Рішення

від 19.07.2017 по справі 910/13195/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017№910/13195/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення

ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами

"Практика"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національний банк України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог а предмет спору на стороні відповідачів

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Лізинг"

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський

Володимир Анатолійович

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова

Олена Ярославівна

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивачa: Бондаренко М.Г. за довіреністю № 04 від 17.01.2017;

від відповідача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

від третьої особи-1: Сотнікова І.В. за довіреністю № 27-6890/17 від 30.03.2017;

від третьої особи-2: не з'явився;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог а предмет спору на стороні відповідачів:

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2 : не з'явився;

від третьої особи-3 : не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" (далі - відповідач-2) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13195/16, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа-1, ФГВФО), Національний банк України (далі - третя особа-2), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Лізинг" (далі - третя особа-3), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - третя особа-4), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінову Олену Ярославівну (далі - третя особа-5), розгляд справи призначено на 10.08.2016 року.

28.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

10.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

10.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016, з урахуванням ухвали про виправлення описки, розгляд справи було відкладено на 31.08.2016 р.

30.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016 було вирішено здійснювати розгляд справи в закритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2016, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/13195/16 на 15 днів, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 28.09.2016 р.

27.09.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.10.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2016 подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі призначено судову економічну експертизу.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2016 зупинено провадження у справі № 910/13195/16 на час проведення судової економічної експертизи.

13.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов Висновок експертів № 8797 за результатами судово-економічної експертизи від 10.05.2017 разом з матеріалами справи № 910/13195/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2017, на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 910/13195/16, розгляд справи призначено на 14.06.2017 року.

29.05.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

14.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 14.06.2017 року представники відповідачів, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не з'явилися.

Ухвалою господарського суду міста Києва на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 03.07.2017 року.

У судовому засіданні 03.07.2017 року представник позивача подав заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій просив припинити провадження щодо позовних вимог, які викладені в п. 4 прохальної частини позовної заяви у справі № 910/13195/16.

Суд відклав розгляд вищевказаної заяви позивача до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.07.2017 року.

11.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 12.07.2017 року представники відповідачів, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.07.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 19.07.2017 надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представники відповідачів та інших третіх осіб в судове засідання 19.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 19.07.2017 року судом було розглянуто подану позивачем 03.07.2017 року заяву про відмову від позовних вимог про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме внести зміни про обтяжувача в записі зареєстрованого за № 11481081, зокрема змінити обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Практика на обтяжувача Публічне акціонерне товариство Український професійний банк , та вирішено прийняти відмову позивача від частини позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приписами ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Отже, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття відмови від позову є можливим за двох умов: така відмова заявлена до прийняття рішення у справі і вона не суперечить законодавству або не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відмову від частини позовних вимог підписана уповноваженою особою позивача, яка має право відмовлятись від позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України суд в судовому засіданні 19.05.2017 року роз'яснив представнику позивача наслідки відмови від позову.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова позивача від позову в частині про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме внесення зміни про обтяжувача в записі зареєстрованого за № 11481081, зокрема зміни обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Практика на обтяжувача Публічне акціонерне товариство Український професійний банк не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в цій частині.

У судовому засіданні 19.07.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до ТОВ Інвест-Лізинг , а Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, визначеній в п. 5 Договору, у порядку та строки, встановлені цим Договором, та набуває права вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за Договором про надання кредиту № 474 від 04.08.2011 з усіма Додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, а також за Договором застави майна № 474-1 від04.08.2011, предметом якого є власне майно боржника, а саме: основні засоби з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеними між Первісним кредитором та ТОВ Інвест-Лізинг .

Згідно із п.3 Договору заборгованість за кредитним договором складає 1 391 342,42 грн.

У відповідності до п. 5 Договору за відступлені права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 130 000,00 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК"; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК"; № рахунку: 37393625360002; ідентифікаційний код: 19019775; МФО 300205; призначення платежу - "оплата за договором відступлення права вимоги від 27.05.2015".

Пунктом 6 Договору передбачено, що права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі.

27.05.2015 за актом приймання-передачі ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" передало, а ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" прийняло наступні документи: Договір про надання кредиту № 474 від 04.08.2011, Договір застави майна № 474-1 від 04.08.2011, Додатковий договір про внесення змін до Договору застави майна № 474-1 від 07.08.2011.

Відповідно до протоколу № 3 від 30.06.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації за № 26/ТА від 29.05.2015, договір відступлення прав вимоги від 27.05.2015 було віднесено до нікчемних у розумінні п. 2, п. 3, п. 7 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також за результатами перевірки встановлено, що вказаний договір укладений з порушенням вимог постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи. Прийнявши виконання за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку, банком було порушено вимоги вказаної постанови Національного банку України, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий в Національному банку України.

Уповноваженою особою Фонду на адресу ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" було надіслано повідомлення вих. № 01-10/2844 від 21.07.2015 про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015.

02.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір відступлення права вимоги за договором про надання кредиту № 474 від 04.08.2011 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між позивачем та ТОВ ІНВЕСТ-ЛІЗИНГ , а також за договорами, що забезпечують його виконання.

20.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір відступлення права вимоги за Договором застави майна № 474-1 від 04.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 2286, відповідно до умов якого відповідачем-1 передано, а відповідачем-2 прийнято права вимоги за Договором застави №474-1 від 04.08.2011.

Позивач вважає, що Договір про відступлення права вимоги від 27.05.2017 укладений з порушенням вимог п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Постанови Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 є нікчемним, оскільки:

- позивач, прийнявши виконання (платежі) за Договором відступлення прав вимоги від відповідача-1 з його поточного рахунку, відкритого в ПАТ Український професійний банк , порушив вимоги Постанови Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- уклавши Договір відступлення прав вимоги позивач прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, оскільки на різницю між розміром майнових вимог та розміром Договору відступлення прав вимоги банк міг частково задовольнити вимоги інших кредиторів;

- позивач уклавши Договір відступлення прав вимоги здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної, внаслідок чого банк отримав збитки;

- умови Договору відступлення прав вимоги прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за Кредитним договором та договором забезпечення за ціною, що є значно нижчою вартості відступлення майнових прав, отже надають кредитору - відповідачу-1, переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ". Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

В подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Український професійний банк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158, згідно із яким, з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації банку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції яка діяла на час укладання спірного Договору) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як на тому наголошено в пункті 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 про віднесення Банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно із постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" було віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

Згідно із вказаною постановою ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язано здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

У відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, визначений перелік дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.05.2015 між ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" було укладено договір № 315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання, на підставі якого було ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" відкрито поточний рахунок № 2650262536.

Також як підтверджено матеріалами справи, між сторонами укладено договір №245 строкового банківського вкладу "Депозитна лінія "Гнучка", у відповідності до якого банк відкрив ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" депозитний рахунок №26514625360245.

25.05.2015 з депозитного рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" №26514625360245 на його поточний рахунок № 2650262536 було перераховані кошти у розмірі 10 000 000,00 грн. з призначенням платежу повернення депозиту згідно договору №245 від 20.05.2015.

В той же час, зі змісту постанови Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 вбачається, що у Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" не було достатнього обсягу коштів для виконання зобов'язань перед вкладниками та кредиторами банку, що відповідно унеможливлювало повернення банком суми депозиту ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС".

В подальшому, як підтверджено матеріалами справи з поточного рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" № 2650262536 на рахунок банку № 37393625360002 "Транзитний рахунок за іншими розрахунками" перераховані кошти у сумі 130 000,00 грн. Перерахування ціни відступлення права вимоги на вказаний рахунок, також було погоджено сторонами у договорі про відступлення прав вимоги від 27.05.2015.

Однак, у відповідності до вищевикладених положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Призначенням вказаного рахунку 3739 "Транзитний рахунок за іншими розрахунками", у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004, є облік сум за іншими розрахунками для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів, а за дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням.

Однак, як зазначалось судом вище, постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 було зобов'язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Натомість, всупереч забороні визначеній у постанові Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 перерахування оплати за ціну відступлення права вимоги було здійснено на внутрішній рахунок банку.

З огляду на встановлені вище обставини можна дійти висновку, що в результаті здійснення оплати ціни відступлення не відбулось реального надходження коштів до ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК", а тому оплата за договором про відступлення права вимоги від 27.05.2015 відсутня.

При цьому, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів.

Згідно із п. 1.1 глави 1 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК", однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

В силу приписів ст. 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції на час її прийняття), Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки, як встановлено судом, у банку були відсутні кошти для повернення ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" суми депозиту, операція з оплати ціни відступлення права вимоги відбулась по внутрішнім рахункам банку, що призвело по порушення постанови Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015, з урахуванням змісту постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015, можна дійти висновку, що укладення договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 призвело до неплатоспроможності Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК".

Вищевикладене свідчить про існування підстав, з якими приписи ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору.

Водночас, повернення ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" суми депозиту та в подальшому перерахування цих коштів з рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" в рахунок оплати відступленого права здійснювалось незадовго до запровадження у позивача тимчасової адміністрації, в період неспроможності банком виконувати взяті на себе зобов'язання перед кредиторами.

Отже, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги було здійснено перерахування коштів з рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" з метою уникнення ризиків незадоволення в подальшому вимог відповідача 1 за договором банківського вкладу, а також надання відповідачу переваг (пільг) перед іншими кредиторами позивача.

Таким чином, укладення договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015, фактично надало переваги відповідачу-1 серед інших кредиторів (зокрема, вкладників) позивача, що прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, у зв'язку із чим договір про відступлення права вимоги містить ознаки нікчемності, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідності до норм цивільного законодавства, до оплатного договору відступлення права вимоги застосовуються положення про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Тобто, виходячи з аналізу вищенаведеної норми, відчужувач майна повинен мати повний обсяг прав на таке майно.

Зі змісту приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Згідно з Висновком експертів № 8797 за результатами судово-економічної експертизи у справі № 910/13195/16, проведеним дослідженням встановлено, що оціночна вартість і, відповідно, звичайна ринкова ціна права вимоги ПАТ УПБ до ТОВ Інвест-Лізинг у розмірі 1 290 144,50 грн. за Договором про надання кредиту № 474 від 04.08.2011 (з урахуванням додаткового договору до нього) та Договором застави майна № 474-1 від 04.08.2011 станом на 27.05.2015 складає 527 592, 07 грн. Отже, вартість прав вимоги ПАТ УПБ до ТОВ Інвест-Лізинг у розмірі 1 290 144,50 грн., що виникли з Кредитного договору № 474 від 04.08.2011 а також за Договором застави майна № 474-1 від 04.08.2011, та які відступлені ПАТ УПБ за Договором про відступлення права вимоги від 27.05.2015, яка склала 130 000, 00 грн., не відповідає рівню звичайних цін, що склалися на даний товар станом на дату укладання цього Договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015.

Отже, банк, уклавши договір про відступлення права вимоги, здійснив відчуження майнових прав за ціною, що є значено нижчою (оплата більш ніж на % відрізняється від балансової вартості майнових прав) від суми майнових вимог до ТОВ "Інвест-Лізинг", що прямо зазначено у п. 3 ч. 3 с. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як ознака нікчемності правочину.

Оскільки, договір про відступлення права вимоги 28.05.2015 як встановлено судом вище є нікчемним в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та визнаний судом недійсним, то у ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" були відсутні підстави на відчуження таких прав вимог ТОВ "ГУРМАН 2014" (відповідачу 2), у зв'язку із чим, договір відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 20.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 2290, суперечать приписам частин 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321 та ст. 658 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим, ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

При цьому, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним (п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки, добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

За таких обставин, оригінали документів, отримані відповідачем-2 за договором про відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договором відступлення права вимоги за забезпечувальними договорами від 20.07.2015, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" на підставі нікчемного договору, підлягають поверненню позивачу.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позовних вимог, тоді як витрати по сплаті судового збору щодо позовних вимог, по яким припинено провадження у справі - покладаються на позивача. Водночас, витрати по оплаті за проведення судової експертизи покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, п.4. ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме внесення зміни про обтяжувача в записі зареєстрованого за № 11481081, зокрема зміни обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Практика на обтяжувача Публічне акціонерне товариство Український професійний банк на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02095, місто Київ, вулиця Княжий затон, будинок 9, літера А, офіс 369; код ЄДРПОУ 39243396) повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" (02660, місто Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15, код ЄДРПОУ 19019775) права майнової вимоги, отримані за договором відступлення прав вимоги № б/н від 27.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого у реєстрі за № 6333, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс".

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02095, місто Київ, вулиця Княжий затон, будинок 9, літера А, офіс 369; код ЄДРПОУ 39243396) повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" (02660, місто Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; код ЄДРПОУ 19019775) оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме:

- Договір про надання кредиту № 474 від 04.08.2011 з додатками до нього;

- Договір застави майна № 474-1 від 04.08.2011;

- Додатковий договір від 31.10.2011 до Договору застави майна № 474-1 від 04.08.2011.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" (01010, місто Київ, вул. Івана Мазепи, будинок 10, код ЄДРПОУ 34937396) повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" (02660, місто Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15, код ЄДРПОУ 19019775) права майнової вимоги, отримані за договором відступлення прав вимоги № б/н від 27.05.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого у реєстрі за № 6333, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс".

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10, код ЄДРПОУ 34937396) повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 15, код ЄДРПОУ 19019775) оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме:

- Договір про надання кредиту № 474 від 04.08.2011 з додатками до нього;

- Договір застави майна № 474-1 від 04.08.2011;

- Додатковий договір від 31.10.2011 до Договору застави майна № 474-1 від 04.08.2011.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02095, місто Київ, вулиця Княжий затон, будинок 9, літера А, офіс 369, код ЄДРПОУ 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 15, код ЄДРПОУ 19019775) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору та витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10, код ЄДРПОУ 34937396) на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 15, код ЄДРПОУ 19019775) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2017.

Суддя М.Є. Літвінова