Рішення

від 28.07.2017 по справі 918/344/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2017 р. Справа № 918/344/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за

за позовом Державне підприємство Національні інформаційні системи"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації"

про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в сумі 13 192,71 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2;

Від відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13 червня по 28 липня 2017 року

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (надалі-Позивач або ДП "НАІС") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації" (надалі-Відповідач або БТІ) в якому просить стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 12150,00 грн., три проценти річних в сумі 169 грн.00 коп. за період з 21.12.2016р. по 20.07.2017р.; інфляційні втрати в сумі 873 грн. 71 коп. за період з січня по червень 2017 року.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору про надання послуг акредитованим суб"єктам державної реєстрації від 17 червня 2016 року, укладеного між Державним підприємством "Національні інформаційні системи" та ОСОБА_1 підприємством "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації" шляхом подання Заяви про приєднання до Договору, розміщеного на офіцйіному веб-сайті ОСОБА_5 за адресою www.nais.gov.ua. , він надав послуги з технічної підтримки роботи з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та його оновлення ідентифікованих співробітників Відповідача, однак останній не вчасно оплатив її вартість.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив, посилаючись при цьому на наступне.

З 02 листопада 2016 року ОСОБА_1 підприємство "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації" набуло статусу суб'єкта надання адміністративних послуг. Відповідно до ч.З ст. 18 Закону України "Про адміністративні послуги" (в редакції, яка діяла до 05.01.2017р.) суб'єкти надання адміністративних послуг та центри надання адміністративних послуг звільнялися від плати за підключення (у тому числі обслуговування та використання) до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг.

Відповідач вважає, що умови пунктів З.З., 3.4. Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №02- 05/16/6 від 17.06.2016р. є нікчемними, так як не відповідають правилам, встановленим Кабінетом Міністрів України в частині оплатності послуг.

В зв"язку з наведеним представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

25 липня 20017 року Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з Відповідача 13 192, 71 грн., що включає суму основного боргу в розмірі 12 150, 00 грн., інфляційні втрати в розмірі 873, 71 грн. за період з січня по червень місяць 2017р., 3% річних в сумі 169,00 грн. за період з 21.12.2016р. по 20.07.2017р.. Дана заява є заявою про збільшення позовних вимог, а відтак, на підставі ст.22 ГПК України приймається судом до розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

На підставі розпорядчого акту - наказу Міністерства юстиції України №657/5 від 07.05.2015 Щодо створення державного підприємства Національні інформаційні системи , 12.07.2015 було створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДП НАІС . Вищезазначеним наказом був затверджений Статут ОСОБА_5 на підставі якого він діє . Як вбачається з наданого ОСОБА_5 Статуту, ДП НАІС не є суб'єктом владних повноважень, а є юридичною особою, яка діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності та функціонує як самостійний суб'єкт господарювання. Основним предметом діяльності ДП НАІС є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-інформаційних комплексів системного введення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України від 14.07.1999 № 1272, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 № 424, та наказу Міністерства юстиції України Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України від 25.06.2015 №1059/5, адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - Єдині та Державні реєстри) з 03.07.2015 було визначено ДП НАІС .

У наслідок дії вищезазначених нормативно-правових актів, ОСОБА_5 за спеціальними повноваженнями, наданими йому Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України, було також визначено технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), яким реалізуються повноваження, передбачені п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), а саме: здійснення заходів із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організація та проведення навчання для роботи з цим реєстром.

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 був затверджений Порядок надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - Порядок), який визначає умови, підстави та процедуру надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, уповноваженим особам суб'єктів державної реєстрації, центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідно до Закону України Про адміністративні послуги (далі - центри надання адміністративних послуг), нотаріусам, їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальних органів, державним та приватним виконавцям та іншим особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрах (далі - користувачі).

Відповідно до п. 2 Порядку, доступ до реєстрів надається користувачам (акредитованим суб'єктам) на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства. У випадках, передбачених законом, такий доступ надається на безоплатній основі. Вказаний доступ надається/припиняється на підставі укладення з технічним адміністратором Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації (далі - Договір), що є договором приєднання та розміщений на офіційному веб-сайті ДП НАІС (http://nais.gov.ua) у розділі (копія Договору знаходиться у матеріалах справи). Суд зазначає, що даний Договір містить Додаток №3, яким, зокрема, встановлено перелік та вартість послуг ОСОБА_5, що включає і технічну підтримку роботи з Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача вартістю 1350, 00 грн. з ПДВ.

17 червня 2016 року між Державним підприємством "Національні інформаційні системи" (ОСОБА_5) та ОСОБА_1 підприємством "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації" (Замовник) був укладений Договір про надання послуг акредетованим суб"єктам державної реєстрації шляхом подання Заяви №109 про приєднання до Договору, розміщеного на офіційному веб-сайті ОСОБА_5 за адресою www.nais.gov. ua..

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України шляхом подання Заяви про приєднання до Договору Відповідач приєднався до Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації. Відповідач підписанням цієї Заяви засвідчив, що він ознайомився з умовами Договору, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.

Відповідно до умов Договору ОСОБА_5 зобов'язується здійснити організаційні заходи щодо надання співробітникам Користувача, які відповідно до законодавства мають право доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - Система), логіну та паролю (далі ідентифікатори) доступу до Системи, у кількості, що відповідає кількості співробітників Користувача, зазначених у письмовому замовленні, що подається Користувачем за формою, встановленою у Додатку 2 до цього Договору, з метою здійснення ними повноважень, передбачених чинним законодавством України (п.1.1). Відповідно до п.1.2. Договору ОСОБА_5 зобов'язується надати інші послуги щодо роботи з Системою, перелік яких наведений у Додатку 3 до цього Договору, на умовах визначених цим Договором, а Користувач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги (далі - Послуги) відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1.2. ОСОБА_5 зобов"язане забезпечити надання Користувачу послуг з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників Користувача, яке здійснюється ОСОБА_5 автоматично з моменту активації ідентифікаторів доступу, наданих співробітникам Користувача, в Системі.

Відповідно до п.2.2.4. Користувач зобов"язаний своєчасно оплачувати надані ОСОБА_5 послуги, передбачені Договором, у відповідності до умов цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата послуг ОСОБА_5 із надання Користувачу послуг з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників Користувача, плата за яке зараховується на рахунок ОСОБА_5, здійснюється Користувачем на підставі рахунку, протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_5. Відповідно ж до пункту 3.4 оплата послуг ОСОБА_5 здійснюється Користувачем згідно тарифів за послуги, наведених в Додатку 3 до цього Договору. Користувач погоджується, що тарифи за послуги, які надаються за цим Договором, можуть змінюватись ОСОБА_5 в односторонньому порядку. Повідомлення про зміну тарифів вважатиметься невід'ємною частиною цього Договору, що змінює його умови у відповідній частині.

На підставі зазначеного Договору та Замовлень Відповідача Позивач надав трьом працівникам Відповідача ідентифікатори доступу до Державних реєстрів, що підтверджується Розписками останніх та ОСОБА_4 наданих послуг (а.с. 93-106).

Відповідно до даного Договору у період з листопада 2016 року по лютий 2017 року Позивач надавав Відповідачу послуги з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників Користувача. Рахунок на оплату послуг за грудень 2016 року було складено 30.12.2016 року, Відповідач повинен був його оплатити не пізніше 20.01.2017 року. Рахунок на оплату послуг за січень було складено 31.01.2017 року, Відповідач повинен був оплатити його не пізніше 20.02.2017 року. Рахунок на оплату послуг за лютий було складено 28.02.2017 року, Відповідач повинен був його оплатити не пізніше 20.03.2017 року, однак Відповідач зазначених рахунків не оплатив.

Відповідно до п.3.6. Договору Користувач зобов"язується підписувати та направляти на адресу ОСОБА_5 один примірник ОСОБА_5 наданих послуг ОСОБА_5 протягом 3 (трьох) днів з дня його отримання.

Відповідно до п.3.7. Договору у випадку не направлення на адресу ОСОБА_5 наданих послуг у передбачений п.3.6. цього Договору строк чи ненадходження до ОСОБА_5 підписаного ОСОБА_5 наданих послуг чи обгрунтування підстав неможливості його підписання, такий ОСОБА_5 вважається таким, що підписаний Користувачем, а послуги такими, що ним прийняті.

Позивач направив Відповідачу рахунки на оплату послуг за грудень 20016 - лютий 2017 року, що підтверджується Списками згрупованих простих відправлень, що пересилаються в межах України (а.с. 46-56).

Факт отримання від Позивача рахунків на оплату та ОСОБА_5 наданих послуг Відповідачем не оспорюється та підтверджено представником останнього в судовому засіданні. Крім того отримання рахунків від Позивача підтверджується Відповідачем в скарзі на дії Позивача, направленої до Міністерства юстиції (а.с.75-78).

Позивач направив Відповідачу лист від 29.12.2016 року №5406/01-08 та Претензію №5405/01-08, лист від 06.02.2017 року №433/08.2-14 про заборгованість по оплаті за надані послуги, де в останньому попереджалось про призупинення надання послуг Відповідачу у разі несплати повної суми заборгованості до 28.02.2017 року.

Відповідачем вказану претензію та лист-попередження було отримано, про що свідчить лист Відповідача від 03.03.2017 року №32, але вимоги Позивача було проігноровано, а заборгованість не погашена.

У зв'язку з цим Позивач був змушений звернутися до суду для стягнення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості послуг з технічної підтримки роботи з Державним реєстром прав, наданих в період з листопада 2016 року по лютий 2017 року, в сумі 12 150,00 грн. грунтується на договорі та законі, а відтак підлягає задоволенню.

Заперечення Відповідача, про те, що він не зобов"язаний оплачувати вартість наданих Позивачем послуг з технічної підтримки роботи з Державним реєстром речових прав, так як він, як акредитований суб'єкт надання адміністративних послуг, звільняється від плати за підключення (у тому числі обслуговування та використання) до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг, і що вартість такої послуги не встановлена Міністерством юстиції є безпідставними з огляду на наступне.

Постановою Кабінету міністрів України від 14 липня 1999 р. N 1272 (із змінами та доповненнями) встановлено, що Міністерство юстиції визначає тарифи за внесення до реєстрів і надання відповідної інформації з реєстрів, за користування цією інформацією та інші послуги, які надаються адміністратором реєстрів фізичним і юридичним особам, крім випадків, передбачених законодавством. Кошти за надання права доступу, користування, внесення та одержання інформації з реєстрів зараховуються до державного бюджету.

Наказом Мін'юсту від 09.07.2007 № 473/5, зареєстрованого в Мін'юсті 09.07.2007 за № 778/14045 (далі - Наказ № 473/5) встановлено тарифи за послуги ДП НАІС .

Суд погоджується з Відповідачем, що даним наказом не встановлений тариф за "технічну підтримку роботи з Системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника Користувача в розмірі 1350,00 грн. (з ПДВ)". Однак як уже зазначалося вище ДП НАІС не є суб'єктом владних повноважень, а є юридичною особою, яка діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності та функціонує як самостійний суб'єкт господарювання. Основним предметом діяльності ДП НАІС є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-інформаційних комплексів системного введення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів. Таким чином ДП НАІС , як адміністратор реєстрів, зобов"язаний надавати фізичним і юридичним особам послуги, які передбачені законом, а також має право, на договірних засадах, надавати зазначеним особам інші послуги.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

Відповідно до частини 3 та 5 статті 180 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою договору та повинна бути погоджена сторонами. Аналогічні положення щодо укладання договорів відображені і в частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відтак, якщо контрагент погодився із запропонованими умовами договору та виконує їх, договір вважається укладеним.

Отже, ОСОБА_5 як самостійний суб'єкт господарювання уповноважений пропонувати умови договору, у тому числі щодо вартості послуг.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України може у визначених законом випадках видавати правила, обов'язкові для сторін публічного зобов'язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про адміністративні послуги" виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються, зокрема, платність або безоплатність надання адміністративної послуги.

Враховуючи те, що ні законом, ні Кабінетом Міністрів України не встановлений тариф (ціна) за послугу з технічної підтримки роботи з Системою одного ідентифікованого співробітника Користувача то, з огляду на зазначені норми, ОСОБА_5 вправі в договірному порядку визначати вартість зазначених послуг.

Тлумачення Відповідачем ст. 18 Закону України Про адміністративні послуги не є коректним, оскільки послуги технічна підтримка та підключення до реєстрів не є тотожними. Відтак, положення ст. 18 ЗУ Про адміністративні послуги не можуть застосовуватись до урегулювання відносин звільнення від оплати послуг ОСОБА_5 щодо технічної підтримки ідентифікованих співробітників, які надаються на підставі Договору.

Таким чином умови пунктів 3.3., 3.4. Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №02- 05/16/6 від 17.06.2016р. не суперечать актам цивільного законодавства , не порушують публічний порядок, а відтак є дійсними.

Посилання Відповідача, на підтвердження своїх заперечень на позов, на Рекомендації Антимонопольного комітету України від 04.10.2016 р. №17-рк є безпідставним, так як в даних рекомендаціях АМКУ жодним чином не зазначив, що надання Позивачем платних послуг з технічної підтримки роботи з Системою одного ідентифікованого співробітника Користувача є порушенням законодавства. Натомість АМКУ зазначив, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є встановлення різних умов під час укладення договорів з суб"єктами, на які законодавством покладено обов"язок, зокрема, здійснення державної реєстрації прав та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач, зокрема, просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 873, 71 грн. за період з січня по червень місяць 2017р., 3% річних в сумі 169,00 грн. за період з 21.12.2016р. по 20.07.2017р..

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних суд встановив, що він є арифметично не правильним. зокрема тим, що Позивач нараховує інфляційні за наступний місяць від суми заборгованості за попередній місяць вже збільшений на суму інфляції, тобто нараховує інфляційні на інфляційні. Вірним є розрахунок наступний.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2017 - 31.01.2017 6750.0 1.011 74.25 6824.25

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціі 01.02.2017 - 28.02.2017 9450.0 1.010 94.50 9544.50

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.03.2017 - 30.06.2017 12150.0 1.057 694.53 12844.53

Таким чином інфляційні втрати за період з січня по червень місяць 2017р. складають 863, 28 грн..

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що він є арифметично правильним.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України задоволенню підлягають вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат за період з січня по червень місяць 2017р. в сумі 863, 28 грн. та 3% річних в сумі 169,00 грн. за період з 21.12.2016р. по 20.07.2017р.. Вимоги Позивача про стягнення інфляційних в сумі 10,43 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст.34 ГПК України).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач довів належними доказами наявність порушення умов Договору зі сторони Відповідача та несвоєчасної оплати вартості наданих послуг, а відтак вимоги Позивача є правомірними, грунтуються на Договорі та Законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладаються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації" (34600, Рівненська область, м.Березне, вул.Київська,10-а, код ЄДРПОУ 31960951) на користь Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м.Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 39787008) суму основного боргу в розмірі 12 150, 00 грн., інфляційні втрати в розмірі 863, 28 грн., 3% річних в сумі 169,00 грн. та судовий збір в сумі 1598, 72 грн..

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2017 року.

Суддя Марач В.В.