Рішення

від 26.07.2017 по справі 2-2153/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/907/17 Справа № 2-2153/09 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Куценко Т.Р., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Новомосковський консервний завод на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2009 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року ТОВ ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, посилаючись на те, що 21 серпня 2000 року між ТОВ ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС та ОСОБА_2 було укладено Договір комісії на купівлю нерухомого майна №050 та згідно п. 1 цього Договору, Комітент (ОСОБА_2О.) доручив Комісіонерові (ТОВ ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС ) вчинити угоду у відповідності до діючого законодавства України щодо купівлі нерухомого майна виробничого та/або промислового та/або комерційного призначення (іншого, окрім житлового) в адміністративно-територіальних межах Дніпропетровської області, а Комісіонер зобов'язався вчинити таку угоду від свого імені та за рахунок Комітента.

На виконання умов зазначеного договору, позивач купив нерухоме майно, що відповідало вимогам комітента. Зокрема, 27 жовтня 2000 року ТОВ ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна №300 із ПП ДНІПРОГАЛЬВАНОСЕРВІС . Укладення Договору №300 між сторонами потягло за собою реальне настання правових наслідків, яке виявилося у фактичному звільненні вказаних об'єктів нерухомості Продавцем - ПП ДНІПРОГАЛЬВАНОСЕРВІС та прийняття їх Покупцем - ТОВ ДЕ- ЮРЕ ПЛЮС .

ТОВ ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС від свого імені, але в інтересах і за кошти ОСОБА_2 за Договором №300 придбало ряд об'єктів нерухомості. Таким чином, позивач виконав свій обов'язок, з купівлі об'єктів нерухомості в інтересах відповідача, проте з моменту укладення вказаного вище договору та по теперішній час відповідач не витребував вказане вище нерухоме майно від ТОВ ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС , в зв'язку із чим позивач весь цей проміжок часу змушений був нести тягар утримання майна, а тому просив визнати за ними право власності на дані об'єкти нерухомості.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог через те, що позивачем не було надано доказів, які б доводили, що ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" несло тягар утримання спірного майна та витрачало будь-які кошти на це. Також представником відповідача було подано зустрічну позовну заяву, в якій він просив визнати за ОСОБА_2 право власності на спірні об'єкти нерухомості.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2009 року у задоволенні позову ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено та ухвалено: визнати за ОСОБА_2 право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- Табір праці та відпочинку Дружба , до складу майна входить їдальня на 50 місць, павільйон літній ПК-2, павільйон літній, що розташовані на території Вільнянської сільської ради, біля с. Хащове;

- Механічна майстерня, розташована на території Вільнянської сільської ради, с. Хащове;

- Склад, розташований на території Вільнянської сільської ради, с. Хащове;

- Склад літній А , розташований на території Вільнянської сільської ради, с. Хащове;

- Склад літній Б , розташований на території Вільнянської сільської ради, с. Хащове;

- Консервний цех, до складу якого входить: їдальня без обладнання, складські приміщення, навіс 750 кв.м., навіс 390 кв.м., сторожка 15 кв.м., авто вагова, асфальтне покриття, огорожа залізобетонна, розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159;

- Склад готової продукції консервний цех, до складу майна входить: А - адміністративне приміщення, Б - склад готової продукції, В - консервно-овочевий цех, В1 - консервно-овочевий цех, В2 - приміщення цеху - яблучне відділення мийка, З1 - приміщення - побутова кімната жіноча, Г - приміщення цеху з переробки сухофруктів, Д - приміщення слюсарного цеху, Ж - сарай, И - приміщення прохідна, охорона, побутова кімната чоловіча, К - навіс, Л - склад, М - склад, Т1 - слюсарний цех, Т - склад, У - вбиральня, X - насосна, Ф - насосна, III - вбиральня, З - зливна яма, Я1 - оглядовий колодязь, водонапірна башта, басейн, №1-3 огорожа, І-ІІ - дворове покриття, Е - котельня консервного цеху, розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159;

- ПТО, розташоване на території Марьянівської сільської ради, сел. Южне;

- Насосна, розташована на території Марьянівської сільської ради, біля сел.Южне.

В апеляційній скарзі ТОВ Новомосковський консервний завод , яке не брало участі у справі, але вважає, що його права порушено, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" та ОСОБА_2 21 серпня 2000 року було укладено Договір комісії № 050, згідно якого первісний відповідач за його рахунок доручив первісному позивачеві вчинити угоду у відповідності до діючого законодавства України щодо купівлі нерухомого майна виробничого та або промислового та/або комерційного призначення (іншого, окрім житлового) в адміністративно-територіальних межах Дніпропетровської області.

На виконання зазначеного Договору комісії ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 300 від 27 жовтня 2000 року, відповідно до якого ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" придбало у Приватного підприємства "Дніпрогальваносервіс" ряд об'єктів нерухомості, а саме: табір праці та відпочинку Дружба , що розташований на території Вільнянської сільської ради, біля с. Хащове, механічна майстерня, розташована на території Вільнянської сільської ради, с. Хащове, склад та склад літній А , склад літній Б , що розташовані на території Вільнянської сільської ради, с. Хащове; Консервний цех, до складу якого входить: їдальня без обладнання, складські приміщення, що розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159; склад готової продукції консервний цех, що також розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159; ПТО та насосна, які розташовані на території Марьянівської сільської ради, сел. Южне.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" районний суд правильно виходив з того, що представником первісного позивача в судовому засіданні не було надано доказів, які б підтверджували факт витрат ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" на утримання спірного майна.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, в частині нерухомого майна консервного цеху суд виходив з обгрунтованості вимог.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, з огляду на наступне.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження(заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.

Отже норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

На зазначене звернуто увагу і в ч. 2 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06 листопада 2009 року, в якому роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Як видно з матеріалів справи, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 300 від 27 жовтня 2000 року, відповідно до якого ТОВ "ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС" придбало у Приватного підприємства "Дніпрогальваносервіс" зазначені вище об'єкти нерухомості нотаріально не посвідчено та не зареєстровано у встановленому порядку. Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, об'єкти нерухомості, а саме: консервний цех, до складу якого входить: їдальня без обладнання, складські приміщення, навіс 750 кв.м., навіс 390 кв.м., сторожка 15 кв.м., авто вагова, асфальтне покриття, огорожа залізобетонна, розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159, а також склад готової продукції консервний цех, до складу майна входить: А - адміністративне приміщення, Б - склад готової продукції, В - консервно-овочевий цех, В1 - консервно-овочевий цех, В2 - приміщення цеху - яблучне відділення мийка, З1 - приміщення - побутова кімната жіноча, Г - приміщення цеху з переробки сухофруктів, Д - приміщення слюсарного цеху, Ж - сарай, И - приміщення прохідна, охорона, побутова кімната чоловіча, К - навіс, Л - склад, М - склад, Т1 - слюсарний цех, Т - склад, У - вбиральня, X - насосна, Ф - насосна, III - вбиральня, З - зливна яма, Я1 - оглядовий колодязь, водонапірна башта, басейн, №1-3 огорожа, І-ІІ - дворове покриття, Е - котельня консервного цеху, розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159, належать на праві власності ТОВ Новомосковський консервний завод , а тому оскаржуваним рішенням суду порушено права та інтереси цього підприємства.

Вирішуючи спір, суд на вказані обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, належним чином не з'ясував усіх обставин справи, не залучив до участі у справі ТОВ Новомосковський консервний завод , права якого зачіплялися та помилково дійшов висновку про необхідність задоволення зустрічного позову в частині визнання права власності на консервний цех та склад готової продукції консервний цех.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим рішення місцевого суду в частині визнання права власності на консервний цех та склад готової продукції консервний цех підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки рішення суду в частині визнання права власності на інші об'єкти нерухомості жодним чином не порушує прав та обов'язків ТОВ Новомосковський консервний завод .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новомосковський консервний завод - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2009 року - скасувати в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на:

- Консервний цех, до складу якого входить: їдальня без обладнання, складські приміщення, навіс 750 кв.м., навіс 390 кв.м., сторожка 15 кв.м., авто вагова, асфальтне покриття, огорожа залізобетонна, розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159;

- Склад готової продукції консервний цех, до складу майна входить: А - адміністративне приміщення, Б - склад готової продукції, В - консервно-овочевий цех, В1 - консервно-овочевий цех, В2 - приміщення цеху - яблучне відділення мийка, З1 - приміщення - побутова кімната жіноча, Г - приміщення цеху з переробки сухофруктів, Д - приміщення слюсарного цеху, Ж - сарай, И - приміщення прохідна, охорона, побутова кімната чоловіча, К - навіс, Л - склад, М - склад, Т1 - слюсарний цех, Т - склад, У - вбиральня, X - насосна, Ф - насосна, III - вбиральня, З - зливна яма, Я1 - оглядовий колодязь, водонапірна башта, басейн, №1-3 огорожа, І-ІІ - дворове покриття, Е - котельня консервного цеху, розташований в м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 159, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕ-ЮРЕ ПЛЮС (і.к. 21664589) та ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новомосковський консервний завод ( і.к. 30764354) судовий збір з кожного в рівних частках по 347,37 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий М.О. Макаров

Судді Т.Р. Куценко

ОСОБА_3