Постанова

від 12.03.2018 по справі 914/712/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 914/712/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАО-2013" разом із доповненням до заяви

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2017

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАО-2013"

за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К", Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Приватного підприємства "Торги.УА"

про визнання недійсними результатів аукціону

в межах справи № Б3/128-11

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом", -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2011 порушено провадження у справі № Б3/128-11 про банкрутство ТОВ "Автодом" в порядку, передбаченому ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Київської області від 15.11.2011 у справі № Б3/128-11 ТОВ "Автодом" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дранченко В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2013 у справі № Б3/128-11 повноваження ліквідатора ТОВ "Автодом" арбітражного керуючого Дранченко В.М. припинено, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Богомазова П.С.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № Б3/128-11 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куделю М.О.

У листопаді 2015 року ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куделі М.О. подано до місцевого господарського суду заяву про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014.

Зазначена заява мотивована тим, що аукціон було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не було розміщено оголошення про продаж майна банкрута безпосередньо на майні; ст. ст. 65, 66 вказаного Закону - виставлено на повторний та другий повторний аукціон майно банкрута не зменшивши ціну продажу на 20 відсотків; ст. ст. 60, 61 Закону - допущено до аукціону ТОВ "ТАО-2013" та ТОВ "Агенція нерухомості Терем", як учасників без правових підстав, оскільки відсутні жодні докази сплати останніми гарантійних внесків, внаслідок зазначених порушень, на думку заявника, права кредиторів та боржника були порушені тому, що всі зазначені дії призвели до зменшення бажаючих взяти участь в аукціоні і як результат продаж майна банкрута відбувся за заниженою ціною. Крім наведеного заявник посилається на те, що за результатами проведення аукціону було з порушенням вимог законодавства укладено договір купівлі-продажу, так, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна не було дотримано вимог нотаріального його посвідчення, крім того, в договорі вказано відомості, які не відповідають дійсності, а саме: щодо сплати ціни продажу майна та відсутності обтяжень майна, яке є предметом договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2016 у справі № Б3/128-11 (суддя Лопатін А.В.) заяву ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куделі М.О. про визнання недійсними результатів проведення аукціону від 16.05.2014 та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014 задоволено; визнано недійсними результати проведення аукціону від 16.05.2014 з продажу майна ТОВ "Автодом"; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014, який укладений між ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора Богомазова П.С. та ТОВ "ТАО-2013"; стягнуто з ТОВ "ТАО-2013" на користь ТОВ "Автодом" - 2436, 00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (колегія суддів у складі: Разіної Т.І., Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2016 у справі № Б3/128-11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 (колегія суддів у складі: Удовиченка О.С. - головуючого, Куровського С.В., Поліщука В.Ю.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016, ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2016 у справі № Б3/128-11 залишено без змін.

У листопаді 2017 року ТОВ "ТАО-2013" звернулося до Верховного Суду України із заявою та доповненнями до неї про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2017 у справі № Б3/128-11 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування зазначених підстав для перегляду судового рішення заявником до заяви та доповнень до неї додано копії постанов Вищого господарського суду України від 11.06.2015 у справі № 911/4443/14, від 09.12.2014 у справі № Б-13/8, від 13.04.2017 у справі № 910/16707/16, від 03.10.2017 у справі № 904/8204/14, від 11.10.2006 у справі № 36/228, від 01.08.2017 у справі № Б8/065-12, від 18.07.2017 у справі №904/2941/14.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

28.12.2017 зазначену заяву ТОВ "ТАО-2013" разом з доповненням до неї передано за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до п.п. 1 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2018 для розгляду справи №Б3/128-11 за заявою ТОВ "ТАО-2013" визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 прийнято до провадження справу № Б3/128-11 за заявою ТОВ "ТАО-2013" разом з доповненням до заяви про перегляд про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2017 у справі № Б3/128-11 та призначено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені ТОВ "ТАО-2013" обставини, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 16.05.2014 проведено другий повторний аукціон із продажу цілісного майнового комплексу банкрута - ТОВ "Автодом" за адресою: Києво-Святошинський район, с Чайки, вул. Валентини Чайки, 4, до складу якого ввійшли об'єкти нерухомого майна, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк".

За результатами проведеного аукціону за ціною продажу цілісного майнового комплексу 1 170 737,86 грн. переможцем було визнано ТОВ "ТАО-2013", з яким укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) та підписано акти про передання права власності на нерухоме майно (передавальні акти).

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу від 16.05.2014 господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що аукціон від 16.05.2014 з продажу майна банкрута проведений з порушеннями вимог закону, зокрема, ст. ст. 58, 65, 66, 60, 61 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013) (далі - Закон про банкрутство).

Судові рішення, про перегляд яких ТОВ "ТАО-2013" було подано відповідну заяву, мотивовані наступним.

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Згідно зі ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

В порушення ст. 42 Закону про банкрутство, майно, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", було реалізоване на оспорюваному аукціоні без згоди банку, що є порушенням правил підготовки проведення аукціону.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, було встановлено, що на дату здійснення продажу майна банкрута ліквідатором ТОВ "Автодом" Богомазовим П.С., постановою апеляційного суду від 09.04.2014 було скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині зобов'язання ліквідатора банкрута узгодити із заставним кредитором порядок реалізації та вартість заставного майна при його продажі. В подальшому вказана постанова апеляційного суду була скасована постановою ВГСУ від 17.06.2014 , проте на той час майно ТОВ "Автодом" було вже реалізоване без згоди заставного кредитора.

При цьому, встановивши зазначені обставини, суди дійшли висновку, що наведені порушення вимог Закону про банкрутство, в незалежності від того за яких обставин вони були допущені, порушують права та законні інтереси заставного кредитора.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 50 Закону про банкрутство продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Обов'язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України.

За умовами п. 2.3 договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014 продавець доводить до відома покупця та гарантує наступне: об'єкт аукціону, який є предметом цього договору на момент укладення договору не має будь-яких обтяжень; об'єкт аукціону є власністю продавця та він має повне право на його продаж.

Проте, судами встановлено, що вказані відомості щодо відсутності будь-яких обтяжень об'єкту аукціону не відповідають дійсності, оскільки відповідно до долучених заявником документів, а саме, копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2015 № 38980670 нерухоме майно, яке було предметом продажу на спірному аукціоні є обтяженим та було обтяженим задовго до його продажу, таким чином, враховуючи, що одна зі сторін ввела іншу в оману щодо обставин, які мають істотне значення, є підстави для визнання правочину недійсним (ст. 230 ЦК України).

До того ж, судами було встановлено, що сторонами за результатами проведеного спірного аукціону укладено договір купівлі-продажу майна банкрута з порушенням вимог ч. 4 ст. 50 Закону про банкрутство щодо обов'язкового нотаріального посвідчення укладеного на аукціоні договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору, з якої не вбачається

вчинення відповідних дій.

Згідно з ч.3 ст. 60 Закону про банкрутство до заяви на участь в аукціоні повинні додаватися копії таких документів: документа, що підтверджує повноваження особи на здійснення дій від імені заявника; документа про сплату гарантійного внеску.

Статтею 61 Закону про банкрутство передбачено, що рішення організатора аукціону про допуск заявників до участі в торгах приймається за наслідками розгляду представлених заяв на участь в аукціоні і оформляється протоколом про визначення учасників аукціонів. Рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо, зокрема, на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону. Розмір гарантійних внесків становить десять відсотків початкової вартості.

Частиною 4 ст. 71 Закону про банкрутство визначено, що переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунку.

Ухвалюючи у справі, що розглядається, рішення, судами було досліджено, що ТОВ "ТАО-2013" не надало до суду доказів, які б підтверджували обставини сплати ним гарантійного внеску та проведення розрахунків за придбане майно та, відповідно, спростовували викладену заявником в обґрунтування своїх вимог інформацію. Так, ТОВ "ТАО-2013" не долучено до матеріалів справи платіжного доручення № 1 від 13.05.2014, яке, як заявляє відповідач, є підтвердженням здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу майна. Відтак, суди дійшли висновку, що організатором аукціону, в порушення норм ст. ст. 60, 61 Закону про банкрутство, без правових на те підстав допущено до проведення аукціону ТОВ "ТАО-2013", як учасника.

До того ж, факт відсутності коштів від продажу майна ТОВ "Автодом" на рахунку банкрута підтверджується довідкою ПАТ Державний експортно-імпортний банк від 14.08.2015 № 153-1/1196 з відомостями по руху коштів з 2012 року по дату надання довідки.

Відтак, встановивши, що продаж майна ТОВ "Автодом" було здійснено за відсутності доказів сплати гарантійного внеску, до договору укладеного за результатами проведення аукціону внесено відомості, які не відповідають дійсності, не дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та не здійснено оплату придбаного майна, суди попередніх інстанцій, з якими погодився Вищий господарський суд України, дійшли висновку про правомірність заявлених ліквідатором ТОВ "Автодом" вимог.

Відповідно до положень ст. 111 14 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом. Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Із наданих для порівняння копій постанов Вищого господарського суду України вбачається наступне:

- у справі № 911/4443/14, предметом спору якої було визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Автодом" від 16.05.2014 і договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах від 16.05.2014, суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного господарського суду про задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним результатів аукціону та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України у справі № 911/4443/14, яка надана заявником для порівняння, звертаючись до суду із позовом, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилалося на те, що: проведення другого повторного аукціону 16.05.2014 та подальше укладення за результатами цього аукціону договору купівлі-продажу відбулось з порушенням його прав як заставного кредитора, без надання згоди на продаж заставного майна; проведення другого повторного аукціону здійснювалось всупереч умовам договору про проведення відкритих торгів; продаж майна єдиним лотом відбувся без визначення вартості складових цілісного майнового комплексу; на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу у ліквідатора Богомазова П.С. завершився строк повноважень, визначений ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2014 у справі № Б3/128-11, відповідно, ліквідатор не був вправі вчиняти будь-які дії від імені ТОВ "Автодом", зокрема укладати оскаржуваний правочин.

В даному випадку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та виходячи із заявлених підстав позову, не встановив обставин, які б свідчили про неправомірність та невідповідність законодавству України проведення спірного аукціону, та залишив без задоволення вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладеного 16.05.2014 у ТОВ "Автодом" та ТОВ "ТАО-2013".

- у справі № Б-13/8, судове рішення у якій надано для порівняння, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги банку на дії ліквідатора та клопотання про призначення ліквідатором іншого арбітражного керуючого. При цьому, у даній справі було встановлено, що банк уже двічі подавав скаргу на дії ліквідатора, в задоволенні яких судом було відмовлено, і дана скарга подана з аналогічних підстав, що і попередні скарги банку. За таких обставин, касаційний суд підтримав правомірні висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність, з огляду на приписи ч. 3 ст. 35 ГПК України, підстав для повторного дослідження зазначених питань у судовому процесі. Будь-яких інших порушень з боку ліквідатора або підстав для визнання його діяльності неналежною судами попередніх інстанцій не встановлено.

- у справі № 910/16707/16, предметом спору якої були вимоги про визнання іпотеки припиненою, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, виходячи з того, що ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" не надано доказів, які свідчать про порушення його суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів, та не доведено факту порушення його прав та інтересів ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", визначивши, що Законом України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено обов'язку іпотекодержателя - нового власника майна звертатись до реєстратора із заявою про припинення іпотеки відразу після проведення державної реєстрації права власності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем та відсутність між сторонами спору про право.

- у справі № 904/8204/14, судове рішення у якій надано для порівняння, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про визнання результатів аукціону недійсними. При цьому, ухвалюючи рішення у даній справі, Вищий господарський суд України, відхиляючи доводи заявника стосовно того, що договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладені за результатами аукціону, не завірені нотаріально, що на думку заявника є порушенням ч. 4 ст. 50 Закону про банкрутство, ст. 657 ЦК України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Законом про банкрутство передбачено два способу оформлення права власності на придбане майно: договір купівлі-продажу (нотаріальний у випадку продажу нерухомого майна) та нотаріальне свідоцтво про придбання майна на аукціоні.

- у справі № 36/228, предметом спору якої були вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого та апеляційного судів про припинення провадження уданій справі з підстав, передбачених п. 1-1 ст. 80 ГПК України - між сторонами відсутній предмет спору, оскільки оспорюваний позивачем договір в судовому порядку визнаний недійсним.

- у справі № Б8/065-12, Вищий господарський суд України скасував судові рішення попередніх судових інстанцій та припинив на підставі п. 2 ст.80 ГПК України провадження за заявою кредитора банкрута про визнання результатів аукціону недійсними. Ухвалюючи зазначене рішення касаційний суд виходив з того, що вимога про визнання результатів проведеного ТОВ "Універсальна товарна біржа "Соціум" 10.08.2015 аукціону з продажу майна ТОВ "Будівельна Українська Спілка" недійсним у справі про банкрутство № Б8/065-12, стосується вже вирішеного судом спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав у справі № 911/4106/15.

- у справі № 904/2941/14 касаційний суд погодився з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяв ПАТ "РОДОВІД БАНК" про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "ІНДАСТРІАЛ БІЛДІНГ КОМПАНІ", про накладення арешту та заборони на відчуження всього рухомого та нерухомого майна банкрута, про задоволення клопотання ліквідатора ТОВ "ІНДАСТРІАЛ БІЛДІНГ КОМПАНІ" та ТОВ "Укрсаб" про припинення іпотеки. У наданій для порівняння постанові касаційного суду зазначено, що в даному випадку право застави припинилося після реалізації на аукціоні предмета застави, який в силу вимог ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство на момент продажу не був обмежений щодо реалізації, внаслідок прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Відповідно до вимог ч.2 ст.593 ЦК України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. Враховуючи викладене, касаційний суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій про необхідність припинення державної реєстрації іпотеки майна банкрута, яке було продано на другому повторному аукціоні, а також про те, що, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 є в даному випадку підставою для реєстрації державним реєстратором припинення обтяження.

Аналіз вказаних рішень суду касаційної інстанції, які заявником надано для порівняння, дає підстави для висновку, що у цих справах та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.

У зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до частини першої статті 111 26 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на те, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду справи, не підтвердилися, заява ТОВ "ТАО-2013" разом з доповненням до неї про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 02.10.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та ухвали господарського суду Київської області від 03.02.2016 у справі №Б3/128-11 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні заяви та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на заявника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання цієї заяви.

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, ст. ст. 111 23 , 111 24 , 111 26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви з доповненнями до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАО-2013" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2017 у справі № Б3/128-11 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.