Ухвала

від 31.07.2017 по справі 908/1157/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/29/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

31.07.2017 справа № 908/1157/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 115-А)

до відповідача приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)

про стягнення 504047,44 грн.

заінтересована особа фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1)

орган виконання Мелітопольський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд. 99)

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача (заявник, стягувач): ОСОБА_2, довіреність № 3 від 07.04.2017

від відповідача (боржник): не з'явився;

від ФОП ОСОБА_1 (заявник): ОСОБА_2, довіреність № 390 від 10.03.2017;

від органу виконання: не з'явився

До господарського суду 11.07.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Осіріс-Вет та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, відкритому на виконання наказу суду від 10.11.2016 у справі № 908/1157/16.

Ухвалою суду від 20.07.2017 у справі № 908/1157/16 заява прийнята судом та призначена до розгляду на 31.07.2017.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, укладеного 26.11.2016 ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Осіріс-Вет , ФОП ОСОБА_1 одержав право замість ТОВ Осіріс-Вет вимагати від ПрАТ Агропромислова компанія належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 4 від 01.09.2012 р., а саме: вимагати стягнення на свою користь суми інфляційних втрат у розмірі 445838,87 грн. та 3% річних у розмірі 46598,04 грн. Постановою Мелітопольського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 10.07.2014 відкрито виконавче провадження № 54256185 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 10.11.2016 у справі № 908/1157/16. Враховуючи, що з моменту укладення договору до ФОП ОСОБА_1 перейшло право вимагати з ПрАТ Агропромислова компанія належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 4 від 01.09.2012 по сплаті 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання взятих на себе договірних зобов'язань за період з 27.04.2013 по 16.03.2016, ТОВ Осіріс-Вет на даному етапі втратив право стягнення з боржника на свою користь сум за наказом суду у справі № 908/1157/16. З посиланням ст. 121-4 ГПК України заявник просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 54256185, відкритому 10.07.2017, з ТОВ Осіріс-Вет на ФОП ОСОБА_1

Відповідач у справі (ПрАТ Агропромислова компанія ) заперечив проти задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. У запереченнях на заяву зазначив, що на момент звернення позивача до Мелітопольського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області із заявою № 26/6 від 26.06.2017 про примусове виконання наказу позивач вже був замінений у зобов'язанні відповідача сплатити на користь позивача 46598,04 грн. 3% річних та 445838,87 грн. інфляційних втрат на ФОП ОСОБА_3, тому позивач на цей момент не мав законного права вимагати стягнення цих сум у примусовому порядку. Договір відступлення права вимоги від 26.11.2016, укладений позивачем та ФОП ОСОБА_3, не є правонаступництвом. В межах однієї справи не може існувати двох стягувачів, один з яких не приймав участі у справі на стадії її судового розгляду та був фактично позивачем у справі, що встановлено ухвалою суду від 12.04.2017 у даній справі. Між ФОП ОСОБА_3 та відповідачем починаючи з 26.11.2016 на підставі договору виникли цивільно-правові відносини, що встановлені ухвалою суду від 12.04.2017 по даній справі, а на момент подачі заяви по заміні стягувача в наказі між ФОП ОСОБА_3 та відповідачем існують відносини, які характеру цивільно-правових не мають. Відповідач вказував, що дана заява подана з порушенням ч. 1 ст. 121-4 ГПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , а саме, заява подана не сторонами виконавчого провадження, заява подана позивачем та ФОП ОСОБА_3, які за законом станом на день подачі заяви не наділені правом стягувача за законом у виконавчому провадженні, оскільки позивач за договором втратив це право, а ФОП ОСОБА_3 за договором вступив з відповідачем у цивільно-правові відносини щодо сплати 445838,87 грн. інфляційних втрат та 46598,04 грн. 3% річних, які на момент подачі заяви не надають йому прав стягувача. Також відповідач зазначає, що позивач за договором відступив ФОП ОСОБА_3 право вимоги від відповідача 445838,87 грн. інфляційних втрат та 46598,04 грн. 3% річних, а право вимоги 7386,55 грн. судового збору залишив за собою. Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2017 у справі № 908/699/17 встановлені обставини переходу від позивача до ФОП ОСОБА_1 права вимоги від відповідача 445838,87 грн. інфляційних втрат та 46598,04 грн. 3% річних на підставі договору, а також отримання ФОП ОСОБА_1 від позивача оригіналу наказу, що у силу ст. 35 ГПК України в даній справі не доказується. В силу положень ст. ст. 11, 509 ЦК України та внаслідок укладення позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору відбувся перехід від позивача до ФОП ОСОБА_1 права вимоги від відповідача 445838,87 грн. інфляційних втрат та 46598,04 грн. 3% річних, у зв'язку з чим, починаючи з 26.11.2016 між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем виникли відповідні цивільно-правові відносини, в силу яких відповідач зобов'язаний сплатити на користь ФОП ОСОБА_1 вищенаведені суми заборгованості. При цьому, рішення та наказ не є доказами наявності у ФОП Дона права на примусове стягнення цих сум з відповідача у виконавчому провадженні. Крім того, між позивачем та відповідачем на підставі рішення існують відносини, пов'язані з виконанням рішення, по сплаті 73866,55 грн. судового збору, які характеру цивільно-правових не мають. Відповідач просив в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

До господарського суду Запорізької області 28.08.22017 надійшло клопотання відповідача у справі про відкладення розгляду справи на 02.08.2017 або на більш пізніший строк. В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою суду від 17.07.2017 у даній справі розгляд скарги ПрАТ Агропромислова компанія від 14.07.2017 на постанову Мелітопольського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 10.07.2017 про відкриття виконавчого провадження № 5456185 призначено на 02.08.2017. Разом з тим, заява і скарга взаємопов'язані між собою спільними обставинами порушення позивачем норм матеріального та процесуального права, однак при цьому скарга подана раніше заяви і саме від первісного розгляду скарги залежить послідуючий законний розгляд заяви, а не навпаки. В свою чергу, заява, що розглядається, направлена на заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП № 5456185, яке підлягає закриттю, як відкрите незаконно.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви на 02.08.2017 або пізніше судом відхилено, внаслідок спливу десятиденного строку для розгляду заяви, встановленого ст. 121-4 ГПК України.

Також, 28.07.2017 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 у справі № 908/1157/16. В обґрунтування клопотання зазначено, що 27.07.2017 відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 справі № 908/1157/16, якою заяву відповідача від 14.07.2017 про визнання частково наказу у справі № 908/1157/16 таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу скасувати та визнати наказ такими, що не підлягає виконанню. Оскільки дана заява повністю залежить від наказу та ґрунтується на наказі, тому від результатів розгляду апеляційної скарги залежить розгляд заяви.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 у справі № 908/1157/16, суд знаходить заявлене клопотання таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Доказів прийняття до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрАТ Агропромислова компанія не надано відповідачем.

Також суд зазначає, що чинним ГПК України (стаття 79) передбачено можливість зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи, у разі неможливості розгляду даної справи. Тобто дана норма передбачає можливість зупинення лише при розгляді справи (до винесення рішення і набрання ним законної сили), і не надає можливості вчинення такої дії на стадії виконання судового рішення (що вже винесено і набрало законної сили). В даному випадку судом розглядається заява, подана на стадії виконання рішення суду (за статтею 121-4 ГПК України), тому відсутні підстави для зупинення розгляду даної заяви, внаслідок чого клопотання про зупинення провадження відхиляється.

В судове засідання 31.07.2017 відповідач (боржник) та Мелітопольський міськрайонний ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області своїх представників не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляд заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-4 ГПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, проте відповідач та орган виконання не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в судовому засіданні 31.07.2017 за відсутності представника боржника та органу виконання.

Заслухавши представника позивача, вивчивши надані матеріали, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Осіріс-Вет , внаслідок порушення ПрАТ Агропромислова компанія зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором № 4 від 01.09.2012 звернулося з позовом до суду про стягнення 51032,61 грн. 3% річних та 453014,83 грн. інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України. Під час розгляду справи судом встановлений факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання та відсутність заборгованості щодо оплати вартості поставленого позивачем товару. Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2016 р. у справі № 908/1157/16 позовні вимоги ТОВ Осіріс-Вет задоволено частково та стягнуто на його користь з ПрАТ Агропромислова компанія 46598,04 грн. 3% річних, 445838,87 грн. інфляційних втрат, 7386,55 грн. судового збору. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016 рішення від 08.06.2016 у справі № 908/1157/16 залишено без змін. На виконання рішення від 08.06.2016, яке набрало законної сили, видано відповідний наказ від 10.11.2016.

Постановою Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області від 10.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54256185 з примусового виконання наказу суду від 10.11.2016 у справі № 908/1157/16.

Позивач у справі звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 54256185 - товариство з обмеженою відповідальністю Осіріс-Вет на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з переходом до останнього за укладеним ними договором відступлення права вимоги б/н від 26.11.2016 р. права вимоги виконання зобов'язань ПрАТ Агропромислова компанія за договором поставки товару № 4 від 01.09.2012 р., укладеним позивачем та відповідачем у справі.

Як встановлено, товариством з обмеженою відповідальністю Осіріс-Вет (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) 26.11.2016 укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія за договором поставки товару № 4 від 01.09.2012 р., що існують на дату укладання даного договору.

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ПрАТ Агропромислова компанія належного виконання взятих на себе зобов'язань за основним договором, а саме вимагати стягнення на свою користь сум інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання взятих на себе договірних зобов'язань та інших вимог, які виникли у зв'язку із невиконання останнім своїх зобов'язань за основним договором, у наступному розмірі: 3% річних за неналежне виконання основного договору за період з 27.04.2013 р. по 16.03.2016 р. в сумі 46598 грн. 04 коп.; інфляційних втрат за неналежне виконання основного договору за період з 01.05.2013 р. по 29.02.2016 р. в сумі 445838 грн. 87 коп. Право вимоги до ПрАТ Агропромислова компанія , що передається за даним договором, засновано на господарських договірних правовідносинах поставки (договір № 4 від 01.09.2012 р.) товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України відповідно до постанови від 19.08.2014 у справі № 923/945/13 зазначає, що чинним законодавством не передбачена уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди без заміни кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Статтею 121-4 ГПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

У частині 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Правонаступництво у виконавчому провадженні може настати, по-перше, у випадку загального (універсального) правонаступництва (реорганізація юридичної особи) (ч. 1 ст. 104 ЦК), по-друге, у випадку часткового (сингулярного) правонаступництва (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК), переведення боргу (ст. 520 ЦК).

Зі змісту ч. 1 статті 25 ГПК України випливає, що перелік підстав заміни особи правонаступником не є вичерпним. Інші підстави заміни особи її правонаступником можуть бути пов'язані із змінами суб'єктного складу матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Як вбачається, договір про відступлення права вимоги від 26.11.2016 р. укладено після прийняття господарським судом Запорізької області рішення у даній справі про стягнення 46598,04 грн. 3% річних, 445838,87 грн. інфляційних втрат, 7386,55 грн. судового збору, яке не виконано станом на час розгляду заяви про заміну сторони. Тобто договір укладено та заміна кредитора відбулась на стадії виконання судового рішення.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновків, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження та ст. 121-4 ГПК України.

Оцінюючи заперечення відповідача про те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, суд зазначає, що в договорі про відступлення права вимоги мова йде про відступлення права вимоги за самим зобов'язанням (за договором поставки товару № 4 від 01.09.2012), а не за рішенням суду, як вказує відповідач. З огляду на вказане така передача права вимоги є правомірною та не суперечить законодавству. Разом з тим, суд зазначає, що оскільки за рішенням суду законодавством не передбачено відступлення прав стягувача на підставі цивільно-правової угоди, то судові витрати не можуть бути предметом відповідної угоди.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне наголосити, що в даному випадку здійснена заміна сторони (кредитора) у зобов'язанні, що виникло із договору поставки № 4 від 01.09.2012 року, на підставі якого за відповідачем склався борг перед первісним кредитором (позивачем), а не уступка права вимоги за рішенням суду. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 15 Закону. України Про виконавче провадження , якою визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Також, щодо доводів відповідача про отримання ТОВ «Осіріс-Вет» від ФОП ОСОБА_1 раніше отриманих ним 26.11.2016 оригіналів документів (зокрема, наказу) згідно договору відступлення права вимоги для звернення до органу виконання, суд зазначає, що ця дія не суперечить діючому законодавству і вчинена з метою належного виконання договірних зобов'язань, що випливають з договору відступлення права вимоги, в тому числі для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків, а також не породжує автоматичного визнання договору відступлення права вимоги від 26.11.2016 недійсним чи нікчемним. При цьому, наказ, виданий на виконання рішення суду, є виконавчим документом, а не документом, який підтверджує наявність грошових зобов'язань боржника.

Судом встановлено, що Мелітопольським МВ ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову від 12.07.2017 про зупинення виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54256185 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 та ст. 35 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 ч. 1 ст. 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 ч. 1 ст. 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Вимогами статті 34 Закону України Про виконавче провадження визначені підстави для обов'язкового зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч. 5 ст. 15 цього Закону (п. 5 ст. 34 цього Закону).

Викладене виключає подвійне стягнення боргу як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора. Стягувачем дотримано приписів ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , що свідчить про його добросовісне користування своїми процесуальними правами.

Щодо заперечень відповідача про порушення позивачем приписів ст. 121-4 ГПК України стосовно особи, яка звернулася до суду з відповідною заявою, суд зазначає наступне:

Частиною 1 статті 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Відповідно до приписів статті 15 Закону України Про виконавче провадження , сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Приписами статті 121-4 ГПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

У даній справі рішенням від 08.06.2016 завершено судовий розгляд справи та після набрання рішенням законної сили видано наказ про примусове виконання рішення, де стягувачем є ТОВ Осіріс-Вет , а боржником - ПрАТ Агропромислова компанія .

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, заміна сторони на стадії виконавчого провадження може відбуватися не інакше, як на підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження , які регулюють умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. При цьому питання щодо заміни сторони правонаступником вирішується лише у судовому порядку.

Як вбачається, сторони договору про відступлення права вимоги від 26.11.2016 спочатку здійснити заміну кредитора у зобов'язанні (договорі), на підставі якого виник борг, та вподальшому у встановленому законодавством порядку реалізували свої права шляхом звернення до суду із відповідною заявою щодо заміни стягувача - сторони у виконавчому провадженні.

Відповідно до вищенаведеного вбачається, що первісний стягувач (ТОВ Осіріс-Вет ) звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 908/1157/16 (позивач) правомірно, як цього вимагає ст.121-4 ГПК України.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставинам, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 54256185, оскільки ТОВ Осіріс-Вет в обґрунтування заяви надав суду належні докази заміни сторони у виконавчому провадженні саме на підставі передання прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги (цесії), що відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ТОВ Осіріс-Вет та ФОП ОСОБА_1 та замінити стягувача у виконавчому провадженні № 54256185 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 10.11.2016 у справі № 908/1157/16.

Керуючись ст. 86, 121-4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВ Осіріс-Вет та ФОП ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні задовольнити.

Замінити товариство з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 115-А, ідентифікаційний код 37301293), як стягувача у виконавчому провадженні № 54256185 Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 10.11.2016 у справі №908/1157/16, на нового стягувача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, 7, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, дата народження 21.02.1981).

Суддя В.В.Носівець