Постанова

від 05.02.2020 по справі 753/3431/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 753/3431/17

провадження № 61-11340св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк ТК Кредит ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Кириченко Н. О. від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,

Кирилюк Г. М., від 12 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку ТК Кредит (далі -

ПАТ КБ ТК Кредит ) про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона з 17 лютого 2009 року працювала на посаді заступника головного бухгалтера ПАТ КБ ТК Кредит , а згодом заступником голови правління та виконуючим обов`язки голови правління цього товариства. 15 квітня 2016 року її звільнено на підставі пункту першого

статті 40 КЗпП України за скороченням штату працівників. Вказувала, що вона є особою, яка має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) у 1986 році

(2 категорія) та має передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи спеціальні, гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема на отримання при звільненні допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, яку відповідач не виплатив.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд стягнути з відповідача суму вихідної допомоги у розмірі 184 348,74 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 606 115,72 грн та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач при працевлаштуванні та у подальшому не повідомляла відповідача про її статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, а тому відповідач обґрунтовано не здійснив виплату вихідної допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, передбаченої Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за неможливе задовольнити позовні вимоги про стягнення гарантованої позивачу Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач при прийнятті на роботу надавала посвідчення про статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відділ кадрів прийняв вказаний документ разом з трудовою книжкою. Вказує, що відповідач зобов`язаний був знати про її статус та нарахувати вихідну допомогу у передбаченому Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розмірі.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року від ПАТ КБ ТК Кредит надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилався на необґрунтованість скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 17 лютого 2009 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду заступника головного бухгалтера АКБ КБ ТК Кредит , правонаступником якого є ПАТ КБ ТК Кредит ,

з 07 липня 2015 року її призначено на посаду заступника голови правління банку, а з 23 вересня 2015 року на посаду виконуючого обов`язки голови правління банку.

Наказом ПАТ КБ ТК Кредит від 15 квітня 2016 року позивача звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату.

При звільненні позивачу нараховано до виплати 61 449,58 грн вихідної допомоги, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 41 228 грн, оплату простою у розмірі 22 857,12 грн та виплачено з урахуванням утриманих податків 101 055,65 грн (а. с. 86).

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (2 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням (а. с. 20).

Не погоджуючись з розміром виплати вихідної допомоги у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати , позивач 16 грудня 2016 року звернулась до відповідача з листом, у якому на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи просила зробити перерахунок та виплатити їй додатково три середньомісячні заробітні плати при звільненні, додавши при цьому до листа копію відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 року (а. с. 42), однак такої виплати відповідач не здійснив.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивача було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників.

Пунктом 7 частини першої статті 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема пільги, передбачені пунктом 7 статті 20 цього Закону.

У свою чергу, пунктом 1 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Порядок № 936), визначено механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.

Пунктом 5 зазначеного Порядку визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників має проводитися саме підприємствами, установами, організаціями за місцем основної роботи громадян, що мають право на виплату такої допомоги.

Суди попередніх інстанцій, правильно встановивши, що відповідач не виплатив позивачу гарантовані їй спеціальним Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вихідну допомогу при звільненні у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, помилково вдався до аналізу документів, які були подані позивачем при прийнятті на роботу, не звернувши уваги на те, що зазначений Закон не містить відповідних застережень і не звільняє роботодавця, у разі наведених обставин, від виконання обов`язку щодо виплати вихідної допомоги у вказаному розмірі.

При цьому, навіть з урахуванням відсутності у відповідача відомостей щодо наявності у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідач зобов`язаний був на її звернення 16 грудня 2016 року виплатити їй вихідну допомогу у передбаченому Законом розмірі, однак такої виплати не здійснив.

Позбавляючи позивача права на гарантовану державою вихідну допомогу у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свій висновок лише посиланням на те, що відповідачу не було відомо про статус позивача, однак не навів відповідної норми чинного законодавства, яка б перешкоджала суду за цих обставин ухвалити рішення про стягнення допомоги у зазначеному розмірі, не вказав якою саме нормою законодавства встановлені такі обмеження.

Отже, суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув справу, не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, та не визначився із нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв`язку із чим ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення вихідної допомоги підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду з підстав, встановлених статтею 411 ЦПК України.

За вказаних обставин підлягає скасуванню ухвала суду апеляційної інстанції й в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними вимогам про стягнення вихідної допомоги.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в даній постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, встановити наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за невиплату позивачу вихідної допомоги, передбачену статтею 117 КЗпП України, вирішити питання щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із порушенням відповідачем норм трудового законодавства щодо невиплати працівникові при звільненні всіх належних сум з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, та розглянути справу у розумні строки.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року скасувати,

а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

О. М. Осіян

В. В. Шипович