Рішення

від 06.07.2017 по справі 906/916/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" липня 2017 р. Справа № 906/916/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Вихристюк О.Л. - посв. № 043741 від 14.07.2016

від позивача: не з'явився

від відповідачів: 1) ОСОБА_1 - сільський голова (рішення від 04.11.2015 № 1)

2) ОСОБА_2 - дов. № 821 від 30.12.2016

3) ОСОБА_3 - дов. від 24.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ)

до 1) Бровківської сільської ради в особі виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (с.Бровки Перші Андрушівського району Житомирської області)

2) Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" (м. Київ)

3) Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Бердичів Житомирської області)

про визнання незаконним та скасування рішення від 27.01.2012 №11, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012

Прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27.01.2012 № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо надання дозволу ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс в с.Бровки-Перші по вул.Леніна 136 Андрушівського району Житомирської області. Також прокурор просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 24.05.2012, видане ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с.Бровки-Перші по вул.Леніна 136 Андрушівського району Житомирської області.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, зокрема, зазначила, що рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27.01.2012 № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" має бути визнано незаконним та скасовано судом, оскільки видано ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" дозвіл на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс в с.Бровки-Перші по вул.Леніна 136 Андрушівського району Житомирської області за відсутності документів, що підтверджують зміну форми власності зазначеного майнового комплексу з державної на приватну та зміну відповідного режиму цього майна. У зв'язку з цим прокурор вважає, що свідоцтво про право власності від 24.05.2012, видане ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с.Бровки-Перші по вул.Леніна 136 Андрушівського району Житомирської області всупереч вимог Цивільного кодексу України, а саме частин 1, 3 ст.203 ЦК України, а тому воно підлягає визнанню судом недійсним.

Крім того, прокурор зазначила, що про вказані порушення прокуратурі стало відомо із листа-орієнтування Генеральної прокуратури України від 17.02.2016.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Згідно пояснень № 31-4/768 від 30.06.2017 представник Мінагрополітики зазначив, що позивачу про надання виконавчим комітетом Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області дозволу ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с. Бровки Перші Андрушівського району, стало відомо з листа прокуратури Житомирської області, який надійшов на адресу Міністерства 13.09.2016 (вх.№08086/21-31) (а.с. 4-5 т.3).

Представник першого відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві від 29.05.2017 № 2-4-10/464 на позовну заяву (а.с.185-192 т.2). Зокрема зазначив, що ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" володіє майном, переданим йому як вклад до статутного капіталу на праві приватної власності, оскільки ОСОБА_4 втратила право власності на передане до статутного капіталу цього Товариства майно, обмінявши його на 100% акцій (корпоративні права) Товариства. Також вважає, що згідно норм чинного законодавства України, відповідно до яких утворено та здійснює діяльність Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", передбачено закріплення майна, внесеного до статутного капіталу Товариства лише на праві приватної власності.

Також представник другого відповідача в судовому засіданні згідно заяви від 29.05.2017 № 2-4-10/465 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з спливом позовної давності, посилаючись, зокрема, на те, що з 24.05.2012 Міністерству аграрної політики та продовольства України було відомо, або могло бути відомо про реєстрацію ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на комплекс за адресою: с.Бровки-Перші по вул.Леніна 136 Андрушівського району Житомирської області (а.с.222-228 т.2).

Представник третього відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності заперечив. Відзив на позов до суду третій відповідач не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" було створене на виконання постанови Кабінету Міністрів України №764 "Про заходи з утворення ДПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" від 11 серпня 2010 року.

Згідно п.5 вказаної постанови, статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства, зокрема, шляхом передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Житомирське обласне дочірнє підприємство" з відокремленим підрозділом юридичної особи "Бровківське хлібоприймальне підприємство", до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд хлібоприймального підприємства, розташований по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області (т.1 а.с.178-182,185).

30 березня 2011 року, на виконання вказаної постанови, актом приймання-передачі №38, затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України, головою ліквідаційної комісії Житомирського обласного ДП ДАК "Хліб України" передано ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс загальною вартістю 3195662,00 грн (т.1 а.с.183-187).

06 червня 2011 року, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" було погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" у державне ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство (т.1 а.с.189,190).

Відповідно до п.2 даної постанови, Кабінетом Міністрів України встановлено, що 100% акцій ДПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; ДПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

07 липня 2011 року, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", було реорганізовано ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", в результаті чого ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" (п.п.1, 2 наказу). (т.1 а.с.191-196).

Відповідно до п.4 даного наказу, статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2011 року №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", комісією з реорганізації було за актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, до статутного капіталу ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" було передано, зокрема, об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. (т.1 а.с.34-43)

27 січня 2012 року, рішенням виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" було надано дозвіл ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, а саме: зерносклад №1 літера В-1-1059,5 м2; зерносклад №2 літера Д-1-918,0 м2; зерносклад №3 літера Е-1-1217,4 м2; зерносклад №4 літера З-1-517,5 м2; зерносклад №5 літера М-1-1314,2 м2; зерносклад №6 літера К-1-1235,6 м2; зерносклад №7 літера І-1-1230,0 м2; зерносклад №8 літера Н-1- 1223,0 м2; робочу очисну башню №1 літера Г-4-222,1 м2; будівлю трансформаторної підстанції літера У-1-69,1 м2; робочу очисну башню №2 літера Л-4-247,5 м2; будівлю електростанції літера С-1-133,2 м2; контору лабораторії літера Ф-1-190,8 м2; кладовку для матеріалів літера Т-1-84,2 м2; прохідну - ожидалку літера А-1-39,4 м2; пожежне депо літера Ц-1-138,3 м2; склад матеріальних цінностей літера П-1-1083,2 м2; лабораторію прийомну літера Ш-1-28,9 м2; робочу очисну башню літера Ж-2-59,1 м2; робочу очисну башню літера Й-2-60,7 м2; водонапірну башню літера Р-1-4,0 м2. (т.1 а.с.101)

24 травня 2012 року, виконавчим комітетом Бровківської сільради, на підставі вищезазначеного рішення, ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - вищезазначений комплекс, що розташований в по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області (т.1 а.с.102)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, господарський суд дійшов висновку, про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, заступник прокурора Житомирської області вправі був звернутися з даним позовом до господарського суду на захист інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 145 ГК України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Згідно ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому, вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено з матеріалів справи, п.4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" від 07 липня 2011 року з подальшими змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" від 06 червня 2011 року, статутний капітал державного ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство, формується на базі майна ДП ДАК "Хліб України" (ДП "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України"), 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України. ДПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу.

Відповідно, управління та розпорядження державним майном повинно здійснювався з додержанням приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15 грудня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" від 06 червня 2007 року, що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Матеріали справи не містять, а другим відповідачем не доведено, що у даному випадку наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу щодо спірного майна, а також відсутній намір власника або Міністерства аграрної політики та продовольства України, на якого покладено повноваження з управління корпоративними правами, на передачу державного майна у власність, окрім господарського відання на це майно, оскільки незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України ВГСУ у справі №29/268-07 від 17 лютого 2009 року.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Як вбачається з матеріалів справи, цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, який перерубував у державній власності, був переданий до його статутного фонду державному ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство, 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України, причому ДПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти щодо переданого майна дії по його відчуженню, і зокрема, по передачі його до статутного капіталу інших господарських організацій або по передачі його в заставу.

Відповідно до частин 2 - 4 ст. 145 ГК України, зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства чи майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Таким чином, прокурором доведено і підтверджено, що власник або уповноважений орган, на якого покладено обов'язки з управління корпоративними правами, Міністерство аграрної політики та продовольства України, мало намір та погодилось на передачу майнового комплексу по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області у власність іншій особі та надало такі повноваження виконавчому комітету Бровківської сільради, а тому рішення виконавчого комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року щодо надання дозволу ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, не входило до компетенції виконавчого комітету Бровківської сільради та порушує інтереси держави.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року є похідними відносно рішення виконавчого комітету Бровківської сільради, а тому рішення виконавчого комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року, оскільки воно видано на підставі зазначеного рішення і не може бути законним.

Тому, дане рішення місцевого господарського про визнання незаконним та скасування рішення виконавчому комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року та свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року слід скасувати та задоволити заявлені заступником прокурора Житомирської області позовні вимоги.

Щодо заяви другого відповідача про застосування строку позовної давності, господарський суд повідомляє наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З роз'яснень Пленуму ВГСУ, які викладені у п. 4.1 постанови № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вбачається, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Другий відповідач, згідно заяви від 29.05.2017, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених прокурором у зв'язку з спливом позовної давності, встановленою ст.256 ЦК України, посилаючись, зокрема, на те, що з 24.05.2012 Міністерству аграрної політики та продовольства України було відомо, або могло бути відомо про реєстрацію ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на комплекс за адресою: с.Бровки-Перші по вул.Леніна 136 Андрушівського району Житомирської області. Перебіг строку позовної давності почався та у позивача виникло право на подання позову на наступний день після винесення оспорюваного рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27.01.2012 № 11, тобто з 28.01.2012, а також на наступний день після видачі оспорюваного свідоцтва про право власності від 24.05.2012, а саме від 25.05.2012. Таким чином, трирічний строк позовної давності сплинув у 2015 році (т.2 а.с.222-228).

Згідно з частинами 2 та 3 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Мінагрополітики в поясненнях від 30.06.2017 зазначило, що про надання виконавчим комітетом Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області дозволу ПАТ "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с. Бровки Перші Андрушівського району, стало відомо з листа прокуратури Житомирської області, який надійшов на адресу Міністерства 13.09.2016 (вх.№08086/21-31) (а.с. 4-5 т.3).

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що прокуратурі стало відомо про можливі порушення інтересів держави з листа-орієнтування Генеральної прокуратури України від 17.02.2016. Також, заперечила твердження другого відповідача щодо пропуску позовної давності, зазначивши, що з огляду на великий об'єм наявної інформації в Державному реєстрі прав віднайти запис про реєстрацію ПАТ ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України права приватної власності на комплекс за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с. Бровки Перші, вул. Леніна, буд. 136 є неможливим.

Згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. ОСОБА_4 реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надати інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в порядку, встановленому цим Законом. Однак, до обов'язків прокурора та Міністерства аграрної політики та продовольства України не входить моніторинг Державного реєстру прав щодо зареєстрованих прав та їх обмежень, а процедура проведення державної реєстрації прав за новим власником не передбачала повідомлення попереднього власника про внесені зміни та проведені реєстраційні дії.

Право на звернення до суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином у розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У рішенні Європейського суду у справі Федоренко проти України від 01.06.2006 наголошено на необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника.

Так, основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користуванням своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в ст.1, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваної метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У своєму рішенні від 02.11.2004 у справі Тригубенко проти України Європейський суд категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Безумовне дотримання вимог національного законодавства, безсумнівно, є однією із ключових умов функціонування правової держави.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі України. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Внаслідок оформлення права приватної власності ПАТ ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України на майновий комплекс Бровківського хлібоприймального підприємства державне майно вибуло із власності держави, а Міністерство аграрної політики та продовольства України позбавлено можливості здійснювати свої повноваження щодо управління об'єктом державної власності. Крім того, варто зазначити про усталену практику вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України, відповідно до правових позицій яких право на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м.Київ) на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності видане від 24 травня 2012 року Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

4. Стягнути з Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (13444, Житомирська область, Андрушівський район, с. Бровки Перші, вул. Кірова, 4, код 04346818) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера 11, код ЄДРПОУ 02909950; р/р 35215069011049 МФО 820172, ОСОБА_4 казначейська служба України м. Київ, призначення платежу повернення судового збору):

- 918,67 грн судового збору за подання позовної заяви;

- 1009,87 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера 11, код ЄДРПОУ 02909950; р/р 35215069011049 МФО 820172, ОСОБА_4 казначейська служба України м. Київ, призначення платежу повернення судового збору):

- 918,67 грн судового збору за подання позовної заяви;

- 1009,87 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (13300, Житомирська область, м. бердичів, вул. Володимирська, 1а, код 03343901) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера 11, код ЄДРПОУ 02909950; р/р 35215069011049 МФО 820172, ОСОБА_4 казначейська служба України м. Київ, призначення платежу повернення судового збору):

- 918,67 грн судового збору за подання позовної заяви;

- 1009,87 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.07.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу (рек. з повід.)