Постанова

від 07.08.2017 по справі 820/1711/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

07 серпня 2017 р.                                                                                 № 820/1711/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляховой О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчановій О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо прийняття податкових повідомлень - рішень від 10 червня 2016 року №0000641403; № НОМЕР_1 та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10 червня 2016 року за №0000641403 та №0000651403.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки ТОВ «Азотфострейд» № 259/20-40-14-03-08/35579031 від 27.05.2016 року. Вважає винесені податкові повідомлення – рішення такими, що суперечать діючому податковому законодавству, оскільки в основу акту перевірки, на думку позивача, покладено висновок податкового органу про те, що господарські операції, які були вчинені підприємством позивача та його контрагентами, зокрема, не підтверджуються первинними документами, а отже, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток, оскільки складені з порушенням приписів ч.2 ст. 9 ЗУ № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень – рішень, звернувся до суду. Вважає спірні рішення податкового органу безпідставними, необґрунтованими, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи заявленого позову, просив задовольнити його в повному обсязі з підстав, що викладені у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні та наданих письмових запереченнях (т. 1 а.с. 196-201) проти задоволення позову заперечував з мотивів відповідності спірних податкових повідомлень – рішень приписам чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за спірними операціями підприємством позивача лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. За таких обставин, на переконання відповідача, є очевидним безтоварний характер господарських операцій, з огляду про що, на його переконання, у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Представник відповідача також зауважила, що первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи в повному обсязі підтверджують висновки викладені в акті перевірки від 27.05.2016 № 259/20-40-14-03-08/35579031. Крім того, позивачем в адміністративному позові взагалі не зазначено обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень (в адміністративному позові перелічено порушення, які встановлені актом перевірки), а також не надано жодних доказів та фактів, що спростовують встановлені порушення.

Розглянувши документи і матеріали справи, з'ясувавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив із наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Азотфострейд» (код за ЄДРПОУ 35579031) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого з законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, результати якої оформлені відповідним актом від 27.05.2016 № 259/20-40-14-03-08/35579031 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 48-102).

Перевіркою встановлені порушення підприємством позивача, зокрема:

п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у 2014 році), п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у 2015 році), внаслідок чого ТОВ "Азотфострейд" занижено податок на прибуток на загальну суму 542973 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 82148 грн., за 2015 рік 460825 грн.;

          п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством позивача занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 23720 грн., в т.ч. : в серпні 2014р. - 15091 грн., у червні 2015 р. - 8629 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем - ГУ ДФС у Харківській області 10.06.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2, яким визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток на суму 563510,0 грн. (з яких 542973,0 грн. - за основними податковими зобов'язаннями, 537,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), №0000651403 про збільшення грошового зобов‘язання з податку на додану вартість на суму 29650,0 грн., де 23720,00 грн. - за основним платежем, 5930,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 103-104).

Перевіряючи обґрунтованість висновків ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 27.05.2016 № 259/20-40-14-03-08/35579031, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

          Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

          Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

          Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № НОМЕР_2, яким визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток на суму 563510,0 грн., судом встановлені наступне:

Як свідчать фактичні обставини справи, проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. у загальній сумі 13102409 на підставі таких документів: договори постачання ТМЦ, первинні документи: видаткові накладні, банківські виписки по розрахунковому рахунку, головні книги, дані журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей та інше, встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на 75454грн.

          Контролюючим органом під час перевірки, згідно наданих документів встановлено, що підприємством ТОВ «Азотфострейд» у серпні 2014 року отримувало дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей (пшениця, ячмінь, тощо). За фактом отримання доходу підприємством було відображено зазначені операції у бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 361 К-т 702 Сума 908897,19 (без ПДВ); Д-т 702 К-т 791 Сума 908897,19 грн.

          З метою отримання доходу підприємством протягом серпня 2014 року було понесено такі витрати, які у бухгалтерському обліку було відображено наступним чином: Д-т 902 К-т 28 Сума 898511,95 грн.; Д-т 791 К-т 902 Сума 898511,95 грн.; Д-т 93 К-т 631 Сума 85839,02 грн.; Д-т 791 К-т 93 Сума 85839,02 грн.          

          Отже, підприємством ТОВ «Азотфострейд» до складу витрат, пов’язаних із реалізацією товарно-матеріальних цінностей, за серпень 2014 року було враховано суму у розмірі 984350,97 грн. (898511,95+85839,02).

          Відповідно до приписів п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власнику)».

          Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

          Враховуючи, що підприємством ТОВ «Азотфострейд» у серпні 2014 року було отримано дохід лише у сумі 908897,19 грн., різниця між сумою доходів та сумою витрат, які визначено підприємством по операціям з реалізації товарно-матеріальних цінностей протягом серпня 2014 року, становить 75453,78 грн.

          Згідно до п.п. 14.1.231. п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

          Позивачем до матеріалів справи не надано, та представником позивача під час судового розгляду справи доказів на підтвердження обґрунтованості понесення цих витрат не наведено. Документів, які спростовують висновки акту перевірки та донарахування податку та застосування штрафних санкцій позивачем не надані.

          Позивачем під час розгляду справи не надано підтверджуючих документів стосовно обґрунтування встановлених податковим органом порушень та виявлених розбіжностей, представником позивача обґрунтованих, документально підтверджуючих пояснень щодо цих підстав - також не надано.

          Отже, під час судового розгляду справи встановлено, що різниця між сумою доходів та сумою витрат, які визначено підприємством по операціям з реалізації товарно-матеріальних цінностей протягом серпня 2014 року, становить 75453,78 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в цій частині у розмірі 16977,15, з яких 13581,72 грн. - основний податок, 3395,43 грн. - штрафна санкція.

Також, проведеною перевіркою в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 06 Декларації «Інші витрати» на суму 380926 грн. на підставі таких документів: договори, виписки банку, журнали-ордери по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 661 «Розрахунки по заробітній платі», 65 «Розрахунки по страхуванню», 64 «Розрахунки по податках та платежах» та іншим рахункам, первинним документам.

          Перевіркою в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено відхилення між даними звіту про фінансові результати (ряд. 2180 Звіту форми №2) та бухгалтерським обліком, визначеного відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» на суму 227000 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фос-агро», в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони (Клієнт), та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець), були укладені договори про надання правової допомоги від 08.01.2014р № 18/01, від 06.08.2014 № 06/08.

За умовами зазначених договорів Виконавець зобов’язується за завданням Клієнта надати правову допомогу по будь-яким питанням, що виникають у зв’язку з проведенням фінансово-господарської діяльності. Послуги можуть надаватись Клієнту шляхом: усного і письмового консультування; складання та подання позовів, заперечень на позови, апеляційних та касаційних скарг, звернень у міжнародні судові установи, інших процесуальних документів; представництва інтересів Клієнта в суді, участі в судових засіданнях; представництва інтересів Клієнта в органах державної влади та/або місцевого самоврядування, судах, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби та інших державних та недержавних установах, організаціях, підприємствах незалежно від організаційно - правової форми та форми власності.

Між тим, відповідач зазначає, що підприємством позивача не надано будь-яких документів, що підтверджують факт передачі від ФОП ОСОБА_4 на адресу ТОВ «Азотфострейд» оригіналів документів, які складені в ході надання правової допомоги.

Крім того, податковим органом зазначається, що до перевірки не надано методологію розрахунку вартості послуг від ОСОБА_4, а також в актах виконаних робіт відсутня будь-яка інформація стосовно конкретного переліку наданих робіт (послуг), їх обсяг. Поряд з цим відповідач зазначає, що надані первинні документи (акти виконаних робіт) та дані бухгалтерського обліку стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 мають відмінності, а саме: за даними бухгалтерського обліку було отримано протягом 2015 року робіт від ОСОБА_4 на суму 227000 грн., в той час як за вищенаведеними актами сума взаємовідносин повинна складати 476300 грн.

Враховуючи наведені обставини, контролюючим органом зроблено висновок, що підприємством ТОВ «Азотфострейд» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 в порушення: п.138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати на суму 380926 грн., в т.ч. за 2014 рік - 380926 грн., пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України підприємством ТОВ «Азотфострейд» занижено об’єкт оподаткування податком на прибуток на суму 227000 грн., в т.ч. за 2015 рік - 227000,00 грн.

За зазначене порушення по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 підприємству позивача донараховано податку на прибуток за 2014 рік: у розмірі 85708,35 грн., з яких 68566,68 грн. – за основним податком, 17141,67 за штрафними санкціями; за 2015 рік – 40860 грн.

          Також, під час розгляду справи судом з’ясовано, що між ТОВ «Азотфострейд» укладався договір на створення науково-технічної продукції від 01.06.2015 року із ТОВ «Науковий парк Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Підприємство позивача укладало договір із Київським національним університетом імені ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 02070944) на проведення науково-технічної експертизи впливу рідкого комплексного добрива на основі гумату калію «Сила рослин» (виробництва ТОВ «Азотфострейд»), на ґрунтові організми від 25.08.2015 року №15Н036-36.

У перевіряємому періоді ТОВ «Азотфострейд» укладено договір на виконання науково-дослідної роботи від 10.09.2015 року із Державним підприємством «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка ОСОБА_6 Міністерства охорони здоров'я України” (код ЄДРПОУ 01897914).

Також, у періоді, що перевірявся, підприємство позивача мало взаємовідносини з Міністерством екології та природних ресурсів України (код 37552996) та з Національним науковим центром "Інстиут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", згідно договору №57/15 від 13.03.2015.

Як зазначає відповідач, відповідно до наданих до перевірки документів на підприємстві на балансі ТОВ «Азотфострейд» не обліковуються будь-які матеріальні або нематеріальні активи стосовно розробки та впровадження у виробництво рідкого комплексного добрива на основі гумату калію "Сила рослин" виробництва ТОВ "Азотфострейд". В той же час підприємство здійснює нові розробки добрив на основі гумата калію з метою його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Між тим, ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано будь-яких первинних документів стосовно реалізації зазначених добрив або реалізації вказаних розробок.

Відповідач зазначає, що станом на 31.12.2015р. на балансі підприємства не обліковувались будь-які документи на препарати та самі препарати, отримані внаслідок виконаних робіт.

В ході перевірки, окрім актів виконаних робіт та, договорів, на підтвердження господарських операцій інших будь-яких документів на підтвердження проведення вищезазначених господарських операцій (акти прийому - передачі препаратів, звіти та виконані роботи, результати досліджень, документи, що підтверджували реалізацію або використання добрив у власній господарській діяльності, тощо) - не надано.

У зв’язку із чим, податковим органом робиться висновок про те, що підприємством протягом 2015 року завищено витрати, які відображено у формі №2 на суму 214600 грн. та в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України підприємством ТОВ «Азотфострейд» занижено об’єкт оподаткування податком на прибуток на суму 214600 грн.

У зв’язку із встановленими порушенням по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами позивачу донарахований податок на прибуток у 2015 році у сумі 38628 грн.

Крім того, за даними перевірки встановлено, що ТОВ «Азотфострейд» у листопаді 2015р. до складу витрат за даними звіту про фінансові результати за 2015 рік було включено суму у розмірі 2118536,64 грн. Відображення зазначеної суми проведено підприємством за операцією списання дебіторської заборгованості по наступним підприємствам: СФГ ОСОБА_7, код 13952297, СПД ОСОБА_8, код НОМЕР_3, ГОВ «ВІВАТ-СТАФФ» код 36226142. Відображення зазначеної операції відображено у бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 944 К-т 361 Сума 2118536,64 грн.; Д-т 791 К-т 944 Сума 2118536,64 грн.

Зазначена заборгованість виникла на підприємстві ТОВ «Азотфострейд» по вищезазначеним контрагентами за рахунок відвантаження на їхню адресу товарів, а саме: нітроамофоски, аміачної селітри, пшениці 5 класу, скрапленого газу, карбідно-аміачної суміші, соняшника, та інше.

          Зазначене порушення призвело до донарахування ТОВ «Азотфострейд» податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 381336,60 грн.

Таким чином, контролюючим органом встановлено заниження підприємством позивача податку на прибуток у розмірі 542973 грн., у зв’язку із чим винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 542973,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції за встановлене порушення у розмірі 20537 грн. (т. 1 а.с. 103).

          Суд зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Також ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України, (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин у 2014 році), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно абзацу 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з України" бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків збільшити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати, які мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена зокрема підпунктом 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1 п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підпунктом 2.4 п.2 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення №88).

Відповідно до пп.2.16 п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, будь-які документи на основі яких складається бухгалтерський та податковий облік (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти прийому-передачі виконаних робіт, подорожні листи, ТТН тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто підтвердженням її здійснення. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які дають змогу встановити фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст.139 ПКУ (в редакція, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин у 2015 році), фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст.139 ПКУ «фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

          До матеріалів справи на підтвердження витрат підприємства представником позивача надані копії первинних документів.

          Так, по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 надана копія договору № 08/01 від 08.01.2014 року, що укладався ТОВ «Фос-агро» з ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 105-107). Акти виконаних робіт (т.1 а.с. 108-110), договір № 06/08 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Азотфострейд» від 06.08.2014р. (т.1 а.с. 111- 113), актів виконаних робіт (т.1 а.с. 114-126), акт надання послуг з 126 від 23.12.2014 р. (т.1 а.с. 127), акти про надання юридичних послуг підприємству позивача ФОП ОСОБА_9 (т.1 а.с. 128-124), а також копія журналу «Відомості про перелік наданих послуг ТОВ «Фос-Агро» ТОВ «Азотфострейд» (т.2 а.с. 39-47).

          Відповідно до актів виконаних робіт підприємство ТОВ «Азотфострейд» отримувало юридичні послуги (у сфері права) за актами виконаних робіт від різних виконавців. При цьому, відповідно до наданих вищезазначених актів немає можливості відокремити та визначити, в чому саме полягала відмінність наданих послуг одна від одної. Крім того, відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_9, які і ФОП ОСОБА_4, надавали послуги протягом значного періоду, проте вартість послуг суттєво відрізняється. Крім того, до перевірки не надано методологію розрахунку вартості послуг від ОСОБА_4, а також в актах виконаних робіт відсутня будь-яка інформація стосовно конкретного переліку наданих робіт (послуг), їх обсяг. Поряд з цим, надані первинні документи (акти виконаних робіт) та дані бухгалтерського обліку стосовно ФОП ОСОБА_4 мають певні відмінності, а саме: за даними бухгалтерського обліку було отримано протягом 2015 року робіт на суму 227000 грн., в той час як за вищенаведеними актами сума взаємовідносин повинна складати 476 300 грн.

Надані до матеріалів справи копії вищенаведених первинних документів містять істотні протиріччя, а оригіналів для огляду суду не надано. Так, наприклад, з копії журналу «Відомості про перелік наданих послуг ТОВ «Фос-Агро» ТОВ «Азотфострейд» вбачається, що сторінки цього документу не пронумеровані, не прошнуровані, не має дати його створення. Із записів цього журналу не вбачається, які саме послуги надавались, ким вони надавались, а також те, що саме ОСОБА_4 виїжджав у відрядження та інше. З актів надання юридичних послуг ОСОБА_9 не вбачається, які саме послуги нею надавались, їх обсяг. Представником позивача у судовому засіданні обґрунтованих пояснень з цього приводу також не надано.

          Матеріали справи не містять жодної виписки банку або платіжного доручення на підтвердження руху грошових коштів за цими взаємовідносинами.

          Отже, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виявлених в ході перевірки порушень, позивачем суду не надано.

          Щодо взаємовідносин з ТОВ «Науковий парк НТУ «ХПІ», Київським національним університетом, Державним підприємством «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка ОСОБА_6 Міністерства охорони здоров'я України», Національним науковим центром "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" позивачем до матеріалів справи для обґрунтування своєї позиції на підтвердження проведення господарських операцій копії первинних документів не надані.

          З наданої представником позивача первинної документації по взаємовідносинам підприємства позивача з ТОВ «Віват-Стафф» вбачається, що між сторонами укладались договори поставки а саме: № 02/12 від 02.12.2014 р. ; № 30/12 від 30.12.2014 року; № 08/05 від 08. 05.2015р. (т. 1 а.с. 135-136; 139-140; 148-149). На виконання умов цих договорів виписані видаткові накладні (т.1 а.с. 155-160).

Інших документів, як то: товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного переміщення товару, копій платіжних доручень або банківських виписок, тощо – до матеріалів справи не надано.

          Між тим, представником позивача до матеріалів справи наданий лист від директора ТОВ «Віват-Стафф» ОСОБА_10 (б/н, без дати), з якого вбачається, що господарська діяльність цього товариства з 2013 року по теперішній час не проводиться (т.2 а.с. 20).

          По взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судовим розглядом встановлені наступні обставини:

          Згідно даних Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС (Лохвицьке відділення) Селянське фермерське господарство ОСОБА_7 має стан - 0 - платник податків за основним місцем обліку.

За даними Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Комінтернівський район) СПД ОСОБА_8 має стан - 0 платник податків за основним місцем обліку.

Згідно даних Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ТОВ «ВІВАТ-СТАФФ" має стан - 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Суд також зазначає, що підприємством ТОВ «Азотфострейд» ані до перевірки, ані під час розгляду справи не надано будь-яких документів стосовно визнання заборгованості із зазначеними контрагентами як безнадійної або такої, яка відповідає вимогам п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ. Крім того, як зазначає представник відповідача, підприємством під час проведення перевірки не надано документи та даних бухгалтерського обліку, з яких би вбачалось, що підприємством вживались заходи для формування резерву сумнівних боргів.

Таким чином, в порушення п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПКУ підприємством ТОВ «Азотфострейд» занижено об’єкт оподаткування податком на прибуток за рахунок не збільшення фінансового результату на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів на суму 2118536,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом під час перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. встановлено його заниження на загальну суму 542 952 грн., в тому числі за 2014 рік на суму - 82 134 грн., за 2015 рік – у сумі 460818 грн. та правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 542973,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції за встановлені порушення у розмірі 20537 грн.

Щодо порушень з податку на додану вартість та прийнятті податкового повідомлення - рішення від 10 червня 2016 року № НОМЕР_1 судом встановлено наступне.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2014 становлено їх заниження на суму 15091 грн., внаслідок невикористання у господарській діяльності витрат підприємства за серпень 2014 року на суму 75453,78 грн., чим порушено вимоги п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 16.06.2014р. по 31.12.2015р. встановлено його завищення на суму 8629 грн., в тому числі: за квітень 2015 оку на суму 6412 грн., травень 2015 року - 2217 грн.

Судом з’ясовано, що підприємством ТОВ «Азотфострейд» (Замовник) було укладено договір на транспортно- експедиційне обслуговування від 27.04.2015 року №27/04 із ТОВ «ХІМПАКПРОД» (Експедитор) та договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.05.2015 року №26/05 із ТОВ «ШТРІХМЕД» (Експедитор).

За умовами цих Договорів, Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. Експедитор має право від свого імені укладати договори на придбання транспортних або допоміжних транспортних послуг у третіх осіб з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

На виконання умов договору від 27.04.2015 року №27/04 з ТОВ «ХІМПАКПРОД» на адресу ТОВ «Азотфострейд» були виписані акти надання послуг від 27.04.2015 року №61 та від 30.04.2015року №62.

Представник позивача зазначає, що на виконання договору з ТОВ «ШТРІХМЕД» виписано акт надання послуг від 27.05.2015року №80. Також, ТОВ "ХІМПАКПРОД" подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року №1500035674 від 16.06.2015, яку прийнято - «до відома». Підприємством ТОВ "ШТРІХМЕД" подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року №9155542210 від 22.07.2015, яку прийнято - «до відома».

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що на підтвердження господарських операцій до перевірки не надано товарно- транспортні накладні.

Суд зазначає, що форма товарно-транспортної накладної №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568, із змінами і доповненнями:

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом;

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно із товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній не має можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник здає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно- транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Відповідно п.13 Правил перевізник здає вантажі в пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, вимірюванням, підрахунком місць та ін.).

          Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст. 189 ПК України).

У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (п.189.9 ст. 189 ПК України).

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця – права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 №21-1440а16.

Приписами ст. 201.4. ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, зазначалось, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Отже, платник податку може включити до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної за умови реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву зі скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму ПДВ на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

При цьому, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ч. та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Таким чином, господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що ТОВ “Азотфострейд” віднесено до складу витрат витрати на транспортно-експедиційне обслуговування по взаємовідносинам з ТОВ «ХІМПАКПРОД» та ТОВ «ШТРІХМЕД», які не підтверджено документально, а надані документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій, а відтак, не можуть слугувати підставою для відображення у податковому обліку.

Аналізуючи аргументи податкового органу, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що у перевіреному періоді первинні документи, надані позивачем, не відображають ходу виконання спірних операцій у відповідності до умов укладених договорів та приписів діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, судом робиться висновок, що надані представником позивача копії первинних документів не спростовують висновків, зроблених податковим органом під час проведення перевірки, щодо правомірності формування витрат, якими встановлені порушення з питань податку на прибуток, та обґрунтованості формування податку на додану вартість.

У справі, що розглядається, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що подані ТОВ «Азотфострейд» копії договорів, вибіркових видаткових накладних, актів виконаних робіт, журналу відомостей, тощо не є достатніми доказами фактичного виконання спірних господарських операцій, які, на думку суду, належними чином не підтверджені первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність більшості господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 10 червня 2016 року №0000641403; №0000651403 вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, отже, позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 8-14, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –          

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2017 року.

                    Суддя                                                                      Шляхова О.М.