Рішення

від 10.07.2017 по справі 914/2488/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017р. Справа № 914/2488/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст , м. Львів,

до відповідача ОСОБА_2 фірми Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України , м. Львів,

про стягнення 358096,9 грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 - директор,

від відповідача не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст , м. Львів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 фірми Опір Львівської обласної асоціації інвалідів, м. Львів, 112982,76 грн. інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов язання з 12.01.2012 р. по 01.07.2014 р., 70172,14 грн. трьох процентів річних за цей же період та 174941,54 грн. пені за період з 12.01.2012 р. по 01.07.2014 р. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем норм Договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15 червня 2010 р., а також нормами ст.ст. 525, 526, 549, 551 ЦК України.

Справа № 914/2488/14 на підставі автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Яворського Б.І. Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 27.04.2017 р. за № 362 призначено повторний атоматизований розподіл справи № 914/2488/14 у зв язку із закінченням повноважень як вперше призначеного на посаду судді Яворського Б.І. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи № 914/2488/14 головуючим суддею визначено суддю Бортник О.Ю.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 19.05.2017 р. повна назва юридичної особи з ідентифікаційним кодом 30823194 - ОСОБА_2 фірма Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України , скорочено - ВТФ Опір ТМАІ ЛОАІ ВОІ СОІУ.

Розгляд справи відкладався та зупинявся з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 19.06.2017 р. продовжено строк розгляду справи.

При новому розгляді справи, до початку її розгляду по суті (19.05.2017 р.) позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог до 1082914,48 грн. інфляційних та 161221,87 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов язання з 21.09.2011 р. по 17.05.2017 р. Від позовних вимог в частині стягнення пені позивач відмовився. Заява прийнята судом до розгляду. Однак, після цього, у заяві від 13.06.2017 р. позивач зазначає, що відмова від позовних вимог в частині стягнення пені є помилкою, він просить залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду. Вказане підтверджено й представником позивача у судовому засіданні.

Беручи до уваги наведене та заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, суд розглядає по суті позовні вимоги про стягнення з відповідача 1082914,48 грн. інфляційних, 161221,87 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 21.09.2011 р. по 17.05.2017 р. та 174941,54 грн. пені, нарахованої за період з 12.01.2012 р. по 01.07.2014 р.

Відповідач у запереченнях від 15.06.2017 р. зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню в зв язку з спливом позовної давності та наявністю рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. у справі № 5015/7256/11, яким вирішено питання щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних.

Позивач у поясненнях від 30.06.2017 р. на заперечення відповідача зазначає, що при поданні позову строк позовної давності переривається (ст. 264 ЦК України), а збільшення або зменшення розміру позовних вимог не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв язку з поданням позову (п. 4.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р.). Позивач також зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області у справі № 5015/7256/11 не стосується позовних вимог, заявлених у справі № 914/2488/14.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги в частині стягнення збільшених інфляційних та 3 % річних підтримав повністю, позов в частині стягнення пені просив залишити без розгляду. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, явки свого представника у засідання суду не забезпечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої суду 19.05.2017 р., підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі 15 червня 2010 р. укладено Договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків. У пункті 1 цього Договору сторони погодили, що станом на 15 червня 2010 р. існує борг відповідача перед позивачем на загальну суму 949985 грн. У пунктах 3 та 4 Договору сторони погодили графік сплати цієї заборгованості та кінцеву дату його погашення (не пізніше 31.12.2010 р.). Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. у справі № 5015/7256/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 фірми Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України , м. Львів, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст , м. Львів, 949435 грн. заборгованості, яка виникла на підставі Договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15.06.2010 р. Згаданим рішенням суду з відповідача на користь позивача також стягнено 18586,81 грн. пені, нарахованої за період з 26.08.2010 р. по 25.02.2011 р., 25611,33 грн. трьох процентів річних, 131971,46 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 26.08.2010 р. по 20.09.2011 р.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги суду не подані докази, які б свідчили про сплату ним цих 949435 грн. заборгованості. Враховуючи, що згідно з нормами статті 599 ЦК України зобов язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення у позовній заяві, поданій до суду 11.07.2014 р., позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 12.01.2012 р. по 01.07.2014 р. Строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, щодо цих вимог станом на 11.07.2014 р. не сплив та перервався 11.07.2014 р. на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України в зв язку з пред явленням позову до відповідача.

Крім цього, позивачем до початку розгляду справи по суті зміненим складом суду, 19.05.2017 р., подано заяву про збільшення позовних вимог в частині трьох процентів річних та інфляції. При цьому позивач у цій заяві просить стягнути з відповідача додатково три проценти річних та інфляцію за період з 21.09.2011 р. по 11.01.2012 р. та з 01.07.2014 р. по 17.05.2017 р. Відповідно до п. 4.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. за № 10 збільшення або зменшення розміру позовних вимог (частина четверта статті 22 ГПК) не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв'язку з поданням позову. З огляду на викладене, строк позовної давності щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних за період з 12.01.2012 р. по 01.07.2014 р. перервався у день пред явлення позову (11.07.2014 р.). Загальний строк позовної давності щодо збільшених позовних вимог за період з 01.07.2014 р. по 17.05.2017 р. станом на 19.05.2017 р. (дата збільшення позовних вимог) не сплив. За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 12.01.2012 р. по 17.05.2017 р. включно підлягають задоволенню в сумі 151549,7 грн. трьох процентів річних та 1080064,28 грн. інфляційних. Щодо інфляційних, то вони за період з січня 2012 р. по травень 2017 р. становлять більшу суму, ніж наводить позивач у своєму розрахунку ціни позову та просить стягнути за цей період часу. Однак, суд не вправі виходити за межі позовних вимог і задовольняє позов в частині суми, заявленої до стягнення позивачем за цей період часу відповідно до поданого ним розрахунку.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 21.09.2011 р. по 11.01.2012 р. обґрунтовані, однак, задоволенню не підлягають з підстав спливу позовної давності. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази поважності причин пропущення позовної давності щодо вищезгаданих позовних вимог.

Судом розглядаються по суті позовні вимоги в частині стягнення 174941,54 грн. пені, нарахованої за період з 12.01.2012 р. по 09.07.2014 р., оскільки представник позивача наполягав у судових засіданнях, що у тексті заяви про збільшення позовних вимог ним помилково зазначено про відмову від позову в частині пені. Позивач у заяві від 13.06.2017 р. (вх. № 21518/17 від 19.06.2017 р.) та у судових засіданнях просив позовні вимоги в частині стягнення пені залишити без розгляду. Однак, стаття 81 ГПК України не передбачає залишення позову без розгляду в зв язку з поданням позивачем такого клопотання. Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про стягнення пені за період з 12.01.2012 р. по 09.07.2014 р., суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Судом встановлено, що відповідач зобов язувався погасити 949435 грн. боргу не пізніше 31.12.2010 р. (п.п. 3, 4 Договору). Отже, нарахування передбаченої п. 5 Договору пені, не може здійснюватись після 01.06.2011 р. в силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд виходить із ставок судового збору, які існували станом на дату звернення позивача із позовом до суду (2 % від ціни позову) та станом на дату збільшення ним позовних вимог (1,5 % від ціни позову), а також із розміру заявлених до стягнення сум, які обкладались відповідним судовим збором на момент їх подання до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 фірми Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України (79044, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, будинок 85, Ідентифікаційний код 30823194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст (79068, м. Львів, вулиця Лінкольна, будинок 23, Ідентифікаційний код 13834333) 151549,7 грн. трьох процентів річних, 1080064,28 грн. інфляційних та 19389,9 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 14.07.2017 р.

Суддя Бортник О.Ю.