Постанова

від 21.05.2007 по справі 18/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "21" травня 2007 р.                                                                  Справа №  18/1

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. у відкритому судовому засіданні у м. Рівне, розглянувши справу

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Калина - ЛТД »

до відповідача   Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін: від позивача: Скачко А.А.;

від відповідача : Михалевич Н.О., Свистіль І.П., Мельник О.М..

секретар судового засідання : Опанасюк Т.І.

Статті 27,29,49,51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в господарський суду із адміністративним позовом (позовна заява) до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Рівне, з вимогою: скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001132342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001132342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року та № 0001132342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року на суми податкового зобов'язання - 1 425 659,50 грн. кожний, з них за основним платежем - 792 033,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 633 626,50 грн. повністю; скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001142342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001142342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року та № 0001142342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року на суми податкового зобов'язання -2 379 329,00 грн. кожний, з них за основним платежем - 1586 219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 793 110,00 грн. повністю; визнати протиправним Рішення ДПІ у м. Рівне № 18179/25-09 від 07.09.2006 р.; визнати протиправним Рішення ДПА у Рівненській області про результати розгляду повторної скарги № 14720/25-16/171 від 23.10.2006 р.; визнати протиправним Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 22.12.2006 за № 14447/6/25-0115; судові витрати покласти на Відповідача.

Позивач вважає, що Відповідач невірно визначив суму податкового зобов'язання (платежу) у оскаржуваних податкових повідомленнях у зв'язку з відсутністю порушення податкового законодавства позивачем. При цьому, позивач посилається на:

-          пункт 5.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік витрат, що не належать до складу валових витрат в якому відсутнє посилання на роботу із підприємством, яке визнане банкрутом. Позивач зазначив про правильне та в повному обсязі виписування і надання бухгалтерських та податкових документів контрагентом - ПП «Аркада-Сервіс»по генеральному договору поставки. Позивачем зазначено, що директор «Аркада-Сервіс»правомірно проводив операції до моменту його повідомлення про прийняту судом ухвалу щодо

2

банкрутства та звільнення  його  в  порядку передбаченому чинним трудовим законодавством  і проводився аналіз трудових відносин між підприємством «Аркада-Сервіс»та його директором.

-   Позивач здійснив придбання дебіторської заборгованості,  як то товару, у  вигляді  боргових зобов'язань  у  ТОВ   ВКФ   «КАЛИНА-ЛТД» з  наступними   розрахунками  у   вигляді   прийняття кредиторської    заборгованості    ТОВ    ВКФ    «КАЛИНА-ЛТД»   перед    іншими    контрагентами, правонаступником яких став Позивач, з обов'язками її погашення, тобто взамін придбаних активів у вигляді товару - боргових зобов'язань Позивач також у вигляді розрахунків з ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»прийняв на себе обов'язки стосовно розрахунків з контрагентами-кредиторами (пасиви). Позивачем зазначено, що при реорганізації ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»і виділенні нового платника

- ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД»не відбувалось поставки підприємства як окремого об'єкта підприємництва та продажу активів підприємства за компенсацію. І з цього Позивачем зроблено висновок, що застосування п. 3.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість»у даному випадку суперечить вимогам закону за змістом даної господарської операції. Відступлення права вимоги на поставку товарів згідно положень податкового законодавства є оподаткованою операцією і оподатковується ПДВ.

- передача основних засобів здійснювалась на підставі окремого договору поставки основних засобів, укладеного між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та Позивачем. Який відповідно до пункту 3.1.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість. Обґрунтованість такого   нарахування   підтверджена   актом   документальної   перевірки   податкової   інспекції,   яка перевіряла показники декларації з ПДВ ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД».

Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях та у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки:

-   документи  виписані  «Аркада-Сервіс»з яким  Позивач  мав  господарсько-правові   стосунки, постановою господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2005 року визнано банкрутом, не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств», ЗУ «Про  податок  на додану  вартість».   На підставі  зазначеного  Відповідач  робить  висновок  про завищення  Позивачем  валових витрат на суму перерахованих Позивачем ПП «Аркада-Сервіс»грошових коштів за отриманий товар, що призвело до заниження податку на прибуток та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у 4-му кварталі 2005 року.

-  передання дебіторської заборгованості від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»на Позивача, що потягло заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ.

- передання основних засобів від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»на Позивача класифікується передачею в порядку пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. З Закону № 168/97-ВР, тобто, не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку, що також потягло, на думку Відповідача, заниження податкового зобов'язання  з  податку  на додану  вартість за рахунок  неправомірного   включення  до  складу податкового кредиту ПДВ.

-  при проведенні перевірки ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»в акті перевірки не відображено договору поставки за яким ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»поставило позивачу основні засоби. З чого зроблено висновок про відсутність такого договору на стадії проведення відповідної операції у жовтні 2005 року.

Позивач клопотанням від 19.01.2007 року в порядку ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України змінив позовні вимоги. При цьому, було доповнено вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001132342/3/23-121 від 09 січня 2007 року на суми податкового зобов'язання - 1 425 659,50 грн., з них за основним платежем - 792 033,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 633 626,50 грн. та № 0001142342/3/23-121 від 09 січня 2007 року на суми податкового зобов'язання - 2 379 329,00 грн., з них за основним платежем - 1 586 219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 793 110,00 грн. повністю, а також відмовився від вимоги

з

«визнати протиправним Рішення ДПІ у м. Рівне № 18179/25-09 від 07.09.2006 р.; визнати протиправним Рішення ДПА у Рівненській області про результати розгляду повторної скарги № 14720/25-16/171 від 23.10.2006 р.; визнати протиправним Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 22.12.2006 за № 14447/6/25-0115».

На судовому засіданні представник Позивача підтримав позицію визначену у позовній заяві та в клопотанні про зміну позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.03.2006 р. За результатами перевірки складено акт № 264/23-400/33724094 від 05.07.2006р., на підставі якого Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001142342/0/23-121 від 11.07.2006р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 379 329 грн., в т.ч. 1 586 219 грн. основного платежу і 793 110 грн. штрафних санкцій та № 0001132342/0/23-121 від 11.07.2006р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1 425 659,50 грн., в т.ч. 792 033 грн. основного платежу та 633 626,50 грн. штрафних санкцій .

Крім цього, за результами розгляду скарг Позивача, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001142342/1/23-121 від 07.09.2006р., № 0001142342/2/23-121 від 26.10.2006р., № 0001142342/3/23-121 від 09.01.2007 року згідно яких позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 379 329 грн., в т.ч. 1 586 219 грн. основного платежу і 793 110 грн. штрафних санкцій та № 0001132342/0/23-121 від 11.07.2006р., № 0001132342/1/23-121 від 07.09.2006р., № 0001132342/2/23-121 від 26.10.2006р., № 0001142342/3/23-121 від 09.01.2007р згідно яких позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1 425 659,50 грн., в т.ч. 792 033 грн. основного платежу та 633 626,50 грн. штрафних санкцій .

Згідно з п.1.1 Статуту ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД»створено Позивача відповідно до рішення установчих зборів шляхом виділу частини майна, прав і обов'язків ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД". Виділ проведено на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД" в розмірі, що становить 95%. Згідно розподільчого балансу Позивач являється правонаступником прав і обов'язків ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД", отриманих відповідно до розподільчого балансу. Згідно з розподільчим балансом на Позивача від ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД" було передано дебіторську заборгованість в сумі 5029033,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 838172,24 грн.). ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД" на передану згідно з розподільчим балансом дебіторську заборгованість виписані податкові накладні, які Позивачем в жовтні 2005 року включені до складу податкового кредиту.

30.09.2005 р. між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та Позивачем укладено договір про переведення боргу, за яким ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»переводить на Позивача свій борг за договором кредиту укладеним між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та АКБ «Експобанк». За умовами договору про переведення боргу ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»зобов'язується сплатити Позивачу за прийняття боргу відповідну суму. Таким чином, у ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 1276387,60 грн.

03.10.2005 р. між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та Позивачем укладено договір поставки, предметом якого є передача у власність основних засобів та матеріальних цінностей. Позивач, як Покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити вартість товару в розмірі 686520,28 грн.

03.10.2005 р. між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та Позивачем укладено угоду про зарахування однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

19.10.2005 року Господарський суд міста Києва постановою у справі № 43/803 постановив:

4

1.    Визнати приватне підприємство «Аркада-Сервіс»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 26   код 33152754 ) банкрутом.

2.    Відкрити ліквідаційну процедуру.

3.    Підприємницьку діяльність банкрута завершити.

4.    Припинити   повноваження   органів   управління   банкрута   щодо   управління   банкрутом   та розпорядження його майном з 19.10.2005 року.

5.    Ліквідатору провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 19.02.2006 року.

В звіті ліквідатора Красовського В.О. від 30.11.2005 року в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було проведено ряд заходів.

02.12.2005 року Господарський суд міста Києва ухвалою у справі № 43/803 ухвалив:

1.    Затвердити звіт ліквідатора.

2.    Затвердити ліквідаційний баланс станом на 02.12.2005 року.

3.    Ліквідувати банкрута - приватне підприємство «Аркада-Сервіс»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 26 код 33152754 ), як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

Станом на 03.10.2005р. ТОВ ВКФ "Калина-ЛТД" передано Позивачу кредиторську заборгованість по рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 20847848,20 грн. перед ПП "Аркада-Сервіс". Позивач отримав від ПП "Аркада-Сервіс" ПММ на суму 3494876,57 грн. (в т.ч. ПДВ - 582479,42 грн.). При цьому, з 19.10.2005р. Позивач отримав від ПП "Аркада-Сервіс" ПММ на суму 3801759,48 грн. (ПДВ - 633626,61 грн.).

Позивачем за вказані ПММ перераховано ПП "Аркада-Сервіс" грошові кошти в розмірі 5836667,00 грн.

Станом на 19.10.2005р. (дата прийняття судом рішення про визнання банкрутом ПП «Аркада-Сервіс»заборгованість Позивача перед ПП "Аркада-Сервіс" становить 18506057,77 грн., яка погашена частково грошовими коштами на розрахунковий рахунок в період з 20.10.2005 р. по 07.11.2005 р. в розмірі 5488868,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 59 Господарського кодексу: у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта, а за п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу, підставою зміни кредитора в зобов'язанні - є правонаступництво. Таким чином, у жовтні 2005 року у зв'язку з реорганізацією від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»до Позивача перейшли права вимоги з одержання товарів від постачальників, яким ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»здійснило попередню оплату (дебіторська заборгованість).

Згідно пункту 3.1.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів.

Пунктом 1.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що під поставкою товарів слід розуміти операції, які полягають у передачі прав власності на товари платнику податку як за компенсацію, так і безоплатно.

У свою чергу, зміст поняття «товар»для цілей оподаткування розкрито у п. 1.6 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, під товаром слід розуміти в т.ч. і матеріальні активи.

У відповідності з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №1 і № 2, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999р. (із змінами і доповненнями), «активом»вважається «ресурс, контрольований підприємством в результаті минулих подій і використання якого у майбутньому приведе до економічної вигоди».

Таким чином аванси (дебіторська заборгованість), сплачені постачальникам за поставку у майбутньому товарів, для використання у господарській діяльності, є активом.

5

До операцій з відступлення майнових вимог слід застосовувати загальні правила, які діють при регулюванні операцій купівлі-продажу товарів, на що вказують і статті 190, 655, 656 ЦК України. Статтею 190 ЦК України встановлено, що до категорії «майно»включається категорія «майнові права». Стаття 655 ЦК України вказує на те, що при укладанні договорів купівлі-продажу поняття «майно»і «товар»є тотожними за змістом, а стаття 656 ЦК України прямо вказує, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права і, зокрема - право вимоги.

Підпунктом 3.2.8 п. 3.2 ст. З ЗУ «Про податок на додану вартість»зазначається про «поставку за компенсацію сукупних валових активів платника податків (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку».

Частина 2 цього підпункту надає визначення, що «під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.»

Під час передачі права вимоги від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»до Позивача припиняється право вимоги у ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»і виникає право вимоги у Позивача, що вказує на зміну кредитора у зобов'язанні (в термінах законів про оподаткування - зміну «власника»товару).

Позивач здійснив придбання товару - дебіторської заборгованості - у вигляді боргових зобов'язань у ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»з наступними розрахунками у вигляді прийняття кредиторської заборгованості ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»перед іншими контрагентами, правонаступником яких став Позивач, з обов'язками ії погашення, тобто взамін придбаних активів у вигляді товару - боргових зобов'язань Позивач також у вигляді розрахунків з ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»прийняв на себе обов'язки стосовно розрахунків з контрагентами-кредиторами (пасиви). Відповідна сума ПДВ була нарахована ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»і включена до складу податкових зобов'язань жовтня 2005 року. Обґрунтованість такого нарахування підтверджена актом документальної перевірки податкової інспекції, яка перевіряла показники декларації з ПДВ ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД».

ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»була видана податкова накладна, яка стала підставою для збільшення податкового кредиту Позивача за пунктом 7.4.1 ЗУ «Про податок на додану вартість», який регулює порядок формування податкового кредиту звітного періоду. Посилання Відповідача на п. 3.2.8 цього Закону спростовується тим, що в пункті 3.2.8 ЗУ «Про податок на додану вартість»зазначено про «поставку за компенсацію сукупних валових активів платника податків (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.»  Однак,  такої господарської операції Позивач не проводив.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97р. (далі за текстом - закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними

6

та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік витрат, що не належать до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту  11.2.1   пункту  11.2 ст.   1   Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування  платником  податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р.(далі - Закон № 168/97-ВР) передбачений податковий кредит, що складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді. Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР застерігає включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями і у випадку порушення цього платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Таким чином, наявність на підприємстві податкових накладних чи митних декларацій підтверджує правильність включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, і нарахування податкових зобов'язань у вигляді фінансових санкцій є безпідставним.

Відповідно до пп. 7.2.1 ЗУ "Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дата виписування, назва юридичної особи, податковий номер платника податку, місце розташування, опис товарів та їх кількість, повна назву отримувача, ціну податку без врахування податку, ставка податку, загальну суму.

Згідно вимог пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від ЗО травня 1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

При цьому, відповідно до пункту 2 цього Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Системний аналіз аналіз вищезазначених норм чинного законодавства України, та матеріалів справи вказує на наступне.

При реорганізації ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»і виділенні нового платника ПДВ - ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД», не відбувалось поставки підприємства як окремого об'єкта підприємництва та продажу активів підприємства за компенсацію. Відступлення права вимоги на поставку товарів згідно положень податкового законодавства є оподаткованою операцією і оподатковується ПДВ.

Під час передачі основних фондів від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»до Позивача припиняється право власності першого на ці об'єкти і виникає право власності другого, тому, відповідно до розподільчого балансу на Позивача від ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД" на суму переданих основних засобів - 686520,28 грн., (в т.ч. ПДВ - 114420,05 грн.). ТОВ ВКФ "КАЛИНА-ЛТД" була виписана податкова накладна, яка в жовтні 2005 року включена до складу податкового кредиту Позивача.

Розподільчий баланс є документом, який відображає проведені операції та фінансовий стан підприємства, яке передає частину майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі, та активи і пасиви, які переходять до його правонаступника. Відповідно, ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»при

7

передачі основних засобів нарахувало ПДВ, включило відповідну суму до податкових зобов'язань жовтня 2005 року і склало податкову накладу, таким чином, витримана збалансованість ПДВ.

На підставі п. 4 ст. 59 Господарського кодексу, до новоствореного, шляхом поділу, підприємства переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта, а також ст. 109 Цивільного кодексу України зазначає, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До того ж в основних податкових законах («Закон про оподаткування прибутку підприємств»і «Закон про податок на додану вартість») операції, пов'язані з передачею активів при реорганізації підприємств, не згадуються. Обґрунтованість такого нарахування підтверджена, висновком експерта № 1178.

Посилання Відповідача на п. 3.2.8 п. 3.2 ст.З ЗУ «Про податок на додану вартість»у акті перевірки є безпідставним з огляду на те, що цей пункт регулює питання визначення операцій, які не є об'єктом оподаткування і іде мова про «поставку за компенсацію сукупних валових активів платника податків (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.». Але при реорганізації ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»і виділенні нового платника - ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД»не відбувалось поставки підприємства як окремого об'єкта підприємництва та продажу активів підприємства за компенсацію. Бо було проведено без компенсаційну передачу Позивачу дебіторської заборгованості по сплаченим але не отриманим товарам, які і були відображені у відповідних податкових накладних у виконання порядку заповнення таких первинних документів податкової звітності. Отже, застосування п. 3.2.8 ЗУ «Про податок на додану вартість»у даному випадку також суперечить вимогам закону за змістом операції, що відбулась.

Передача основних засобів здійснювалась на підставі окремого договору поставки основних засобів, укладеного між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та Позивачем. Що, в свою чергу, правомірно в порядку п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає включення таких операцій до складу операцій, що є об'єктом оподаткування. Наявний договір поставки основних засобів між ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД»та ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД», підтверджує правомірність виписаної податкової накладної

Позивачем підтверджено наявність на підприємстві податкових накладних, отриманих від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД», що складені у відповідності до пп. 7.2.1 ЗУ "Про податок на додану вартість" та у момент виникнення податкових зобов'язань як то передбачено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість".

Згідно висновку № 1178 судово-бухгалтерської експертизи від 26 березня 2007р. по справі № 18/1, призначеної ухвалою суду у даній справі від 19 січня 2007р. :

-   податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ відображені ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД»у жовтні  2005р.  за  результатми   господарських  операцій   :   з  одержання   майнових  прав  вимоги (дебіторської заборгованості), кредиторської заборгованості (переводу боргу) та придбання основних засобів від ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД», відповідають правилам податкового обліку, встановленим ЗУ «Про податок на додану вартість»;

-    зазначені в акті податкового органу (акт перевірки від 05.07.2006р. № 264/23-400/33724094) завищення ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД»валових витрат на суму 3 168 132,87 грн. та відповідно заниження податку на прибуток у розмірі 792 033 грн. за 4-й квартал 2005р., а також заниження податку на додану вартість у розмірі 1 586 218,90 грн. за жовтень 2005р. по господарських операціях з ТОВ ВКФ «КАЛИНА-ЛТД», документально та нормативно не підтверджуються.

Наявність документів на підприємстві, що фіксують господарську операцію, яка дійсно відбулася, спростовує всі висновки податкового органу щодо неправомірного включення до валових витрат сум зазначених у видаткових накладних та суми податкового кредиту, включених в податковий кредит Позивача на підставі податкових накладних ТОВ «Аркада-Сервіс»в період з 19.10.2005 по 31.10.2005.

8

Первинні документи, які було складено ПП «Аркада-Сервіс»(Продавцем) та отримано Позивачем (Покупцем) (видаткові накладні) мали всі обов'язкові реквізити (назву підприємства, від імені якого складений документ, назву документа, код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа).

Продавцем (ПП «Аркада-Сервіс») було оформлено та передано Покупцю (Позивачу) податкові накладні на переданий товар у відповідності до «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165. Це дало підстави Позивачу щодо віднесення у жовтні 2005 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, пов'язані з придбанням товарів у підприємства «Аркада-Сервіс». Ці операції підтверджено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних Позивача за жовтень 2005 року та податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року.

Податкові накладні були складані у момент виникнення податкових зобов'язань як то передбачено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 № 168/97-ВР, із врахуванням вимог пп. 7.2.1 щодо реквізитів, що повинні містити. В жовтні-листопаді місяці 2005 року придбаний товар було реалізовано, що знайшло своє відображення у відповідних бухгалтерських проводках та дало валовий доход та податкові зобов'язанні ЗАТ «Калина-Лтд», що було відображено у відповідних податкових деклараціях за жовтень-листопад 2005 року та за ІУ-й квартал 2005 року.

Враховуючи наявність у Позивача всіх документів, що передбачені діючим законодавством України, які підтверджують витрати, Позивачем виконані вимоги Законів і, відповідно, він мав право віднести витрати, пов'язані із придбанням нафтопродуктів, до складу валових витрат. Документи Позивача складено у відповідності до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що також підтверджено висновком експерта № 1178.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, з прийняттям господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриттям ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутством, тобто дії директора повинні були припинитися та всі справи теоретично він повинен був передати ліквідатору, а всі наступні документи, пов'язані з господарською діяльністю підприємства «Аркада-Сервіс», починаючи з моменту призначення судом, повинен був підписувати ліквідатор як тимчасовий керівник підприємства.

В той же час ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає особливий порядок банкрутства та передбачає, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Таким чином, ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»може бути застосована при наявності як мінімум двох обов'язкових обставин: 1) керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням; 2) за наявності ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

При цьому, стаття 52 встановлює особливий порядок виявлення кредиторів, коли ліквідатор не робить об'яву в офіційних друкованих засобах масової інформації, як того вимагає загальний порядок статті 23, а повідомляє про факт банкрутства всіх відомих йому кредиторів.

В нашому випадку, обставини встановлені у справі про банкрутство ПП «Аркада-Сервіс»обставини, щодо того, що останній не здійснював підприємницької діяльності, спростовуються наявними у справі № 18/1 доказами, про що також відображено і в акті перевірки.

Ні директор, а ні позивач не були повідомлені про втрату директором ПП «Аркада-Сервіс»повноважень, що були надані йому за відповідним актом органу юридичної особи, дізнатися про

9

порушення господарським судом м. Києва справи про банкрутство вони також не могли, оскільки оголошення про це ліквідатором не подавалося.

Крім цього, ліквідатор на вживав ніяких заходів, що до визнання правочину чи його частини недійсним, та не проводив ніяких дій, що могли б свідчити про несхвалення правочину між ПП «Аркада-Сервіс»та позивачем недійсним.

Статтями 202 та 204 Цивільного кодексу України визначено поняття та види правочинів, а також зазначено про презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладені обставини, щодо справи про банкрутство а також той факт, що ПП «Аркада-Сервіс»на момент оформлення та видачі податкових накладних був зареєстрованим як платник податку на додану вартість, то податкові накладні виписані в період до грудня 2005 року не можуть бути визнані недійсними, так як виписані з урахуванням вимог діючого законодавства та платником податку на додану вартість.

Визнавати дійсними чи недійсними ті чи інші документи з причин припинення повноважень посадових осіб, що їх підписали не відноситься до повноважень податкового органу.

ДПА України листом № 13966/6/31-0015 від 12.12.2006 р. у відповіді на запит Позивача, окремо відзначила про правомірність включення до податкового кредиту зазначених вище сум, підтвердивши правомірність дій Позивача відносно оподаткування даної операції та підтвердила правомірність віднесення до складу валових витрат витрати Позивача, пов'язані з придбанням товару.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені у акті перевірки є помилковими, необґрунтованими, а прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначення податкових зобов'язань позивачу є безпідставним.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час коли позивач довів суду їх незаконність.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задоволити. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДШ у м. Рівне   № 0001142342/0/23-121    від    11.07.2006р.,   №   0001142342/1/23-121    від    07.09.2006р.,   № 0001142342/2/23-121    від   26.10.2006р.,   №   0001142342/3/23-121    від    09.01.2007р.,   № 0001132342/0/23-121    від    11.07.2006р.,   №   0001132342/1/23-121    від    07.09.2006р.,   № 0001132342/2/23-121 від 26.10.2006р., № 0001132342/3/23-121 від 09.01.2007р..

2.  Присудити з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Калина ЛТД», 01042 м. Київ, вул. П.Лумумби, 3, код 33724094 -  3 грн. 40 коп. державного мита (судового збору).

3. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Повний текст постанови оформлено та підписано 29.05.2007р.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                        

Суддя                                                           Петухов М.Г.