Ухвала

від 19.09.2017 по справі 826/18980/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18980/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказу на проведення перевірки і податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02 лютого 2017 року №0000344106.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Офісу від 25 листопада 2016 року №1008 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку із отриманням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к кримінального провадження №32015100080000133 від 18 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 322 Кримінального кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна (код ЄДРПОУ 35919521) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Темп (код ЄДРПОУ 21551974) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12 січня 2017 року №15/28-10-41-08/35919521 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Темп , згідно з висновками якого позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік всього у сумі 34 596 954,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Офісом прийняте податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2017 року №0000344106, відповідно до якого ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 34 596 954,00 грн.

Не погоджуючись із наказом про проведення перевірки та з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оскільки судом було задоволено позов лише в частині скасування податкового повідомлення-рішення та відмовлено в частині визнання протиправним наказу на проведення перевірки, а скаргу подано лише відповідачем щодо задоволеної частини позовних вимог, то і перегляд оскаржуваного рішення здійснювався тільки в частині правомірності винесення ППР.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ Темп .

Так, між ТОВ Нобл Ресорсіз України , правонаступником якого є ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна , (покупець) та ТОВ Темп (постачальник) протягом 2014 року було укладено 100 договорів поставки, перелік яких наведено на стор. 13-17 акта перевірки.

За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язався постачати покупцю товар, а саме українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2014 року, українську кукурудзу врожаю 2013 року, ячмінь українського походження врожаю 2014 року; загальна кількість товару, ціна, загальна вартість товару, умови поставки товару зазначається у договорі.

Умови поставки за укладеними договорами є різними. Поставка сільськогосподарської продукції за одними договорами здійснюється на умовах DAP Інкотермс (доставлено до місця призначення) та право власності на товар за такими договорами переходить від постачальника до покупця з дати отримання товару покупцем; датою отримання товару покупцем є його відмітка про отримання товару в товаротранспортній накладній. За іншими договорами поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс (Франко-елеватор: назва та адреса елеватора) та право власності на товар за такими договорами переходить від постачальника до покупця після оформлення на ім'я покупця та передачі оригіналу відповідної складської квитанції на товар.

На виконання умов згаданих договорів протягом 2014 року ТОВ Темп поставило ТОВ Нобл Ресорсіз України товар - українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 201 року, українську кукурудзу врожаю 2013 року, ячмінь українського походження врожаю 2014 року, про що складено відповідні видаткові накладні на загальну суму 34 596 954,00 грн..

Сплачені за отриманий за договором товар кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, на підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні, а зберігання товару підтверджується складськими квитанціями. В якості підтвердження оплати за поставлений товар позивач перераховував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та банківських виписок.

При цьому, для здійснення господарської діяльності ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна використовує нежилі приміщення з №1 по №19 (офіс 1019) загальною площею 295 кв. м., розташовані в м. Києві по вул. Щорса, 32Б на підставі договору оренди приміщень №012015 від 01 червня 2016 року, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність приміщень для здійснення господарської діяльності; станом на час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Темп згідно змін №18 до штатного розпису на 2014 рік у ТОВ Нобл Ресорсіз Україна працювало 46 штатних одиниць, а станом на 2017 рік згідно змін до штатного розпису на 2017 рік штат ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна нараховує 67,25 штатних одиниць.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Також слід зазначити, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Крім того, придбаний у контрагента товар був використаний позивачем у його подальшій господарській діяльності. Так, придбаний у ТОВ Темп товар (зерно) ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна (ТОВ Нобл Ресорсіз Україн ) експортувало компанії Noble Resources S.A. (Нобл Ресорсіз С.А.) (Швейцарія).

На підтвердження реальності таких господарських операцій позивач надав копії наступних документів: господарські договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, бухгалтерські документи, контракти, укладені між компанією Noble Resources S.A. і ТОВ Нобл Ресорсіз Україна , інвойси, акти прийому-передачі товару, вантажні митні декларації; відвантаження товару до терміналів порту підтверджується реєстрами транспортних засобів, які у сукупності не дають підстав сумніватися у фактичному здійсненні спірних господарських операцій та у наявності правових підстав у позивача для формування спірних сум податкових вигод.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Темп було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відтак, вищевказані обставини доводять факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем за участю ТОВ Темп .

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Отже, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з контрагентом - ТОВ Темп .

Будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, доводів, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовано, порушення суд норм права не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта на те, що видаткові та податкові накладні, складені ТОВ Темп не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не підтверджено господарські відносини між ТОВ Темп та його контрагентами не приймаються судом до уваги, тому що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Як вже зазначалося, судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.