Постанова

від 11.07.2017 по справі 904/5316/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 904/5316/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивачаДубовик П.В. - довіреність від 10.07.2017 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Октант - Плюс" на постановувід 23.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/5316/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПриватного підприємства "Октант - Плюс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 проусунення перешкод в користуванні земельною ділянкою В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 р. ПП "Октант - Плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 4,82 га на території Лозівської сільської ради з кадастровим № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6 та знаходиться в оренді з 14.04.2016 р. у ПП "Октан-Плюс" згідно з договором оренди землі від 31.10.2015 р., посилаючись на статті 17, 25 Закону України "Про оренду землі", з оглядну на незаконне зайняття відповідачем земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. порушене провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6

У відзиві на позов ФОП ОСОБА_5, заперечуючи проти його задоволення, вказував на наявність у нього договору оренди земельної ділянки, укладеного з гр. ОСОБА_6, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області 08.11.2011 р. за № 122385514000486, що підтверджується також і довідкою Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 14.07.2016 р. № 12-64/0-63/6-16.

При цьому, як зазначав відповідач письмових чи усних зауважень та заперечень, а також пропозицій щодо дострокового розірвання договору оренди землі від власника земельної ділянки - ОСОБА_6 не надходило.

У поясненнях по справі від 04.08.2016 р. третя особа - ОСОБА_6 підтримуючи позовні вимоги ПП "Октант - Плюс" посилалась на те, що з ФОП ОСОБА_5 вона договір оренди земельної ділянки не укладала. У відповідь на звернення щодо реєстрації договору з ОСОБА_5, Управлінням держземагентства у Петропавлівському районі Дніпропетровської області листом № 29-408-04-3348/2-15 від 30.09.2015 р. повідомлено, що договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_5 не зареєстрований, у зв'язку з чим 13.11.2015 р. ОСОБА_6 звернулась із заявою про порушення кримінальної справи (а.с. 32).

29.08.2016 р. до господарського суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_6, у яких зазначала, що між нею та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, що належить останній на праві приватної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 4,820 га, розташованої на території Лозівської сільської строком на 10 років.

Третя особа зазначала, що земельна ділянка використовується орендарем відповідно до умов договору, орендна плата сплачується вчасно та в повному обсязі, намірів щодо дострокового припинення договору оренди землі у орендодавця не було.

При цьому, третя особа просила вважати помилковими пояснення щодо позовних вимог, наданих 04.08.2016 року (а.с. 56).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 р. (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено повністю, вирішено усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 4,82 га на території Лозівської сільської ради з кадастровим № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6. та знаходиться в оренді з 14.04.2016 року у ПП "Октан-Плюс".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що зі змісту наданої суду Поземельної книги НОМЕР_1, запис в розділі 4 книги про договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, засвідчено підписом головного спеціаліста сектору ДЗК - Лисяк І.В., але не скріплений печаткою відповідного територіального органу Держземагенства, а отже, в силу приписів пункту 10 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р., такий запис є недійсним і відповідно таким, що не може підтверджувати факт державної реєстрації вказаного вище договору оренди землі в установленому законом порядку, у зв'язку з чим дійшов висновку про не підтвердження факту державної реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5, а відтак обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Чимбар Л.О., Джихур О.В., Антонік С.Г.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.01.2017 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що з пояснень посадової особи Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, наданої суду апеляційної інстанції Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок за 2011 рік, Поземельної книги, висновку про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 та заяви про реєстрацію договору оренди між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5, копії яких залучені до матеріалів справи вбачається, що 08.11.2011 р. за реєстраційним номером 122385514000486 посадовою особою відділу Держкомзему у Петропавлівському районі Лисяк І.В. було зареєстровано договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, який укладений між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 строком на 10 років.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначалось, що помилка внутрішніх процедур державного органу при роботі з електронними носіями, перенесення даних з однієї програми до іншої з технічними помилками, не має впливати на законні права відповідача, стосовно якого апеляційним судом встановлено належні докази набуття ним права на оренду земельної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1.

ПП "Октант - Плюс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р., якою затверджено Порядку ведення Поземельної книги передбачено відкриття та ведення Поземельної книги на кожну земельну ділянку у паперовому вигляді територіальними органами Держземагентства та в електронному вигляді операторами - структурними підрозділами ДП "Центр Державного земельного кадастру". Записи в Поземельній книзі засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства, а не завірений і не скріплений печаткою запис вважається недійсним. При цьому, посадовими особами не надано пояснень причини відсутності печатки у Поземельній книзі від 08.11.2011 р., в той час як було підтверджено, що в електронному реєстрі автоматизованої системи Держгеокадастру орендарем ділянки зареєстроване ПП "Октант - Плюс".

У письмових поясненнях, ФОП ОСОБА_5 заперечуючи проти задоволення касаційної скарги та вважаючи постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, зазначає, що ОСОБА_5 звертаючись для реєстрації договору оренди землі були вчинені всі необхідні дії, які знаходились в межах його контролю та отримано відповідно позначку на договорі щодо його державної реєстрації, яка містить номер запису, дату, печатку та підпис уповноваженої посадової особи, а судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що помилка внутрішніх процедур державного органу не має впливати на законні права відповідача.

Заперечуючи проти доводів скаржника щодо сплати ним податків, відповідач зазначає, що питання оподаткування не мають жодного значення при вирішенні спору про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, при розгляді якого предметом доказування є факт чинення перешкод, наявність у позивача прав користування майном та відсутність таких прав у відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПП "Октант - Плюс" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 4,82 га на території Лозівської сільської ради, що належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6 та знаходиться в оренді з 14.04.2016 р. у ПП "Октан-Плюс" згідно з договором оренди землі від 31.10.2015 р., посилаючись на статті 17, 25 Закону України "Про оренду землі", з оглядну на незаконне зайняття ФОП ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку І-ДП № 021649 ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,8200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лозівської сільської ради.

31.10.2015 року між ОСОБА_6 (орендодавець) та ПП "Октан-Плюс" (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,8200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради, для вирощування сільськогосподарської продукції, строком на 7 років.

11.04.2016 р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. до державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис № 14158769 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 4,82 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лозівської сільської ради.

11.04.2016 р. вказаним реєстратором - приватним нотаріусом внесено запис № 14158932 про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 31.10.2015 р., укладеного між ОСОБА_6 (орендодавець) та ПП "Октан-Плюс" (орендар).

Разом з цим, як було встановлено судом апеляційної інстанції, 08.11.2011 р. за реєстраційним номером 122385514000486 посадовою особою відділу Держкомзему у Петропавлівському районі Лисяк І.В. було зареєстровано договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, який укладений між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 строком на 10 років.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 93 вказаного Кодексу передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За приписами статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина 1 статті 16 Закону).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 вказаного Кодексу).

Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди землі від 08.11.2011 р. між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5.) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону, систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Інформація про зареєстровані права на земельні ділянки, необхідна для ведення державного земельного кадастру, передається органу, який здійснює ведення державного земельного кадастру, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 10 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р. затверджено "Порядок ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", який визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь.

Відповідно до пункту 1 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р. (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди землі від 08.11.2011 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.), установлено, що державна реєстрація права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину, земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію в Поземельній книзі, державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюються до 1 січня 2012 року.

Згідно з пунктом 6 вказаного Порядку, поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку: - у паперовому вигляді - територіальними органами Держземагентства; - в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яке є адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), формують з її використанням аркуші Поземельної книги та аркуші витягів з неї, перевіряють результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, дані про які містяться в файлі обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінний файл).

Автоматизована система є інформаційною системою, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, а також про кількісний облік земель та їх якість.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що поземельна книга в паперовому вигляді складається з аркушів, які формуються з використанням автоматизованої системи.

До Поземельної книги в паперовому вигляді додаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до (надання відомостей з) неї.

Поземельна книга в електронному вигляді ведеться у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних обмінного файлу та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагентства.

Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (Книга записів) (пункт 8 Порядку).

Пунктами 9, 10 Порядку передбачено, що поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Відомості із зазначенням дати вносяться до розділів Поземельної книги у паперовому вигляді посадовою особою територіального органу Держземагентства, яка уповноважена в установленому Держземагентством порядку вести державний реєстр земель на рівні району, міста обласного значення, мм. Києва та Севастополя (посадовою особою). Записи до розділів Поземельної книги вносяться державною мовою розбірливо чорнилом чи кульковою ручкою синього або чорного кольору. На підтвердження кожного запису в Поземельній книзі формується з використанням автоматизованої системи аркуш Поземельної книги, який засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства. Не завірений підписом і не скріплений печаткою запис вважається недійсним.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р., відповідальність за достовірність, повноту та актуальність відомостей поземельних книг у паперовому та електронному вигляді покладається на заступника керівника територіального органу Держземагентства, відповідального за ведення державного реєстру земель.

Здійснюючи судовий розгляд справи, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що оскільки зі змісту Поземельної книги НОМЕР_1, запис в розділі 4 книги про договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засвідчено підписом головного спеціаліста сектору ДЗК - Лисяк І.В., але не скріплений печаткою відповідного територіального органу Держземагенства, в силу приписів пункту 10 Порядку ведення Поземельної книги, такий запис є недійсним і відповідно таким, що не може підтверджувати факт державної реєстрації вказаного вище договору оренди землі в установленому законом порядку.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, враховуючи пояснення посадової особи управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області Лисяк І.В., зазначав, що помилка внутрішніх процедур державного органу при роботі з документами та електронними носіями свідчить про порушення принципу належного урядування та не повинна впливати на законні права особи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав, що зі змісту Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок за 2011 рік, оригінал якої оглянутий в судовому засіданні, а належним чином завірена копія залучена до матеріалів справи - аркуші справи 172-173, вбачається, що 08.11.2011 р. за реєстраційним номером 122385514000486 посадовою особою відділу Держкомзему у Петропавлівському районі Лисяк І.В. було зареєстровано договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, який укладений між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 строком на 10 років.

Також Управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області надано для огляду в судовому засіданні оригінали Поземельної книги, висновок про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 та заяву про реєстрацію договору оренди між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5, копії яких, як зазначено в оскаржуваній постанові суду, залучені до матеріалів справи.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, на аркушах справи 172-173, на які посилався суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 23.01.2017 р. містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.01.2017 р. (згідно з поштовим штампом), що підтверджується і внутрішнім описом документів справи за підписом судді та секретаря судового засідання, засвідченого відповідними штампами канцелярії суду та загального відділу № 39.

Разом з цим, пояснення Лисяк І.В., на які посилався суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 23.01.2017 р., з доданими копіями документів, а саме: висновком відділу Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 18.02.2011 р. № 7/10-513 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки; заявою ОСОБА_5 до відділу Держкомзему від 14.02.2011 р. про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки; Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок за 2011 рік; поземельної книги НОМЕР_1, датовані 27.01.2017 р. згідно зі штампом Дніпропетровського апеляційного господарського суду та містяться вже після процесуального документу суду - постанови від 23.01.2017 р.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Октант - Плюс" звернулось до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею, що належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6 та знаходиться в оренді у позивача з 14.04.2016 р., з огляду на незаконне зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Проте, здійснюючи повторний розгляд справи, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права, із необхідністю дослідження обставин стосовно того чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце, а відтак не розглянуто спір, виходячи з предмету та підстав позову, визначених позивачем.

Судом апеляційної інстанції не були з'ясовані питання стосовно того, у кого в користуванні перебуває земельна ділянка на час звернення позивача до суду, здійснення передачі цієї земельної ділянки власником землі позивачеві та підстав такої передачі, як-то акт приймання - передачі земельної ділянки, підтвердження факту наявності дійсних перешкод у користуванні позивачем земельної ділянки та ким такі перешкоди чиняться, а також питання стосовно того, яким чином порушені права особи, у випадку встановлення обставин щодо їх порушення, будуть відновлені з огляду на предмет та підстави позову, визначені позивачем.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017р. у справі № 904/5316/16 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач