Постанова

від 10.07.2017 по справі 826/5254/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

10 липня 2017 року м. Київ № 826/5254/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу та заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа до заявникДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015 р.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Орт Медіа" (надалі - Позивач, Заявник), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015р. №0003742204 та №0003752204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 р., відмовлено в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015р. № 0003742204 та № 0003752204.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017р., у справі № 826/5254/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11. 2016 року - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орт Медіа" звернувся з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про перегляд заяви за нововиявленими обставинами Заявник зазначає, що у пов'язаній справі №826/7492/16 Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.01.2017 р., за позовною заявою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брон Плюс" про визнання договору недійсним, відмовив у задоволенні позовних вимог ДПІ Святошинській у ГУ ДФС м. Києва, чим фактично підтверджується реальність господарських операцій між ТОВ "ОРТ Медіа" та ТОВ "Брон Плюс".

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява та позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.8.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу слідчого управління ГСУ Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. від 21.04.2015р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Орт Медіа" (код ЄДРПОУ 36477269) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам із ТОВ "Брон Плюс" (код ЄДРПОУ 39427859) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 21.09.2015р. №59/26-57-22-04-10/36477269 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3, л. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (надалі - Податковий кодекс), завищено податок на додану вартість на загальну суму 230687,00 грн. за листопад 2014; пп. 14.1.228. п.14.1. ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 207619,00 гривень.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано Контролюючого органу Заперечення на Акт перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015р.: №0003742204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" на 207619,0 грн. за основним платежем та на 51904,75 грн. за штрафними санкціями; №0003752204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 230687,0 грн. за основним платежем та на 57671,75 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуюсь з спірними податковими повідомленнями - рішеннями Позивачем подано Скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, за результатом розгляду Скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 16.12.2015 р. №19048/10/26-15-10-05-75, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а Скаргу Позивача без задоволення та рішенням ДФС України від 22.02.2016 р. №3778/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а Скаргу Позивача без задоволення.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015р. №0003742204 та №0003752204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 р., відмовлено в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015р. № 0003742204 та № 0003752204.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017р., у справі № 826/5254/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11. 2016 року - без змін.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брон Плюс" про визнання недійсним договору від 05 листопада 2014 року №16, укладеного між відповідачами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року по справі № 826/7492/16 вказаний позов залишено без розгляду.

Заявник зазначає, що вищезазначене рішення суду є підставою для перегляду рішення по даній справі за нововиявленими обставинами.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами виходячи з наступного.

В Акті перевірки зазначено про проведення дослідження реального здійснення платником податків операцій по Договорам №15, №16, в ході якого встановлено, що ТОВ "Брон Плюс" (код ЄДРПОУ 39427859) взято на податковий облік в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, має стан "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Свідоцтво платника ПДВ, яке видано 19.11.2014 р. за N 200196926, анульовано 15.05.2015 р. Статутний фонд - 1,0 тис. грн. Кількість працюючих на ТОВ "Брон Плюс" згідно звіту 1ДФ становить 10 осіб. Директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "Брон Плюс" значиться ОСОБА_2.

На підприємстві відсутні основні засоби, амортизація не нараховувалася, відсутні власні та орендовані приміщення та транспорт, у зв'язку з чим, як приходить до висновку ДПІ, ТОВ "Брон Плюс" фактично не могло здійснювати господарські операції з надання рекламних послуг ТОВ "Орт Медіа".

Крім того, в Акті зазначено, що до Контролюючого органу надійшла постанова старшого слідчого з ОВС першого відділу слідчого управління ГСУ Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. від 21.04.2015 р. щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Орт Медіа" (код ЄДРПОУ 36477269) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам із ТОВ "Брон Плюс" (код ЄДРПОУ 39427859).

Також в ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що від імені ТОВ "Брон Плюс" для ТОВ "ОРТ Медіа" видано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні. Так, матеріалами досудового розслідування встановлено, що з 16.10.2014 р. по теперішній час засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Брон Плюс"значився ОСОБА_2

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ БРОН ПЛЮС (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договори про надання рекламних послуг від 05.11.2014 р. №15 та №16.

У відповідності до умов Договорів Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет, в ефірі телеканалів, на радіо та з розміщення зовнішньої реклами.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано Суду наступні документи: Акти надання послуг: №3011/277 від 30.11.2014 р. на загальну суму з ПДВ 584199,92 грн., №3011/280 від 30.11.2014 р. на загальну суму з ПДВ 247478,46 грн., №3011/279 від 30.11.2014 р. на загальну суму з ПДВ 15000,00 грн., №3011/278 від 30.11.2014 р. на загальну суму з ПДВ 346710,56 грн., №3011/276 від 30.11.2014 р. на загальну суму з ПДВ 190789,34 грн.; Медійні проекти рекламної компанії (радіостанцій, розміщення на вулицях (в містах) реклами); фотозвіти по зовнішній рекламі; зведена ефірна довідка рекламної компанії; Податкові накладні: від 30.11.2014 р. №109 на загальну суму з ПДВ 15000,00 грн., від 30.11.2014 р. №107 на загальну суму з ПДВ 584199,92 грн., від 30.11.2014 р. №106 на загальну суму з ПДВ 190736,06 грн., від 30.11.2014 р. №108 на загальну суму з ПДВ 346710,56 грн., від 30.11.2014 р. №110 на загальну суму з ПДВ 247478,46 грн.; Платіжні доручення; Акти прийому-передачі: №1 - №8 від 05.11.2014 р.; ефірні довідки; Банківські виписки, Судом копії первинних документів залучено до матеріалів справи (стор. 80-116, стор. 175-248 том І справи).

За вищезазначеними договорами між сторонами 30.11.2014 р. складено акти надання послуг на загальну суму 1384125 грн., у т. ч. ПДВ - 230 687,49 грн., із номенклатурою - рекламні послуги, зі сторони виконавця акти підписані директором ТОВ "Брон Плюс".

До складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, ТОВ "ОРТ Медіа" віднесено у 2014 році видатки по взаємовідносинам із ТОВ "Брон Плюс" у сумі 1153437,51 грн.

Під час розгляду справи Судом встановлено, що фактично ТОВ "Брон Плюс" надавало рекламні послуги, які включали розміщення реклами та загальна кількість працівників у ТОВ "Брон Плюс" становила 10 осіб - трудових ресурсів (фахівців) необхідних для здійснення спірних операцій (надання рекламних послуг), тобто підприємство фактично мало необхідний кадровий склад для проведення такого виду робіт.

ТОВ "Брон Плюс" здійснювало операції з розміщення реклами, а тому мати будь-яку специфічну техніку на яку посилається Відповідач (поліграфічні машини для друку тощо) у своєму розпорядженні не було необхідності та господарської доцільності, оскільки останній не є виробником такої продукції, а лише виконує функції з її розміщення.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його контрагентом, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі №21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги/роботи) і подальшою господарською діяльністю.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

В частині щодо посилань Відповідача в акті перевірки на постанову про порушення кримінальної справи відносно вчинення невстановленими особами створення контрагента Позивача за ознаками злочину, передбачений ч. 1 ст. 205 КК України, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений Позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Суд звертає увагу, що рішенням суду по справі № 826/7492/16 не встановлено нікчемність вищезазначених договорів, а отже на даний час дані договори є чинними.

Крім того, Суд критично ставиться до вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 03.03.2016 р. у Справі № 760/1843/16-к (провадження № 1-кп/760/395/16), який набрав законної сили, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ) вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, законодавець прямо вказав на коло осіб та перелік питань, яких може стосуватись такий вирок. Коло осіб - це засуджена особа, стосовно якої винесено вирок, а перелік питань - виключно питання щодо того, чи мало місце діяння та чи вчинене воно засудженим. Питання донарахування податкових зобов'язань на підставі такого вироку і встановлення вини третіх осіб (наприклад контрагентів такого підприємства) діючим законодавством не передбачено, а тому автоматичне визнання нікчемності наведених угод на підставі лише вироку суду, є необґрунтованим. Визнання таких угод нікчемними повинно відбуватись на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх наявних доказів.

Цієї ж думки дотримується й ЄСПЛ, що у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (справа БУЛВЕС АД проти Болгарії , заява № 3991/03) наголошує на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення й вказує наступне: Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах. .

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАСУ судова практика ЄСПЛ підлягає врахуванню під час прийняття рішень адміністративними судами.

Враховуючи що доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань Відповідачем не надано, суд не приймає до уваги вказаний вирок, як доказ порушення податкового законодавства з боку Позивача.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

За змістом зазначеної норми нововиявленими необхідно вважати обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, однак не були і не могли бути відомі заявнику на час її розгляду. Тобто, йдеться про обставини, які існували на момент вирішення справи, але з різних причин не були відомі заявникові. Це мають бути обставини, а не докази. Такі обставини повинні бути нововиявленими, а не новими та не такими, що змінилися, а також повинні були існувати на час вирішення справи.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 22 травня 2015 року "Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" зазначається, що перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновків про скасування Постанови Окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року у Справі №826/5254/16 за позовом Заявника до ДПІ Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015 р. № 0003742204 та №0003752204 задовольнити.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Товариства з обмежено. відповідальністю ОРТ Медіа підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167, 245, 246 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 р. про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015 р. № 0003742204 та № 0003752204 задовольнити.

2. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/5254/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015 р., № 0003742204 та № 0003752204.

3. Прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Позивача, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015 р. за №№ 0003742204 та 0003752204.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук