Рішення

від 26.09.2017 по справі 914/712/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.09.2017 р.                                                   Справа№ 914/712/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон”, м.Львів

про роз'яснення рішення суду від 13.02.2017р.

у справі 914/712/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон”, м. Львів

до відповідача: Кам'яногірської сільської ради Жовківського району Львівської області, с. Кам'яна Гора

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України в Жовківському районі, м. Жовква Львівської область

третя особя 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Жовківська районна державна адміністрація, м. Жовква Львівської область

про стягнення 37 015, 00 грн.

За участю представників:

від заявника (позивача): не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила заява від 23.02.2017р. б/н (вх.№837/17 від 23.02.2017р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” про роз'яснення рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017р у справі №914/712/16.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2017р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” задоволено частково, стягнуто з Кам'яногірської сільської ради Жовківського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” 6083,63 грн. інфляційних втрат, 2532,79 грн. 3% річних, 1200,42грн. судових витрат (1058,69 грн. судового збору та 141,73 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 23.02.2017р. позивач подав апеляційну скаргу на дане рішення суду.

Ухвалою суду від 27.02.2017 року суддею Яворським Б.І. відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТзОВ “Агенція з повернення боргів “Рубікон” про роз'яснення рішення суду від 13.02.2017 року до повернення матеріалів справи №914/712/16 з Львівського апеляційного господарського суду.

01.06.2017 року матеріали справи №914/712/16 надійшли до господарського суду Львівської області.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи №914/712/16 на адресу суду, враховуючи закінчення повноважень як вперше призначеного на посаду судді Яворського Б.І. та відповідно до розпорядження керівника апарату суду №459 від 01.06.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл заяви ТзОВ “Агенція з повернення боргів “Рубікон” про роз'яснення рішення суду у справі №914/712/16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено суддю Іванчук С.В.

Ухвалою суду від 06.06.2017р. прийнято заяву від 23.02.2017р. (вх.№837/17 від 23.02.2017р.) та призначено її до судового розгляду на 13.06.2017р.

Враховуючи те, що 13.06.2017 року на адресу господарського суду Львівської області надійшов лист-витребування Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року вих.№09-01/2542/17 за вх.№ 20946/17 від 13.06.2017 року про надіслання на адресу Львівського апеляційного господарського суду матерілів справи №914/712/16 для долучення до касаційної скарги Товариства з Обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” та подальшого скерування на адресу Вищого господарського суду України для здійснення касаційного провадження, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин заяви, з метою дотримання вимог ст. 109 ГПК України, ухвалою суду від 13.06.2017р. провадження заяви ТзОВ “Агенція з повернення боргів “Рубікон” про роз'яснення рішення суду від 13.02.2017 року у справі №914/712/16 зупинено до повернення матеріалів справи №914/712/16 до господарського суду Львівської області.

Зважаючи на те, що до суду повернулись матеріали справи №914/712/16, ухвалою суду від 19.09.2017р. провадження з розгляду заяви ТзОВ “Агенція з повернення боргів “Рубікон” про роз'яснення рішення суду від 13.02.2017р. у справі №914/712/16 поновлено та заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2017р.

В судове засідання 26.09.2017р. заявник (позивач), відповідач та треті особи 1, 2 явки повноважних представників не забезпечили, вимоги ухвали суду від 19.09.2017р. не виконано. Причини неявки суду не повідомлено, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень, повідомленнями про вручення поштових відправлень №7905702817828, №7901009239041, №8030043935246, №8030043935076 та телефонограмами від 20.09.2017р. надісланими судом і прийнятими представниками сторін 22.09.2017р. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від позивача, відповідача та третіх осіб 1, 2 станом на 26.09.2017р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення заяви по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, на яких ґрунтується заява, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

30.05.2016р. рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/712/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” задоволено частково, вирішено стягнути з Кам'яногірської сільської ради Жовківського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” суму в розмірі 13722, 58 грн., з яких: 4179, 67 грн. - 3% річних; 9050, 38 грн. – інфляційні втрати; 492, 53 грн. – судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. у справі №914/712/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон”, м. Львів, вх. №01-05/3344/16 від 07.07.2016р. - залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. у справі №914/712/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

13.02.2017р. рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/712/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” задоволено частково, стягнуто з Кам'яногірської сільської ради Жовківського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” 6083,63 грн. інфляційних втрат, 2532,79 грн. 3% річних, 1200,42грн. судових витрат (1058,69 грн. судового збору та 141,73 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. у справі №914/712/16 рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017р. в справі за номером 914/712/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція з повернення боргів “Рубікон” б/н від 22.02.2017р. (вх.№01-05/937/17 від 28.02.17) залишено без задоволення.

01.06.2017р. господарським судом Львівської області на виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року, які набрали законної сили 15.05.2017 року видано наказ на примусове виконання.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017р. у справі №914/712/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. у справі №914/712/16 та рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017р. залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В поданій заяві від 23.02.2017р. (вх.№837/17 від 23.02.2017р.) заявник зазначає, що йому не зрозуміло з яких міркувань суд стягнув саме цю суму, а тому просить роз'яснити рішення господарського суду Львівської області у справі №914/712/16 від 13.02.2017р. та просить надати математичний розрахунок, на підставі якого була стягнута сума заборгованості.

Згідно із ч.3 і ч.4 ст.89 ГПК України подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Відповідно до п.9.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” від 23.03.2012р. №6 у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Згідно із абз.2 п.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” від 23.03.2012р. №6 здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що у предмет роз'яснення входять ті частини рішення (ухвали), щодо розуміння яких виникають труднощі і не можуть роз'яснюватися судом ті обставини, які не знайшли свого відображення в судовому рішенні (ухвалі) чи які чітко визначені у законі.

Відповідно до вимог ГПК України не передбачено обов'язку суду надання письмового математичного розрахунку стороні у справі, при цьому обставини справи підлягають повному, всебічному та об'єктивному дослідженню із викладенням у судовому рішенні обґрунтованих висновків суду щодо обставин справи та предмету судового розгляду.

Враховуючи матеріали справи, викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про роз'яснення судового рішення.

Керуючись ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву від 23.02.2017р. (вх.№837/17 від 23.02.2017р.) про роз'яснення судового рішення задоволити частково.

Роз'яснити рішення господарського суду Львівської області у справі №914/712/16 від 13.02.2017р. зазначивши таке: Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Пунктом 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

При цьому, порядок нарахування інфляції передбачений листом Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. Водночас, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30 роз'яснено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи наведене, судом правомірно виключено дні фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення та кінцеву дату 26.05.2016р. як дату остаточного погашення боргу і як наслідок, стягненню з відповідача підлягає інфляційні втрати в сумі 6 083,63 грн. та 3% річних в сумі 2532,79 грн.

Основою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є сума основного боргу, а також період часу, протягом якого існувало прострочення виконання. Сумою основного боргу, обов'язок сплатити якого відповідачем встановлений у рішенні суду від 16.04.2015р. у справі №914/844/15, та становить 87195,60 грн., і саме на цю суму позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних. Окрім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.06.2015р. по 27.05.2016р., тобто розрахунок інфляційних позивачем здійснено за період з 26.04.2015р., однак при наданні розрахунків позивачем безпідставно включено нарахування інфляції за квітень 2015 року. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Судом виключено дні фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення та кінцеву дату 26.05.2016р. як дату остаточного погашення боргу і як наслідок, стягненню з відповідача підлягають згідно рішення суду інфляційні втрати в сумі 6 083,63 грн. та 3% річних в сумі 2532,79 грн.

В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

          Суддя                                                                       Іванчук С.В.