Рішення

від 17.07.2017 по справі 924/419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р.Справа № 924/419/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" м.Луцьк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" с. Мокіївці Шепетіського району Хмельницької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" с. Мокіївці Шепетіського району Хмельницької області

про стягнення 7 698 795,36грн., з яких 479 378,20 пені, 4 614 460,76грн. - 36% річних, 740335,08грн. інфляційних втрат, 1 864 621,32грн. курсової різниці.

Представники сторін:

позивача: Дем'як П.Ю. - представник згідно довіреності № 1780 від 28.12.2016р.,

відповідача 1: Шуляк Д.В. - представник згідно довіреності від 15.05.2017р.,

відповідача 2: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом з врахуванням заяви про виправлення описки (зменшення позовних вимог) про стягнення солідарно з відповідачів 7 698 795,36 грн., з яких 479378,20 пені, 4 614 460,76грн. 36% річних, 740335,08грн. інфляційних втрат, 1 864 621,32грн. курсової різниці. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 18.03.2015р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №24-ДГ/96, у відповідності до п.1.1 якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідачу 1 товар в кількості та асортименті, погоджених в заявках, наданих покупцем та прийнятих до виконання продавцем, що підтверджується накладними на відпуск товару, а відповідач 1 зобов'язався приймати товар від позивача та сплачувати його загальну вартість на умовах даного договору. На виконання умов договору позивач в період з березня 2015р. по березень 2016р. поставив відповідачу 1 нафтопродукти на загальну суму 108 918 894,40грн., що підтверджується копіями видаткових накладних. Відповідач 1 за отриманий товар розрахувався у повному обсязі, однак, в порушення п. 4.2 договору прострочив термін розрахунків, у зв'язку із чим позивач нарахував пеню, 36% річних, інфляційні втрати та курсову різницю. Разом з тим, 02.11.2015р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки №02/11, предметом якого є зобов'язання відповідача 2 перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань на загальну суму 70 000 000,00грн. згідно генерального договору поставки нафтопродуктів №24-ДГ/96 від 18.03.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем 1. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду про стягнення солідарно із відповідачів 479 378,20грн. пені, 4 614 460,76грн. 36% річних, 740335,08грн. інфляційних втрат, 1 864 621,32грн. курсової різниці.

В додаткових поясненнях позивач вказує, що заявлені поставки нафтопродуктів, які оплачені із простроченням і на них нараховані штрафні санкції, взяті за період з 21.05.2015р. по 19.02.2016р. Загальна сума даних поставок становить 109 774 018,78 грн. Згідно довідок з банків загальна сума оплачених нафтопродуктів складає 109 377 308,38грн. Однак, сума розходження - 396710,40грн. не є розходженням, оскільки відповідачем повністю все оплачено. Сума поставлених 21.05.2015р. нафтопродуктів становить 898 675,11грн., за частину яких відповідач 1 розрахувався на суму 855124,38грн. (неоплаченими залишилися 43550,73грн), що відбулося за рахунок того, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 30.04.2015р. Саме тому розрахунок суми збитків розпочинається з 21.05.2015р. і суми реалізації 43550,73грн. Таким чином, при розрахунку суми збитків були взяті поставки нафтопродуктів, оплата за які відбулася із простроченням термінів, які обумовлені умовами договору. Також вказує, що стягненням 36 % річних, інфляційних втрат та курсової різниці солідарні відповідачі компенсують завдані позивачу документально підтверджені збитки, тому зважаючи на приписи п. 1.2 договору поруки № 02/11 від 02.11.2015р. правомірно заявлені до стягнення з відповідачів солідарно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обґрунтованими. Крім того, представник позивача подав клопотання про відкликання заяви про збільшення позовних вимог, що була подана в минулому судовому засіданні, у зв'язку з помилковим її поданням. Зважаючи на вказані обставини заява позивача про збільшення позовних вимог судом не розглядається.

Представник відповідача 1 проти позову заперечує, однак, відзиву на позовну заяву не подав.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи подав додаткові обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, додаткові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи. У раніше поданому відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що у відповідності до договору поруки від 02.11.2015р. поручитель відповідає перед кредитором за зобов'язаннями боржника, у тому числі щодо відшкодування документально підтверджених збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій передбачених умовами генерального договору, тобто відповідач 2 за договором поруки відповідає лише за курсову різницю, пеню та штрафні санкції. В той же час інфляційні витрати та 36 % річних за своєю правовою природою не є ні збитками, ні неустойкою, ні штрафними санкціями. Зокрема, вказує, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у листі від 01.07.2014р. та постановах, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями. Крім того, зазначає, що індексація і проценти не є способом відшкодування збитків. Із вказаних підстав просить відмовити у задоволенні позову.

При розгляді клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи суд враховує наступне.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відтак, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, у ст.69 ГПК України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У п.3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 17.10.2014р. "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" роз'яснено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Суд приймає до уваги, що провадження у справі № 924/419/17 було порушено ще 05.05.2017р. Ухвалою суду від 26.06.2017р. строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів до 19.07.2017р. включно. В попередніх судових засіданнях представник відповідача 2 надав письмові та усні пояснення з приводу позовних вимог. Крім того, протягом усього часу розгляду даної справи відповідач 2 не був позбавлений права і можливості подати до господарського суду свої додаткові письмові пояснення, заперечення та докази на їх підтвердження. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Також враховується, що на підтвердження поданого клопотання відповідачем 2 не надано в матеріали справи доказів перебування представника товариства на лікарняному та в зв'язку із цим неможливості явки в судове засідання. Крім того, відповідач 2 не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів на підтвердження неможливості заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника відповідачем 2 в матеріали справи не подано.

Зважаючи на усе вищевикладене, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, з метою недопущення зловживання сторонами своїми процесуальними правами, безпідставного затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, суд відхиляє клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Також в судовому засідання 17.07.2017р. представник відповідача 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі №924/419/17 до вирішення справи №924/491/17 за позовом ТОВ "Подільський господар" до ТОВ "Вог Рітейл" та ТОВ "Городище-Агро" про визнання договору поруки № 02/11 від 02.11.2015р. недійсним.

Позивач в судовому засіданні заперечує щодо задоволення вказаного клопотання.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (пункт 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З вищезазначеного слідує, що підставами зупинення провадження у справі є наявність двох обставин: 1) пов'язаність справ та 2) неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

При цьому метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Суд приймає до уваги, що предметом спору у даній справі є стягнення 479 378,20 пені, 4614460,76грн. 36% річних, 740335,08грн. інфляційних втрат, 1 864 621,32грн. курсової різниці, які нараховані позивачем, в зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р., укладеного між ТОВ "Вог Рітейл" та ТОВ "Городище-Агро". В той же час предметом спору у справі №924/491/17 є позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки №02/11 від 02.11.2015р., укладеного між ТОВ "Подільський господар", ТОВ "Вог Рітейл" та ТОВ "Городище-Агро".

Заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача 1 не вказав обґрунтованих підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №924/491/17, зокрема, не вказав, яким чином правомірність чи неправомірність договору поруки вплине на стягнення коштів за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р., не обґрунтував, що розгляд справи про визнання недійсним договору поруки може бути перешкодою для встановлення, у відповідності зі статтею 43 ГПК України, істотних обставин у справі №924/419/17, зокрема, щодо строків виконання зобов'язань по оплаті товару згідно генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р., відповідальності за їх порушення, тощо.

Зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що справу № 924/419/17 можливо розглянути по суті. При цьому суд звертає увагу, що у разі задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" у справі № 924/491/17 та визнання недійсним договору поруки №02/11 від 02.11.2015р., останній не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Також приймається до уваги, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Тому зважаючи на усе вищевикладене, з метою забезпечення судового розгляду справи в розумні строки, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

18.03.2015р. між ТОВ "Вог Рітейл" (далі - продавець) та ТОВ "Городище-Агро" (далі - покупець) був укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, погоджені в заявках, наданих покупцем та прийнятих до виконання продавцем, що підтверджується накладними на відпуск товару, а покупець зобов'язується приймати товар продавця та сплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору товару згідно накладних на відпуск товару (п. 1.2 договору).

У відповідності до п. 1.5 договору сторони прийшли до взаємної згоди про те, що з метою забезпечення виконань зобов'язань щодо оплати товару, поставленого з відстрочкою платежу на умовах даного договору, покупець зобов'язується разом із підписанням даного договору укласти договір поруки.

За результатами поставки товару (партії товару) сторонами підписується в 3-х екземплярах акт прийому-передачі товару. При цьому акт прийому-передачі товару оформляється на підставі даних про кількість товару, зазначених у відповідних товаро-супровідних документах на товар, підписаних сторонами (п. 2.8 договору).

Згідно п. 3.3 договору загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору, згідно підписаних сторонами актів прийому-передачі товару.

Пунктом 4.1 договору визначено. що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах відтермінування платежу: протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару (партії товару) (п. 4.2 договору).

У відповідності до п. 6.2 договору покупець несе наступну відповідальність за порушення умов даного договору в частині оплати товару: 6.2.1 за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; 6.2.2 за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 36 % річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання; 6.2.3 за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою: S = (C x Ao/A1) - C, де S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем, Ао - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату фактичної оплати покупцем товару та/або пред'явлення вимоги до покупця про оплату товару, А1 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату проведення розрахунків згідно пункту 4.2 даного договору, С - вартість поставленого, але неоплаченого товару відповідно до умов договору. При цьому сторони застосовують курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку України, що відображається на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com.

Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє протягом одного року з моменту його підписання (договірний рік), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.15 договору).

Асортимент, кількість, ціни, терміни та інші умови поставки нафтопродуктів погоджувались сторонами шляхом підписання додатків до генерального договору поставки нафтопродуктів №24/ДГ/96 від 18.03.2015р.

В період з 21.05.2015р. по 29.02.2016р. ТОВ "Вог Рітейл" поставило ТОВ "Городище-Агро" нафтопродукти на загальну суму 108 918 894,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, актами прийому-передачі нафтопродуктів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За вказані нафтопродукти ТОВ "Городище-Агро" розрахувалось в повному обсязі, що підтверджується довідкою АТ "УкрСиббанк" № 63-5/266 від 22.05.2017р. з додатком № 1, довідкою ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" № 423 від 22.05.2017р. та не заперечується сторонами по справі.

Також 02.11.2015р. між ТОВ "Вог Рітейл" (далі - кредитор), ТОВ "Городище-Агро" (далі - боржник) та ТОВ "Подільський господар" (далі - поручитель) було укладено договір поруки №02/11, відповідно до умов п. 1.1 якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань на загальну суму 70 000 000,00 гривень згідно генерального договору поставки нафтопродуктів № 24/ДГ/96 від 18.03.2015р., укладеного між боржником та кредитором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що поручитель відповідає перед кредитором на загальну суму 70 000 000,00 гривень, за зобов'язаннями боржника за генеральним договором, включаючи оплату на користь кредитора нафтопродуктів, що поставляються кредитором боржнику, на умовах, передбачених генеральним договором, відшкодування документально підтверджених збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами генерального договору, в межах суми, передбаченої умовами даного пункту договору.

У випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого даним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання, як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу п. 1.3 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін. Строк поруки становить 18 місяців з дати підписання сторонами даного договору (п. 3.1 договору).

В зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за отримані нафтопродукти, позивач нарахував пеню, 36% річних, інфляційні втрати та курсову різницю, які просить стягнути солідарно із відповідачів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між ТОВ "Вог Рітейл" та ТОВ "Городище-Агро", їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, на підставі генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р. в період з 21.05.2015р. по 29.02.2016р. ТОВ "Вог Рітейл" поставило ТОВ "Городище-Агро" нафтопродукти на загальну суму 108 918 894,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, актами прийому-передачі нафтопродуктів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а ТОВ "Городище-Агро" зобов'язувалось прийняти та сплатити їх вартість на умовах договору.

У відповідності до п. 4.2 вищевказаного договору відповідач 2 зобов'язувався провести розрахунки за отриманий товар на умовах відтермінування платежу: протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару (партії товару).

Суд встановив, що за отримані нафтопродукти ТОВ "Городище-Агро" розрахувалось в повному обсязі, що підтверджується довідкою АТ "УкрСиббанк" № 63-5/266 від 22.05.2017р. з додатком №1, довідкою ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" № 423 від 22.05.2017р.

Однак, розрахунок за нафтопродукти проводився відповідачем 1 з порушенням строків, визначених п. 4.2 генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 допустив порушення умов генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р. в частині своєчасної оплати товару.

Згідно з ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 6.2.1 генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р. передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору відповідач 1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно вказаних положень договору позивач заявив до стягнення пеню за період з 13.05.2016р. по 30.09.2016р. в розмірі 479378,20 грн.

Позивач здійснив розрахунок пені по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак, при проведенні розрахунку позивач помилково визначив розмір пені, нарахований на заборгованість в сумі 447267,00 грн. за період з 28.06.2017р. по 30.09.2016р. (36563,47 грн.). Так, при перерахунку суд встановив, що розмір пені за вказаний період становить 36160,19 грн. Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення пеню в розмірі 403,28 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд приймає до уваги, що відповідач 1 в повному обсязі розрахувався із позивачем за отримані нафтопродукти. Порушення відповідачем 1 строків оплати були незначними, а заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем 1 умов договору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що є підстави для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 239487,46 грн. В частині позовних вимог про стягнення 239890,74 грн. пені суд відмовляє.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 6.2.2 генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р. за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору позивач має право стягнути з відповідача 1 проценти за користування чужими коштами в розмірі 36 % річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Позивач заявив до стягнення 4 614 460,76 грн. 36% річних за період з 18.09.2015р. по 30.09.2016р.

Проаналізувавши наданий розрахунок, суд встановив, що при розрахунку 36 % річних за 2016 рік позивач не врахував, що 2016 рік складався із 366 календарних днів (високосний рік). Згідно проведеного перерахунку встановлено, що обґрунтованим є нарахування 36 % річних за період з 18.09.2015р. по 30.09.2016р. в розмірі 4 603 205,15 грн. У стягненні 11 255,61 грн. 36 % річних слід відмовити.

Також позивач на підставі п. 6.2.3 генерального договору поставки нафтопродуктів № 24-ДГ/96 від 18.03.2015р. заявив до стягнення курсову різницю в розмірі 1 864 621,32 грн.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено правило, за яким якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 6.2.3 договору встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою: S = (C x Ao/A1) - C, де S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем, Ао - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату фактичної оплати покупцем товару та/або пред'явлення вимоги до покупця про оплату товару, А1 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату проведення розрахунків згідно пункту 4.2 даного договору, С - вартість поставленого, але неоплаченого товару відповідно до умов договору. При цьому сторони застосовують курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку України, що відображається на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com.

Виходячи із визначеного договором правила, позивач визначив позовну вимогу до відповідачів у вигляді курсової різниці в розмірі 1 864 621,32 грн. При розрахунку позивач застосував курс долара США на дату проведення розрахунку згідно умов договору та на фактичний день оплати по кожній поставленій партії товару.

При перевірці курсу іноземної валюти, що був застосований позивачем для визначення курсової різниці, суд встановив, що позивач неправильно вказав курс долара США станом на 24.09.2015р., 21.10.2015р., 21.12.2015р., 15-17.01.2016р., 15.02.2016р., 18.02.2016р., 03.02.2016р., 10.03.2016р., 12.03.2016р., 04.04.2016р., 19.07.2016р., 14.09.2016р.

Так, згідно даних, що відображаються на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com, курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на вищевказані дати становив: 24.09.2015р. - 21,55; 21.10.2015р. - 22,45; 21.12.2015р. - 23,40; 15-17.01.2016р. - 24,40; 15.02.2016р. - 26,95; 18.02.2016р. - 26,35; 03.02.2016р. - 25,80; 10.03.2016р. - 25,62; 12.03.2016р. - 26,22; 04.04.2016р. - 26,20; 19.07.2016р. - 24,82; 14.09.2016р. - 26,42.

В зв'язку із вказаними обставинами, суд провів перерахунок заявленої до стягнення курсової різниці та встановив, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 1826848,28 грн. курсової різниці. У стягненні 37 773,04 грн. курсової різниці слід відмовити.

Разом з тим, позивач заявив до стягнення також суму інфляційних втрат вартості гривні за період з 17.02.2016р. по 30.9.2016р. в розмірі 740335,08 грн., виходячи з положень статті 625 ЦК України. Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляція - це знецінювання готівкових та безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Відповідно до ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" офіційний індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до статті 4 цього ж Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 761/1617/15-ц від 01.03.2017р.)

Як вбачається з аналізу умов договору, укладеного сторонами спору, у разі несвоєчасного проведення розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, позивач додатково має право на стягнення суми (курсової різниці), яка обчислюється з урахуванням курсу іноземної валюти (дол. США) до гривні встановленого на міжбанківському валютному ринку України, що відображаються на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач заявив до стягнення курсову різницю в сумі 1864621,32 грн., інфляційні нарахування не можуть бути застосовані до вартості неоплаченого товару у гривні з урахуванням зміни курсу гривні в залежності від її ринкової вартості на день проведення розрахунків, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє в позові в частині стягнення 740335,08 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають 239487,46 грн. пені, 1 826 848,28 грн. курсової різниці, 4 603 205,15 грн. 36% річних.

Позивач у позовних вимогах просить стягнути усі вищевказані суми солідарно з відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2015р. між сторонами було укладено договір поруки №02/11, відповідно до умов п. 1.1 якого відповідач 2 зобов'язувався солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань на загальну суму 70000 000,00 гривень згідно генерального договору поставки нафтопродуктів № 24/ДГ/96 від 18.03.2015р., укладеного між відповідачем 1 та позивачем.

Пунктом 1.2 договору визначено, що відповідач 2 відповідає перед позивачем на загальну суму 70 000 000,00 гривень, за зобов'язаннями відповідача 1 за генеральним договором, включаючи оплату на користь позивача нафтопродуктів, що поставляються позивачем відповідачу 1, на умовах, передбачених генеральним договором, відшкодування документально підтверджених збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами генерального договору, в межах суми, передбаченої умовами даного пункту договору.

У листі Верховного Суду України "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" від 01.07.2014 р. зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11). Також Верховний Суд України вказує, що відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК, за своєю правовою природою також відрізняється від збитків, відшкодування яких у разі порушення зобов'язання передбачене статтями 611 та 623 ЦК. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 36 % річних не є ні збитками, ні штрафними санкціями.

Зважаючи на викладене, положення ч. 2 ст. 554 ЦК України, п. 1.2 договору поруки №02/11 від 02.11.2015р., у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 2 як з солідарного боржника 4 603 205,15 грн. 36 % річних.

В той же час курсова різниця в сумі 1 826 848,28 грн., яка є збитками в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України, та пеня в сумі 239487,46 грн. підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому витрати по оплаті судового збору за вимогами, які задоволені солідарно, стягуються з відповідачів в рівних частинах. Також при розподілі судових витрат враховано п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" м.Луцьк до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" с. Мокіївці Шепетіського району Хмельницької області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" с. Мокіївці Шепетіського району Хмельницької області про стягнення 698 795,36грн., з яких 479 378,20 пені, 4 614 460,76грн. - 36% річних, 740335,08грн. інфляційних втрат, 1 864 621,32грн. курсової різниці задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, код 36601654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код 37821544) 239487,46 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 46 коп.) пені, 1826848,28 грн. (один мільйон вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень 28 коп.) курсової різниці. Солідарний боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Мокіївці, код 32678236).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, код 32678236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код 37821544) 239487,46 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 46 коп.) пені, 1826848,28 грн. (один мільйон вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень 28 коп.) курсової різниці. Солідарний боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Мокіївці, код 36601654).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, код 36601654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код 37821544) 4 603 205,15 грн. (чотири мільйони шістсот три тисячі двісті п'ять гривень 15 коп.) 36 % річних, 86 341,75 грн. (вісімдесят шість тисяч триста сорок одна гривня 75 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, код 32678236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код 37821544) 17 293,67 грн. (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто три гривні 67 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" 4 603 205,15 грн. 36 % річних відмовити.

У стягненні солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" 37773,04 грн. курсової різниці, 11255,61 грн. 36 % річних, 239890,74 грн. пені, 740335,08 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 21.07.2017р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (43010, м.Луцьк, вул. Кременецька,38), 3 - відповідачу 1 (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці), 4- відповідачу 2 (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці) - рекомендованим.