА_4 - ОСОБА_9,

У С Т А Н О В И В:

07.12.2016 публічне акціонерне товариство "Банк Український капітал" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення збитків. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що останні без достатніх правових підстав займають належні ПАТ "Банк Український капітал" приміщення, оскільки договори оренди нежитлових приміщень №01-05/15 від 01.05.2015, укладені ними з колишнім власником цих приміщень є нікчемними в силу положень ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", чим банку завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

22.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 подали до суду зустрічну позовну заяву про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Банк Український капітал" виконувати виконувати обов'язки орендодавця за договорами оренди приміщень №01-05/15 від 01.05.2015. Вмотивовуючи зустрічні позовні вимоги стверджували, що ними належним чином виконуються обов'язки зі сплати орендної плати, виконання яких банк приймає без заперечень, тобто останнім визнано зазначені договори оренди.

06.02.2017 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) первісний позов задоволено частково, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 звільнити нежитлові приміщення №63, №66, загальною площею 251,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" звільнити нежитлові приміщення №63, №66, загальною площею 251,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У решті вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

30.05.2017 ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судді Яковлєв М.Л., Чорна Л.В., Разіна Т.І.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу від 30.05.2017, справу направити для повторного розгляду.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Виходячи з вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарських характер.

Положеннями статті 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Із аналізу наведеної статті закону вбачається, що особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, в обгрунтування порушення своїх прав ОСОБА_4 вказувала, що є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про постачання електричної енергії №50937 від 12.12.2007, а в приміщення за вказаною адресою зведено на її ім'я "виділену" лінію електропостачання. Таким чином, апелянт уважав, продовжує забезпечувати відповідачів електричною енергією. Скаржник зауважував і на тому, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення ФОП ОСОБА_10 третьою особою у справі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із непов'язаності дій ОСОБА_4 щодо забезпечення відповідачів електропостачанням, з предметом спору у цій справі. Зазначені дії, за висновками суду, є особистою ініціативою скаржника, не грунтуються на вимогах закону чи будь-яких приватноправових відносинах сторін.

Натомість первісний позов публічного акціонерного товариства "Банк Український капітал" грунтується на обставинах, встановлених рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2013 у справі №758/10412/13-ц, яким було стягнуто з ОСОБА_4, як іпотекодавця, на користь ПАТ "Банк "Український капітал" кредитну заборгованість за кредитним договором №26св-07 від 26.04.2007 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на спірні приміщення№№63,66. Останні на підставі свідоцтва від 24.06.2015 реєстровий номер 3489, належать на праві власності публічному акціонерному товариству "Банк "Український капітал", тому вибули із володіння заявника.

Установивши відсутність порушення оскаржуваним рішенням прав та обов'язків ОСОБА_4, яка не брала участі у справі №910/22488/16, суд апеляційної інстанції обгрунтовано припинив провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю суб'єкта апеляційного оскарження.

Твердження касаційної скарги колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки заявник не довів належними засобами доказування порушення спірним рішенням та ухвалою його прав та інтересів. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що права скаржника дійсно були порушені, останнім також не надано.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає процесуально вірними мотиви, покладені у підґрунтя оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, що дає підстави залишити її без зміни. Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі господарського суду міста Києва №910/22488/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЛ.В. Стратієнко