Постанова

від 26.06.2017 по справі 826/18980/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 червня 2017 року 08:50 справа №826/18980/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Офіс), в якому, з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25 листопада 2016 року №1008; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2017 року №0000344106.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/18990/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 червня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу Офісу від 25 листопада 2016 року №1008 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку із отриманням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к кримінального провадження №32015100080000133 від 18 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 322 Кримінального кодексу України, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (код ЄДРПОУ 35919521) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Темп" (код ЄДРПОУ 21551974) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

На підставі зазначеного наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Темп" за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, про що складено відповідний акт від 12 січня 2017 року №15/28-10-41-08/35919521 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік всього у сумі 34 596 954,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів по взаємовідносинам ТОВ "Темп" у зв'язку із не встановленням перевіркою факту реального здійснення господарських операцій, а саме: в ухвалі слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к серед іншого зазначено про обставини, встановлені в ході досудового розслідування, зокрема, що ТОВ "Темп" спільно з невстановленими слідством особами спланували та організували злочинний план проведення безтоварних операцій із купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та обготівкуванні грошових коштів з метою незаконного формування валових витрат підприємств реального сектору економіки, у тому числі ТОВ "Нобл Ресорсіз України" (правонаступником якого є позивач); згідно з актом перевірки ТОВ "Темп" від 10 квітня 2015 року №183/26-57-22-04-10/21551974, складеного ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві, встановлено відсутність у підприємств-постачальників реальної можливості для надання товару до ТОВ "Темп" через відсутність у них необхідних засобів для здійснення господарської діяльності, а також відсутність реального характеру поставки товару ТОВ "Темп" до інших суб'єктів господарювання, серед яких значиться ТОВ "Нобл Ресорсіз України"; згідно з інформаційними базами Державної фіскальної служби, Єдиного реєстру податкових накладних та зібраної податкової інформації щодо ТОВ "Темп" протягом 2014 року не встановлено взаємовідносин з автомобільними перевізниками по отриманню транспортних послуг та залучення інших осіб, які безпосередньо здійснювали організацію транспортних перевезень; чисельність працюючих на підприємстві 1 особа; у податкові декларації з податку на прибуток за 2014 рік відсутній додаток АМ (нарахована амортизація), що вказує на відсутність власних основних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності та ставить під сумнів факт самостійного перевезення продукції; не у всіх наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначено конкретну адресу пункту навантаження та автомобільного перевізника, що не дає ідентифікувати місце навантаження та встановити осіб, що здійснювали транспортування товару; за результатом аналізу податкових накладних з податку на додану вартість за 2014 рік не встановлено придбання ТОВ "Темп" придбання зернових культур, які у подальшому були реалізовані ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна".

На підставі висновків акта перевірки Офісом прийняте податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2017 року №0000344106, відповідно до якого згідно з пунктом 54.3статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 34 596 954,00 грн.

Позивач не погоджується із наказом про проведення перевірки та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, оскільки: відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на які міститься посилання у наказі про призначення перевірки, перевірка може бути призначена на підставі ухвали слідчого судді лише за умови відповідності її закону, та, призначення позапланової перевірки поза межами місячного строку, встановленого на пред'явлення ухвали слідчого судді про проведення позапланової перевірки до виконання; господарські операції з ТОВ "Темп" підтверджені необхідними первинними документами, а ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України та повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу та проведення перевірки) контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, в якості підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, він має прийняти рішення про проведення перевірки. При цьому Податковий кодекс України не наділяє контролюючих орган перевіряти отримані судові рішення або акти органів дізнання і слідства на відповідність вимогам закону.

Матеріали справи підтверджують, що до Офісу надійшла ухвала слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к, якою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про призначення позапланових документальних перевірок та призначено позапланову документальну перевірку ряду підприємств, зокрема ТОВ "Нобл Ресорсіз України" (правонаступником якого є позивач) по проведеним фінансово-господарським операціям із ТОВ "Темп".

З огляду на те, що при надходженні до контролюючого органу судового рішення про призначення перевірки Податковий кодекс України не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки, суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі та у межах повноважень, передбачених законом.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к, оскільки оцінка правомірності судового рішення, яке набрала законної сили не входить до повноважень контролюючого органу, позивача або суду, оскільки таке судове рішення в силу статті 533 Кримінального процесуального кодексу України є обов'язковим обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює строків реалізації повноважень по проведенню перевірки на підставі отриманого судового рішення, у свою чергу ухвала слідчого судді в даному випадку не є виконавчим документом, а тому доводи позивача про порушення строку пред'явлення ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к до виконання не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене позовні вимоги ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" в частині скасування наказу Офісу від 25 листопада 2016 року №1008 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" нормативно та документально не підтверджуються.

Суд погоджується із доводами позивача на безпідставність посилання в оскаржуваному наказі на статтю 322 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за незаконну організацію або утримання місць для вживання одурманюючих засобів, проте звертає увагу, що помилкове зазначення статті Кримінального кодексу України не може бути самостійною підставою для скасування наказу про проведення перевірки.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу від 02 лютого 2017 року №0000344106 суд керується наступним.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та його контрагентом - ТОВ "Темп", підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Нобл Ресорсіз України", правонаступником якого є ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна", (покупець) та ТОВ "Темп" (постачальник) протягом 2014 року було укладено 100 договорів поставки, перелік яких наведено на стор. 13-17 акта перевірки.

За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язався постачати покупцю товар, а саме українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2014року, українську кукурудзу врожаю 2013 року, ячмінь українського походження врожаю 2014 року; загальна кількість товару, ціна, загальна вартість товару, умови поставки товару зазначається у договорі.

Умови поставки за укладеними договорами є різними. Поставка сільськогосподарської продукції за одними договорами здійснюється на умовах DAP Інкотермс (доставлено до місця призначення) та право власності на товар за такими договорами переходить від постачальника до покупця з дати отримання товару покупцем; датою отримання товару покупцем є його відмітка про отримання товару в товаротранспортній накладній. За іншими договорами поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс (Франко-елеватор: назва та адреса елеватора) та право власності на товар за такими договорами переходить від постачальника до покупця після оформлення на ім'я покупця та передачі оригіналу відповідної складської квитанції на товар.

На виконання умов згаданих договорів протягом 2014 року ТОВ "Темп" поставило ТОВ "Нобл Ресорсіз України" товар - українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 201 року, українську кукурудзу врожаю 2013 року, ячмінь українського походження врожаю 2014 року, про що складено відповідні видаткові накладні на загальну суму 34 596 954,00 грн.

На підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні, а зберігання товару підтверджується складськими квитанціями.

Надання вказаних вище документів для перевірки визнається сторонами та зафіксовано в акті перевірки.

В якості підтвердження оплати за поставлений товар позивач перераховував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" здійснює діяльність у сфері здійснює оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; на стор. 4 акта перевірки зазначено, що позивач є експортером сільськогосподарської продукції, здійснює експорт кукурудзи, пшениці, ячменю,соєвих бобів; отримувачем експортної продукції у 2014 році була компанія Noble Resources S.A. (Швейцарія).

Матеріали справи підтверджують, що для здійснення господарської діяльності ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" використовує нежилі приміщення з №1 по №19 (офіс 1019) загальною площею 295 кв. м., розташовані в м. Києві по вул. Щорса, 32Б на підставі договору оренди приміщень №012015 від 01 червня 2016 року, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність приміщень для здійснення господарської діяльності; станом на час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Темп" згідно змін №18 до штатного розпису на 2014 рік у ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна" працювало 46 штатних одиниць, а станом на 2017 рік згідно змін до штатного розпису на 2017 рік штат ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" нараховує 67,25 штатних одиниць.

Суд встановив, що придбаний у ТОВ "Темп" товар (зерно) ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна") експортувало компанії Noble Resources S.A. (Нобл Ресорсіз С.А.) (Швейцарія).

На підтвердження реальності господарських операцій, руху активів та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, бухгалтерські документи, контракти укладені між компанією Noble Resources S.A. і ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", інвойси, акти прийому-передачі товару, вантажні митні декларації; відвантаження товару до терміналів порту підтверджується реєстрами транспортних засобів, які у сукупності не дають підстав сумніватися у фактичному здійсненні спірних господарських операцій та у наявності правових підстав у позивача для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання товару ТОВ "Темп" для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ "Темп" за спірними операціями.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Темп" було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підтвердження правосуб'єктності ТОВ "Темп" позивач надав суду копію наступних документів: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка АБ №691487 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, згідно якої ТОВ "Темп" здійснює діяльність з оптової торгівлі зерном, діяльність у сфері транспорту; договір про співробітництво від 27 вересня 2013 року №13/04/Бул/13-ю про право тимчасового вільного користування частиною приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Булаховського, 5Б; паспорта директора товариства, установчих документів товариства, довідки з реквізитами товариства та директора, заповнену заявку на оновлення клієнтської бази, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідки про взяття на облік платника податків, наказу про призначення директора, протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Темп", рішення №2 учасника ТОВ "Темп" від 30 вересня 2017 року.

Щодо посилань відповідача на акт перевірки ТОВ "Темп", як обставину, що свідчить про допущення позивачем порушень законодавства у сфері оподаткування суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування витрат та зменшення оподатковуваного доходу від дотримання вимог податкового та іншого законодавства постачальником та іншими ймовірними постачальниками по ланцюгу. Вказані посилання не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, в разі підтвердження фактичного виконання спірних операцій; суд звертає увагу, що акт перевірки ТОВ "Темп" не є носієм доказової інформації, а виступає лише вираженням суб'єктивної думки осіб, які проводили перевірку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Доводи відповідача про те, що складення товарно-транспортних накладних із порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, суд вважає помилковими, тому що вказані документи, тому що у межах спірних правовідносин позивач не є замовником перевезення товару, а тому не має обов'язку володіти документами щодо перевезення, у зв'язку з чим недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року №К/800/65779/14 та від 30 жовтня 2014 року №К/9991/64001/12.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивачем правомірно формувало витрати та зменшувало об'єкт оподаткування по відносинам із ТОВ "Темп", тому висновки акта перевірки про завищення від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є помилковими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Офісу від 02 лютого 2017 року №0000344106 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Офісом не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про скасування наказу, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Виходячи із загальної суми визначених податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 518 954,31 грн. (34 596 954,00 грн. х 1,5%); оскільки сума судового збору станом на день вирішення спору позивачем не сплачена, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати між сторонами відповідно до судового рішення у справі.

Так, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору на подання адміністративного позову має бути присуджена на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02 лютого 2017 року №0000344106.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 518 954,31 грн. (п'ятсот вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні тридцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко