Рішення

від 20.07.2017 по справі 128/3508/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3508/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Жигарової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднану цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину та позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину (том № 1 а.с. 6-7).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.11.2013 року біля 10 години водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом марки VAN HOOL 3B2001 д.н. НОМЕР_2, рухався по автодорозі сполученням Вінниця-Шпиків-Комаргород Тиврівського району Вінницької області. Рухаючись в напрямку м. Вінниці, на 26 км зазначеної автодороги, поблизу смт. Тиврів, ОСОБА_2, будучи неуважним, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, вологий стан дорожнього покриття, особливостей та стану керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого втратив можливість безпечно керувати автомобілем та контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля НОМЕР_3, який рухався попереду у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок такого зіткнення автомобіль НОМЕР_4 отримав додаткове прискорення та інерційно був викинутий на зустрічну смугу руху у безпосередній близькості від автомобіля НОМЕР_5, що рухався назустріч по своїй смузі руху, під керуванням її чоловіка ОСОБА_3, в якому вона знаходилася в якості пасажира на передньому правому сидінні. За таких обставин водії двох легковиків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, поза своєї волі, опинилися в аварійній ситуації і не могли впливати на подальший розвиток події. Саме тому сталося зіткнення передніми частинами автомобіля ВАЗ-21110 із автомобілем Део Нексія . Внаслідок зіткнення, враховуючи складання зустрічних швидкостей та прискорення надане автомобілю НОМЕР_4, транспортні засоби було значно пошкоджено, їй, її чоловіку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

По факту зазначених подій, Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013010320000326 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В ході досудового розслідування було встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5., 13.1. ПДР України і ці порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В ході судового розгляду кримінального провадження дії ОСОБА_2 було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Зазначеним вироком вирішено цивільні позови потерпілих про відшкодування заподіяної шкоди, які задоволено частково. Проте, за апеляційними скаргами всіх потерпілих, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2016 року зазначений вирок скасовано в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як незаконний.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що злочинними діями ОСОБА_2 їй спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у наступному.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 176 від 23.01.2014 року розмір заподіяної шкоди в результаті пошкодження при ДТП автомобіля НОМЕР_5, який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АВС № 066345, становить 22140 гривень.

3а транспортування належного їй пошкодженого автомобіля з майданчика Тиврівського РВ до місця його зберігання в смт. Десна нею сплачено 800 гривень.

Витрати на лікування становлять 10962 гривні 83 копійки.

Таким чином, загальна сума заподіяної їй матеріальної шкоди становить 33902 гривні 83 копійки.

Вказує, що злочинними діями ОСОБА_2 їй також спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному.

З місця ДТП її та її чоловіка було госпіталізовано в Тиврівську ЦРЛ, де вони проходили курс стаціонарного лікування з 21.11.2013 року по 27.11.2013 року, після чого їх було транспортовано для подальшого лікування у Вінницьку обласну лікарню ім. М.І. Пирогова, де вона проходила курс стаціонарного лікування в травматологічному відділенні з 27.11.2013 року по 17.12.2013 року. Після чого продовжувала курс лікування амбулаторно за місцем проживання. Як наслідок ДТП - травмування лівої молочної залози у неї виникли та розвинулися посттравматичні лілогранульоми лівої молочної залози. Таке захворювання вимусило її проходити відповідні обстеження із послідуючим оперативним втручанням. Так, в період з 07.07.2014 року по 14.07.2014 року вона проходила курс стаціонарного лікування у Вінницькому обласному клінічному онкологічному диспансері. Як наслідок травмування при ДТП вона вимушено втратила ліву молочну залозу, яку було видалено при оперативному втручанні. Після зазначеного оперативного втручання вона проходила тривалий курс амбулаторного лікування.

Зазначає, що внаслідок ДТП вона пережила сильний стрес, надзвичайний переляк за своє життя та здоров'я, постійно, починаючи з 21.11.2013 року по вересень 2014 рік, впродовж тривалого часу вона вимушено терпіла спочатку надзвичайно сильний, потім сильний і просто фізичний біль внаслідок отриманих чисельних травм. Коштовне лікування потягнуло за собою значні фінансові витрати, в зв'язку з чим вони також мусили позичати гроші на своє лікування.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20 від 17.02.2014 року, як наслідок ДТП у неї виявлено закритий перелом правої ключиці зі зміщенням, закритий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки зі зміщенням, гострий флемботромбоз задньої великогомілкової вени зліва, гострий період ЗЧМТ - струс головного мозку. Крім того, мали місце садна обличчя та гематоми грудини, лівої молочної залози. Як наслідок таких травм вона вимушено перенесла три операції на правій ключиці, на лівій гомілці, на лівій молочній залозі і її фактичну втрату. Тобто внаслідок ДТП, внаслідок злочинних дій відповідача ОСОБА_2, вона вимушено втратила свій анатомічний орган.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 77 від 02.03.2015 року, її чоловіку ОСОБА_3 внаслідок ДТП спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого стегна у в/з зі зміщенням уламків, закритого внутрішньо-суглобового перелому великогомілкової та малогомілкової кісток правої гомілки в н/з, ЗЧМТ- струсу головного мозку, забитої рани в лобній ділянці голови справа, перелому альвеолярного відростку нижньої щелепи з вивихами зубів на верхній та нижній щелепах, забої лівої половини грудної клітки. Такі тілесні ушкодження призвели до стійкої втрати 40% загальної працездатності та кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження. Зазначені тілесні ушкодження та втрата працездатності призвели до інвалідності її чоловіка 2-ї групи.

Такий стан чоловіка потребував догляду, який вона йому надавала сама, оскільки вони мешкають разом в одній квартирі. При її травмах, тривалий час вона вимушена, ціною надзвичайних фізичних зусиль і моральних страждань, обходити не тільки себе, а й чоловіка інваліда, який весь час потребував сторонньої допомоги.

Внаслідок значного пошкодження їхнього сімейного автомобіля, який підпадає під визначення тотальне знищення , його експлуатація є неможливою, тобто неможливе його використання за призначенням. Зазначеним порушено її право власності, оскільки вона не має можливості користуватися та розпоряджатися ним як своїм майном. Три роки вони з чоловіком не можуть використовувати свій автомобіль для власних потреб. Також вони не можуть в повній мірі працювати на своїй дачі, де до ДТП проводили тривалий час.

Вказує, що до ДТП вона була здоровою, сильною, вважає привабливою жінкою незважаючи на свої роки. Після отриманих травм, особливо після втрати молочної залози, вона відчуває себе неповноцінною жінкою, усвідомлюючи про те, що вже не може як раніше, до ДТП, працювати, виконувати просту хатню роботу, оскільки швидко втомлюється. Всі негативні явища її фізичного і психічного здоров'я вона пов'язує лише і тільки із ДТП, оскільки раніше таких явищ у її житті ніколи не було.

Вважає, що спричинені їй фізичні страждання не поступаються за своєю глибиною стражданням моральним.

Саме моральними стражданнями позначені негативні зміни у її житті як потерпілої у кримінальному провадженні: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні минулого життя і пережитих подій, важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на пережитому, переживання психологічного дискомфорту, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи за несправедливе життя, обурення, розгубленості, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.

Наслідки перенесеної складної психотравми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: обмеження трудової продуктивності, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій. Були порушені актуальні життєві плани на майбутнє, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.

Зазначені вище обставини, глибина, тривалість та інтенсивність перенесених моральних переживань, фізичних і моральних втрат, які неможливо відновити до кондицій, які були до ДТП, які неможливо замінити, втрата душевного спокою і рівноваги, втрата здоров'я, втрата органу, її фактичне каліцтво призводило і призводить до сильних моральних страждань.

Виходячи із викладеного вище, засад розумності і справедливості вважає, що завдана їй у сукупності моральна шкода не може бути оціненою меншою ніж 35000 гривень.

Зазначає, що оскільки кримінальне правопорушення, яким їй завдано моральну шкоду, вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов'язків, відповідальність за спричинену шкоду законом покладено на юридичну особу - роботодавця і одночасно власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України.

Після проголошення вироку ніким із учасників процесу, окрім трьох потерпілих, він не був оскаржений, тобто відповідачі та третя особа - ОСОБА_2 цілковито з таким судовим рішенням погодилися.

Також вказує, що нею були понесені судові витрати по справі, які полягають у наступному.

За надання правової допомоги у кримінальному проваджені на стадії досудового розслідування та участі в судових засіданнях нею сплачено адвокату ОСОБА_5 гонорар в сумі 2500 гривень.

Загальна сума понесених нею процесуальних витрат, станом на день проголошення вироку у кримінальному провадженню становила 2500 гривень і відповідно до ст.ст. 118, 120, 122, 124, 126 КПК України таку суму було стягнуто з засудженого ОСОБА_2, про що він не заперечував.

Для представництва її інтересів та участі в цивільному процесі після скасування апеляційною інстанцією вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілих вона вимушена знову нести судові витрати на послуги адвоката, які становлять 3000 гривень.

10.05.2017 року представник позивача ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_6 подав суду заяву про зміну та уточнення позовних вимог (том № 2 а.с. 19-21).

Відповідно до вказаної заяви представник ОСОБА_1 просив постановити рішення, яким: 1. Стягнути з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок заподіяної матеріальної шкоди 64255,50 гривень за пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_6; стягнути 800 гривень за транспортування пошкодженого автомобіля після ДТП; стягнути 10962гривень 83 копійки витрат на лікування; в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 35000 гривень та 3891 гривень процесуальних витрат на правову допомогу та оплату за проведення автотоварознавчої експертизи № 989/17-21 від 25.04.2017 року. 2. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процесуальні витрати на правову допомогу в кримінальному процесі в сумі 2500 гривень.

08.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Пром , ОСОБА_2, ОСОБА_7 акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину (том № 1 а.с. 107-113).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.11.2013 року біля 10 години водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом марки VAN HOOL 3B2001 д.н. НОМЕР_2, рухався по автодорозі сполученням Вінниця-Шпиків-Комаргород Тиврівського району Вінницької області. Рухаючись в напрямку м. Вінниці, на 26 км зазначеної автодороги, поблизу смт. Тиврів, ОСОБА_2, будучи неуважним, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, вологий стан дорожнього покриття, особливостей та стану керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого втратив можливість безпечно керувати автомобілем та контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля НОМЕР_3, який рухався попереду у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок такого зіткнення автомобіль НОМЕР_4 отримав додаткове прискорення та інерційно був викинутий на зустрічну смугу руху у безпосередній близькості від керованого ним автомобіля НОМЕР_5, що рухався назустріч по своїй смузі руху, в якому на передньому правому сидінні знаходилася його дружина ОСОБА_1. За таких обставин водії двох автомобілів, тобто ОСОБА_4 та він, поза своєї волі, опинилися в аварійній ситуації і не могли впливати на подальший розвиток події. Саме тому сталося зіткнення передніми частинами автомобіля ВАЗ-21110 із автомобілем Део Нексія . Внаслідок зіткнення, враховуючи складання зустрічних швидкостей та прискорення надане автомобілю НОМЕР_4, транспортні засоби було значно пошкоджено, йому, його дружині ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

По факту зазначених подій, Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013010320000326 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В ході досудового розслідування було встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5., 13.1. ПДР України і ці порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В ході судового розгляду кримінального провадження було призначено додаткову комісійну судово-медичну експертизу. Відповідно до висновку судово-медичної комісійної експертизи № 77 від 02.03.2015 року встановлено, що йому - ОСОБА_3 внаслідок ДТП спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого стегна у в/з зі зміщенням уламків, закритого внутрішньо-суглобового перелому великогомілкової та малогомілкової кісток правої гомілки в н/з, ЗЧМТ- струсу головного мозку, забитої рани в лобній ділянці голови справа, перелому альвеолярного відростку нижньої щелепи з вивихами зубів на верхній та нижній щелепах, забої лівої половини грудної клітки. Такі тілесні ушкодження призвели до стійкої втрати 40% загальної працездатності та кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження. Зазначені тілесні ушкодження та втрата працездатності призвели до його інвалідності, яка віднесена МСЕК до 2-ї групи.

Відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Зазначеним вироком вирішено цивільні позови потерпілих про відшкодування заподіяної шкоди, які задоволено частково. Проте, за апеляційними скаргами всіх потерпілих, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2016 року зазначений вирок скасовано в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як незаконний. Ухвалою Вінницького міського суду від 12.05.2016 року позовну заяву повернуто ОСОБА_3

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Вказує, що злочинними діями ОСОБА_2 йому спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на лікування, які становлять 33260 гривень 23 копійки.

Також йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному.

З місця ДТП його та його дружину було госпіталізовано в Тиврівську ЦРЛ, де вони проходили курс стаціонарного лікування у хірургічному відділенні з 21.11.2013 року по 27.11.2013 рік, після чого їх з дружиною транспортовано для подальшого лікування у Вінницьку обласну лікарню ім. М.І. Пирогова, де він проходив курс стаціонарного лікування в травматологічному відділенні з 27.11.2013 року по 17.12.2013 року. Після чого продовжував курс лікування амбулаторно за місцем проживання. З 01.09.2014 року по 15.09.2014 року проходив курс стаціонарного лікування у Вінницькій районній лікарні. Після чого проходив курс амбулаторного лікування за місцем проживання. В липні 2014 року розпочав протезування зубів, які втратив під час ДТП. З 14.02.2015 року по 27.02.2015 року проходив курс лікування у травматологічному відділенні Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова. Як наслідок ДТП, відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААВ № 548603 від 17.04.2014 року, йому призначено другу групу інвалідності.

Зазначає, що внаслідок ДТП пережив сильний стрес, надзвичайний переляк за своє життя та здоров'я, за життя та здоров'я своєї дружини. Починаючи з 21.11.2013 року і періодично по теперішній час, особливо на зміну погоди, вимушений терпіти фізичний біль внаслідок отриманих чисельних травм. Коштовне лікування потягнуло за собою значні фінансові витрати, а тому вони змушені були позичати гроші.

Внаслідок значного пошкодження їхнього сімейного автомобіля, який підпадає під визначення тотальне знищення , його експлуатація є неможливою, тобто неможливе його використання за призначенням, в зв'язку з чим вони не можуть його використовувати для власних потреб, в тому числі й для поїздки на дачу. Після ДТП вони не можуть повноцінно працювати на дачі в зв'язку з спричиненими їм з дружиною травми та його інвалідністю.

Вказує, що до ДТП він був сильним, загартованим чоловіком, незважаючи на свої роки, витривалим з міцним здоров'ям. Після отриманих травм, настанням інвалідності він майже наполовину втратив свої фізичні кондиції і можливості, відчуває себе неповноцінним, усвідомлюючи про те, що вже не може як раніше, до ДТП, працювати, виконувати навіть просту чоловічу роботу по господарству, оскільки його каліцтво обмежує його рухи і призводить до швидкої втоми. Всі негативні явища його фізичного і психічного здоров'я він, як і його дружина, пов'язує лише і тільки із ДТП, оскільки раніше таких явищ у їхньому житті ніколи не було.

Зазначає, що спричинені йому фізичні страждання не поступаються за своєю глибиною стражданням моральним.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20 від 17.02.2014 року, як наслідок ДТП у його дружини ОСОБА_1 виявлено закритий перелом правої ключиці зі зміщенням, закритий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки зі зміщенням, гострий флемботромбоз задньої великогомілкової вени зліва, гострий період ЗЧМТ- струс головного мозку. Крім того, того мали місце садна обличчя та гематоми грудини, лівої молочної залози. Як наслідок таких травм вона вимушено перенесла три операції на правій ключиці, на лівій гомілці, на лівій молочній залозі.

Особливо, надзвичайно важко він з дружиною переживали перші місяці після ДТП, коли він потребував стороннього, постійного догляду, який йому надавала дружина, оскільки вони мешкають разом в одній квартирі. При його та її травмах тривалий час вона вимушено, ціною надзвичайних фізичних зусиль і моральних страждань обходила не тільки сама себе, але й його, який весь час потребував сторонньої допомоги.

Тривале, складне, коштовне лікування його дружини, його довготривале виснажливе лікування забрало в них не тільки їхні останні кошти, але й загнало в борги, виснажило їх морально.

Саме моральними стражданнями позначені негативні зміни у його житті як потерпілого у кримінальному провадженні: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні минулого життя і пережитих подій, важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на пережитому, переживання психологічного дискомфорту, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи за несправедливе життя, обурення, розгубленості, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.

Наслідки перенесеної складної психотравми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: обмеження трудової продуктивності, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій. Були порушені актуальні життєві плани на майбутнє, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.

Зазначені вище обставини, глибина, тривалість та інтенсивність перенесених, моральних переживань, фізичних і моральних втрат, які неможливо відновити до кондицій, які були до ДТП, які неможливо замінити, втрата душевного спокою і рівноваги, втрата здоров'я і його фактичне каліцтво призводило і призводить до сильних моральних страждань.

Виходячи із викладеного вище, засад розумності і справедливості вважає, що завдана йому у сукупності моральна шкода не може бути оціненою меншою ніж 50000 гривень.

Зазначає, що оскільки кримінальне правопорушення, яким йому завдано моральну шкоду, вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов'язків, відповідальність за спричинену шкоду законом покладено на юридичну особу - роботодавця і одночасно власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України.

Після проголошення вироку ніким із учасників процесу, окрім трьох потерпілих, він не був оскаржений, тобто відповідачі та третя особа - ОСОБА_2 цілковито з таким судовим рішенням погодилися.

Вказує також, що на момент вчинення злочину цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки була застрахована ПрАТ УПСК в період з 28.08.2013 року до 27.08.2014 року. Зазначена обставина підтверджується наявністю страхового полісу ПрАТ УПСК № АС/1760233, код страховки 037, виданий 27.08.2013 року Полтавським обласним управлінням ПрАТ УПСК .

Зазначає, що окрім того, ним були понесені судові витрати по справі, які полягають у наступному.

За надання правової допомоги у кримінальному проваджені на стадії досудового розслідування та участі в судових засіданнях ним сплачено адвокату ОСОБА_5 гонорар в сумі 2500 гривень.

Загальна сума понесених ним процесуальних витрат, станом на день проголошення вироку у кримінальному провадженню становила 2500 гривень і відповідно до ст.ст. 118, 120, 122, 124, 126 КПК України таку суму було стягнуто з засудженого ОСОБА_2, про що він не заперечував.

Для представництва його інтересів та участі в цивільному процесі, який є наслідком скасування апеляційною інстанцією вироку суду першої інстанції в частині розв'язання цивільних позовів потерпілих, він вимушений знову нести судові витрати на послуги адвоката, які у цивільному процесі становлять 3000 гривень.

Ухвалою суду від 26.12.2016 року цивільну справу № 128/3508/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину об'єднано з цивільною справою № 128/3848/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_7 акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину. Справі присвоєно єдиний унікальний номер - № 128/3508/16-ц (том № 1 а.с. 213).

26.01.2017 року представник позивача ОСОБА_3 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_6 подав суду письмову заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до одного відповідача, а саме - до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , в зв'язку із добровільною сплатою коштів. Просив постановити рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_3 з ТОВ ІНТЕР-ПРОМ 50000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на правову допомогу в кримінальному процесі в сумі 2500 грн. Також просив стягнути судові витрати в розмірі 3000 грн. (том № 1 а.с. 215).

Ухвалою суду від 26.01.2017 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову, пред'явленого в частині до відповідача ОСОБА_7 акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину та закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в частині вимог до відповідача ОСОБА_7 акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину (том № 1 а.с. 217).

В судове засідання 20.07.2017 року сторони по справі та їх представники не з'явились.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_6 попередньо подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. В заяві зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги позивачів: 1. ОСОБА_1, та просить: 1) стягнути на її користь з ТОВ ІНТЕР-ПРОМ 64255,5 грн. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди за пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль; 10962,83 грн. витрат на лікування; 800 грн. витрат на транспортування пошкодженого автомобіля та 35000 грн. моральної шкоди; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 грн. судових витрат на правову допомогу в кримінальному процесі. Виходячи з принципу пропорційного розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 6000 гривень судових витрат на правову допомогу та 891 грн. витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи; 2. ОСОБА_3, та просить: 1) стягнути на його користь з ТОВ ІНТЕР-ПРОМ 50000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2500 грн. судових витрат на правову допомогу в кримінальному процесі. Виходячи з принципу пропорційного розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_3 6000 гривень судових витрат на правову допомогу.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 попередньо подали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі та за участю їх представника - адвоката ОСОБА_6 (том № 1 а.с. 83, 186).

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ та відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 10.07.2017 року та повторно 20.07.2017 року не з'явились без поважних причин, хоча були попереджені судом про необхідність явки в судові засідання, заяв про розгляд справи у їх відсутність або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Зі згоди представника позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши думку представника позивачів, викладену у поданій суду письмовій заяві, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Так, судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також вказаним вироком було задоволено частково цивільний позов ОСОБА_3: 1) стягнуто з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (036039, м. Полтава, вул. Ватутіна, 3 офіс 1) на користь ОСОБА_3 22140 грн. у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди; 22745,86 грн. - у відшкодування вартості лікування; 1137,29 грн. - у відшкодування завданої злочином моральної шкоди; 2) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 28862,71 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди; 2500 грн. - у відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_1 також задоволено частково: 1) стягнуто з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (036039, м. Полтава, вул. Ватутіна, 3 офіс 1) на користь ОСОБА_1 14860,67 грн. у відшкодування вартості лікування; 743,03 грн. - у відшкодування завданої злочином моральної шкоди; 2) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19256,97 грн. - у відшкодування завданої злочином моральної шкоди; 2500 грн. - у відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Даним вироком встановлено, що 21.11.2013 року, близько 10:00 год., на автодорозі сполученням Вінниця-Шпиків-Комаргород , ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_7, разом з напівпричепом марки VAN HOOL 3B2001 державний номерний знак НОМЕР_8, здійснюючи рух на 26 кілометрі вказаної дороги, не переконавшись у безпечності для інших учасників руху, не обрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку та не впоравшись з керуванням, допустив зіткнення з попутним автомобілем НОМЕР_9, під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок зіткнення автомобіль марки ВАЗ 21110 за інерцією, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_10, який рухався у зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля НОМЕР_10 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівого стегна у верхній третині зі зміщенням уламків, закритого внутрішньогосуглобового перелому великогомілкової та малогомілкової кісток правої гомілки в нижній третині; закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забитої рани в лобній ділянці голови справа, перелому альвеолярного відростку нижньої щелепи з вивихами зубів на верхній та нижній щелепах, забою лівої половини грудної клітки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 77-к від 02.03.2015 року, які спричинили стійку втрату загальної працездатності не менш 1/3 (у відповідності до п.2.1.1 Г , Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень , 1995 р.) та належать до тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманої травми лівої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 помірно виражене обмеження рухів (післятравматична контрактура ) в лівому кульшовому та правому гомілково-ступневому суглобах, як результат перелому лівого стегна у верхній третині та внутрішньо суглобового перелому обох кісток правої гомілки в нижній третині та внутрішньо-суглобового перелому обох кісток правої гомілки в нижній третині. Вказані наслідки травми лівої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 стоять в причинному зв'язку з названими вище тілесними ушкодженнями і становлять 40% (сорок відсотків) стійкої втрати загальної працездатності.

Пасажир автомобіля НОМЕР_10 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, закритого перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки без зміщення, гострого флеботромбозу задньої великогомілкової вени зліва, гострого періоду ЗЧМТ (струсу головного мозку), які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20 від 17.02.2014 року, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до положень яких: Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу, повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу . Порушення вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 знаходиться в причинному зв'язку з наслідками.

Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, суду пояснив, що він дійсно вчинив злочин за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу ОСОБА_2 не визнав.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ ІНТЕР-ПРОМ та працював на посаді водія автомобільного засобу. Автомобіль марки Рено , модель HR400, 1998 року випуску, зеленого кольору, ДНЗ АЕ6926НА, яким керував в момент скоєння ДТП ОСОБА_2, належить ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САО 151750, виданим ВРЕР ДАІ № 1 ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Згідно полісу № АС/1760233 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, між ПрАТ УПСК та ТОВ ІНТЕР-ПРОМ 28.08.2013 року укладено договір, відповідно до умов якого страхувальник ТОВ ІНТЕР-ПРОМ забезпечив у страховика цивільно-правову відповідальність в разі настання страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода, із належним йому на праві власності автомобілем марки Рено , модель HR400, 1998 року випуску, зеленого кольору, ДНЗ АЕ6926НА. Згідно п. 4 даного договору, ліміт страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 100000 грн., а також за шкоду, заподіяну майну 50000 грн. (том № 1 а.с. 8-13, 14).

Вказаний вище вирок набув законної сили 07.04.2016 року відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 квітня 2016 року апеляційні скарги потерпілих, в т.ч., ОСОБА_3 та ОСОБА_1, задоволено частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих скасовано, а кримінальне провадження в цій частині спрямовано на новий судовий розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку цивільного судочинства. В решті оскаржуваний вирок суду залишено без змін (а.с. 15-20, 21).

Згідно ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АВС 066345, автомобіль марки DAEWOO, модель NEXIA 1.5 GL, тип легковий седан - В, колір зелений, номер шасі (кузова, рами) KLATF19Y1VB106195, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11, належить ОСОБА_1 (том № 1 а.с. 25).

Відповідно до ксерокопії наказу № 19-К від 22.08.2012 року ОСОБА_2 був найманим працівником і на момент ДТП працював на посаді водія транспортних засобів ТОВ ІНТЕР-ПРОМ (том № 1 а.с. 149), що також підтверджується ксерокопіями товарно-транспортних накладних від 19.11.2013 року (том № 1 а.с. 151, 152).

Автомобіль марки RENAULT HR100 д.н. НОМЕР_12, яким на момент ДТП керував ОСОБА_2, належить ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 151750 (том № 1 а.с. 150).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного:

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Пунктами 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У рішенні Меньшакова проти України від 08.04.2010 року Європейський суд з прав людини виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду. Суд повторює, що пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд , яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За змістом ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, в судовому засіданні встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року (справа № 145/770/14-к), який набув чинності 04.04.2016 року, встановлено вину ОСОБА_2, внаслідок якої заподіяно шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивачів і їх здоров'ю.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Дана норма є підставою для звільнення від доказування в частині встановлення вини відповідача, внаслідок якої заподіяно шкоду охоронюваним законом майновим правам позивача.

Згідно ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилами ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Встановлено, що в рамках вищевказаного кримінального провадження ухвалений вирок відносно ОСОБА_2 було скасовано апеляційною інстанцією в частині цивільних позовів, в тому числі й позивачів по даній об'єднаній цивільній справі, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, цей вирок обов'язковий для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до правової позиції при розгляді справи №6-2808 цс15 від 20.01.2016р. Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідно до наказу №19-К від 22.08.2012 року ОСОБА_2 був найманим працівником і на момент ДТП працював на посаді водія транспортних засобів ТОВ ІНТЕР-ПРОМ (том № 1 а.с. 149), що також підтверджується подорожним листом № 487810 від 19.11.2013 року (том № 1 а.с. 151, 152) та особистими свідченнями ОСОБА_2 по кримінальному провадженні.

За таких обставин ОСОБА_2, в силу положень ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, не несе цивільно-правової відповідальності, оскільки така відповідальність законом покладена на роботодавця та власника джерела підвищеної небезпеки яким є ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Таке твердження ґрунтується на положеннях постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (із змінами) Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , де у п.8 зазначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , вказано: ...під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела .

Встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 з напівпричепом марки VAN HOOL 3B2001 д.н. НОМЕР_2, яким на момент ДТП керував ОСОБА_2, належить ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САО 151750 (том № 1 а.с. 150).

На момент вчинення злочину цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки була застрахована ПрАТ УПСК в період з 28.08.2013 року до 27.08.2014 року. Зазначена обставина підтверджується наявністю страхового полісу ПрАТ УПСК № АС/ 1760233, код страховки 037, виданий 27.08.2013 року Полтавським обласним управлінням ПрАТ УПСК , з лімітом відповідальності страховика 100000 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого, та 50000 грн. за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого з нульовою франшизою (том № 1 а.с. 148).

Тобто кримінальне правопорушення, яким позивачам завдано матеріальну та моральну шкоду, вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов'язків. Саме тому відповідальність за спричинену шкоду законом покладено на юридичну особу - роботодавця і одночасно власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Так, злочинними діями ОСОБА_2, який на час спричинення ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , позивачу ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у наступному.

Встановлено, що позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АВС 066345 належить автомобіль марки DAEWOO, модель NEXIA 1.5 GL, тип Легковий седан - В, колір зелений, номер шасі (кузова, рами) KLATF19Y1VB106195, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11, який був пошкоджений при ДТП 21.11.2013 року за участю обвинуваченого ОСОБА_2, що встановлено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року (том № 1 а.с. 8-13, 25).

В підтвердження своїх позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_5, позивачем ОСОБА_1, в числі інших, надано висновок автотоварознавчої експертизи № 176 від 23.01.2014 року. Згідно зазначеного висновку експерта розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_13, 1996 року випуску, в результаті його пошкодження з ПДВ складає 22140 грн. Окрім того, експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля буде становити 102321 грн. 54 коп., що перевищує ринкову вартість аналогічного автомобіля в технічно справному стані, а тому проводити такій ремонт є економічно недоцільно.

Виходячи з того, що такий висновок експерта виготовлений більш ніж три роки назад, за які значно змінилися ціни на товари та послуги, такий висновок не був актуальним на дату подання позовної заяви до суду і не відповідав фактичному розміру заподіяної матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1

В зв'язку з цим, за клопотанням сторони позивача ОСОБА_1, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16.02.2017 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Вінниця, вул. Батозька, 1-б). Перед експертом поставлено питання - який фактичний розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля НОМЕР_5, станом на лютий - березень 2017 року? (том № 1 а.с. 233).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 989/17-21 від 25.04.2017 року, встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_5 в результаті пошкодження при ДТП та вогнем складає величину 64255,5 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять грн. 50 коп.) (том № 2 а.с. 2-16).

3а транспортування пошкодженого автомобіля НОМЕР_5 з майданчика Тиврівського РВ до місця його зберігання в смт. Десна позивачем ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_9 було сплачено 800 гривень, що підтверджується квитанцією № 0.0.557750788.1 від 24.05.2016 року (том № 1 а.с. 26).

Витрати на лікування спричинених ДТП травм позивача ОСОБА_1 становлять 10962,83 грн., що підтверджується доданими до позову товарними чеками та квитанціями на купівлю ліків, а також інших товарів, необхідних для лікування, та відповідними медичними виписками, якими також підтверджується призначення для лікування саме тих ліків, які були придбані за цими товарними чеками та квитанціями (том № 1 а.с. 30-42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54).

Таким чином, загальна сума заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди становить 76018,33 грн. і вказані кошти підлягають стягненню саме з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Крім того, злочинними діями ОСОБА_2 ОСОБА_1 також спричинено моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Верховний Суд України в п. 1 постанови Пленуму Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У роз'ясненнях, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з подальшими змінами та доповненнями), зокрема у п. 3 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того, пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ОСОБА_1 зазначає, що завдана їй моральна шкода полягає у тому, що вона внаслідок ДТП пережила сильний стрес, переляк за своє життя та здоров'я. З місця ДТП її та її чоловіка ОСОБА_3 було госпіталізовано в лікарню з важкими травмами, після чого вони довгий час продовжували лікування. Внаслідок травми, яку позивач отримала при ДТП, їй при оперативному втручанні було видалено ліву молочну залозу, в зв'язку з чим вона перестала відчувати себе повноцінною, привабливою та здоровою жінкою. Після зазначеного оперативного втручання позивач проходила тривалий курс амбулаторного лікування. Коштовне лікування потягнуло за собою значні фінансові витрати.

Крім того, внаслідок ДТП її чоловік ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати 40% загальної працездатності та кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження. Зазначені тілесні ушкодження та втрата працездатності призвели до інвалідності її чоловіка 2-ї групи. Такий стан чоловіка потребував догляду, який позивач ОСОБА_1 йому надавала сама, оскільки вони мешкають разом в одній квартирі. При її травмах тривалий час вона вимушена, ціною надзвичайних фізичних зусиль і моральних страждань, обходити не тільки себе, а й чоловіка інваліда, який весь час потребував сторонньої допомоги.

Внаслідок значного пошкодження їхнього сімейного автомобіля, який підпадає під визначення тотальне знищення , його експлуатація є неможливою, тобто неможливе його використання за призначенням. Зазначеним порушено право власності позивача ОСОБА_1, оскільки вона не має можливості користуватися та розпоряджатися ним як своїм майном. Три роки вони з чоловіком не можуть використовувати свій автомобіль для власних потреб. Також вони не можуть в повній мірі працювати на своїй дачі, де до ДТП вони проводили тривалий час.

Саме моральними стражданнями позначені негативні зміни у її житті як потерпілої у кримінальному провадженні: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні минулого життя і пережитих подій, важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на пережитому, переживання психологічного дискомфорту, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи за несправедливе життя, обурення, розгубленості, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.

Наслідки перенесеної складної психотравми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: обмеження трудової продуктивності, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій. Були порушені актуальні життєві плани на майбутнє, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.

Зазначені вище обставини, глибина, тривалість та інтенсивність перенесених, моральних переживань, фізичних і моральних втрат, які неможливо відновити до кондицій, які були до ДТП, які неможливо замінити, втрата душевного спокою і рівноваги, втрата здоров'я, втрата органу, її фактичне каліцтво призводило і призводить до сильних моральних страждань.

Оскільки кримінальне правопорушення, яким позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов'язків, відповідальність за спричинену шкоду законом покладено на юридичну особу - роботодавця і одночасно власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Таким чином, з огляду на зазначені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що завдана ОСОБА_1 у сукупності моральна шкода не може бути оціненою меншою ніж 35000 гривень і вказані кошти підлягають стягненню саме з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Крім того, позивачем ОСОБА_1 були понесені судові витрати по справі, які полягають у наступному.

За надання правової допомоги у кримінальному проваджені на стадії досудового розслідування та участі в судових засіданнях нею сплачено адвокату ОСОБА_5 гонорар в сумі 2500 гривень.

Загальна сума понесених нею процесуальних витрат, станом на день проголошення вироку у кримінальному провадженню становила 2500 гривень і відповідно до ст.ст. 118, 120, 122, 124, 126 КПК України таку суму було стягнуто з засудженого ОСОБА_2, про що він не заперечував, оскільки не оскаржував даний вирок.

Тому зазначені кошти підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 в даному цивільному провадженні.

Для представництва її інтересів та участі в цивільному процесі після скасування апеляційною інстанцією вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, ОСОБА_1 вимушена була знову нести судові витрати на послуги адвоката, які становлять 6000 гривень, та підтверджуються копією договору про надання правової допомоги № 4 від 27.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом ОСОБА_6 (Виконавець), ксерокопією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 246, виданого 20.01.1995 року на ім'я ОСОБА_6, копією угоди № 18 від 21.06.2016 року по цивільній справі, укладеною між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 на суму 3000 грн., квитанцією № 18 від 21.06.2016 року про оплату гонорару адвокату в сумі 3000 (три тисячі) грн. (том № 1 а.с. 80, 81, 82, 82а), копією угоди № 3 від 24.02.2017 року по цивільній справі, укладеною між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 на суму 3000 грн., квитанцією № 3 від 24.02.2017 року про оплату гонорару адвокату в сумі 3000 (три тисячі) грн. та актом виконаних робіт від 19.07.2017 року (том № 2 а.с. 40, 41, 42).

Крім того, такий розмір судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, підтверджується розрахунком, проведеним у відповідності до Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (том № 2 а.с. 38-39).

За проведення автотоварознавчої експертизи № 989/17-21 від 25.04.2017 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено кошти в розмірі 891 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.739936962.1 від 06.04.2017 року (том № 2 а.с. 36).

Отже, сума понесених судових витрат та витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи в розмірі 6891 грн. підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 саме з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Крім того, злочинними діями ОСОБА_2, який на час спричинення ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ ІНТЕР-ПРОМ , позивачу ОСОБА_3 також спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному.

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок ДТП пережив сильний стрес, переляк за своє життя та здоров'я. З місця ДТП його та його дружину ОСОБА_1 було госпіталізовано в лікарню з важкими травмами, після чого вони довгий час продовжували лікування. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати 40% загальної працездатності та кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження. Зазначені тілесні ушкодження та втрата працездатності призвели до інвалідності 2-ї групи. Такий його стан потребував догляду, який його дружина ОСОБА_1, яка також постраждала внаслідок ДТП, вимушена надавати йому сама при її травмах і ціною надзвичайних фізичних зусиль і моральних страждань.

Внаслідок значного пошкодження їхнього сімейного автомобіля, який підпадає під визначення тотальне знищення , його експлуатація є неможливою, тобто неможливе його використання за призначенням. Три роки вони з дружиною не можуть використовувати свій автомобіль для власних потреб. Також вони не можуть в повній мірі працювати на своїй дачі, де до ДТП проводили тривалий час.

Саме моральними стражданнями позначені негативні зміни у його житті як потерпілого у кримінальному провадженні: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні минулого життя і пережитих подій, важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на пережитому, переживання психологічного дискомфорту, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи за несправедливе життя, обурення, розгубленості, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.

Наслідки перенесеної складної психотравми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: обмеження трудової продуктивності, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій. Були порушені актуальні життєві плани на майбутнє, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.

Зазначені вище обставини, глибина, тривалість та інтенсивність перенесених, моральних переживань, фізичних і моральних втрат, які неможливо відновити до кондицій, які були до ДТП, які неможливо замінити, втрата душевного спокою і рівноваги, втрата здоров'я, його фактичне каліцтво призводило і призводить до сильних моральних страждань.

Таким чином, з огляду на зазначені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що завдана ОСОБА_1 у сукупності моральна шкода не може бути оціненою меншою ніж 35000 гривень і вказані кошти підлягають стягненню з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Оскільки кримінальне правопорушення, яким позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, вчинено ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов'язків, відповідальність за спричинену шкоду законом покладено на юридичну особу - роботодавця і одночасно власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Таким чином, з огляду на зазначені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що завдана ОСОБА_3 у сукупності моральна шкода не може бути оціненою меншою ніж 50000 гривень і вказані кошти підлягають стягненню саме з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

Крім того, позивачем ОСОБА_3 були понесені судові витрати по справі, які полягають у наступному.

За надання правової допомоги у кримінальному проваджені на стадії досудового розслідування та участі в судових засіданнях ним сплачено адвокату ОСОБА_5 гонорар в сумі 2500 гривень.

Загальна сума понесених ним процесуальних витрат, станом на день проголошення вироку у кримінальному провадженню становила 2500 гривень і відповідно до ст.ст. 118, 120, 122, 124, 126 КПК України таку суму було стягнуто з засудженого ОСОБА_2, про що він не заперечував, оскільки не оскаржував даний вирок.

Тому зазначені кошти підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_2 в даному цивільному провадженні.

Для представництва його інтересів та участі в цивільному процесі після скасування апеляційною інстанцією вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, ОСОБА_3 вимушений був знову нести судові витрати на послуги адвоката, які становлять 6000 гривень, та підтверджуються копією договору про надання правової допомоги № 5 від 27.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 (Замовник) та адвокатом ОСОБА_6 (Виконавець), ксерокопією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 246, виданого 20.01.1995 року на ім'я ОСОБА_6, копією угоди № 19 від 21.06.2016 року по цивільній справі, укладеною між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_6 на суму 3000 грн., квитанцією № 19 від 21.06.2016 року про оплату гонорару адвокату в сумі 3000 (три тисячі) грн. (том № 1 а.с. 114, 115, 116, 117), копією угоди № 4 від 24.02.2017 року по цивільній справі, укладеною між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_6 на суму 3000 грн., квитанцією № 4 від 24.02.2017 року про оплату гонорару адвокату в сумі 3000 (три тисячі) грн. та актом виконаних робіт від 19.07.2017 року (том № 2 а.с. 45, 46, 47).

Крім того, такий розмір судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, підтверджується розрахунком, проведеним у відповідності до Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (том № 2 а.с. 43-44).

Отже, сума понесених судових витрат та витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи, а саме 6000 грн., підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 саме з відповідача ТОВ ІНТЕР-ПРОМ .

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачів повністю обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, не спростовані відповідачами, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів судові витрати по справі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 15, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1172, 1177, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 57-61, 88, 158, 197, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 64 255 (шістдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять) гривень 50 копійок за пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_6.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 800 (вісімсот) гривень витрат за транспортування пошкодженого автомобіля НОМЕР_6 після дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 10962 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 83 копійки витрат на лікування.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, процесуальні витрати за оплату проведення автотоварознавчої експертизи № 989/17-21 від 25.04.2017 року в розмірі 891 (вісімсот дев'яносто одна) грн. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень., які спільно становлять 6891 (шість тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, процесуальні витрати на правову допомогу в кримінальному процесі в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, судовий збір на користь держави в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір на користь держави в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, на користь на користь ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, процесуальні витрати на оплату правової допомоги в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь на користь ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, процесуальні витрати на правову допомогу в кримінальному процесі в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ПРОМ , код ЄДРПОУ 36727150, що розташоване за адресою: 49064, м. Дніпро, пр. Калініна, 62, к. 301, р/р 26005046288001 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500, ПІН 367271504670, свідоцтво ПДВ № 100254131, судовий збір на користь держави в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір на користь держави в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

СУДДЯ: