Ухвала

від 19.07.2017 по справі 1570/6642/2012

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву приватного підприємства Вестра (далі - Підприємство) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Південної митниці Міндоходів (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС), за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 червня 2013 року постанову суду першої інстанції змінив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 2 червня 2016 року постанови судів попередніх інстанцій скасував, у позові відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Підприємство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Підприємство посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 264-266 Митного кодексу України.

На обґрунтування заяви додана копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року (№ К/800/36984/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин, встановлених судами, та у спорах, що виникли у правовідносинах, які не є подібними.

Так, згідно з оскаржуваною постановою Підприємство звернулося до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо повернення Підприємству надмірно сплачених платежів та зобов'язання ГУ ДКС здійснити повернення цих коштів.

Вищий адміністративний суд України в цій справі виходив із того, що в разі якщо митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам митного законодавства, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надмірно сплаченими теж немає. До того, сума надмірно сплачених податків і зборів повертається декларанту у порядку, передбаченому законодавством.

Тоді як предметом розгляду в наданій на порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України були вимоги про скасування рішення митниці про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом та картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення надмірно сплачених сум податків і зборів.

Вищий адміністративний суд України в цій справі, зважаючи на недоведеність з боку митного органу виникнення у нього обґрунтованого сумніву щодо достовірності наданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, визнав протиправними картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення митниці про визначення митної вартості товарів як таких, що прийняті без обґрунтування причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

В частині стягнення на користь позивача надмірно сплачених платежів суд вказав, що основною умовою повернення коштів, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, проте з метою повернення зарахованих до бюджету платежів у визначеному законом порядку позивач до митного органу не звертався.

Таким чином в оскаржуваній постанові і в долученій ухвалі спори щодо оскарження дій і рішень митних органів та повернення надмірно сплачених платежів вирішувалися судами за відмінних обставин.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях визначається обставинами кожної конкретної справи. Верховний Суд України відповідно до статті 235 КАС переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, і перевірка правильності встановлення фактичних обставин та дослідження доказів не входить до компетенції Верховного Суду України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні не міститься різного правозастосування чи іншого, ніж у наданому для порівняння рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Підприємства.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів , статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом приватного підприємства Вестра до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів за заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко