Ухвала

від 17.07.2017 по справі 915/766/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

"17" липня 2017 р.Справа № 915/766/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про звільнення від сплати судового збору фермерського господарства "Курінна І.В."

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017

у справі №915/766/15

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт"

до фермерського господарства "Курінна І.В."

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 р. в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів від 28.11.2014 р. №1471, №1472, №1473 купівлі-продажу майна фермерського господарства "Курінна І.В." та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

13.07.2017 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фермерського господарства "Курінна І.В." на вищевказану ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 р. у справі №915/766/15.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно із ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

За вимогами ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2017 року складає 1600 грн.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII) визначено, що ппідпунктами 8 - 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення справи про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних та касаційних скарг, що подаються на судові рішення, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційних скарг - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

Таким чином апелянт мав сплатити судовий збір у зазначеному вище порядку та розмірі, а саме 3520 грн. (3200 (сума, що підлягала сплаті при поданні заяви) х 110%).

Як свідчать матеріали справи при поданні апеляційної скарги фермерським господарством "Курінна І.В." судовий збір взагалі не сплачено.

Скаржник відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" та норм чинного законодавства не звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Проте, разом з апеляційною скаргою скаржником надано клопотання про звільнення від сплати судового збору в якому останній просить звільнити фермерське господарство "Курінна І.В." від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 у справі №915/766/15.

Своє клопотання апелянт обґрунтовує, з посиланням на приписи ст. 37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 129 Конституції України та ст.8 Закону України "Про судовий збір", тим що боржника визнано судом банкрутом, останній є фінансово неспроможним, та у банкрута відсутнє будь-яке майна та грошові кошти, за рахунок яких можливо було б сплатити судовий збір.

Проте, колегією суддів відхиляється дане клопотання фермерського господарства "Курінна І.В.", з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду і може мати місце за наявності виключних обставин на підтвердження того, що майновий стан унеможливлює сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів відзначає, що заявник не входить до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати його на загальних засадах.

До того ж, приписами ч.2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Згідно п. 2 ч.8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.

Статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до вимог ч.4 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Згідно до ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Відповідно до ч.6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Відтак, перебування боржника в процедурі банкрутства на стадії ліквідаційної процедури не є підставою для звільнення останнього від сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів повертає апеляційну скаргу фермерського господарства "Курінна І.В." на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 у справі №915/766/15 без розгляду.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Відмовити фермерському господарству "Курінна І.В." в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 у справі №915/766/15 .

Повернути апеляційну скаргу фермерського господарства "Курінна І.В." на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 у справі №915/766/15 без розгляду.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 у справі №915/766/15 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.