Постанова

від 12.07.2017 по справі 923/1095/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 923/1095/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівКравчука Г.А., Сибіги О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуГенічеської районної державної адміністрації Херсонської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі№923/1095/14 Господарського судуХерсонської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Туристична компанія "Визит-Центр" до 1.Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області 2.Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області третя особаФінансове управління Генічеської районної державної адміністрації простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Туристична компанія "Визит-Центр" (далі - стягувач) звернулося у Господарський суд Херсонської області із заявою про виправлення помилки у наказі № 923/1095/14, який виданий 29.10.2014 (далі-наказ) вказаним судом про стягнення з районного бюджету Генічеського району Херсонської області на користь позивача 400 000,00 грн. і вважати вірним в тексті наказу: "Генічеської районної державної адміністрації" замість "районного бюджету Генічеського району Херсонської області".

Заява мотивована тим, що, при видачі наказу місцевим господарським судом була допущена помилка, яка підлягає виправленню у відповідності до вимог статті 117 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наказ повинен відповідати судовому рішенню.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.10.2016 (суддя Сулімовська М.Б.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.), заяву стягувача задоволено.

У касаційній скарзі Генічеська районна державна адміністраця Херсонської області просить скасувати ці судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.10.2014 у справі № 923/1095/14 (далі - рішення) стягнуто з районного бюджету Генічеського району Херсонської області на користь позивача 400000,00 грн., які було сплачено відповідно до договору набуття права на оренду земельної ділянки від 19.02.2007 за платіжним дорученням від 01.03.2007 № 8 на рахунок цільового фонду спеціального фонду районного бюджету; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

29.10.2014 згідно наведеного рішення місцевим господарським судом видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.04.2016 у справі № 923/1095/14 (далі-ухвала), яка набрала законної сили, виправлено технічну описку в резолютивній частині рішення та викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з Генічеської районної державної адміністрації, у тому числі з районного бюджету Генічеського району Херсонської області на користь стягувача 400000,00 грн., які було сплачено відповідно до договору набуття права на оренду земельної ділянки від 19.02.2007 за платіжним дорученням від 01.03.2007 № 8 на рахунок цільового фонду спеціального фонду районного бюджету".

Враховуючи наведене, стягувач звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у наказі.

Залишаючи без змін, ухвалу суду першої інстанції про виправлення помилки у наказі, апеляційний суд виходив з того, що наявні правові підстави для задоволення заяви, оскільки наказ повинен бути приведений у відповідність до рішення суду.

Підстави для скасування оскарженої постанови суду відсутні виходячи із наступного.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч.1).

Статтею 116 цього кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч.1).

Приписи статті 117 вказаного кодексу визначають, що господарський суд, який видав наказ, може, зокрема, за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі (ч.2).

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановленого вимоги до виконавчого документа, зокрема у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Врахувавши наведені обставини та норми права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки резолютивна частина рішення була виправлена згідно ухвали, то виданий судом першої інстанції наказ в частині визначення боржника, не відповідав змісту рішення, а тому повинен бути приведений у відповідність із судовим актом.

Таким чином, зважаючи на викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду винесена у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі Господарського суду Херсонської області №923/1095/14, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга