Рішення

від 20.07.2017 по справі 757/2301/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2301/15-ц

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Мотрич В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва - Герасимчук І.Ю.,

представника третьої особи КС Мікрокредит - Диченка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес клуб України Грузії , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції в нерухомість Києва , треті особи ОСОБА_5, Кредитна спілка Мікрокредит , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про витребування майна та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, про витребування майна у свою власність з володіння ОСОБА_5 земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_1, що зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року реєстраційний номер 5722, який зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 496669780382 та визнання за позивачем право власності на вказану земельну.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 серпня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 14457, викладений на нотаріальних бланках ВРМ № 517536 та ВРМ № 517537. За цим договором купівлі-продажу ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0800 гектара з кадастровим номером НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а ОСОБА_4 до підписання договору купівлі-продажу оплатив на користь ОСОБА_8 узгоджену сторонами вартість земельної ділянки в сумі 960 000, що на день підписання договору за курсом Національного банку України становило 83 770 євро. Вказаний правочин купівлі-продажу земельної ділянки був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 4601508, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 10287675 від 22.08.2011 року.

У виконання положень чинного земельного законодавства України 22 серпня 2011 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. було зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до позивача на оригіналі державного акту на право приватної власності серія НОМЕР_2 з/р 02-7-01148 від 12 лютого 2007 року (який був виданий на ім'я ОСОБА_8.), а 28 грудня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку був проведений запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем, що підтверджується відміткою Головного управління земельних ресурсів м. Києва Київської державної адміністрації за номером № 02-7-01912 на оригіналі державного акту на право приватної власності серія НОМЕР_2 з/р 02-7-01148 від 12 лютого 2007 року.

Згодом з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2015 року № 32499529 позивачу стало відомо про те, що з 18 грудня 2014 року вказаною земельною ділянкою незаконно володіє відповідач ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 5722, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. Продавцем за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року є ОСОБА_7, який в свою чергу незаконно набув цю земельну ділянку від ОСОБА_8 8 листопада 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 5158, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А.

З урахуванням наведеного позивач звернувся з цим позовом до суду та просив витребувати спірну земельну ділянку у відповідача на підставі ст. 388 ЦК України та визнати за ним право власності на неї.

Під час судового розгляду за заявою представника позивача ухвалою суду від 23 березня 2015 року проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_5 на належних відповідачів - ТОВ Бізнес клуб України Грузії , ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва , а ОСОБА_5 залучено як третю особу у справі (т. 1 а.с. 54-55).

Крім того в порядку ст. 415 ЦПК України судом здійснено окреме доручення до компетентного суду Республіки Грузія про вручення судових документів та виконання інших процесуальних дій на підставі Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, 1995 року щодо вручення позовної заяви з додатками відповідачам ТОВ Бізнес клуб України Грузії , ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва , оскільки вказані юридичні особи знаходяться на території Республіки Грузія (т. 1 а.с. 59).

Відповідно до письмових заперечень ТОВ Бізнес клуб України Грузії , ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва (т. 1 а.с. 68-95) відповідачі позовні вимоги не визнають, оскільки 27 лютого 2015 року вказані товариства придбали по 1 / 2 частині спірної земельної ділянки. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстраційними номерами № 638. На час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок будь-яких заборон не було. Тому вважають, що підстав для задоволення позову немає.

Представник відповідача ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених в вказаних письмових запереченнях та додатково поданих (т. 1 а.с. 157-158, т. 2 а.с. 111-112).

Представник відповідача ТОВ Бізнес клуб України Грузії , третя особа ОСОБА_5 та залучений ухвалою суду до участі у справі як третя особа ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 145-146) до судового засідання не з'явилися з невідомих причин.

Крім того представник відповідача ТОВ Бізнес клуб України Грузії додатково подав письмові заперечення (т. 2 а.с. 113-115).

Представник залученої у справі третьої особи Кредитної спілки Мікрокредит (т. 1 а.с. 129-130) позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (т. 2 а.с. 109-110) та вказав, що позивачем не доведено порушення його прав. Просив врахувати, що з висновку судової експертизи неможливо встановити, чи стосується він спірної земельної ділянки та укладеного договору від 8 листопада 2014 року між третьою особою ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5158.

Залучена у справі як третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. (т. 1 а.с. 129-130) до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність (т. 2 а.с. 132)

Залучений ухвалою суду до участі у справі треті особи ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 145-146) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Вказав, що він укладав договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки у 2011 році та продав її позивачу ОСОБА_4, передавши йому оригінал державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. У 2015 році будь-яких договорів купівлі-продажу, у тому числі і земельної ділянки не укладав, оскільки знаходився за межами України. Згодом до судового засідання ОСОБА_8 та його представники не з'явилися.

Тому суд розглянув справу у відсутність представника відповідача ТОВ Бізнес клуб України Грузії , третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А., оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва , представника третьої особи Кредитної спілки Мікрокредит та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 22 серпня 2011 року між третьою особою ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 14457, викладений на нотаріальних бланках ВРМ № 517536 та ВРМ № 517537, відповідно до котрого ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0800 гектара з кадастровим номером НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а ОСОБА_4 до підписання договору купівлі-продажу оплатив на користь ОСОБА_8 узгоджену сторонами вартість земельної ділянки в сумі 960 000, що на день підписання договору за курсом Національного банку України становило 83 770 євро (т. 1 а.с. 7-9).

Вказаний правочин купівлі-продажу земельної ділянки був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 4601508, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 10287675 від 22.08.2011 року (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного Кодексу України (яка діяла на дату підписання нотаріального договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Частиною 6 ст. 126 Земельного Кодексу України визначається перелік документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, а саме при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою статті 126 Земельного кодексу, державний акт на право власності на земельну ділянку. що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ робить відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження. Порядок переходу права власності на земельні ділянки на території України чітко визначається Земельним Кодексом України.

У виконання положень чинного земельного законодавства України 22 серпня 2011 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. було зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до позивача на оригіналі державного акту на право приватної власності серія НОМЕР_2 з/р 02-7-01148 від 12 лютого 2007 року (який був виданий на ім'я ОСОБА_8.), а 28 грудня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку був проведений запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем, що підтверджується відміткою Головного управління земельних ресурсів м. Києва Київської державної адміністрації за номером № 02-7-01912 на оригіналі державного акту на право приватної власності серія НОМЕР_2 з/р 02-7-01148 від 12 лютого 2007 року (т. 1 а.с. 11), а також даними Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23 листопада 2016 року (т. 2 а.с. 221) та від 30 грудня 2016 року (т. 3 а.с. 14).

При цьому, ОСОБА_4, будучи власником вказаної земельної ділянки, належним чином здійснює свої правомочності щодо утримання земельної ділянки: сплачує земельний податок (т. 2 а.с. 219, т. 3 а.с. 1).

Згодом позивачу з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2015 року № 32499529 (т. 1 а.с. 13-15) стало відомо про те, що з 18 грудня 2014 року вказаною земельною ділянкою володіє відповідач ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року, реєстраційний № 5722, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А.

Так судом встановлено, що 8 листопада 2014 року між третьою особою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, котрий посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5158 (т. 1 а.с. 204-226).

Далі, 18 грудня 2014 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу продав земельну ділянку ОСОБА_5, котрий посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5722 (т. 1 а.с. 226-249).

ОСОБА_5 земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0800 гектара з кадастровим номером НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, передав в іпотеку Кредитній спілці Мікрокредит на підставі іпотечного договору, посвідченого 18 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5725 (т. 2 а.с. 14-16).

Кредитна спілка Мікрокредит , скориставшись своїм правом про задоволення вимог іпотекодрежателя, здійснила продаж предмету іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку відповідачам ТОВ Бізнес клуб України Грузії та ТОВ Інвестиції в нерухомість Києва шляхом укладення 27 лютого 2015 року договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 638, відповідно до котрого відповідачі набули у власність по 1 / 2 частині спірної земельної ділянки (т. 2 а.с. 1-94).

Разом з тим, судом встановлено, що продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 8 листопада 2014 року між третьою особою ОСОБА_8 та ОСОБА_7, котрий посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5158, був здійснений на підставі підробних документів від імені продавця ОСОБА_8, що стверджується такими доказами:

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 7 липня 2017 року № 8-4/1397, відповідно до котрої підпис в договорі купівлі-продажу від 8 листопада 2014 року, розділ підписи в графі продавець , виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою;

- даними Адміністрації державної прикордонної служби України від 26 жовтня 2016 року, відповідно до котрої ОСОБА_8 15 червня 2014 року виїхав з України та повернувся в Україну 27 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 207-208). Тобто ОСОБА_8 фізично не міг бути на території України та укладати договір купівлі-продажу від 8 листопада 2014 року;

- аналогічними поясненнями ОСОБА_8, наданими суду та його представникам з приводу відсутності на території України з 15 червня 2014 року по 27 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 203), а також начальнику канцелярії округу та Голови окружної виборчої комісії округу Кінгс Сполучених Штатів Америки (т. 2 а.с. 103-107).

При цьому, доводи представника третьої особи Кредитної спілки Мікрокредит , що з висновку судової експертизи неможливо встановити, чи стосується він спірної земельної ділянки та укладеного договору від 8 листопада 2014 року між третьою особою ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5158, суд відхиляє, оскільки з вступної та описової частини висновку експертиз вбачається, що висновок здійснений саме відносно вказаного договору.

Крім того, не підписання цього договору купівлі-продажу ОСОБА_8 підтверджується іншими наведеними доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (ст. 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведеного майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Вказане стверджується правовою позицією Верховного Суду України

від 11 червня 2014 року № 6-52цс14.

При цьому, суд враховує і те, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14, від 13 травня 2015 року у справі 6-67цс15, від 25 червня 2014 року у справі 6-6714цс.

Оскільки у справі встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_1, вибула з володіння ОСОБА_4 на підставі низки договорів, починаючи від договору купівлі-продажу від 8 листопада 2014 року, котрий не підписаний продавцем - ОСОБА_8 та, закінчуючи договором купівлі-продажу від 27 лютого 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 638, відповідно до котрого відповідачі набули у власність по 1 / 2 частині спірної земельної ділянки, то суд дійшов висновку, що спірна земельна з володіння власника ОСОБА_4 вибула поза його волею та він має право витребувати її від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про задоволення позову в частині витребування земельної ділянки у власність позивача.

Разом з тим вимоги позивача про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку задоволенню не підлягають, оскільки порушене право власності позивача підлягає захисту в порядку ст. 388 ЦПК України, а не ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачами в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 388 ЦК України, та ст. 10, 57, 60, 209, 88, 84, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес клуб України Грузії , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції в нерухомість Києва , треті особи ОСОБА_5, Кредитна спілка Мікрокредит , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про витребування майна та визнання права власності - задовольнити частково.

Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес клуб України Грузії 1 / 2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_1 та з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції в нерухомість Києва 1 / 2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_4.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес клуб України Грузії , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції в нерухомість Києва по 1 827 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Батрин