Рішення

від 26.07.2017 по справі 906/429/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2017 р. Справа № 906/429/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Сковородько А.М. довіреність №б/н від 25.10.2016 (брав участь у

судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: Нестерчук С.С. - адвокат, договір про надання правової допомоги

№08/06-2/16 від 08.06.2016;

від третьої особи: Волошина Т.В. довіреність №б/н від 09.08.2016 (брала участь в

судових засіданнях в режимі відеоконференції 20.07.2017; 24.07.2017); Пензов С.В. - довіреність б/н від 09.08.2016 (брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 26.07.2017)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія"

про стягнення 154198,50грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались перерви 20.07.2017 до 24.07.2017, 24.07.2017 до 26.07.2017.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагонів у розмірі 174835,92грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми законодавства, які регулюють питання перевезення вантажів залізничним транспортом, положення про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якими передбачено право залізниці на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із митними формальностями, положення ст.218 Митного кодексу України, яким регламентовано питання про віднесення вартості робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.06.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби України (а.с. 62-63).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №ДН-5-ДНЮ/286 від 11.07.2017, підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог та письмових пояснення №ДН-5-ДНЮ/310 від 25.07.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву №04/07-5/17 від 04.07.2017, доповненні до відзиву на позов №20/07-25/17 від 20.07.2017, поясненні №26/07-34/17 від 26.07.2017 щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів на суму 154198,50грн. Крім того, підтримав заяву №04/07-4/17 від 04.07.2017 про застосування строків позовної давності.

Представник третьої особи в засіданні суду підтримав доводи, викладені в надісланих 03.07.2017 до суду письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" (вантажовідправник, відповідач) зі станції Нова Борова Південно-Західної залізниці відправлено наступні вагони №60548849, №60503703 по відправках №483966, №483974 з вантажем "деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок тощо або в аналогічних видах", одержувач - фірма "Кроно Кфт", 4800 Вашарошнамень, вул.Іпар, 1, Угорщина, про що свідчать відповідні міжнародні товарно-транспортні накладні (а.с. 10-11).

20.09.2016 вагон №60503703 затримано Закарпатською митницею ДФС України (третя особа) на станції Батьово на підставі заявки Митного посту "Залізничний" від 20.09.2016 №104/16 (а.с. 126), про що складено акт загальної форми №11087 (а.с. 111). Станцією Батьово надано телеграфне повідомлення №50 від 20.09.2016 на станцію відправлення для повідомлення про даний факт вантажовідправника (а.с. 25).

20.09.2016 на станції Батьово, на підставі заявки третьої особи №105/16 від 20.09.2016 (а.с. 22), проведено зважування вантажу у вагоні №60503703. Перевіркою встановлено наступне: фактична маса брутто вагона склала 53600кг, тара вагона з бруса - 24000кг, нетто - 29600кг. При цьому, відповідачем вказана маса вантажу - 35300кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с. 10). Тобто, маса вантажу у вагоні №60503703 є меншою від заявленої в документі на 5700кг, про що складено акт загальної форми №978 від 20.09.2016 (а.с. 17).

22.09.2016 вагон №60503703 позивачем направлено на станцію Чоп для проведення митного огляду на підставі наказу Дирекції №275 від 22.09.2016 (а.с. 29), про що складено акт загальної форми №698 від 22.09.2016 (а.с. 125).

24.09.2016 вагон №60503703 був повернутий на станції Батьово, про що свідчить акт загальної форми №11091 (а.с. 13).

26.09.2016 вагон №60548849 затримано на станції Батьово для митного огляду, про що складено акт загальної форми №11094 (а.с.14). При цьому, станцією Батьово надано телеграфне повідомлення №75 від 27.09.2016 на станцію відправлення для повідомлення про це вантажовідправника (а.с. 24).

27.09.2016 на станції Батьово на підставі заявки митного посту "Залізничний" №112/16 від 27.09.2016 (а.с.21) було проведено зважування вантажу у вагоні №60548849. Перевіркою встановлено наступне: фактична маса брутто вагона склала 53540кг, тара вагона з бруса - 25000кг, нетто - 28540кг. Водночас, відповідачем вказана маса вантажу - 35200кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с. 11). Тобто, маса вантажу у вагоні №60548849 є меншою від заявленої в документі на 6660кг, про що складено акт загальної форми №1007 від 27.09.2016 (а.с. 15).

На підставі заявки Закарпатської митниці ДФС України №07-70-61/34/2813 від 20.10.2016 (а.с. 19-20) для проведення заходів, спрямованих на виявлення та недопущення незаконного переміщення через митний кордон товарів, вагони №60548849, №60503703 направлено на станцію Кольчино контрагенту ДП "Мукачівське лісове господарство" для здійснення його вивантаження та проведення митного огляду, що зафіксовано в актах загальної форми №804, №805 від 20.10.2016 (а.с. 12, 107). Станцією дано телеграфне повідомлення №ДС-1/257 від 22.10.2016 (а.с. 23) на станцію відправлення для повідомлення про це вантажовідправника.

21.10.2016 №60548849, №60503703 вагони прибули на станцію Мукачево, про що складено акт загальної форми №61 (а.с. 106).

На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України №07-70-61/34/3050 від 10.11.2016 (а.с. 18) вагони №60548849, №60503703, що перебували на станції Мукачево, направлені в зону митного контролю на територію ДП "Перечинський ЛГ" за адресою: м. Перечин, вул. Будівельників, 7, для проведення їх вивантаження та митного огляду, що підтверджується актами загальної форми №88, №93 від 11.11.2016 (а.с. 104-105). Зазначені вагони у м. Перечин були подані під вивільнення та вивантажені 17.11.2016, що підтверджується актами загальної форми №1008, №1017 від 17.11.2016 (а.с. 108-109).

За час затримки даних вагонів на станціях позивачем проведено нарахування платежів та зборів у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням відповідного коефіцієнта, на загальну суму 154198,50грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), у зв'язку з чим, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць).

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Зазначеними Правилами передбачено, зокрема, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Крім того, варто зауважити, що перевезення вантажів у міжнародному сполученні (яке має місце у спірних правовідносинах) здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), до якої Україна приєдналася 05.06.1992 (з відповідними змінами і доповненнями).

Згідно ст.16 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями) відправник забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення в невідповідну графу накладної.

Відповідно до ст.28 УМВС (зі змінами і доповненнями) якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникло з причин, не залежних від перевізника, перевізника повинні бути оплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Також, за змістом ст.32 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями) перевізникові мають бути відшкодовані усі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені вживаними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Зокрема, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізникові мають бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством (§ 6 ст.28 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями)).

При цьому, згідно п.5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Варто зазначити, що ст.31 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями) передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.

Відповідно до ч.1 ст.4 Митного кодексу України митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (ч.5 ст.338 Митного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст.325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" - відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст.218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка має спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Отже, дії щодо здійснення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст.218 Митного кодексу України.

Таким чином, викладеним вище спростовуються посилання відповідача, в якості заперечень проти позовних вимог, на зміст ч.5 ст.338 Митного кодексу України в частині зазначення, що "...такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення".

Окрім того, варто зауважити, що дії (рішення) Закарпатської митниці ДФС України щодо проведення в межах митного контролю огляду вагонів №60548849, №60503703 з вантажем "деревина паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок тощо або в аналогічних видах", відправником якого є ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія", яке є підставою для затримки вказаних вагонів, останнім у порядку адміністративного судочинства не оскаржувалося, і такі докази в матеріалах справи відсутні. Тобто, станом на день звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів вказані рішення третьої особи є чинними.

Необхідно зазначити, що відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений нормами чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/356/14 від 11.12.2014.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (ч.2 ст.129 Статуту залізниць України).

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч.4 ст.129 Статуту залізниць України).

За змістом п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів загальної форми, які є підставою для нарахування платежів за затримку вагонів №60548849, №60503703 з належним відповідачу вантажем, останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Як судом зазначалося вище, залізницею складено акти загальної форми, зокрема, №698 від 22.09.2016 (а.с. 89), №804 від 20.10.2016 (а.с. 12), №805 від 20.10.2016 (а.с. 107), №93 від 11.11.2017 (а.с. 104), №1017 від 17.11.2016 (а.с. 108). На підставі даних актів та з врахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво №1) позивачем здійснено розрахунок стягуваної суми із застосуванням відповідного коефіцієнта (згідно Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016) (а.с. 127-130).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що платежі за час користування вагонами №60548849, №60503703 в розмірі 153832,50грн нараховані позивачем вірно.

При цьому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 366,00грн плати за повідомлення власника вантажу суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

У матеріалах справи знаходяться копії надісланих позивачем телеграфних повідомлень №50 від 20.09.2016, №70 від 27.09.2016, №ДС-1/257 від 22.10.2016 на станцію відправлення вагонів №60548849, №60503703 з належним відповідачу вантажем (а.с. 23-25), зі змісту яких вбачається, що позивач просить станцію відправлення повідомити ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" про затримку вказаних вагонів.

При цьому, варто зауважити, що відповідно до п.10 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво №1) за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл.3, зокрема, за надання о д е р ж у в а ч а м і н ф о р м а ц і ї про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення (незалежно від кількості відправок), телеграфом - 53,00грн за повідомлення (а.с. 139).

Проте, як встановлено судом вище, телеграфні повідомлення про затримку вагонів №60548849, №60503703 з належним ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергія" вантажем надіслані на станцію відправлення даного вантажу, а не відповідачу.

Таким чином, така послуга як повідомлення про затримку вагонів №60548849, №60503703 саме відповідачу не надавалася. З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 366,00грн.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву №04/07-5/17 від 04.07.2017, доповненні до відзиву на позов №20/07-25/17 від 20.07.2017, поясненні №26/07-34/17 від 26.07.2017, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними приписами чинного законодавства України, а отже, позов за підставою та предметом відповідачем не спростований, доказів перерахування платежів за затримку вагонів у сумі 153832,50грн суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення платежів за затримку вагонів у розмірі 153832,50грн належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стягнення з відповідача платежів за затримку вагонів у сумі 153832,50грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності у справі №906/429/17, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) (п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до ст.137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

При цьому, варто зауважити, що акти загальної форми, на підставі яких позивачем здійснювалось нарахування платежів за затримку вагонів №60548849, №60503703, складалися протягом вересня-листопада 2016 року, тобто, у період проведення третьою особою митних формальностей з належним відповідачу вантажем. Саме вилучення даного вантажу з вказаних вагонів вважається подією, з якої розпочинається перебіг строку позовної давності.

З наявних в матеріалах справи актів загальної форми №1008 і №1017 від 17.11.2016 (а.с. 108-109) вбачається, що 17.11.2016 вагони №60548849, №60503703 з належним відповідачу вантажем 1 7 . 1 1 . 2 0 1 6 були подані для вивільнення, яке здійснювалося ДП "Перечинськ ЛГ". Водночас, до господарського суду Житомирської області позовна заява з доданими до неї документами направлена 16.05.2017, про що свідчить штамп на поштовому конверті (а.с. 47).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, тому заява про його застосування не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.112; ідентифікаційний код 36188280) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (88018, м.Ужгород, вул. Ф. Тіхого, 8; ідентифікаційний код 40081195):

- 153832,50грн - платежів за час затримки вагонів;

- 2307,50грн - судових витрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.08.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - адвокату Нестерчук С.С. за адресою: 10030, АДРЕСА_1 (рек. з повід.)