Ухвала

від 26.06.2017 по справі 755/9694/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/9694/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін судового провадження: слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва юрист 2-го класу ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000798 від 22.06.17 за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .

Своє клопотання сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що існують обставини, які підтверджують, що не застування арешту майна нерухоме майно ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік»,., може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення доказів по кримінальному провадженню, зокрема подальшого відчуження майна на користь третіх осіб.

У судовому засіданні сторона обвинувачення клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Представник власника майна враховуючи наявність обставин передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України не викликався.

Тож, слідчий суддя, дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом і засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, у засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходив кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главами 16, 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛвстановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку сторони обвиунвачення про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ч. 1 ст. 170 КПК України,

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч.1 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік», а саме:

-частина нежилих приміщень (групи приміщень № 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК )загальною площею 7243, 7 кв. м.: нежилі приміщення торгівельного комплексу з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № 1 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 24 (групи приміщень № 8), з № I по № XIV підвалу, з № 1 по № 24 (групи приміщень № 1), з № I по №XVI поверху № 1, з №1 по № 9 (групи приміщень № 2), з № I по № VI поверху № II, з № 1 по № 10 (Групи приміщень № 3), №№ I, II, III, IV поверху № III, №№ I, II, III, IV, поверху №IV, з № 1 по № 10 (групи приміщень № 5), №№ I, II, III поверху № V, з № I по №XIII технічного поверху, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 3 (літ. 1А), та належать на праві власності ТОВ «Лекос»;

-нежитлові приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, що розташовані на 1-му поверсі будинку № 5 по Дарницькому бульвару у м. Києві, загальною площею 325 кв. м., а також відокремлені групи приміщень № 5 (221кв.м.) та № 6 (108 кв.м.) за вищевказаною адресою;

-нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, групи приміщень № 15, загальною площею 193, 6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, Дарницький бульвар, 5;

-нежитлові приміщення підвалу (приміщення 1, 3, 6, 7, 8, частина приміщень 2) та 1-го поверху (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, МЗК- 9, 10), загальною площею 367, 5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, Дарницький бульвар, 5;

-нежитлова будівля загальною площею 73, 5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 3Ж та належать на праві власності ТОВ «Магік».

Заборонити державним реєстраторам усіх відділів з питань Державної реєстрації нерухомого майна та нотаріусам проведення реєстраційних дій або внесення змін щодо нерухомого майна ТОВ «Лекос» (код ЄДРПОУ 25264912) та ТОВ «Магік» (код ЄДРПОУ 22915510), що містяться в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва юрист 2-го класу ОСОБА_3 та прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_6 .

Копія ухвали надіслати учасникам процесу, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя