Рішення

від 12.07.2017 по справі 916/4557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2017 р.Справа № 916/4557/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ» ;

до відповідача ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради;

про стягнення 385482,29грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 директор;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Суть спору: про стягнення 385482,29грн.

В засіданні суду від 10.07.2017р. було оголошено перерву по 12.07.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 362085,50 гривень. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. у справі №916/4557/14 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2015р. справу №916/4557/14 прийнято до провадження суддею Демешиним О.А.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.02.2016р. (головуючий суддя Демешин О.А., суддя Зайцев Ю.О., суддя Щавинська Ю.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. у справі №916/4557/14 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 27.04.2017р. на підставі розпорядження керівника апарату суду №493 від 27.04.2017р. справу №916/4557/14 передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2017р. справу №916/4557/14 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В. та справу призначено до розгляду.

18.05.2017р. за вх.суду№11057/17 позивач надав до суду письмові пояснення.

15.06.2017р. за вх.суду№13155/17 позивач звернувся до суду з заявою про залучення копій документів.

10.07.2017р. за вх.суду№14974/17 позивач надав письмові пояснення.

11.07.2017р. за вх.суду№15089/17 позивач звернувся до суду з клопотанням про визнання судом поновленого строку на подачу позовної заяви на стягнення боргу.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Розглянувши клопотання позивача про визнання судом поновленого строку на подачу позовної заяви на стягнення боргу, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки чинним законодавством не передбачено визнання судом поновленого строку на подачу позовної заяви на стягнення боргу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов за вх.суду№13154/17 від 15.06.2017р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як зазначає позивач в позовній заяві заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі договору підряду №1 від 10.12.2008р.

Однак після передачі справи на новий розгляд в своїх поясненнях від 18.05.2017р. (вх.суду№11057/17) та від 10.07.2017р. (вх.суду№14974/17) позивач зазначив, що заборгованість відповідача виникла за договором №6 від 10.12.2008р.

Позивач зазначає, що 10.12.2008р. між ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради (відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арсенал» було укладено договір підряду №6, у відповідності до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати послуги з поточного ремонту асфальтобетонного покриття міста, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи (п.1.1. договору).

Сума договору за виконання послуг складає 1500000,00грн., ціна визначається згідно локального кошторису, договірної ціни (п.2.1. договору).

Пунктом пп.пп.3.1.1., 3.1.2. п.3.1. сторони встановили, що оплата за договором проводиться безготівково, протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

17.02.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору №6 за якою сторони зменшили суму договору на 878000,00грн. у зв'язку з чим затверджена сума робіт складає 622000,00грн.

05.05.2009р. сторони уклали додаткову угоду до договору №6 відповідно до якої було збільшено суму договору на 200000,00грн.

24.06.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони збільшили суму договору на 20000,00грн.

22.09.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони збільшили суму договору на 30000,00грн.

30.12.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони зменшили суму договору на 23353,00грн.

30.12.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони встановили, що термін дії договору продовжується на період достатній для проведення процедури закупівель для виконання зобов'язань у повному обсязі шляхом укладення додаткової угоди відповідно до п.84 "Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти" на суму коштів не більше 15% вартості, визначеної у договорі №6 від 10.12.2008р. та встановили, що сума за додатковою угодою складає 225000,00грн.

Позивач вказує, що всього сума по укладеному договору підряду №6 від 10.12.2008р. складає 1975000,00грн.

Позивач зазначив, що в термін продовження дії договору №6, 30.12.2009р. була укладена нова додаткова угода на 225000,00грн. тому договір №6 від 10.12.2008р. продовжує діяти до 30.12.2010р.

Як стверджує позивача, в період дії договору №6 від 10.12.2008р. були виконані роботи по благоустрою м. Котовськ та складені акти виконаних робіт на суму 130969,80грн.: за 2009 рік: виконання робіт по капітальному ремонту тротуарах по вулиці Тарасова на суму 18000,00грн.; планування та поточне ремонтування вулиць м. Котовська (проспект Перемоги, вулиці Дзержинського, стоянка кафе "Мираж", вул. Комсомольська, вул. радянської ОСОБА_3, вул. котовського, вул. зелена, вул. Самборського, вул. Колгоспна на суму 44235,00грн.; ямковий ремонт асфальтобетонного покриття вулиць м. Котовська Комсомольської, Котовського, 50 років Жовтня, провулок Куяльницький на суму 68734,80грн.: за 2010 рік: виконані роботи по договору №6 від 10.12.2008р. на суму 16115,00грн.: ямковий ремонт вулиць м. Котовська (проспект Перемоги та вулиць 50 років Жовтня, Осіпенко, Шевченко, Дзержинського, зупинка кафе "Міраж", Комсомольська, ОСОБА_4, Котовського, Зелена, Самборського, Колгоспна на суму 11932,00грн.; поточний ремонт вулиці 50 років Жовтня від провулка Куяльницького до вулиці Зеленої на суму 2599,00грн.; капітальний ремонт тротуару від вулиці Леніна продовж території школи №1 на суму 1584,00грн.

Позивач вказує, що всього сума боргу по формам виконаних робіт за 28 квітня 2010р. по договору №6 від 10.12.2008р. 16115,00грн. Сума боргу відповідача перед позивачем за 2009-2010р.р. складає 147084,80грн. без урахування індексу інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що всі ці борги внесені в Програму благоустрою, упорядкування та санітарного оздоровлення міста Котовська на 2010 рік та зникли з Програми на 2011 рік. В процесі виконання програми саме відповідач причетний до виконання Програми, узагальнює інформацію підзвітних установ, організацій і підприємств, залучених до виконання Програми і подають інформацію про фактичні обсяги та джерела фінансування до Котовської міської ради де виноситься рішення при затверджені бюджету. Саме відповідач веде базу даних звітів про виконання Програми та печатав їх комп'ютері всі ці акти виконаних робіт, від яких тепер відмовляється підписувати та розраховуватись за виконані роботи по благоустрою міста.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 385482,29грн. у тому числі 147084,80грн. основного боргу, 204619,21грн. індексу інфляції, 33778,28грн. 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що за умовами договору кінцевий розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт. За відсутністю такого двостороннього акту у відповідача не виникає обов'язку щодо оплати робіт. Посилання на визнання відповідачем факту виконання робіт, визначених в актах виконаних робіт за 2009-2010р.р. є хибним у зв'язку з тим, що рішення Котовської міської ради від 23.12.2009р. та Програма благоустрою не є визнанням або прийняттям виконаних робіт, як того вимагає закон, тобто шляхом підписання актів виконаних робіт. Програма благоустрою не є фінансовим документом, а лише перспективним планом з визначенням заходів, які планується виконати.

Відповідач зазначає, що у 2009р. згідно актів виконаних робіт позивачу було перераховано за виконані роботи кошти у сумі 857647,00грн. та у 2010р. 141325,00грн. та вказує, що кредиторської заборгованості перед позивачем у відповідача станом на 01.05.2017р. не має. Проведеною з 16.06.2015р. по 08.09.2015р. в ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва ревізією фінансово - господарської діяльності, розбіжностей між фактично наявною заборгованістю та вказаною у звітності ОСОБА_1, а також кредиторської заборгованості перед позивачем не було виявлено.

Крім того відповідач, посилаючись на ст. ст.ст.253, 256, 257 267 Цивільного кодексу України, заявляє, що позивачем пропущений строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача заборгованості оскільки позивач звернувся до суду з позовом 11.11.2014р. в той час, як у травні 2013р. сплинув загальний строк позовної давності для стягнення суми заборгованості.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

При неодноразовому направленні справи на новий розгляд суд касаційної інстанції в постановах від 08.10.2015р. та 11.04.2017р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не були досліджені акти виконаних робіт, поза увагою судів залишилися посилання позивача на те, що факт виконання робіт, визначених у вищевказаних актах за 2009-2010 роки визнаний відповідачем, про що свідчить рішення Котовської міськради від 23.12.2009р. та Програма благоустрою, упорядкування та санітарного оздоровлення міста Котовська, що опосередковано підтверджує його твердження про те, що неприйняття і не підписання актів виконаних робіт відповідачем є його стратегією ведення ділових взаємовідносин, яка направлена на уникнення обов'язку оплачувати виконані роботи, суди не витребували і не дослідили відповідних документів, на підтвердження виконання підрядних робіт як по договору від 10.12.2008 №1, так і по договору від 10.12.2008 №6.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи ухвалою суду про прийняття справи до провадження від 03.05.2017р. судом було витребувано у позивача зокрема оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії первинних документів на підтвердження виконання підрядних робіт як по договору від 10.12.2008р. №1, так і по договору від 10.12.2008р. №6.

Позивач в своїх поясненнях від 18.05.2017р. (вх.суду№11057/17) та від 10.07.2017р. (вх.суду№14974/17) позивач зазначив, що заборгованість відповідача виникла за договором №6 від 10.12.2008р. та зазначав в судових засіданнях, що акти виконаних робіт надані до позовної заяви відносяться до договору №6 від 10.12.2008р.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.12.2008р. між сторонами було укладено договір підряду №6, у відповідності до якого відповідач доручив, позивачу виконати послуги з поточного ремонту асфальтобетонного покриття міста та зобов'язався прийняти і оплатити ці роботи.

Сума договору за виконання послуг складає 1500000,00грн., ціна визначається згідно локального кошторису, договірної ціни (п.2.1. договору).

Пунктом пп.пп.3.1.1., 3.1.2. п.3.1. сторони встановили, що оплата за договором проводиться безготівково, протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

17.02.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору №6 за якою сторони зменшили суму договору на 878000,00грн. у зв'язку з чим затверджена сума робіт складає 622000,00грн.

05.05.2009р. сторони уклали додаткову угоду до договору №6 відповідно до якої було збільшено суму договору на 200000,00грн.

24.06.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони збільшили суму договору на 20000,00грн.

22.09.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони збільшили суму договору на 30000,00грн.

30.12.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони зменшили суму договору на 23353,00грн.

30.12.2009р. додатковою угодою до договору №6 сторони встановили, що термін дії договору продовжується на період достатній для проведення процедури закупівель для виконання зобов'язань у повному обсязі шляхом укладення додаткової угоди відповідно до п.84 "Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти" на суму коштів не більше 15% вартості, визначеної у договорі №6 від 10.12.2008р. та встановили, що сума за додатковою угодою складає 225000,00грн.

Частинами 1, 2 ст.837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено частиною 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом пп.пп.3.1.1., 3.1.2. п.3.1. сторони встановили, що оплата за договором проводиться безготівково, протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Отже, обов'язок відповідача по оплаті робіт по вищевказаному договору мав виникнути після підписання ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт, які в свою чергу мали бути складені у термін дії договору підряду №6 від 10.12.2008р.

Під час нового розгляд справи відповідачем, в підтвердження виконання умов договору №6 від 10.12.2008р. надані копії актів приймання виконаних робіт: за січень 2009р., за лютий 2009р., за березень 2009р., №4 за березень 2009р., №5 за квітень 2009р., №6 за квітень 2009р., №7 за квітень 2009р., №8 за квітень 2009р., №9 за квітень 2009р., №10 за квітень 2009р., №11 за квітень 2009р., №12 за травень 2009р., №13 за травень 2009р., №11 за червень 2009р., №17 за червень 2009р., №16 за червень 2009р., №18 за червень 2009р., №19 за липень 2009р., №20 за липень 2009р., №20 за серпень 2009р., №22 за серпень 2009р., №23 за серпень 2009р., №24 за вересень 2009р., №25 за вересень 2009р., №26 за вересень 2009р., №27 за вересень 2009р., №29 за вересень 2009р., №30 за жовтень 2009р., №31 за жовтень 2009р., №33 за жовтень 2009р., №34 за листопад 2009р., №34 за листопад 2009р., №38 за листопад 2009р., №43 за грудень 2009р., №42 за грудень 2009р., №39 за грудень 2009р., №40 за грудень 2009р., №41 за грудень 2009р., №6 за квітень 2010р., №5 за квітень 2010р., №3 за березень 2010р., №4 за березень 2010р., №2 за лютий 2010р., №1 за січень 2010р. (т.5 а.с.42 - 177).

Зазначені акти були підписані двома сторонами та оплачені відповідачем про що на актах містяться відмітки печатки "оплачено".

Посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем спростовується наступним.

Рішенням Котовської міської ради №470-V від 23.12.2009р. було затверджено "Програму благоустрою, упорядкування та санітарного оздоровлення м. Котовська на 2010р." з до додатку №1 до вказаного рішення "Розвиток та утримання шляхового господарства, благоустрою об'єктів комунальної власності, облаштування вулиць та перехресть міста дорожніми знаками" вбачається, що були виконані роботи з ремонту доріг та тротуарів на суму 414077,00грн. з яким відповідно до листа відповідача сплачено позивачу 148325,00грн. та 87582,00грн.

Згідно наданих до матеріалів справи актів за 28.04.2009р.на суму 18000,00грн., 10.09.2009р. на суму 44235,00, 10.11.2009р. на суму 68734,80грн., 28.04.2010р. на суму 11932,00грн., 28.04.2010р. на суму 2599,00грн., 28.04.2010р. на суму 1584,00грн. заборгованість відповідача складає 147084,80грн., що також підтвердив позивач в своїх поясненнях від 10.07.2017р. (вх.суду№14974/17) без урахування індексу інфляції та 3% річних, однак в зазначених актах відсутнє посилання на номер договору, зазначена лише дата договору.

В своєму відзиві на позовну заяву відповідач заявив, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №6 від 10.12.2008р.

За ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України) (п.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» із змінами та доповненнями).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України).

За ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, термін дії договору №6 від 10.12.2008р. закінчився 30.12.2010р., а остання оплата за договором була здійснена 14.04.2010р. про що свідчить надана позивачем до матеріалів справи копія виписки про операції (т.5, а.с.217) тобто позивачу з 14.04.2010р. було відомо про порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати за виконані роботи, однак позивач звернувся до суду лише 13.11.2014р. про що свідчить відмітка суду на першому аркуші позовної заяви.

Посилання позивача на направлення 15.01.2015р. відповідачу актів на 52-х аркушах ( у т.ч. по договору №6 від 10.12.2008р.) згідно листа-претензії та експрес-накладної № 59000091359593 судом до уваги не приймається, оскільки зазначені акти були направлені відповідачу вже після звернення з позовом до суду та після закінчення терміну дії договору підряду №6 від 10.12.2008р.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. (п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» із змінами та доповненнями).

Позивачем не доведено обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне подання позову до суду.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України) (п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №6 від 10.12.2008р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ» до відповідача ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради про стягнення 385482,29грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ» до відповідача ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради про стягнення 385482,29грн. - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17 липня 2017р.

Суддя Л.В. Степанова