Постанова

від 12.07.2017 по справі 826/5666/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2017 року 11 год. 53 хв. № 826/5666/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., представника позивача - Антохова Я.С., представника відповідачів - Тарантюк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління ДФС у м. Києві,

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскон" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі- ДФС України, відповідач-1), Головного управління ДФС у м. Києві (далі- ГУ ДФС України, відповідач-2), Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, відповідач-3), в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати рішення (лист) державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2015 року вих.№21500/10/26-58-11-02-18;

- визнати незаконним і скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.11.2015 року вих.№16794/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;

- визнати незаконним і скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 02.02.2016 року №2006/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві включити відомості з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю ( код ЄДРПОУ 21494800) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць липень 2015 року, доповнення та додатка №5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення відповідачів є незаконними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, отже підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачів проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в запереченнях долучених до матеріалів справи зазначив, що з 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VІІІ від 28.12.2014, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема у частині подання звітності з податку на додану вартість, а саме: встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, у той час, як позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року як за допомогою засобів електронного зв'язку, так і за допомогою засобів поштового зв'язку, у зв'язку з чим, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року, яка була подана за допомогою засобів електронного зв'язку, була прийнята та зареєстрована, а декларація подана за допомогою засобів поштового не було прийнята з огляду на порушення пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.

Представник Головного управління ДФС у м. Києві в письмових запереченнях зазначив, що приймаючи рішення про залишення скарги ТОВ Аскон без задоволення діяв у межах та у спосіб передбачений законом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аскон (код ЄДРПОУ 21494800), як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

12.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКОН" та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС в м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів №120120151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної посадкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

10 липня 2015 року позивач поштою цінним листом подав до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць липень 2015 року з додатком 5.

Водночас, 10 серпня 2015 року позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку через електронне повідомлення направлено ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві зазначену податкову декларацію з додатком 5.

Листом №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року про відмову у прийнятті податкової звітності ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКОН" про те, що згідно пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, отже починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень/І квартал), податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Отримана ДПІ 13.08.2015 року, засобами поштового зв'язку, податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2015 року подана всупереч пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: непередбачено подання декларації з податку на додану вартість у паперовому вигляді. У зв'язку з чим, декларація подана засобами поштового зв'язку, згідно статті 49 Податкового кодексу України вважається не прийнятою.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС в м. Києві рішенням №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №16794/10/26-15-11-03-11 від 05.11.2015 року про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим Головним управлінням ДФС у м. Києві рішенням №16794/10/26-15-11-03-11 від 05.11.2015 року , позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням №2006/6/99-99-11-02-02-15 від 02.02.2016 року про результати розгляду скарги, рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року та рішення ГУ ДФС у м. Києві №16794/10/26-15-11-03-11 від 05.11.2015 року залишено без змін, а скарга ТОВ Аскон без задоволення.

Вважаючи вказані рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями ст. 177 ПК України.

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктами 36.1 та 36.2 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова встановлено, декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Згідно з пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015) були внесені змін до ПК України, зокрема п. 49.4 доповнено абз. 2 такого змісту: Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством .

Аналогічно п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 та діяв до 01.02.2016) передбачено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, наведені норми права встановлюють інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість, яка має бути подана виключно в електронній формі. Отже, у даному конкретному випадку норма п. 49.3 ст. 49 ПК України застосуванню не підлягає, а у платника податку відповідно відсутнє право подачі декларації з податку на додану вартість у паперовому вигляді.

Таким чином, враховуючи вищевказані норми Кодексу суд вважає, що подача податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року в електронному вигляді є обов'язком позивача.

Враховуючи зазначене, позиція позивача, що подана електронна декларація є копією і потребує подання в письмовому вигляді, не підтверджується нормами чинного законодавства.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами п. 49.9 ст. 49 цього Кодексу визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, обов'язок зареєструвати податкову декларацією платника податку виникає у контролюючого органу за умови дотримання таким платником податку вимог ст. 49 ПК України, якою, зокрема, визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, так як останнім порушено порядок її направлення, а саме: засобами поштового зв'язку, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою, що також виключає можливість зобов'язання державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити відомості з поданої товариством з обмеженою відповідальністю Аскон (код ЄДРПОУ 21494800) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць липень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

У зв'язку з тим, що позивачем не дотримано норми ст. 49 ПК України, зокрема, щодо обов'язку подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі, листом №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року податковий орган повідомив позивача про те, що направлена засобами поштового зв'язку податкова декларація вважається неподаною.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення (листа) ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №16794/10/26-15-11-03-11 від 05.11.2015 року про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України №2006/6/99-99-11-02-02-5 від 02.02.2016 про результати розгляду скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що останніми залишено без змін рішення (лист) державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №21500/10/26-58-11-02-18 від 18.08.2015 року .

Як вбачається із спірних рішень, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державна фіскальна служба України, приймаючи рішення за результатами розгляду скарг, досліджували докази та керувалися нормами чинного податкового законодавства України.

Відтак, вказані рішення самі по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, тому, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №16794/10/26-15-11-03-11 від 05.11.2015 року про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України №2006/6/99-99-11-02-02-5 від 02.02.2016 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текс рішення складено та підписано 17.07.2017 року.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко