Рішення

від 20.07.2017 по справі 920/618/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.2017 Справа № 920/618/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи:

за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний центр радіосистеми , м. Суми,

про стягнення 71 680 грн. 62 коп.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Потураєв С.В. (довіреність б/н від 19.07.2017);

прокурор- Мороз А.В.

При секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 71680 грн. 62 коп., з яких: 58951 грн. 50 коп. упущеної вигоди, спричиненої неукладенням договору про залученя, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми за реконструкцію нежитлових приміщень під виробничу дільницю в м. Суми по вул. Тополянській, 18 та 12729 грн. 12 коп, інфляційних нарахувань.

20.07.2017 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволеня позову, посилаючись на те, що ТОВ ТЦ Радіо Системи здійснювало реконструкцію (будівництво) об'єкту зв'язку, то Товариство звільнене в силу Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від участі у пайових внесках. А відповідно, як зазначає відповідач, ним не вчинено протиправної поведінки, не завдано збитків Управлінню капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради.

В зв'язку з зазначеним, просить суд, у задоволені позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

В судовому засіданні 20.07.2017 прокурор надав усні пояснення в обгрунтування підстав подачи позову в інтересах позивача та наполягав на задоволенні поданого позову.

Представник позивача в судове засідання 20.07.2017 не прибув, причин не з'явлення суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Клопотань про відкладення розгляду справи чи надання додаткових документів від сторін суду надано не було.

Приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

Пунктом 3 статті 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини третьої статті 2, частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статус позивача.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звернення до суду з вказаною позовною заявою прокурор обґрунтовує наступним.

Місцевий бюджет м. Суми відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.

Частиною 1 статті 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Обов'язок Замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Тому, на думку прокурора, не укладення договору пайової участі та несплата Замовником до міського бюджету м. Суми коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, що виражається в ненадходженні належних коштів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Разом з тим, пунктом 2.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.10.2016 року № 1161-МР, встановлено, що у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Суми виконавчий комітет Сумської міської ради виступає в особі управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради.

Відповідно до п. 1.1-1.3 Положення про управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 30.03.2016 року № 528-МР Управління утворюється Сумською міською радою та є її виконавчим органом. Управління є правонаступником управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Малого Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з п. 4.1.2. Положення Управління має право виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в суді з питань, що належать до повноважень Управління.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради.

Проте, Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради заходи щодо стягнення відповідних коштів до бюджету не вживалися.

Враховуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання вимог Закону України Про прокуратуру , суд вважає правомірним звернення Сумської місцевої прокуратури з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до поданого прокурором позову, Сумською місцевою прокуратурою під час вивчення інформації у сфері регулювання містобудівної діяльності, зокрема стосовно вжитих органами місцевого самоврядування заходів до наповнення місцевого бюджету коштами від залучення пайових внесків на розвиток інфраструктури населених пунктів встановлено наступне.

Управлінням ДАБІ в Сумській області (далі Інспекція) 01.07.2015 зареєстровано декларацію СМ 142151820146 про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкції нежитлових приміщень під виробничу дільницю в м. Суми по вул. Тополянській, 18.

Згідно ч. 1, 2, 3 та 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (надалі Закон) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

22.06.2011 рішенням сесії Сумської міської ради № 601- МР, затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (далі - Порядок), який діяв до та на час реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об'екта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної, діяльності граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Згідно із п. 3.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми (із змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 29.10.2014 №3668-МР) з урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд - 5 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

За змістом статей 2, 10 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статей 4, 9 Закону України Про архітектурну діяльність під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Отже, на думку прокурора, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

В обґрунтування поданого позову прокурор зазначає, що відповідач, як замовник будівництва, з відповідною заявою до Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради не звертався, відповідний договір пайової участі не укладав, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачував.

Згідно п. 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації СМ 142151820146 від 01.07.2015 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 1 179,034 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено, кошти місцевого чи державного бюджету на будівництво названого вище об'єкта не виділялися.

За розрахунком прокурора, розмір пайової участі у розвитку інженерно транспортної інфраструктури м. Суми, який мав сплатити Відповідач складає 58 951,50 грн. (5% від кошторисної вартості будівництва), оскільки Договір не укладено названа сума являється упущеною вигодою, яку б Сумська міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору.

Також прокурором в позовній заяві заявлено до стягнення інфляційні нарахування, в обґрунтування яких прокурор зазначає, що пунктом 1 роз'яснення Пленуму Вищого арбітражного суду України № 02-5/233 від 12.05.1999 Про деякі питання пов'язані з застосуванням індексу інфляції встановлено, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції. Тому з відповідача, прокурор вважає за необхідне, стягнути упущену вигоду з урахуванням індексу інфляції яка становить 12 729,12 грн., нарахованого за період з 01.07.2015 по 21.06.2017 включно.

Відповідач проти поданого прокурором в інтересах позивача позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до Закону України від 22.03.2012 р. N 4570-Х/І Про внесення зміни до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності частину четверту статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності доповнено пунктом 9, згідно із яким до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). Вказана норма діє і на даний час.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про телекомунікації - телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. споруди електрозв'язку - будівлі, вежі, антени, що використовуються для організації електрозв'язку.

Згідно зі ст. 1 Зокону України Про поштовий зв'язок визначає об'єкти поштового зв'язку - поштамти, центри обробки та перевезення пошти, зональні вузли, вузли поштового зв'язку, відділення поштового зв'язку, пункти поштового зв'язку та інші підрозділи, задіяні у єдиному виробничо-технологічному процесі з надання послуг поштового зв'язку.

Таким чином, поняття об'єкти зв'язку включають в себе, зокрема, але не тільки: об'єкти електрозв'язку, об'єкти поштового зв'язку тощо, серед яких і будівлі.

Відповідно до копії Витягу з ЄДРЮО та ФОП основним видом діяльності ТОВ ТЦ РАДІО СИСТЕМИ є Діяльність у сфері проводового електрозв'язку (код КВЕД 61.10).

Як зазначає відповідач, він є власником нежитлової будівлі відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2015, а саме виробничий цех з естакадою під літ. Ж-1. Вказаний цех використовується для організації електрозв'язку, а саме виробництва та ремонту обладнання електрозв'язку.

Відповідач також зазначає, що з 2013 року він орендує за адресою: м.Суми, вул. Тополянська, 18 земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:06:002:0100, площею 0,2935 га.

Згідно п. 1.3 Договору категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.2.1 Договору земельна ділянка надана під розміщеним цехом обладнання зв'язку, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - землі зв'язку.

Договір укладався строком до 25.04.2017 і на сьогодні продовжує діяти.

Відповідно до Витягу з ДЗК надана характеристика земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0100 за адресою: Тополянська, 18 , зокрема:

- Цільове призначення: 13.03 Для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв'язку.

- Вид використання: Під розміщеним цехом обладнання зв'язку.

Відповідач зазначає, що згідно п. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності при реконструкції нежитлових приміщень під виробничу дільницю, а саме дільницю зв'язку, ТОВ ТЦ РАДІО СИСТЕМИ не може залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

А тому, як вказує відповідач, посилання заступника керівника Сумської місцевої прокуратури на невиконання відповідачем зобов'язань щодо звернення до позивача за укладенням договору, укладання самого договору та сплату за ним пайових коштів є необґрунтованим, та таким що суперечить Закону.

Оцінюючи подані докази, суд вважає, що вимоги прокурора в інтересах позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Зазначена норма Господарського кодексу України кореспондується з положеннями Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про недоведеність позивачем об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення (і саме того , що відповідач вчинив правопорушення під час виконання господарського зобов'язання), яке призвело до завдання збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги не обгрунтованими та відмовляє у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відмовою у задоволені позову судовий збір покладається на Прокуратуру Сумської області.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.07.2017

Суддя С.В. Заєць