Постанова

від 12.07.2017 по справі 923/1192/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 923/1192/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Сибіги О.М., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "СУРМАН В.В." на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі№923/1192/16 Господарського суду Херсонської області за позовом Фермерського господарства "СУРМАН В.В." доНовотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області провизнання недійсним правочину

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачане з'явились - відповідачане з'явились

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Фермерське господарство "СУРМАН В.В." звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області, в якій просило суд визнати недійсною додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 28.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області 28.12.2012 в односторонньому порядку розірвала договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 140, 02 га, укладений між відповідачем та Фермерським господарством "Сурман В.В.", та зареєстрований 08.08.2006.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.12.2016 (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012, зареєстрованого 08.08.2006 у Новотроїцькому районному відділі Херсонського регіонального Центру ДЗК, запис в держаному реєстрі земель за № 4АА 002178-040672700003, яка зареєстрована у Новотроїцькому районному відділі Херсонського регіонального Центру ДЗК 28.12.2012, запис в держаному реєстрі земель за № 652440004004657.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 (головуючий Лисенко В.А., судді: Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення місцевого господарського суду у даній справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким "у позові Фермерського господарства "СУРМАН В.В." до Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області про визнання недійсним правочину - відмовлено".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Фермерське господарство "СУРМАН В.В." звернувсь до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області не скористалась правом, наданим статтею 111 2 ГПК України, не надіслала свого відзиву на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Фермерське господарство "СУРМАН В.В." та Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 10.07.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду на території Василівської сільської ради, загальною площею 140,02 га, для риборозведення, строком на 25 років. Договір пройшов державну реєстрацію, зареєстрований 08.08.2006 у Новотроїцькому районному відділі Херсонського регіонального Центру ДЗК, запис в держаному реєстрі земель за № 4АА 002178-040672700003 (а.с. 6-7).

Пунктом 33 Договору оренди земель водного фонду сторони визначили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, за умови невиконання орендарем обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку орендодавець зобов'язаний письмово повідомити про це орендаря.

Зазначений пункт Договору позивачем в судовому порядку не оспорювався та недійсним не визнавався.

28 грудня 2012 року головою Новотроїцької районної державної адміністрації на виконання вимог чинного законодавства прийнято розпорядження № 806-ос "Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ "Сурман В.В." в односторонньому порядку та підписано відповідну угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати.

Підставою для вчинення правочину про розірвання договору стали факти невиконання ФГ "Сурман В.В." умов договору в частині сплати орендної плати за 2010-2012 роки.

Факт несплати орендної плати встановлено судовими актами у справі № 923/1360/13, що відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України, не підлягає доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду.

На підставі зазначеного розпорядження підписана додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, яка є предметом позову у даній справі.

Колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими та погоджується з висновками апеляційного господарського суду про недоведеність позовних вимог про визнання правочину недійсним, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Як встановлено апеляційним господарським судом, спір виник щодо наявності чи відсутності підстав для настання правових наслідків неналежного виконання зобов'язання у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( пункт 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Загальні підстави розірвання договорів з огляду на порушення зобов'язання визначено статтею 651 Цивільного кодексу України. Частиною 2 наведеної норми, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (критерій істотності визначається відповідно до визначеного у наведеній нормі та доводиться позивачем).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 ЦК України). Тобто у випадках, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору встановлена законом або договором, відповідна сторона договору може скористатися нею самостійно, без звернення до суду.

Статтею 188 Господарського кодексу України також визначено, що розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором оренди земельної ділянки.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї зі сторін у випадках встановлених договором.

Враховуючи, що пункт 33 Договору, передбачає розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, Вищим господарським судом України відстрочено Фермерському господарству "СУРМАН В.В." сплату судового збору до ухвалення судового рішення касаційною інстанцією. Доказів сплати судового збору скаржником не надано, тому зі скаржника підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1653, 60 грн. за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі № 923/1192/16 залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства "СУРМАН В.В." (вул. Малащина, 1, с. Василівка, Новотроїцький р-н, Херсонська область, 75300, ЄДРПОУ 32891863) в дохід Державного бюджету України 1653,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

В. О. Швець