Ухвала

від 12.12.2017 по справі 753/3431/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 753/3431/17 Головуючий у 1-ій інстанції - Кириченко Н.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/9328/201 7 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів cудової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Музичко С.Г. ,

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит , третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит , третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь суму вихідної допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, що становить 184 348,74 грн., кошти в розмірі 606 115,72 грн. за несвоєчасне проведення розрахунків при звільненні, компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит , третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено її обов'язку при працевлаштуванні надавати відповідачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказує, що саме відповідач зобов'язаний при скороченні чисельності працівників провести повний аналіз трудового, соціального та сімейного стажу працівника. Зазначає, що її статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується не лише посвідченням, а й записом у трудовій книжці про прийняття на роботу на Чорнобильську АЕС на посаду старшого бухгалтера.

Також посилається на те, що вона має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала, при розгляді даної справи покладалася на розсуд суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач при працевлаштуванні та в подальшому не повідомляла відповідача про її статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач з 17 лютого 2009 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду Заступника головного бухгалтера АКБ КБ ТК Кредит , правонаступником якого є відповідач, з 07 липня 2015 року її призначено на посаду Заступника Голови Правління ПАТ КБ ТК Кредит , а з 01 вересня 2015 року - на посаду Виконуючого обов'язки Голови Правління цієї установи.

Наказом ПАТ КБ ТК Кредит №32-К від 15.04.2016 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, нараховано до виплати їй 61 449,58 грн. вихідної допомоги при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 41 228 грн., оплату простою у розмірі 22 857,12 грн. та виплачено, з урахуванням утриманих податків 101 055,65 грн. (а.с.86, 87, 88).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

16 грудня 2016 року позивач звернулась до відповідача з листом, у якому на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи просила зробити перерахунок та виплатити їй додатково три середньомісячні заробітні плати при звільненні, додавши при цьому до листа копію відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 року, на що отримала відмову підприємства у цьому (а.с.42).

Твердження апеляційної скарги про те, що відповідач зобов'язаний знати про статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та виплатити вихідну допомогу у відповідності до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи , є безпідставними та спростовуються наступним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року, особам, віднесеним до категорії 2, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.20 цього Закону, особам, віднесеним до категорії, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

Згідно із п.3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до

постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1146 ( 1146-2002-п ) "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 34, ст. 1584).

Відповідно до ст.24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 року, категорії 2, підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 11.07.2003 року (а.с.20).

З викладеного слідує, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорії 2, а тому при прийнятті на роботу у ПАТ КБ ТК Кредит остання повинна була повідомити відповідача про свій статус та про право на отримання пільг у відповідності до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи .

Проте, у відповідності до копії особової справи ОСОБА_2, розпочатої 17 лютого 2009 року та закінченої 18 квітня 2016 року, позивач при працевлаштуванні до ПАТ КБ ТК Кредит на посаду Заступника головного бухгалтера цього підприємства не повідомила про те, що вона має спеціальний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році (2 категорія) та має передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи спеціальні, гарантовані державою компенсації та пільги.

Згідно із листом Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №09/35-3125 від 19 квітня 2017 року, ПАТ КБ ТК Кредит до управління за виплатою компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , не зверталося (а.с.89).

При цьому 18.04.2016 року позивач отримала від відповідача розрахунок при звільненні у розмірі 101 055,65 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №13 від 18.04.2016 року (а.с.88). Тобто з часу отримання коштів до 16.12.2016 року позивач не заперечувала проти розміру виплати при звільненні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорії 2, має право на пільги, встановлені законом, проте, не повідомила роботодавця про свій статус та право на отримання пільг, а тому відповідач не мав підстав для виплати допомоги, передбаченої п.7 ч.1 ст. 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Посилання апеляційної скарги про те, що відповідачу було відомо про статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки у трудовій книжці наявний запис про прийом на роботу на Чорнобильську АЕС на посаду старшого бухгалтера, є неправомірними, оскільки запис у трудовій книжці не свідчить про присвоєння особі особливого статусу, в даному випадку учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаної статті позивачем до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилалася.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303 , 307 , 308, 313-315 , 317 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді