Ухвала

від 16.06.2020 по справі 753/3431/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 753/3431/17

номер провадження: 22-ц/824/6800/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря: Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняДарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року у складі судді Кириченко О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк ТК Кредит , третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку ТК Кредит (далі - ПАТ КБ ТК Кредит ) про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона з 17 лютого 2009 року працювала на посаді заступника головного бухгалтера ПАТ КБ ТК Кредит , а в подальшому заступником голови правління та виконуючим обов`язки голови правління цього товариства. 15 квітня 2016 року її звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників. Вказувала, що вона є особою, яка має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) у 1986 році (2 категорія) та має передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи спеціальні, гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема на отримання при звільненні допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, що становить 184 348 грн 74 коп., яку відповідач незаконно не виплатив. Зазначає, що у зв`язку з невиплатою вихідної допомоги у вказаному розмірі з відповідача підлягає стягненню на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, а також моральна шкода, як полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, в результаті чого було порушено її права та законні інтереси.

З наведених підстав позивач просила стягнути з відповідача на свою користь суму вихідної допомоги у розмірі 184 348 грн 74 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 606 115 грн 72 коп. та 20 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши, що відповідач не виплатив позивачу гарантовані їй спеціальним Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вихідну допомогу при звільненні у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, помилково вдався до аналізу документів, які були подані позивачем при прийнятті на роботу, не звернувши уваги на те, що зазначений Закон не містить відповідних застережень і не звільняє роботодавця, у разі наведених обставин, від виконання обов`язку щодо виплати вихідної допомоги у вказаному розмірі. При цьому, навіть з урахуванням відсутності у відповідача відомостей щодо наявності у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідач зобов`язаний був на її звернення 16 грудня 2016 року виплатити їй вихідну допомогу у передбаченому Законом розмірі, однак такої виплати не здійснив. Позбавляючи позивача права на гарантовану державою вихідну допомогу у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свій висновок лише посиланням на те, що відповідачу не було відомо про статус позивача, однак не навів відповідної норми чинного законодавства, яка б перешкоджала суду за цих обставин ухвалити рішення про стягнення допомоги у зазначеному розмірі, не вказав якою саме нормою законодавства встановлені такі обмеження. Отже, суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув справу, не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, та не визначився із нормами матеріального права, що підлягають застосуванню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки позивач при працевлаштуванні до відповідача не надала посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то вона втратила право на отримання відповідних пільг, передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Вказує, що зазначеним Законом не передбачено обов`язку працівника при працевлаштуванні на роботу надавати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме на роботодавця покладено обов`язок при скороченні чисельності працівників проводити повний аналіз трудового, соціального та сімейного стажу працівників. Зазначає, що її статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується не лише посвідченням, а й відповідним записом у трудовій книжці про прийняття на роботу на ЧАЕС на посаду старшого бухгалтера.

Представник ПАТ КБ ТК Кредит - Петруша О.В. подала заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що обов`язок здійснити виплату вихідної допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати покладається на орган соціального захисту населення. Відповідач міг би виконувати роль виключно агента при виплаті встановлених Законом пільг, але 18 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ТК Кредит були припинені трудові відносини, а тому відповідач по справі є неналежним. Також зазначає, що оскільки на момент звільнення позивач не заявляла про свій статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія), що підтверджується її особовою справою, та приймаючи до уваги, що вона не скористалася своїм правом на отримання пільг, то відповідач не міг здійснити їй передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплати, зокрема, допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, які відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ КБ ТК Кредит (код ЄДРПОУ 20050951) 03 лютого 2020 державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Максименко М.В. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом ліквідації, про що внесено запис № 10741110043006115. Відомості про правонаступників відсутні.

Отже, відповідач ПАТ КБ ТК Кредит як юридична особа припинив свою діяльність з 03 лютого 2020 року без правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст.255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Разом з тим, ч.3 ст.377 ЦПК України передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалене законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у справі чи припинення юридичної особи сторони у справі, що не допускає правонаступницва після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Таким чином для визначення наслідків розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 за умови припинення юридичної особи відповідача у справі, апеляційний суд повинен встановити чи ухвалене судом першої інстанції законне та обґрунтоване рішення.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач при працевлаштуванні та у подальшому не повідомляла відповідача про її статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, а тому відповідач обґрунтовано не здійснив виплату вихідної допомоги у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, передбаченої Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 17 лютого 2009 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду заступника головного бухгалтера АКБ КБ ТК Кредит , правонаступником якого є ПАТ КБ ТК Кредит , з 07 липня 2015 року її призначено на посаду заступника голови правління банку, а з 23 вересня 2015 року на посаду виконуючого обов`язки голови правління банку.

Наказом ПАТ КБ ТК Кредит від 15 квітня 2016 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату.

При звільненні позивачу нараховано до виплати вихідну допомогу у сумі 61 449 грн 58 коп, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 41 228 грн 00 коп., оплату простою у розмірі 22 857 грн 12 коп. та виплачено з урахуванням утриманих податків 101 055 грн 65 коп. (а.с.86, т.1).

Позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (2категорія), що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.20, т.1).

По справі встановлено, що не погоджуючись з розміром виплати вихідної допомоги у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, позивач 16 грудня 2016 року звернулась до відповідача з листом, у якому на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи просила зробити перерахунок та виплатити їй додатково три середньомісячні заробітні плати при звільненні, додавши при цьому до листа копію відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 року (а.с.42, т.1), однак такої виплати відповідач не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Встановлено, що позивача було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників.

Пунктом 7 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Згідно з п.1 ч.1 ст.21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пільги, передбачені п.7 ст.20 цього Закону.

У свою чергу п.1 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Порядок № 936) визначено механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.

Пунктом 5 зазначеного Порядку визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників має проводитися саме підприємствами, установами, організаціями за місцем основної роботи громадян, що мають право на виплату такої допомоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши, що відповідач не виплатив позивачу гарантовану їй спеціальним Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вихідну допомогу при звільненні у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, помилково вдався до аналізу документів, які були подані позивачем при прийнятті на роботу, й не звернув уваги на те, що зазначений Закон не містить відповідних застережень і не звільняє роботодавця, у разі наведених обставин, від виконання обов`язку щодо виплати вихідної допомоги у вказаному розмірі.

При цьому колегія суддів враховує, що навіть з урахуванням відсутності у відповідача відомостей щодо наявності у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідач зобов`язаний був на її звернення 16 грудня 2016 року виплатити їй вихідну допомогу у передбаченому Законом розмірі, однак такої виплати не здійснив.

При вирішені спору, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК, у редакції, чинній на момент розгляду справи, наведеного вище не врахував, не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення справи та не визначився із нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Оскільки рішенняДарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до положень ст.ст.255, 377 ЦПК України вказане рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 377 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняДарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк ТК Кредит , третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: