Постанова

від 10.10.2017 по справі 916/4557/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 916/4557/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників сторін:

від позивача - директор ОСОБА_1, протокол загальних зборів №25 від 22.06.2002;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2017

у справі №916/4557/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ»

до відповідача: Управління комунального господарства та будівництва Котовської міської ради

про стягнення 386 328,76 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014р. товариство з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ» (далі - ТОВ „АРСЕНАЛ» ) звернулось з позовом до Управління комунального господарства та будівництва Котовської міської ради (далі- УКГБ Котовської міської ради) про стягнення з останнього 362085,50 грн, з яких: 197791 грн - основний борг за виконані робити, 117482,50 грн - інфляційні втрати та 46812 грн -3 % річних.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №916/4557/14.

Справа №916/4557/14 розглядалась судами неодноразово.

В остаточній редакції позовні вимоги викладені у заяві б/н від 12.07.2017 (вх. №15246/17 від 12.07.2017), в якій ТОВ „АРСЕНАЛ» просило стягнути з УКГБ Котовської міської ради на його користь 386328,76 грн, з яких: 147084,80 грн - основний борг за виконані підрядні роботи за договором №6 від 10.12.2008, 204619,21 грн - інфляційні втрати та 34624,75 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2017 у справі №916/4557/14 (суддя Л.В. Степанова) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2017 у справі №916/4557/14 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 10.10.2017 представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том VI а.с.26), при цьому каналами електронного зв'язку на адресу суду надіслав клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника в судове засідання.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заявником не наведено жодної причини, яка б перешкоджала йому прийняти участь у судовому засіданні, при цьому колегією суддів враховано, що явка повноважних представників сторін в судове засідання 10.10.2017 обов'язковою не визнавалась.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

10.12.2008 між УКГБ Котовської міської ради ("замовник") та ТОВ „АРСЕНАЛ» ("підрядник") було укладено договір №6 (далі - договір №6 від 10.12.2008), за умовами якого замовник доручає, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати послуги з поточного ямкового ремонту асфальтобетонного покриття доріг міста (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи.

Сума договору за виконання послуг складає 1500000 грн, ціна визначається згідно локального кошторису, договірної ціни (пункт 2.1 договору №6 від 10.12.2008).

У підпунктах 3.1.1, 3.1.2 договору №6 від 10.12.2008 сторони узгодили, що оплата за договором проводиться безготівково, протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

В подальшому додатковими угодами від 17.02.2009, 05.05.2009, 24.06.2009, 22.09.2009, 30.12.2009 до вказаного договору сторонами було внесено зміни щодо суми договору та строку його дії, зокрема відповідно до додаткової угоди від 30.12.2009 термін дії договору продовжується на період достатній для проведення процедури закупівель для виконання зобов'язань у повному обсязі шляхом укладення додаткової угоди відповідно до п.84 "Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти" на суму коштів не більше 15% вартості, визначеної у договорі №6 від 10.12.2008 та встановлено, що сума за даною угодою складає 225000 грн.

На підтвердження виконання умов договору №6 від 10.12.2008 позивачем надані копії актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2В: за січень 2009р., за лютий 2009р., за березень 2009р., №4 за березень 2009р., №5 за квітень 2009р., №6 за квітень 2009р., №7 за квітень 2009р., №8 за квітень 2009р., №9 за квітень 2009р., №10 за квітень 2009р., №11 за квітень 2009р., №12 за травень 2009р., №13 за травень 2009р., №11 за червень 2009р., №17 за червень 2009р., №16 за червень 2009р., №18 за червень 2009р., №19 за липень 2009р., №20 за липень 2009р., №20 за серпень 2009р., №22 за серпень 2009р., №23 за серпень 2009р., №24 за вересень 2009р., №25 за вересень 2009р., №26 за вересень 2009р., №27 за вересень 2009р., №29 за вересень 2009р., №30 за жовтень 2009р., №31 за жовтень 2009р., №33 за жовтень 2009р., №34 за листопад 2009р., №34 за листопад 2009р., №38 за листопад 2009р., №43 за грудень 2009р., №42 за грудень 2009р., №39 за грудень 2009р., №40 за грудень 2009р., №41 за грудень 2009р., №6 за квітень 2010р., №5 за квітень 2010р., №3 за березень 2010р., №4 за березень 2010р., №2 за лютий 2010р., №1 за січень 2010р.

Зазначені акти були підписані обома сторонами та оплачені відповідачем, про що на актах містяться відмітки печатки "оплачено" та що не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

За твердженням позивача не оплаченими залишились акти приймання виконаних робіт форми №КБ-2В за квітень місяць 2009 р. на суму 18000 грн, за вересень місяць 2009 р. на суму 44235 грн, за листопад місяць 2009 р. на суму 68734,80 грн, за квітень місяць 2010р. на суму 11932 грн, за квітень місяць 2010 р. на суму 2599 грн, за квітень місяць 2010 р. на суму 1584 грн, які були складені та передані відповідачу 28.04.2009, 10.09.2009, 10.11.2009, 28.04.2010, 28.04.2010, 28.04.2010 відповідно, проте не підписані останнім з підстав відсутності фінансування.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Арсенал про стягнення з УКГБ Котовської міської ради 147084,80 грн заборгованості за виконані за договором №6 від 10.12.2008 підрядні роботи (акти форми №КБ-2В від 28.04.2009, від 10.09.2009, від 10.11.2009,від 28.04.2010, від 28.04.2010, від 28.04.2010), а також нараховані на вказану заборгованість 204619,21 грн інфляційних втрат та 34624,75 грн 3% річних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за виконані останнім підрядні роботи, строк позовної давності про стягнення якої сплив.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір №6 від 10.12.2008 за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким врегульовано Цивільним кодексом України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до приписів статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Тобто, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач прийняті на себе зобов'язання за договором №6 від 10.12.2008 виконав належним чином: здійснив роботи з поточного ямкового ремонту асфальтобетонного покриття доріг міста Котовськ, що підтверджується переліченими вище актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2В.

Факт виконання позивачем підрядних робіт, визначених у вказаних актах за 2009-2010 роки визнаний відповідачем, про що свідчить рішення Котовської міської ради №470-V від 23.12.2009, яким було затверджено "Програму благоустрою, упорядкування та санітарного оздоровлення міста Котовська на 2010 рік".

За таких обставин заборгованість відповідача перед позивачем за виконані за договором №6 від 10.12.2008 підрядні роботи становить 147084, 80 грн.

Між тим до винесення місцевим господарським судом рішення відповідачем у відзиві на позовну заяву б/н та б/д (вх.№13154/17 від 15.06.2017) було заявлено про застосування до вимог про стягнення вказаної суми заборгованості строків позовної давності.

В силу частини першої статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) (далі-Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012).

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Сторонами у пункті 3.1.2 договору №6 від 10.12.2008 узгоджено строки проведення розрахунків за виконані підрядні роботи, а саме: протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Отже, оплатити вартість виконаних за актом від 28.04.2009 підрядних робіт відповідач повинен був у строк до 01.05.2009 включно, за актом від 10.09.2009 - у строк до 13.09.2009 включно, за актом від 10.11.2009 - у строк до 13.10.2009 включно, за актами від 28.04.2010 - в строк до 01.05.2010 включно. Відповідно з 02.05.2009, 14.09.2009, 14.10.2009, 02.05.2010 виникло прострочення виконання зобов'язань і почався відлік строку позовної давності, який за останніми актами форми №КБ-2В від 28.04.2010 сплинув 03.05.2013.

Позивач з позовом про стягнення 147084,80 грн боргу за виконані підрядні роботи звернувся 13.11.2014, тобто з пропуском строку позовної давності.

Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, колегією суддів враховано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписами частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Між тим позивачем відхилялось припущення щодо пропуску строку позовної давності, поважність причин пропуску ним не обгрунтовувалась, а тому відповідне клопотання ним подано не було. Обставин, пов'язаних з перериванням або зупиненням строку позовної давності судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом про стягнення заборгованості за виконані протягом 2009-2010 років підрядні роботи, у Господарського суду Одеської області були відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Обгрунтовано відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності і в частині стягнення 204619,21 грн інфляційних втрат та 34624,75 грн 3% річних, оскільки за правилами статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 12.07.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2017 у справі №916/4557/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна