Рішення

від 31.05.2017 по справі 911/2264/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа № 911/2264/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Кулішенко О. Ю. (посвідчення № 034764 від 05.08.2015 р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Дудник А. В. (довіреність б/н від 10.11.2016 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, м. Біла Церква

до:

1) Білоцерківської районної державної адміністрації, м. Біла Церква;

2) Приватного підприємства „Артезіан", с. Шкарівка, Білоцерківський район;

про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації, ПП „Артезіан" про визнання недійсним та скасування розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р., укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан".

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави тим, що розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації було прийнято, а на його підставі договір оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам - із порушенням підстав і процедури надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.10.2016 р. (суддя Колесник Р. М.) у справі № 911/2264/16 за позовом Першого заступника Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Білоцерківської районної державної адміністрації, ПП „Артезіан" про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки вирішено відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р. рішення господарського суду Київської області від 05.10.2016 р. у справі № 911/2264/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 05.10.2016 р. у справі № 911/2264/16, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 05.10.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р. у справі № 911/2264/16, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 22.03.2017 р. зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із відсутності у матеріалах справи відомостей про те, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) було визначено станом на час укладання договорів від 15.08.2004. Відповідно до розділу „Умови і строк передачі земельної ділянки" договорів оренди від 15.08.2004 земельні ділянки передавалися в оренду без розроблення проекту їх відведення, що в контексті відмінності загального розміру земельних ділянок, що перебували у користуванні відповідача-2 за договорами від 15.08.2004 та розміру земельної ділянки, що передається за договором від 18.03.2011, дає підстави дійти висновку про порушення відповідачем-1 процедури надання земельної ділянки у користування та можливості її надання в оренду лише за умови оформлення проекту землеустрою, а не технічної документації, що встановлює формальне порушення відповідачем 1 вимог статті 123 Земельного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.08.2004 між відповідачами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 44,80 га ріллі (земель резервного фонду) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, який зареєстровано 31.05.2015 за №040502901078 в Київському регіональному центрі державного земельного кадастру.

Також, 15.04.2004 між цими ж сторонами було укладеного договір оренди земельної ділянки загальною площею 69,90 га ріллі (земель запасу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, який зареєстровано 28.11.2004 за №040402900740 в Київському регіональному центрі державного земельного кадастру.

Таким чином, як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, Приватне підприємство „Артезіан" користується двома земельними ділянками 44,80 га та 69,90 га, що не було досліджено судами попередніх інстанцій.

У подальшому, розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 02.03.2011 за №139 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 118,9165 га в оренду ПП "Артезіан" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження між відповідачами у справі був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 69,90 га ріллі (земель запасу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, який зареєстровано 28.11.2004 за №040402900740 в Київському регіональному центрі державного земельного кадастру.

Виходячи із викладеного, Приватне підприємство "Артезіан" отримало у користування новосформовану земельну ділянку площею 118,9165 га, межі якої не були встановлені в натурі (на місцевості) раніше.

Позивачем у справі неодноразово наголошувалось на тому, що межі вказаної земельної ділянки площею 118,9165 га не були встановлені в натурі (на місцевості) раніше, що підтверджується відсутністю відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак спірна земельна ділянка мала передаватися в оренду лише на підставі розробленого орендарем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте судам не була надана оцінка вказаним доводам.

З урахування викладеного, господарськими судами при розгляді даної справи не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/2264/16 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2016 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/2264/16 за позовом Першого заступника Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Білоцерківської районної державної адміністрації, ПП „Артезіан" про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 26.04.2017 р.

26.04.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 25.04.2017 р. про застосування строків позовної давності, у якому він просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю, та заперечення б/н від 26.04.2017 р. на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

26.04.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.05.2017 р.

17.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення № 33-4012вих-17 від 16.05.2017 р. по справі, що долучено судом до матеріалів справи.

17.05.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.05.2017 р.

19.05.2017 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення № 33-4012вих-17 від 16.05.2017 р. по справі, що долучено судом до матеріалів справи.

31.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли доповнення б/н від 30.05.2017 р. до заперечення на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи.

31.05.2017 р. у судовому засіданні позивач надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2004 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 2 оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Потіївської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка, що перебуває в державній власності загальною площе 44, 80 га ріллі (земель резервного фонду). Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Грошова оцінка земельної ділянки 578 547,20 гривень.

Договір укладається терміном на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження дії договору на новий термін.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське виробництво.

Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір було зареєстровано в Київському регіональному центрі ДЗК 31.01.2005 р. за № 040502901078.

15.08.2004 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 3 оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Потіївської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка, що перебуває в державній власності загальною площе 69, 90 га ріллі (земель резервного фонду). Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Грошова оцінка земельної ділянки 902 688, 60 гривень.

Договір укладається терміном на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження дії договору на новий термін.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське виробництво.

Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір було зареєстровано в Київському регіональному центрі ДЗК 28.11.2004 р. за № 040502900740.

24.11.2010 р. відповідач-2 звернувся до відповідача-1 із заявами № 44 та № 45 з проханням продовжити термін дії зазначених договорів на 10 років.

08.12.2010 р. відповідачем-1 було надано відповідачу-2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки орієнтовними площами 44, 8 га та 69, 9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Потіївської сільської ради.

Розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 02.03.2011 за № 139 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 118, 9165 га в оренду ПП „Артезіан" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області та зазначено про передачу в оренду земельної ділянки Приватному підприємству „Артезіан".

На підставі даного розпорядження між ПП „Артезіан" та Білоцерківською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки за № 28 від 18.03.2011 р.

Відповідно до п. 1.1. договору № 28 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Потіївської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка, що перебуває в державній власності і розміщені в адміністративних меж Потіївської сільської ради білоцерківського району Київської області загальною площею 118, 9165 га (37, 6151 га - землі резервного фонду, 81, 3014 га - землі запасу). Земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 2 095 137, 5 гривень (п. 2.1. договору № 28).

Договір укладається терміном на 10 років починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважена право на поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження дії договору на новий термін (п. 3.1. договору № 28).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі п'яти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 4.2. договору № 28).

Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 13.1 договору № 28).

Вказаний договір було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі 18.03.2011 р. за № 322048564000586.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним та скасувати розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 1 ст 123 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ПП „Артезіан" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Потіївської сільської ради, спірна земельна ділянка загальною площею 118, 9165 га є новоствореною земельною ділянкою, у тому числі, внаслідок злиття двох земельних ділянок: 37, 6151 га - землі резервного фонду та 81, 3014 га - землі запасу, і нові межі такої земельної ділянки в натурі на місцевості не встановлювались.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували розроблення, погодження та затвердження відповідними органами станом на момент прийняття оспорюваного рішення проект відведення спірної земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка загальною площею 118, 9165 га є новоствореною земельною ділянкою, у тому числі, внаслідок злиття двох земельних ділянок: 37, 6151 га - землі резервного фонду та 81, 3014 га - землі запасу, і нові межі такої земельної ділянки в натурі на місцевості не встановлювались, і щодо такої земельної ділянки не розроблювався, не погоджувався і не затверджувався проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, а розроблювалась і затверджувалась технічна документація із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування спірною земельною ділянкою, що підтверджується розпорядженням № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації, технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ПП „Артезіан" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Потіївської сільської ради, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване розпорядження було прийнято Білоцерківською районною державною адмінстрацією в інтересах відповідача-2 - ПП „Артезіан" щодо земельної ділянки загальною площею 118, 9165 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", та інших нормативно-правових актів України - без розроблення, погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації було прийнято Білоцерківською районною державною адміністрацією із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", та інших нормативно-правових актів України - без розроблення, погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, а тому позовна вимога позивача до відповідача-1 про визнання його недійсним та скасування, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р., укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан".

Що стосується вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно з ст. 16 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Статтею 17 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтею 18 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до п. 2.26. цієї ж Постанови у частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України „Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Згідно п. 2.29. цієї ж Постанови звернути увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р. був укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан" на виконання розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації, що у встановленому чинним законодавством України порядку визнано судом недійсним, а тому позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, як було зазначено вище, відповідач-2 у своєму клопотанні б/н від 25.04.2017 р. про застосування строків позовної давності просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача-2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довідався саме про обставини прийняття Білоцерківською районною державною адміністрацією розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" та укладення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан" лише у березні 2016 р. у зв'язку із проведенням відповідної перевірки щодо законності відведення спірної земельної ділянки, що підтверджується листом № 33-2462вих-16 від 12.03.2016 р. Білоцерківської місцевої прокуратури, листом № 477/06-3 від 17.03.2016 р. Білоцерківської районної державної адміністрації, листом № 33-2462вих-16 від 12.03.2016 р. Білоцерківської місцевої прокуратури, листом № 10-1005-99.2-536/2-16 від 18.03.2016 р. Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивача про обставини прийняття Білоцерківською районною державною адміністрацією розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" та укладення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан".

Оскільки, як було зазначено вище, відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивача про обставини прийняття Білоцерківською районною державною адміністрацією розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" та укладення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан", а тому суд дійшов висновку, що позивач довідався про обставини прийняття Білоцерківською районною державною адміністрацією розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" та укладення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2011 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП „Артезіан", лише у березні 2016 р. у зв'язку із проведенням відповідної перевірки щодо законності відведення спірної земельної ділянки і відповідно позовна давність по оспоренню позивачем спірних розпорядження та договору оренди земельної ділянки розпочала свій перебіг з моменту, коли він довідався про порушення прав і інтересів держави, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідачів за захистом прав і інтересів держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження № 139 від 02.03.2011 р. „Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству „Артезіан" Білоцерківської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 19425498).

3. Визнати недійсним договір № 28 оренди земельної ділянки, укладений 18.03.2011 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією (ідентифікаційний код 19425498) та Приватним підприємством „Артезіан" (ідентифікаційний код 19418446), зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі 18.03.2011 р. за № 322048564000586.

4. Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 19425498) на користь Прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства „Артезіан" (ідентифікаційний код 19418446) на користь Прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

07 липня 2017 р.