Рішення

від 03.07.2017 по справі 922/2661/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р.Справа № 922/2661/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків до Акціонерного товариства "А.М.Б." м. Харків про стягнення 72129,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "А.М.Б.", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 72 129,50 грн. безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою по вул. Котлова, 52 у м. Харкові, на якій розташовані належні йому нежитлові будівлі, за яке позивач, як постійний користувач зазначеної земельної ділянки сплачував земельний податок, а тому відповідач повинен компенсувати витрати позивача по сплаті земельного податку за період червень 2013 року по червень 2016 року пропорційно площі нежитлових будівель на зазначеній земельній ділянці, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у даній справі у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2016 скасовано, а справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2017 для розгляду справи визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 12.05.2017 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2017 об 11:00.

29.05.2017 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, вказує на те, що сплачуючи узгоджену суму свого податкового зобов'язання до бюджету, позивач не набував при цьому прав вимоги до іншої особи, і документи про сплату позивачем податкового зобов'язання за третю особу не складались. Як видно, у АТ «А.М.Б.» не існувало обов'язку сплачувати земельний податок за вказаний позивачем період. Суми коштів, які сплачені позивачем в якості земельного податку, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є місцевий бюджет. У зв'язку із цим позивач не сплатив зазначені кошти замість відповідача, а відповідач не зберіг безпідставно вказані грошові кошти за рахунок позивача. Платником земельного податку за конкретну земельну ділянку та за конкретний період може бути лише одна особа. Законодавство не передбачає можливість подвійного стягнення податку за одне й те ж саме з різних осіб. Податкове законодавство також не передбачає можливості назвати себе платником податку за конкретну земельну ділянку та за конкретний період, сплатити його до бюджету, а потім заявити, що цей податок був сплачений за іншу особу, яка і є платником цього податку, і вимагати з цієї особи повернути ці кошти. Сплата такої компенсації в даному випадку до переоформлення прав на земельну ділянку була б можлива на підставі договору, укладеного між позивачем та відповідачем, але такий договір не укладався. Якщо позивач був платником податку за вказаний період відповідно до поданих податкових декларацій, то він не має підстав для того, щоб заявляти про існування такого обов'язку у відповідача. Якщо позивач вважає, що безпідставно сплачував податок у зазначений період, то він повинен діяти у відповідності з нормами податкового законодавства, тобто подати уточнені податкові декларації за спірний період та вимагати повернути сплачені суми податку з бюджету, а податковий орган вже повинен пред'являти вимоги до іншої особи, яку вважатиме платником такого податку, наприклад до відповідача. Надані письмові заперечення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.05.2017 розгляд справи був відкладений до 12.06.2017 до 11:00. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Харківську міську раду.

07.06.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких, зокрема, позивач зазначає, що внаслідок фактичного використання відповідачем земельної ділянки, розташованої під належними йому на праві власності нежитловими будівлями, останній безпідставно не несе законодавчо визначені витрати за таке користування земельною ділянкою. Позивач стверджує, що фактичне користування земельної ділянкою з боку відповідача робить неможливим використання цієї ж земельної ділянки позивачем для власних цілей. Безпідставне набуття майна в даному випадку виразилось в збереженні відповідачем грошової суми належної до сплати, за фактичне користування земельною ділянкою, пов'язане із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). При цьому, ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України не пов'язує право потерпілої особи на повернення належного їй майна виключно з обставинами його неправомірного набуття іншою особою, а й передбачає можливість застосування нормативно визначеного механізму захисту прав потерпілої особи і в разі, зокрема, коли безпідставне збагачення сталось внаслідок події або поведінки самого потерпілого. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем безпідставно збережені грошові кошти за рахунок позивача на оплату земельного податку у сумі 72129,50 грн., що підтверджується наданим розрахунком та підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте за рахунок позивача. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.06.2017 до 26.06.2017 до 11:30 та з 26.06.2017 до 03.07.2017 до 12:00.

26.06.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

03.07.2017 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказує на те, що спір у даній справі виник виключно між сторонами та не стосується сплати податку на землю до бюджету, не впливає на права, обов'язки та законні інтереси Харківської міської ради та при вирішенні спору по суті покладається на розсуд суду. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи покладає вирішення спору на розсуд суду.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 27.12.1995 № 1032 Виробничо - експлуатаційному підприємству "Держпром", правонаступником якого є Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" надано у постійне користування 1,6318 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 04.07.1996 року серія ХР-35-01-001499 для експлуатації та обслуговування адміністративних, житлових, виробничих та допоміжних будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 115 (а.с.11-14).

У зв'язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки, у постійному користуванні позивача залишилася земельна ділянка площею 1,0650 га за адресою вул. Котлова, 54 у м. Харкові.

Відповідні зміни у землекористуванні зазначені у Державному акті на право постійного користування землею серія ХР-35-01-001499 за підписом начальника управління Держкомзему у м. Харкові.

Відповідно до Рішення 5 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.04.2016 № 194/16 припинено позивачу право користування земельною ділянкою площею 1,0650 га за адресою вул. Котлова, 54 у м. Харкові за його добровільною відмовою (а.с.15-23).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював оплату земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Котлова, 54 у м. Харкові та за період з червня 2013 року по червень 2016 року сплачено земельний податок на загальну суму 152011,79 грн., що підтверджується виписками по рахунку, платіжними дорученнями (арк. 71-106), податковими деклараціями (арк. 24-44) за 2013, 2014, 2015, 2016 року.

Відсутність заборгованості по сплаті земельного податку за користування даною земельною ділянкою станом на 11.04.2016 підтверджується повідомленням Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2016 за № 4203/10/20-33-12-04-14 (а.с.45).

Згідно відомостей, що містяться в інформаційній довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 56395477 від 31.03.2016 1/2 частка нежитлових будівель, які знаходяться за адресою вул. Котлова, 54, у м. Харкові, а саме: літ. "А-1", загальною площею 131,1 кв.м.; літ. "В-1", загальною площею 242,5 кв.м.; літ. "Г-1", загальною площею 159,1 кв.м.; літ. "Д-1" , загальною площею 92,7 кв.м.; літ. "Е-1", загальною площею 137,9 кв.м.; літ. "Ж-1", загальною площею 494,8 кв.м.; літ. "3-1-2", загальною площею 613,9 кв.м.; літ. "И-1". загальною площею 6,7 кв.м.; літ."К-1', загальною площею 531,4 кв.м.; літ. "Л-І", загальною площею 15,3 кв.м.; літ. "Н-І", загальною площею 60,0 кв.м., всього загальною площею 2485,4 кв.м. належать на праві спільної часткової власності Акціонерному товариству "А.М.Б." на підставі договору купівлі-продажу №1312 від 23.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 р., про що було внесено запис №5480 в книзі: 1 від 04.07.2011 про державну реєстрацію права власності.

Позивач вважає, що враховуючи те, що відповідач починаючи з 04.07.2011 є співвласником 1/2 частки нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 131,1 кв.м.; літ. "В-1", загальною площею 242,5 кв.м.; літ. "Г-1", загальною площею 159,1 кв.м.; літ. "Д-1" , загальною площею 92,7 кв.м.; літ. "Е-1", загальною площею 137,9 кв.м.; літ. "Ж-1", загальною площею 494,8 кв.м.; літ. "3-1-2", загальною площею 613,9 кв.м.; літ. "И-1". загальною площею 6,7 кв.м.; літ."К-1', загальною площею 531,4 кв.м.; літ. "Л-І", загальною площею 15,3 кв.м.; літ. "Н-І", загальною площею 60,0 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54, то він має компенсувати позивачу витрати по сплаті земельного податку за період з червня 2013 року по червень 2016 року в сумі 72129,50 грн. пропорційно площі нежитлових будівель на зазначеній земельній ділянці, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою.

В своєму позові про стягнення безпідставно набутих коштів позивач послався на те, що відповідач, як співвласник 1/2 частки нежитлових будівель, має компенсувати йому витрати по сплаті земельного податку за період з червня 2013 року по червень 2016 року в сумі 72 129, 50 грн., тобто пропорційно площі нежитлових будівель на земельній ділянці, якою він користується та за яку сплачено позивачем податок.

Статтею 356 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Виходячи із змісту статті 181 ЦК України будівля, як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) у разі набутті права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину , на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тобто, нормами ЦК України передбачено виникнення у нового власника об'єктів нерухомості права на оформлення землекористування з метою охорони його права власності.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених правових норм зазначив, що вони закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗУ України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. (див. постанову Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі 6-253цс16).

Тобто, набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, без якої існування будівель та їх використання є неможливим. Наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомості, належних на праві спільної часткової власності відповідачу, свідчить про те, що у нього виникло право на користування частиною земельної ділянки.

Таким чином, до особи, яка набула право власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) це майно переходить разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, оскільки з нею нерозривно пов'язане, тобто, в даному випадку відбувається фактичне набуття земельної ділянки новим власником, розташованого на ній нерухомого майна.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України (в редакції станом на 04.07.2011) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, незважаючи на те, що відповідач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у відповідача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-775а15.

Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, викладене дає підстави суду дійти висновку, що, за умовами положень п. 287.6 ст. 287 ПК України у відповідача з 04.072011 - моменту державної реєстрації права власності на 1/2 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою вул. Котлова, 54, м. Харків виник обов'язок сплачувати податок на земельну ділянку.

Разом з тим, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідач повинен компенсувати позивачу витрати останнього по сплаті земельного податку пропорційно площі нежитлових будівель на зазначений земельній ділянці, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою, посилаючись при цьому на ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Суд не може погодитись з таким твердження позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Згідно п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п.п. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України, податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Як зазначалося вище, позивач здійснював оплату земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Котлова, 54 у м. Харкові та за період з червня 2013 року по червень 2016 року сплачено земельний податок на загальну суму 152011,79 грн., що підтверджується виписками по рахунку, платіжними дорученнями (арк. 71-106), податковими деклараціями (арк. 24-44) за 2013, 2014, 2015, 2016 року.

У матеріалах справи відсутні відомості про існування договору або будь-якої іншої угоди, укладеної між сторонами, умови якого/якої передбачили б, що позивач сплачує податок на землю, а відповідач зобов'язується компенсувати ці витрати.

Суд зазначає, що предметом регулювання статті 1212 ЦК України є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

На думку суду, кошти, які сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є місцевий бюджет. Фактично у даній справі, позивач просить компенсувати за рахунок відповідача сплачений ним земельний податок. Таким чином, норми статті 1212 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися як підстава для повернення сплачених податків.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 10.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_5