Ухвала

від 06.07.2017 по справі 7/159-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06 липня 2017 р. Справа № 7/159-09

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі

за позовом : Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

до : Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ "ВКП"Техногаз", м. Вінниця

про звернення стягнення на заставлене майно

За участю секретаря судового засідання: Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача (стягувача): не з'явився.

відповідача (боржника): Захарчук Максим Володимирович, посвідчення адвоката № 88 від 20.07.2016 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ "ВКП"Техногаз": не з'явився.

відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління ДВС Міністерства юстиції України у Вінницькій області: Заводнюк Ірина Миколаївна, довіреність б/н від 20.04.2017 р., паспорт АВ № 774727 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 20.11.2007 р.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерного товариства "ОТП Банк" подано позов про звернення стягнення на заставлене майно фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно договору застави № PL 08-277/В00 від 04.06.2008 р., а саме: АГНКМС М-45, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а кошти направлені від реалізації предмета застави направити на погашення загальної заборгованості в сумі 3 571 079,36 доларів США та 2 333 723,69 гривень перед ЗАТ "ОТП Банк" на користь Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" по ряду кредитних договорів укладених між позивачем та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз"".

Ухвалою суду від 30.06.2009 р. порушено провадження у справі № 7/159-09.

22.09.2010 р. у справі № 7/159-09 винесено рішення яким позов задоволено повністю позов задоволено повністю - звернуто стягнення на предмет застави Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного Товариства "ОТП Банк" за Договором застави № PL 08-277/В00 від 04.06.2008 р., а саме: АГНКМС М-45, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а кошти отримані від реалізації предмета застави, направлено на погашення загальної заборгованості в сумі 3 571 079,36 (три мільйони п'ятсот сімдесят одна тисяча сімдесят дев'ять, 36/100) доларів США та 2 333 723,69 (два мільйони триста тридцять три тисячі сімсот двадцять три, 69/100 ) гривні перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", а також стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"- 25500 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 312 грн 50 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

06.04.2010 р. відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2009 р. у справі № 7/159-09, яке набрало законної сили 25.02.2010 р. видано відповідний наказ.

12.06.2017 р. до суду надійшла скарга б/н від 12.06.2017 р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Заводнюк І.М. щодо невжиття заходів стосовно скасування арешту та розшуку майна ОСОБА_1 вжиті згідно постанов від 07.02.2017 р. та від 22.05.2017 р. у виконавчому провадженні № 53247048.

Ухвалою суду від 13.06.2017 р. скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № б/н від 12.06.2017 р. призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2017 р.

05.07.2017 р. представником відповідача (боржника) подано клопотання (б/н від 05.06.2017 р.) про долучення до матеріалів справи ряду документів.

Представники позивача та третьої особи в засідання суду 06.07.2017 р. не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином - ухвалою від 13.06.2017 р., яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

Також факт належного повідомлення позивача (стягувача) підтверджується поштовим повідомленням № 0103321502893, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки останнім в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки згідно із приписами ч.2 ст.121 2 ГПК України неявка стягувача та третьої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності позивача, відповідача та третьої особи.

За відсутності відповідного клопотання розгляд скарги здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 06.07.2017 р. представником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області подано заперечення на скаргу (б/н від 12.06.017 р.) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому останній просить суд в задоволенні скарги відмовити вважаючи вимоги скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні 06.07.2017 р. представником відповідача (скаржником) подано копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 53247048.

Заслухавши пояснення представників боржника та представника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Вінницькій області, дослідивши матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу виданого 06.04.2010 р. Господарського суду Вінницької області у справі № 7/159-09 судом встановлено наступне.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Вінницькій області після повернення виконавчого документа на підставі вимоги Департаменту ДВС МУЮ після надходження до нього відповідних клопотань боржника не скасовано арешт та розшук транспортних засобів належних останньому.

В якості нормативного обгрунтування скаржник посилається на положення п.1 ч.1, ч.3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Заперечуючи щодо поданої скарги відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Вінницькій області вказує на те, що остання є необґрунтованою, необ'єктивною та безпідставною вказуючи, що згідно приписів ч.1 ст.40, ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для скасування арешту накладеного на майно боржника відсутні.

Із матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 23801472 з виконання наказу 7/159-09 Господарського суду Вінницької області від 06.04.2010 р. про звернення стягнення на предмет застави Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

18.07.2013 р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 23801472 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 357107,93 дол. США та 233 372,36 грн. на користь держави.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 23801472 з виконання наказу по справі № 7/159-09 Господарського суду Вінницької області від 06.04.2010 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та на підставі заяви від 29.12.2016 р. № 13-0-35-1903/20-1/9 згідно ст.ст.3, 24, 26, 40 Закону України "Про виконавче провадження" направлено на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

18.01.2017 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53247048 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.07.2013 № 23801472.

В рамках вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Вінницькій області від 07.02.2017 р. накладено арешт нерухоме та рухоме майно боржника, а постановою від 22.05.2017 р. оголошено в розшук майно (транспортні засоби) належні боржнику.

01.06.2017 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Вінницькій області стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій.

Крім того, як встановлено судом, 18.01.2017 р. постановою заступника директора Департаменту-начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С.С. скасовано постанову від 29.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 23801472.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у Вінницькій області Кузьменко О.С. від 18.05.2017 р. закінчено виконавче провадження № 23801472 по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області № 7/159-09 від 06.04.2010 р. про звернення стягнення на заставне майно у зв'язку повним виконанням рішення суду з огляду на реалізацію заставного майна на прилюдних торгах на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

Листом від 17.05.2017 р. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про повернення постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку із скасуванням постанови від 29.12.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 23801472 .

30.05.2017 р. боржником подано заяву до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про вжиття заходів для скасування постанови про розшук майна боржника від 22.05.2017 р.

01.06.2017 р. Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області своєю постановою повернув Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанову про стягнення із боржника виконавчого збору винесену 13.07.2013 р. в межах виконавчого провадження № 23801472 на підставі п.1. ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

29.06.2017 р. боржником повторно подано заяву до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про вжиття заходів для скасування заходів арешту та розшуку майна боржника.

Також судом встановлено, що 06.07.2017 р. Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження в частині стягнення витрат на виконавче провадження у зв'язку із його повним виконанням.

За результатами встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Враховуючи, що оспорювані виконавчі дії вчинялися після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., оцінка правомірності дій державного виконавця здійснюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання .

Такими заявами в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" є: заява стягувача про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (ч. 5 ст. 5 Закону); заява сторони, а також заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником (ч. 5 ст. 15 Закону); заява стягувача про прийняття виконавцем рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень) (п. 11 ч. 2 ст.18 Закону); заяви про відвід виконавця (ст. 23 Закону); заява стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону); заяви учасника виконавчого провадження про порядок надсилання документів виконавчого провадження (ч.4 ст. 28 Закону); заяви про відкладення проведення виконавчих дій, заява сторони до державного виконавця про звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ст.ст. 32, 33 Закону); заява стягувача про повернення виконавчого документа (ч. 1 ст.37 Закону); заява стягувача про зарахування стягнутих з боржника коштів (ст. 47 Закону); заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно (ст. 59 Закону); заява стягувача про відновлення виконавчого провадження (ч. 6 ст. 67 Закону); заява стягувача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника (ч. 2 ст. 68 Закону); заява сторони виконавчого провадження про виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних і чи арифметичних помилок (ч. 3 ст. 74 Закону); заяви стягувача або боржника повідомляти про розрахунок заборгованості у порядку ст.71 Закону.

Тобто, норми Закону передбачають подання заяв сторонами виконавчого провадження чи заінтересованими сторонами тільки на виконання заходів виконавчого провадження.

Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) , корпоративні права , майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника , у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа .

Згідно ч.3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1 , 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається .

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто , державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору , яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону (авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача), після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір . Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч.3 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника ; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що після повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст.37 та закінчення виконавчого провадження згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" накладений на майно боржника арешт знімається, а за рахунок отриманих від реалізації заставного майна коштів при їх розподілі погашається сума виконавчого збору.

Слід вказати, що листом від 27.06.2017 р. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив на запит представника боржника, з поміж іншого, про відсутність у державного виконавця повноважень щодо подальшого стягнення заборгованості за виконавчим документом та вжиття заходів щодо стягнення виконавчого збору у зв'язку із реалізацією предмета застави .

Також у вказаному листі зазначено про те, що питання зняття арешту та розшуку майна боржника підлягає вирішенню Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області .

При цьому матеріали справи не містять доказів винесення відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області постанови про стягнення виконавчого збору у відповідності до ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" при тому, що останнім винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в частині стягнення витрат на виконавче провадження.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області незважаючи на неодноразові заяви боржника не виконано вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до ч.3 ст.121 2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується у п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення скарги стягувача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу б/н від 12.06.2017 р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Заводнюк І.М. задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Заводнюк І.М. у виконавчому провадженні № 53247048.

3. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вжити заходів щодо скасування арешту та розшуку майна боржника прийнятих згідно постанови від 07.02.2017 р. та від 22.05.2017 р. у виконавчому провадженні № 53247048.

4. Ухвалу надіслати позивачу та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Жилянська, 43, м.Київ, 01033.

3 - ТОВ ВКП "Техногаз"- вул.Космонавтів, 39, м.Вінниця, 21021.