Постанова

від 08.08.2017 по справі 914/712/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 914/712/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідач)

Алєєвої І.В.

Рогач Л.І.

за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідача третіх осібне з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з повернення боргів "Рубікон" на постановувід 15.05.2017 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/712/16 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з повернення боргів "Рубікон" до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКам'яногірської сільської ради -Управління державної казначейської служби України в Жовківському районі -Жовківська районна державна адміністрація простягнення 37015 грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Кам'яногірської сільської ради про стягнення 37015 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.05.2016 р.), з яких: 4180 грн. - 3% річних та 32835 грн. інфляційних втрат за період з 26.04.2015 р. по 27.05.2016 р., нарахованих на суму заборгованості за договором про виконання робіт №1 від 19.11.2012 р., стягнутої за судовим рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/844/15 від 16.04.2015 р., з посиланням на приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів відсутності його вини у несвоєчасній сплаті боргу.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.05.2016 р. (суддя Манюк П.Т.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Кам'яногірської сільської ради на користь ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" 4179,67 грн. - 3% річних та 9050,38 грн. інфляційних втрат за період з 26.04.2015 р. по 27.05.2016 р.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції на підставі приписів статей 598, 599 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, визначену у судовому рішенні господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі №914/844/15 у розмірі 137814,17 грн.

За апеляційною скаргою ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Костів Т.С., Малех І.Б., Желік М.Б.), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.08.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2016 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції через неповноту судового дослідження, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.01.2017 р. (суддя Яворський Б.І.) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в Жовківському районі та Жовківську районну державну адміністрацію.

Позивач 24.01.2017 р. подав до господарського суду заяву про відшкодування 1160 грн. судових витрат, що складаються з вартості квитків на проїзд в сумі 608,85 грн. та 551,20 грн. добових витрат представника позивача.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2017 р. (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Кам'яногірської сільської ради Жовківського району Львівської області на користь ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" 6083,63 грн. інфляційних втрат, 2532,79 грн. - 3% річних, 1200,42 грн. судових витрат (1058,69 грн. судового збору та 141,73 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6083,63 грн. інфляційних втрат та 2532,79 грн. - 3% річних, оскільки сума основного боргу, яку зобов'язаний сплатити відповідач встановлена у рішенні суду від 16.04.2015 р. у справі №914/844/15 та становить 87195,60 грн. і саме на цю суму позивач згідно з вимогами законодавства має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних до повного виконання боржником свого грошового зобов'язання.

Судом було враховано також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Водночас, місцевий господарський суд відмовив у стягненні заявлених добових витрат у зв'язку з недоведеністю позивачем їх розміру та факту їх виплати представнику.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 р. (судді: Марко Р.І., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) перевірене рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 р. залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 р. та рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 р. скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Скаржник наголошує на обґрунтованості розрахунку суми позову та вважає, що суд апеляційної інстанції ухилився від перевірки здійсненого місцевим господарським судом розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того заявник вважає, що суди необґрунтовано відмовили у відшкодуванні добових витрат.

Водночас 07.08.2017 р. від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки його представника через перебування останнього у відпустці з 05.08.2017 р. по 05.09.2017 р. Вказане клопотання колегією суддів відхиляється через обмеженість строків розгляду касаційної скарги та те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Як вбачаться з матеріалів справи, ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 р. було прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" та призначено її до розгляду на 08.08.2017 р. Отже, з урахуванням приписів статті 111 8 Господарського процесуального кодексу України, святкових і вихідних днів, строк розгляду вказаної касаційної скарги спливає 28.08.2017 р. Між тим, клопотання про перенесення розгляду справи позивач обґрунтовує перебуванням свого представника у відпустці по 05.09.2017 р., що, з огляду на викладене (закінчення процесуального строку розгляду касаційної скарги 28.08.2017 р.), унеможливлює його задоволення; клопотання про продовження строків розгляду касаційної скарги в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України сторонами не подавалося.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі № 914/844/15 (яке набрало законної сили) були задоволені позовні вимоги ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" до Камяногірської сільської ради Жовківського району Львівської області про стягнення з останньої 137814,17 грн., з яких: 87195,60 грн. основного боргу, 6951,75 грн. 3% річних, 40964,58 грн. інфляційних втрат на виконання умов договору №1, а також 2702,24 грн. судового збору.

12.05.2015 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області був виданий відповідний наказ.

Також господарські суди попередніх інстанцій встановили, що вказане рішення господарського суду Львівської області було виконано боржником з простроченням, а саме: сплачено позивачу у вересні 2015 р. - 500 грн., у жовтні 2015 р. - 4000 грн., у березні 2016 р. - 10000 грн., у квітні 2016 р. - 40000 грн., у травні 2016 р. - 83314 грн. (меморіальні ордери на 71-73 арк. І т.с.).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Агенція з повернення боргів "Рубікон" про стягнення з Кам'яногірської сільської 4180 грн. - 3% річних та 32835 грн. інфляційних втрат за період з 26.04.2015 р. по 27.05.2016 р., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього позову.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 названого Кодексу унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, що, між іншим, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 15.06.2016 р. у справі №910/17078/15, від 14.11.2011 р. у справі №12/207, від 20.01.2011 р. у справі №10/25.

В ході розгляду спору господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з погашення заборгованості та за результатами перевірки розрахунків позивача і здійсненого судами власного перерахунку спірних сум 3% річних та інфляційних втрат, суди визнали обґрунтованим та арифметично правильним нарахування і стягнення з відповідача 2532,79 грн. - 3% річних та 6083,63 грн. інфляційних втрат за спірний період.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Довід скаржника про нездійснення апеляційним господарським судом перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він спростовується матеріалами справи та змістом судового рішення.

Крім того, визнаються неспроможними і посилання скаржника на безпідставну, на його думку, відмову судів у відшкодуванні добових витрат, оскільки, як встановили господарські суди, позивачем не підтверджено розміру спірних витрат та факт їх виплати представнику.

Враховуючи зазначене, господарськими судами правильно застосовано приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до встановлених обставин справи, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень у справі і задоволення касаційної скарги скаржника.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі №914/712/16 та рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач