Рішення

від 12.07.2017 по справі 753/3431/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3431/17

провадження № 2/753/3518/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. 12 липня 2017 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кириченко Н.О.

при секретарі Палій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ ТК Кредит , третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернуась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит (далі по тексту - відповідач, ПАТ КБ ТК Кредит ) про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - ОСОБА_2 з 17.02.2009 року працювала на посаді заступника головного бухгалтера ПАТ КБ ТК Кредит , а згодом заступником голови правління та виконуючою обов'язки голови правління цього підприємства. У подальшому, а саме 15.04.2016 року позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) за скороченням штату. При звільненні їй було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 61 449,58 грн.

Посилаючись на те, що вона є особою, яка має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія) та має передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи спеціальні, гарантовані державою компенсації та пільги, вказує на незаконність дій відповідача щодо не виплати їй при звільненні допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а відтак просить суд стягнути з відповідача суму вихідної допомоги у розмірі 184 348,74 грн., а також у зв'язку з невиплатою цієї суми стягнути на її користь грошові кошти у розмірі 606 115,72 грн. за несвоєчасне проведення розрахунків при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України та моральну шкоду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у свою чергу проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись при цьому на те, що при працевлаштуванні позивач не повідомила підприємство, що вона є особою, яка має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія), а тому має право на передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пільги, що унеможливило виплату їй вихідної допомоги за цим Законом. У зв'язку з наведеним вважав позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача вихідної допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунків при звільненні та моральної шкоди необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, просив суд застосувати строк позовної давності.

Представник залученої до участі у справі третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи та у судовому засіданні поклався на розсуд суду у вирішенні даного спору.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 17 лютого 2009 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду Заступника головного бухгалтера АКБ КБ ТК Кредит , правонаступником якого є відповідач, з 07 липня 2015 року її призначено на посаду Заступника Голови Правління ПАТ КБ ТК Кредит , а з 01 вересня 2015 року - на посаду Виконуючого обов'язки Голови Правління цього підприємства.

Наказом ПАТ КБ ТК Кредит №32-К від 15.04.2016 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, нараховано до виплати їй 61 449,58 грн. вихідної допомоги при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 41 228 грн., оплату простою у розмірі 22 857,12 грн. та виплачено з урахуванням утриманих податків 101 055,65 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Не погоджуючись з розміром зазначеної виплати вихідної допомоги у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати та посилаючись на те, що вона має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія), позивач 16 грудня 2016 року звернулась до відповідача з листом, у якому на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи просила зробити перерахунок та виплатити їй додатково три середньомісячні заробітні плати при звільненні, додавши при цьому до листа копію відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 року, на що отримала відмову підприємства у цьому.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіаційного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Цим Законом визначено правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені основи соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Пунктом 7 частини першої ст. 20 та пунктом 1 ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

За наявними у матеріалах справи документами, зокрема посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.07.2003 року, суд вказує на те, що позивач має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія) та має передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи спеціальні, гарантовані державою компенсації та пільги, у тому числі і на визначені стст. 20, 21 цього Закону пільги при звільненні.

Втім, у відповідності до частини другої ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Таким чином, за підсумовуючим аналізом наведених вище правових норм Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у взаємозв'язку зі ст. 24 КЗпП України, суд дійшов висновку, що законодавство пов'язує наявність у особи відповідного права на передбачені зазначеним Законом пільги з повідомленням про нього задля реалізації цього права. Тобто, позивач при працевлаштуванні повинен був надати до підприємства відповідача усі документи наявного у неї права на відповідні пільги, зокрема і посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році.

Водночас, відповідно до частини першої ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Так, з дослідженої у судовому засіданні та наявної у матеріалах справи копії особової справи ОСОБА_2, розпочатої 17 лютого 2009 року та закінченої 18 квітня 2016 року, вбачається, що позивач при працевлаштуванні до ПАТ КБ ТК Кредит на посаду Заступника головного бухгалтера цього підприємства не повідомила про те, що вона має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія) та має передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи спеціальні, гарантовані державою компенсації та пільги.

Не повідомляла вона про свій спеціальний статус та наявність у неї пільг і у подальшому під час переведення на посади Заступника Голови Правління ПАТ КБ ТК Кредит та Виконуючого обов'язки Голови Правління цього підприємства та не використовувала під час трудової діяльності на цьому підприємстві інші надані Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи компенсації та пільги, як то відпустка та ін., що також підтверджується матеріалами особової справи ОСОБА_2

У свою чергу, надані у судовому засіданні пояснення представником позивача про те, що позивач повідомляла відповідача про свій спеціальний статус та наявність у неї відповідних пільг спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копією особовою справи ОСОБА_2 та листом Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №09/35-3125 від 19 квітня 2017 року, у якому повідомлено про те, що ПАТ КБ ТК Кредит до управління за виплатою компенсацій та допомог певних видів, передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та на постановку на облік не зверталось.

Окрім того, перебуваючи на посадах заступника головного бухгалтера, заступника голови правління, а в подальшому і виконуючої обов'язки голови правління ПАТ КБ ТК Кредит у позивача були наявні відповідні повноваження щодо зазначених дій. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази проведення центральними органами виконавчої влади перевірок за додержанням законодавства про працю на підприємстві відповідача та складених за їх наслідками Актів про притягнення винних осіб до відповідальності.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач при працевлаштуванні, та і у подальшому, не повідомляла відповідача про те, що вона має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія) та гарантовані державою компенсації та пільги, суд дійшов висновку про необізнаність відповідача під час вивільнення позивача про їх наявність, а відтак і відсутність обов'язку виплати їй допомоги при звільненні у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати на підставі стст. 20, 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволені позову в цій частині.

А оскільки відповідачем не було порушено законодавство про працю в частині розрахунку з вивільненим працівником - позивачем у встановлені КЗпП України строки, тому і вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунків при звільнення та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Також не підлягає задоволенню заява представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні його вимог за безпідставністю та їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись стст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 213 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ ТК Кредит , третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Н.О.КИРИЧЕНКО