Постанова

від 04.09.2017 по справі 922/2661/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 922/2661/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 04 вересня 2017 року;

відповідача - не з'явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, довіреність № 08-11/4312-17 від 05 січня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (вх. №2312 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 03 липня 2017 року у справі № 922/2661/16,

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків,

до Акціонерного товариства "А.М.Б." м. Харків,

про стягнення 72129,50 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 липня 2017 року у справі № 922/2661/16 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

04 вересня 2017 року від Акціонерного товариства "А.М.Б." надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№9143).

04 вересня 2017 року від Харківської міської ради надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№9196).

04 вересня 2017 року від Акціонерного товариства "А.М.Б." надійшли заява про відкладення розгляду справи (вх.№9143).

У судове засідання, яке відбулось 04 вересня 2017 року, з'явився позивач та 3-я особа. Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання.

Проаналізувавши подану Акціонерним товариством "А.М.Б." заяву про відкладення розгляду справи (вх.№9143) колегія суддів зазначає наступне.

Вiдповiдностi до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи вищевикладене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача, не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів відхилила вказане клопотання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

У серпні 2016 року Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "А.М.Б.", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 72 129,50 грн. В обґрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою по вул. Котлова, 52 у м. Харкові, на якій розташовані належні йому нежитлові будівлі, за яке позивач, як постійний користувач зазначеної земельної ділянки сплачував земельний податок, а тому відповідач повинен компенсувати витрати позивача по сплаті земельного податку за період червень 2013 року по червень 2016 року пропорційно площі нежитлових будівель на зазначеній земельній ділянці, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року (головуючий суддя Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Барбашова С.В.) у даній справі у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року та рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року скасовано, а справу направлено до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що кошти, які сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в порядку статті 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" в апеляційній скарзі вказує на існуванні обов'язку у Акціонерного товариства "А.М.Б."сплачувати податок на земельну ділянку з моменту державної реєстрації права власності на 1/2 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою вул. Котлова, 54, як передумови відшкодування сплачених ним коштів.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 27.12.1995 року № 1032 Виробничо - експлуатаційному підприємству "Держпром", правонаступником якого є Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" надано у постійне користування 1,6318 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 04.07.1996 року серія ХР-35-01-001499 для експлуатації та обслуговування адміністративних, житлових, виробничих та допоміжних будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 115 (Том 1, а.с.11-14).

У зв'язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки, у постійному користуванні позивача залишилася земельна ділянка площею 1,0650 га за адресою вул. Котлова, 54 у м. Харкові.

Відповідні зміни у землекористуванні зазначені у Державному акті на право постійного користування землею серія ХР-35-01-001499 за підписом начальника управління Держкомзему у м. Харкові.

Відповідно до Рішення 5 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.04.2016 року № 194/16 припинено позивачу право користування земельною ділянкою площею 1,0650 га за адресою вул. Котлова, 54 у м. Харкові за його добровільною відмовою (Том 1, а.с.15-23).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював оплату земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Котлова, 54 у м. Харкові та за період з червня 2013 року по червень 2016 року сплачено земельний податок на загальну суму 152011,79 грн., що підтверджується виписками по рахунку, платіжними дорученнями (Том 1, а.с. 71-106), податковими деклараціями (Том 1, а.с. 24-44) за 2013, 2014, 2015, 2016 року.

Відсутність заборгованості по сплаті земельного податку за користування даною земельною ділянкою станом на 11.04.2016 року підтверджується повідомленням Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2016 року за № 4203/10/20-33-12-04-14 (ТОм 1, а.с.45).

Згідно відомостей, що містяться в інформаційній довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 56395477 від 31.03.2016 1/2 частка нежитлових будівель, які знаходяться за адресою вул. Котлова, 54, у м. Харкові, а саме: літ. "А-1", загальною площею 131,1 кв.м.; літ. "В-1", загальною площею 242,5 кв.м.; літ. "Г-1", загальною площею 159,1 кв.м.; літ. "Д-1" , загальною площею 92,7 кв.м.; літ. "Е-1", загальною площею 137,9 кв.м.; літ. "Ж-1", загальною площею 494,8 кв.м.; літ. "3-1-2", загальною площею 613,9 кв.м.; літ. "И-1". загальною площею 6,7 кв.м.; літ."К-1', загальною площею 531,4 кв.м.; літ. "Л-І", загальною площею 15,3 кв.м.; літ. "Н-І", загальною площею 60,0 кв.м., всього загальною площею 2485,4 кв.м. належать на праві спільної часткової власності Акціонерному товариству "А.М.Б." на підставі договору купівлі-продажу №1312 від 23.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 р., про що було внесено запис №5480 в книзі: 1 від 04.07.2011 про державну реєстрацію права власності.

Позивач вважає, що враховуючи те, що відповідач починаючи з 04.07.2011 року є співвласником 1/2 частки нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 131,1 кв.м.; літ. "В-1", загальною площею 242,5 кв.м.; літ. "Г-1", загальною площею 159,1 кв.м.; літ. "Д-1" , загальною площею 92,7 кв.м.; літ. "Е-1", загальною площею 137,9 кв.м.; літ. "Ж-1", загальною площею 494,8 кв.м.; літ. "3-1-2", загальною площею 613,9 кв.м.; літ. "И-1". загальною площею 6,7 кв.м.; літ."К-1', загальною площею 531,4 кв.м.; літ. "Л-І", загальною площею 15,3 кв.м.; літ. "Н-І", загальною площею 60,0 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54, то він має компенсувати позивачу витрати по сплаті земельного податку за період з червня 2013 року по червень 2016 року в сумі 72129,50 грн. пропорційно площі нежитлових будівель на зазначеній земельній ділянці, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог колегія суддів зазначає нступне.

За умовами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Більш деталізовано поняття збитків в положення статті 225 Господарського кодексу України. За змістом зазначеної статті, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

На необхідності дослідження судами усіх елементів цивільного правопорушення, при розгляді спорів стосовно стянення суми збитків, наголошено й Верховним Судом України. Відповідно до висновків Верховного Суду України, (викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр.), викладених в Листі Верховного Суду від 01.04.2012, для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-56гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-59гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-64гс11).

Дана позиція висвітлена й Вищим господарським судом Україні в частині 1 Листа від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази на предмет протиправності поведінки відповідача суд апеляційної інстанції визначає наступне.

Статтею 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Виходячи із змісту статті 181 ЦК України будівля, як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) у разі набутті права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину , на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тобто, нормами ЦК України передбачено виникнення у нового власника об'єктів нерухомості права на оформлення землекористування з метою охорони його права власності.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених правових норм зазначив, що вони закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗУ України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. (див. постанову Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі 6-253цс16).

Тобто, набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, без якої існування будівель та їх використання є неможливим. Наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомості, належних на праві спільної часткової власності відповідачу, свідчить про те, що у нього виникло право на користування частиною земельної ділянки.

Таким чином, до особи, яка набула право власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) це майно переходить разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, оскільки з нею нерозривно пов'язане, тобто, в даному випадку відбувається фактичне набуття земельної ділянки новим власником, розташованого на ній нерухомого майна.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України (в редакції станом на 04.07.2011 року) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, незважаючи на те, що відповідач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у відповідача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-775а15.

Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Викладене дає підстави суду дійти висновку, що, за умовами положень п. 287.6 ст. 287 ПК України у відповідача з 04 липня 2011 року - моменту державної реєстрації права власності на 1/2 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою вул. Котлова, 54, м. Харків виник обов'язок сплачувати податок на земельну ділянку.

За таких обставин протиправна поведінка Акціонерного товариства "А.М.Б." полягає у не реєстрації у належний спосіб права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями та не сплаті земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З приводу наявності шкоди, спричиненої протиправною поведінкою відповідача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з не реєстрацією відповідачем у належний спосіб права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", як документально оформлений землекористувач, мав обов'язок з оплати земельного податку.

Так, позивачем за період з червня 2013 року по червень 2016 року сплачено земельний податок на загальну суму 152011,79 грн, що підтверджується виписками по рахунку, платіжними дорученнями (Том 1, а.c/ 71-106), податковими деклараціями (Том 1, а.c. 24-44) за 2013, 2014, 2015, 2016 року.

Отже, в даному випадку шкода полягає у фактично вимушеній оплаті позивачем за період з червня 2013 року по червень 2016 року земельного податку в сумі 72129,50 грн.

За таких обставин доведено і наявність причинного зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, оскільки саме у зв'язку з не реєстрацією відповідачем у належний спосіб права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", мав обов'язок з оплати за період з червня 2013 року по червень 2016 року земельного податку на в сумі 72129,50 грн.

Підтверджується матеріалами справи й наявність вини відповідача, як невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, оскільки останнім не зазначено жодної об'єктивної обставини, яка б унеможливлювала або утруднювала відповідну реєстрацію права користування земельною ділянкою та сплату земельного податку.

Враховуючи все вищенаведене колегія суддів встановила наявність в діях відповідача:

-протиправної поведінки яка полягає у не реєстрації відповідачем у належний спосіб права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями та не сплаті земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно;

-шкідливого результату такої поведінки (шкоди) , яка полягає у фактично вимушеній оплаті позивачем за період з червня 2013 року по червень 2016 року земельного податку в сумі 72129,50 грн;

-причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою , оскільки у зв'язку з не реєстрацією відповідачем у належний спосіб права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими будівлями, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", мав обов'язок з оплати за період з червня 2013 року по червень 2016 року земельного податку на загальну в сумі 72129,50 грн;

-вини , оскільки особою не зазначено жодної об'єктивної обставини, яка б унеможливлювала або утруднювала відповідну реєстрацію права користування земельною ділянкою та сплату земельного податку.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК, колегія суддів встановила наявність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди в сумі 72129,50 грн в порядку статті 224 Господарського кодексу України.

В даному випадку колегія суддів вважає неправомірною відмову суду першої інстанції в задоволенні позову виключно з підстав невірної кваліфікації позивачем спірних правовідносин та зокрема посилання в підставах позову на зміст статті 1212 ЦК України.

Підставами позову відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК України є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права. Про що також наголошено у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року №3-1271гс16 .

Суд в праві самостійно кваліфікувати спірну суму, як збитки в розумінні статті 224 Господарського кодексу України, у зв'язку зі сплатою замість відповідача земельного податку за період червень 2013 року по червень 2016 року в сумі 72129,50 грн, і не зв'язаний визначенням суми, як безпідставно отриманими коштами у відповідності до статті 1212 ЦК України.

Відтак, кваліфікація судом суми спору за статтею 224 Господарського кодексу України не є виходом за межі позову.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки судом не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам та не досліджено фактичні обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства.

У зв'язку з чим судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення рішення Господарського суду Харківської області від 03 липня 2017 року у справі № 922/2661/16 з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03 липня 2017 року у справі № 922/2661/16 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "А.М.Б." (61177, Харківська обл., місто Харків, вул Іжевська, будинок 22-А, код ЄДРПОУ 22723288) на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 5,код ЄДРПОУ 04014097 ) 72 129,50 грн збитків.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий