Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/11539/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа № 910/11539/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Приватного підприємства "Фарммаркет"

про зобов'язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Олійник Т.О. (представник за довіреністю №010-00/2510 від 12.06.2017р.);

від відповідача: Щербаков В.О. (представник за довіреністю від 10.01.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Фарммаркет" про зобов'язання включити до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача грошову суму в розмірі 7 985 042,16 грн., з яких: 2 978 060,16 грн. - основний борг, 2 441 545,18 грн. - пеня, 803 755,75 грн. - 3% річних, 1 743 411,07 грн. - інфляційні втрати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач ухиляється від розгляду кредиторських вимог позивача.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач посилався на те, що вимога позивача не була отримана та розглянута з незалежних від відповідача обставин, а тому в даному випадку відсутній предмет спору. Також відповідач звертав увагу суду на те, що позивачем здійснено нарахування пені з порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково та зобов'язано ліквідаційну комісію відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги позивача в сумі простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 2 978 060,16 грн., пені за простроченим основним боргом за період з 03.06.2014 по 31.03.2015 у розмірі 733 958,53 грн., 3% річних за період з 03.06.2014 по 31.03.2015 у розмірі 73 758,71 грн., інфляційних втрат від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014 по 28.02.2015 у розмірі 616 792,36 грн., а також стягнуто з відповідача судовий збір у сумі 759,83 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 змінено, викладено пункти 1-4 резолютивної його частини в іншій редакції, зобов'язано ліквідаційну комісію відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу також 18 270,00 грн. судових витрат. Крім того, здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі № 910/11539/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Дніпропетровську до Приватного підприємства "Фарммаркет", а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі №910/11539/16 залишено без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2017р. справу №910/11539/16 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017р. справу прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено до розгляду на 20.06.2017р.

В судовому засіданні 20.06.2017р. було оголошено перерву до 04.07.2017р та зобов'язано позивача у строк до 03.07.2017р. надати суду докази сплати судового збору у розмірі 118 397,63 грн.

В судовому засіданні 04.07.2017р. судом оголошено перерву до 11.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017р. було продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 25.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017р. розгляд справи відкладено до 01.08.2017р.

01.08.2017р. позивачем на виконанням вимог ухвал суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 142139 від 27.07.2017р. про сплату судового збору у розмірі 118 397,63 грн., у зв'язку з чим та з огляду на дотримання позивачем вимог ст. ст. 22, 54 - 57 ГПК України, судом прийнято до розгляду подані останнім заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяву про зменшення грошових вимог, з урахуванням яких і вирішується даний спір.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01 серпня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2013р. між позивачем, як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", як клієнтом, було укладено договір факторингу №50513Y8 (далі - Договір факторингу) (том справи - 1, аркуші справи - 129-136).

За умовами Договору факторингу (п.п.1.1, 1.3, 1.4) факторингом є послуга, що надається фактором клієнту та полягає у передачі або зобов'язанні передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату з одночасним відступленням клієнтом або його зобов'язанням відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника на умовах, визначених цим договором. Боржником є суб'єкт підприємницької діяльності - резидент України, права грошової вимоги до якого відступаються клієнтом фактору згідно з цим Договором, визначений у переліку боржників. Перелік Боржників - це список боржників, визначений додатковою угодою до цього Договору, що укладається сторонами по формі додатку 1 до цього Договору.

Клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників, визначених у переліку боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах цього договору в межах лімітів боржників та індивідуального ліміту клієнта на строк, визначений у п.2.5 Договору факторингу за плату, визначену в п.2.4 Договору факторингу. За цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта. Протягом строку дії цього договору кожне право грошової вимоги до боржника вважається придбаним фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту суми фінансування (п.п.2.1, 2.2 Договору факторингу).

Порядок здійснення розрахунків визначений в п.5.3 Договору факторингу, згідно з п.п.5.3.1 якого фактор не пізніше банківського дня, наступного за днем укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, перераховує клієнту суму фінансування за кожним зазначеним у ньому правом грошової вимоги у розмірі, визначеному в реєстрі, на поточний рахунок клієнта, зазначений у пп.3.2.1 цього Договору.

На виконання умов Договору факторингу між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" було укладено додаткову угоду №1/1 від 04.06.2013р., в якій визначено перелік боржників із зазначенням ліміту боржника.

Протягом 2013-2014рр. до вищезгаданого переліку боржників вносилися зміни, про що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" було укладено додаткові угоди №1/2 від 14.08.2013р., №1/3 від 14.11.2013р. та №1/4 від 28.02.2014р. до Договору факторингу.

До переліку боржників також було включено Приватне підприємство "ФАРММАРКЕТ" (відповідач).

Листом вих.№1-14/21 від 03.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" повідомило відповідача про укладення Договору факторингу, на умовах якого буде відбуватися відступлення позивачу, як фактору, прав грошової вимоги щодо платежів за відвантажену боржнику продукцію за договором поставки №93Р-13/АКБ від 20.12.2013р. (далі - Контракт), а також зазначило про необхідність здійснення подальших платежів за Контрактом на користь позивача за реквізитами, зазначеними у даному повідомленні.

Факт відступлення TOB "Рекуперація Свинцю" на користь позивача своїх прав вимог оплати за поставлену продукцію згідно Контракту в сумі 2 978 060,16 грн. підтверджується Додатковими угодами з Реєстрами, видатковими накладними за Контрактом з відміткою клієнта про переуступлення позивачу прав за цими накладними, що направлялись боржнику (відповідачу) 21.03.2014р.

06.03.2014р. відповідно до укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" Додаткових угод з Реєстрами позивачем було надано фінансування Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" у сумі відступлених йому прав грошових вимог до боржника за Контрактом, що підтверджується випискою по рахунку № 2030604015506 за період з 06.03.2014р. по 12.08.2014р. в розрізі дебітора - Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ", з відображенням всіх операцій по зарахуванню позивачем сум фінансування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" №2600500015506 (том справи - 1, аркуші справи - 27-29).

Позивач повідомив відповідача про суми відступлених йому клієнтом грошових вимог за Контрактом шляхом направлення відповідачу листів-повідомлень від 06.03.2014р. №050/25-549, від 06.03.2014р. вих.№050/25-549/1 та від 06.03.2014р. №050/25-548.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідно до вищевказаних Додаткових угод з Реєстрами він набув права кредитора за відступленими йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю", як клієнтом, правами грошових вимог до відповідача за Контрактом та належним чином повідомив відповідача, як боржника, про всі придбані ним у клієнта права грошової вимоги до боржника за Контрактом. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не сплатив позивачу, як фактору заборгованість за Контрактом в розмірі відступлених позивачу прав грошової вимоги на оплату за продукцію, що була відвантажена Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" відповідачу за період з 03.03.2014р. по 06.03.2014р., а саме у сумі 2 978 060,16 грн.

Обставини щодо виникнення заборгованості відповідача за Контрактом та правомірність грошових вимог позивача, як кредитора, до відповідача, як боржника, досліджувалися Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/7748/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного підприємства "Фарммаркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста індастріал" та Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро" про стягнення 3 341 391,31 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 (том справи - 1, аркуші справи - 62-66) позов було задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Фарммаркет" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за основним боргом за Договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013р., що складається з: 2 978 060,16 грн. простроченої заборгованості за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до боржника - Приватного підприємства "Фарммаркет" по сплаті за поставлений товар); 733 958,53 грн. пені за простроченим основним боргом за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 73 758,71 грн. 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 616 792,36 грн. інфляційних втрат від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р., а також 18 270,00 грн. судових витрат. Окрім того, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста індастріал" та Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" по 18 270,00 грн. судових витрат. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста індастріал", Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро" провадження у справі припинено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 15.03.2016р. Доказів, які б свідчили про зміну або скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 не надано, у зв'язку з чим обставини, встановлені названим рішенням не підлягають повторному доведенню у справі №910/11539/16 відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначав про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 відповідачем досі не виконано.

Позивач направив відповідачу вимогу №050-14/375 від 18.05.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 18-23), в якій зазначав про те, що за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем останнім здійснено нарахування пені на підставі п.6.2 Контракту за період з 01.05.2014р. по 16.05.2016р., 3% річних за період з 01.04.2014р. по 16.05.2016р. та інфляційних втрат за період з 01.04.2015р. по 30.04.2016р., що разом із сумами, присудженими до стягнення судовим рішенням у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р., становить 7 966 772,16 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача та задовольнити грошові вимоги позивача в сумі 7 966 772,16 грн.

Однак вказана вимога повернулася на адресу позивача у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною позивачем адресою. При цьому позивач наголошував на тому, що вимога направлялася ним саме за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки вимога не була розглянута відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача включити до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача грошову суму в розмірі 7 985 042,16 грн. (з них: 2 978 060,16 грн. - основний борг, 2 441 545,18 грн. - пеня, 803 755,75 грн. - 3% річних, 1 743 411,07 грн. - інфляційні втрати).

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подану заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяву про зменшення розміру позовних (грошових) вимог, відповідно до яких позивачем заявлено вимоги про зобов'язання ліквідаційної комісії/ліквідатора відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача в сумі 7 356 516,28 грн., з яких: 2 978 060,16 грн. - основний борг, 2 441 545,18 грн. - пеня за період з 03.06.2014р. по 16.05.2016р., 174 604,80 грн. - 3% річних за період з 03.06.2014р. по 16.05.2016р., 1 744 036,06 грн. - інфляційні втрати за період з 03.06.2014р. по 16.06.2016р., 18 270,00 грн. - судових витрат, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14, які прийнято судом до розгляду.

При цьому, як зазначалось вище постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі № 910/11539/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Дніпропетровську до Приватного підприємства "Фарммаркет", а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі №910/11539/16 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 змінено, викладено пункти 1-4 резолютивної його частини в іншій редакції, а саме: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково. 2. Зобов'язати ліквідаційну комісію/(ліквідатора) Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі простроченої заборгованості за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до боржника - Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" по сплаті за поставлений товар) - 2 978 060,16 грн.; пені за простроченим основним боргом за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р. - 733 958,53 грн.; 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р. - 73 758,71 грн.; інфляційних втрат від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р. - 616 792,36 грн., а також 18 270,00 грн. судових витрат. 3. Стягнути з Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" судовий збір в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 65 коп. 4. В іншій частині позову відмовити .

Таким чином, у справі, що розглядається дослідженню підлягають вимоги позивача (з урахуванням його заяви про зменшення розміру позовних (грошових) вимог щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу відповідача 1 707 586,65 грн. - пені за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 100 846,09 грн. - 3% річних за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 1 127 243,80 грн. - інфляційні втрати за період з 01.03.2015р. по 16.06.2016р., щодо іншої частини вимог позивача, суд відзначає, що в рамках даної справи є судове рішення, яке набрало законної сили та відповідно такі вимоги не розглядаються судом при новому розгляді даної справи.

При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 10.05.2017р. вказав, що жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду із позовом про встановлення дійсного розміру кредиторської заборгованості боржника, а також інших нарахувань, до звернення із позовом до суду про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Саме у справі про наявність або відсутність підстав для задоволення позову про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника, досліджуються питання наявності заборгованості, її розміру, тощо, а тому, висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про безпідставність заявлених позивачем вимог в частині включення до ліквідаційного балансу заборгованості зі сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на розмір основної заборгованості, розмір яких не був встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 у справі №904/7748/14, є передчасним.

Відтак, у справі, що розглядається, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, які в силу ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими при новому розгляді справи, суд встановлює дійсний розмір кредиторської заборгованості боржника, а також інших нарахувань, наявність або відсутність підстав для задоволення позову про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника, досліджуються питання наявності заборгованості, її розміру.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 встановлено як факт відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на користь позивача за Договором факторингу права грошової вимоги до відповідача, як боржника, за Договором №93Р-13/АКБ від 20.12.2013р. (далі - Контракт), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" та відповідачем, так і наявність заборгованості за Контрактом, яка мала бути сплачена відповідачем у загальній сумі 4 402 569,76 грн., з яких: 2 978 060,16 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до відповідача по сплаті за поставлений по Контракту товар); 733 958,53 грн. - пеня за простроченим основним боргом, нарахована за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 73 758,71 грн. - 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги, нараховані за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 616 792,36 грн. - інфляційні втрати від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги, нараховані за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р.

В ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, в процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач заборгованість перед позивачем не погасив. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, яка свідчить про відсутність надходжень грошових коштів від відповідача на користь позивача за період з 01.05.2014р. по 16.05.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 27-29).

В ст. ст. 104, 105 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з нормами ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том справи - 1, аркуші справи - 24-26) відповідач перебуває в стані припинення і до 29.06.2016р. встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача.

В ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Зазначаючи про те, що вимога №050-14/375 від 18.05.2016р. позивача про включення вищевказаних грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу вимог кредиторів до відповідача та задоволення цих вимог повернулася до позивача без розгляду, оскільки відповідач не знаходиться за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач просив суд зобов'язати відповідача включити грошову вимогу на суму 7 356 516,28 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних (грошових) вимог) до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача.

В п.6.2 Контракту, право грошової вимоги за яким набув позивач від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Посилаючись на умови п.6.2 Контракту, ст. 625 Цивільного кодексу України, а також вказуючи на те, що заборгованість, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14, відповідачем не погашається, позивач здійснив нарахування (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних (грошових) вимог) на суму основного боргу 1 707 586,65 грн. - пені за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 100 846,09 грн. - 3% річних за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р. та 1 127 243,80 грн. - інфляційних втрат за період з 01.03.2015р. по 16.06.2016р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, в п. 6.2. Контракту, право грошової вимоги за яким набув позивач від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Оскільки положення договору містять вказівку на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, а саме до моменту повної оплати вартості товару та зважаючи на встановлений судом факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги щодо включення грошових вимог по пені до проміжного ліквідаційного балансу вимог кредиторів до відповідача за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р.

З підстав викладених вище (п. 6.2. Контракту, яким передбачено період нарахування пені до моменту повної оплати вартості товару) та зважаючи на те, що договір факторингу носить похідний характер від договору поставки №93Р-13/АКБ від 20.12.2013р., судом відхилено як необґрунтовані посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо відсутності договірних відносин безпосередньо між позивачем та відповідачем щодо збільшення періоду нарахування пені.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені за заявлений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним у зв'язку з чим, вимоги позивача про включення грошових вимог - пені в розмірі 1 707 586,65 грн. до проміжного ліквідаційного балансу вимог кредиторів до відповідача за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.09.2011 у справі №6/433-42/183).

При розгляді даної справи, суд виходить з того, що рішення суду про стягнення заборгованості саме по собі не породжує цивільні права та обов'язки, та є засобом примусового виконання існуючого у відповідача обов'язку, що виник з договору, відтак, ухвалення судом рішення про стягнення з боржника заборгованості не змінює строків виконання грошових зобов'язань, встановлених у договорі, та критерії визнання таких зобов'язань належним чином виконаними. Кошти боржник має сплатити за час прострочення по день надходження коштів на рахунок кредитора, оскільки саме в цей день припинилось порушення майнових прав та інтересів кредитора, а боржник є таким, що виконав грошові зобов'язання за договором належним чином, і це зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.07.2011 у справі № 13/210/10).

Тобто, із наведеного слідує, що постановлення судового рішення за умови його невиконання боржником, не є підставою для припинення зобов'язань між сторонами і надає право кредитору на нарахування на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних і після прийняття судового рішення.

Пунктом 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 визначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 року у справі № 10/25, від 04.07.2011 року у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 року у справі № 6/433-42/183, від 14.11.2011 року у справі № 12/207 та від 23.01.2012 року у справі № 37/64.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені ним періоди, судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, відтак вимоги позивача про включення грошових вимог - 100 846,09 грн. - 3% річних за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 1 127 243,80 грн. - інфляційних втрат за період з 01.03.2015р. по 16.06.2016р. до проміжного ліквідаційного балансу вимог кредиторів до відповідача також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Судом при розгляді даної справи враховано доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву про те, що вимога позивача не була доставлена та не розглянута з незалежних від відповідача обставин. Однак при цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання ним рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р. та/або розгляду вимоги позивача щодо включення його грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог до відповідача, хоча про існування такої вимоги відповідач був обізнаний приймаючи участь у судовому розгляді по справі №910/11539/16.

Посилання відповідача на відсутність предмету спору між сторонами спростовується зібраними у справі матеріалами та поясненнями учасниками судового процесу.

Судом також враховано посилання відповідача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. у справі №910/12140/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" про визнання кредитором. Однак підставою для відмови у позові у вказаній справі судом визначено пропуск строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі. Натомість у справі №910/11539/16 відповідач не заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності. Жодних заяв або клопотань з цього приводу в матеріалах справи немає. До того ж, у справі №910/12140/16 та №910/11539/16 різний суб'єктний склад. Тобто, в даному випадку постанова у справі №910/12140/16 не може застосовуватися до спірних правовідносин у справі №910/11539/16 у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними засобами доказування не спростовано обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/11539/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача підлягають грошові вимоги позивача, а саме 1 707 586,65 грн. - пені за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 100 846,09 грн. - 3% річних за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 1 127 243,80 грн. - інфляційні втрати за період з 01.03.2015р. по 16.06.2016р.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

При новому розгляді даної справи, судом встановлено, що оскільки вимога позивача про зобов'язання комісії/ліквідатора відповідача включити до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача певну суму грошових вимог підлягає вартісній оцінці та враховуючи вказівки Вищого господарського суду України наведені у постанові від 10.05.2017р. у даній справі, даний спір носить майновий характер, відтак розмір ставки судового збору має визначатися за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 55 ГПК України та п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. ціну позову вказує позивач.

У зв'язку з чим, судом на підставі ст. ст. 55 57 ГПК України, п. п. 2.2., 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з огляду на заявлений розмір грошових вимог (7 985 042,16 грн.) та враховуючи сплату позивачем судового збору (1 378,00 грн.), позивача зобов'язано здійснити доплату судового збору у розмірі 118 397,63 грн. (119 775,63 (7 985 042,16 х 1,5%) - 1 378,00), докази чого надати до матеріалів справи.

Як вже зазначалось, позивачем виконано вимоги ухвали суду та доплачено судовий збір у розмірі 118 397,63 грн.

З урахуванням викладеного, сплачений позивачем судовий збір в загальному розмірі 119 775,63 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Згідно пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 515,80 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. та судовий збір у розмірі 1 653,60 грн. за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у даній справі, у зв'язку з задоволенням позову, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, також покладається на відповідача.

Відтак, загальна сума судових витрат, яку слід покласти на відповідача становить 122 945,03 грн. (119 775,63 грн. + 1 515,80 грн. + 1 653,60 грн.).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора Приватного підприємства "Фарммаркет" (ідентифікаційний код 30477829, адреса: 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 7Б, офіс 26) включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Фарммаркет" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Дніпрі (ідентифікаційний код 19358796 адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 26), які складаються з 1 707 586,65 грн. (один мільйон сімсот сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 65 коп.) - пені за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., 100 846,09 грн. (сто тисяч вісімсот сорок шість гривень 09 коп.) - 3% річних за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р. та 1 127 243,80 грн. (один мільйон сто двадцять сім тисяч двісті сорок три гривні 80 коп.) - інфляційних втрат за період з 01.03.2015р. по 16.06.2016р.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фарммаркет" (ідентифікаційний код 30477829, адреса: 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 7Б, офіс 26) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Дніпрі (ідентифікаційний код 19358796 адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 26) 122 945,03 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 03 коп.) судових витрат.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя С.М. Морозов