Постанова
від 23.11.2017 по справі 820/1711/17
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 р. Справа № 820/1711/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Бегунца А.О. , Старосуда М.І.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфосттрейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. по справі № 820/1711/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфосттрейд"

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо прийняття податкових повідомлень - рішень від 10 червня 2016 року №0000641403; № 0000651403 та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10 червня 2016 року за №0000641403 та №0000651403.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", не погодившись з постановою суду , подала апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі і висновки суду не відповідають обставинам справи, тому є підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року , прийняти нову , якою задовольнити позовні вимоги ТОВ Азотфострейд в повному обсязі.

ГУ ДФС у Харківській області не погоджується із твердженнями позивача та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 у справі № 8201711/17 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи , правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Азотфострейд" (код за ЄДРПОУ 35579031) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого з законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, результати якої оформлені відповідним актом від 27.05.2016 № 259/20-40-14-03-08/35579031 .

Перевіркою встановлені порушення підприємством позивача, зокрема:

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у 2014 році), п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у 2015 році), внаслідок чого ТОВ "Азотфострейд" занижено податок на прибуток на загальну суму 542973 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 82148 грн., за 2015 рік 460825 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством позивача занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 23720 грн., в т.ч. : в серпні 2014р. - 15091 грн., у червні 2015 р. - 8629 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області 10.06.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000641403, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 563510,0 грн. (з яких 542973,0 грн. - за основними податковими зобов'язаннями, 537,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), №0000651403 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29650,0 грн., де 23720,00 грн. - за основним платежем, 5930,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями .

Відмовлячи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що надані представником позивача копії первинних документів не спростовують висновків, зроблених податковим органом під час проведення перевірки щодо правомірності формування витрат, якими встановлені порушення з питань податку на прибуток та обґрунтованості формування податку на додану вартість. Суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про те, що подані ТОВ "Азотфострейд" копії договорів, вибіркових видаткових накладних, актів виконаних робіт, журналу відомостей тощо , не є достатніми доказами фактичного виконання спірних господарських операцій, які, на думку суду, належними чином не підтверджені первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність більшості господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову , виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлено висновками акту перевірки від 27.05.2016 № 259/20-40-14-03-08/35579031 про результати планової виїзної перевірки ТОВ Азотфострейд з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Згідно розрахунку податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000641403 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток прийнято у зв'язку з наступними порушеннями : завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в серпні 2014 в розмірі 75 454,0грн.; завищено витрати по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 (юридичні послуги 2014 рік) в розмірі 380 926,0грн.; завищено витрати по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 (юридичні послуги 2015 рік) в розмірі 227 000,0грн.; завищено витрати по господарським операціям з ТОВ Науковий парк НТУ ХПІ , Київським національним університетом, ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведя - 2015 рік в розмірі 214600,0грн.; безпідставне списання дебіторської заборгованості по СФГ ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, TOB ВІВАТ- СТАФФ в 2015 рік в сумі 21 18536,64 грн. , а податкове повідомлення рішення від 10.06.2016 № 0000651403 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято у зв'язку з наступними порушеннями : заниження податкового зобов'язання з ПДВ внаслідок неправомірного використання витрат у серпні 2014 в сумі 75454,0 грн.; завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Хімпакпрод", ТОВ "Штріхмед".

Щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в серпні 2014 на суму 75 454грн. (завищення витрат) , збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13581,72 грн. , заниження податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 15091,0грн. внаслідок неправомірного використання вказаних витрат у серпні 2014р., встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається , що проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. у загальній сумі 13102409 на підставі таких документів: договори постачання ТМЦ, первинні документи: видаткові накладні, банківські виписки по розрахунковому рахунку, головні книги, дані журналів- ордерів, оборотно-сальдових відомостей та інше, встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 75 454 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено , що підприємством ТОВ Азотфострейд у серпні 2014 року отримувало дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей (пшениця, ячмінь, тощо).

За фактом отримання доходу підприємством було відображено зазначені операції у бухгалтерському обліку наступним чином Д-т 361 К-т 702 Сума 908897,19 (без ПДВ).

З метою отримання доходу підприємством протягом серпня 2014 року понесено наступні витрати, які у бухгалтерському обліку було відображено наступним чином: Д-т 902 К-т 28 Сума 898511,95 грн., Д-т 702 К-т 791 Сума 908897,19 грн., Д-т 791 К-т 902 Сума 898511,95 грн., Д-т 93 К-т 631 Сума 85839,02 грн., Д-т 791 К-т 93 Сума 85839,02 грн.

Таким чином, підприємством ТОВ Азотфострейд до складу витрат, пов'язаних із реалізацією товарно-матеріальних цінностей, за серпень 2014 року було враховано суму у розмірі 984350,97 грн.= (898511,95+85839,02)

Враховуючи те, що підприємством ТОВ Азотфострейд у серпні 2014 року було отримано дохід лише у сумі 908897,19 грн., а до складу витрат пов'язаних з реалізацією товаро-матеріальних цінностей за серпень 2014р. віднесено суму в розмірі 984350,97 грн., різниця між сумою доходів та сумою витрат, які неправомірно визначено підприємством по операціям з реалізації товарно- матеріальних цінностей протягом серпня 2014 року становить 75 453,78 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що контролюючий орган дійшов висновку, що вказана сума за серпень 2014р. у розмірі 75 453,78 грн. є збитками підприємства та цю суму визначив як об'єкт оподаткування податком на прибуток та нарахував податок в розмірі 18% із застосуванням штрафної санкції.

Також, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2014 встановлено їх заниження на суму 15091,0 грн. внаслідок невикористання у господарській діяльності витрат підприємства за серпень 2014 року на суму 75453,78 грн., чим порушено вимоги п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Статтею 33 Податкового кодексу України визначено , що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Види податкового періоду визначені ст. 34 Податкового кодексу України , так податковим періодом може бути: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Згідно п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Статтею 137 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств.

Згідно п.137.4. ст. 137 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року,

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Враховуючи наведені норми Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток платника податку, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства за звітний період - квартал , півріччя, трьох кварталів, рік.

Пунктом 198.5. статті 198 Податкового кодексу України визначено , що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тому, колегія суддів вважає , що в даному випадку податковий орган визначив об'єкт оподаткування та нарахував податок на прибуток у розмірі 18 % фактично на суму збитків за серпень 2014р. без врахування фінансових показників та результатів за квартал , півріччя, трьох кварталів, рік - 2014 , що суперечить приписам вищенаведених норм Податкового кодексу України та є незаконним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом невірно визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток в розумінні наведених норм Податкового Кодексу України , а висновок про порушення позивачем вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.д.14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 138.2., п . 4 ст.138 Податкового кодексу України є помилковим , як і безпідставним висновок про порушення п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України , а тому нарахування податку в розмірі 18% на суму 75454,0 грн. та збільшення зобов'язання з ПДВ внаслідок неправомірного використання витрат у серпні 2014р. в сумі 75454,0 грн. і застосування штрафних санкцій згідно податкових повідомленнь - рішеннь ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2016 р. № 0000641403 та №0000651403 є безпідставним .

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ "Хімпакпрод" та з ТОВ "Штріхмед" на суму 8629,0 грн. , донарахування податку та застосування штрафних санкцій , судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

В акті перевірки порушення описано наступним чином : перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 16.06.2014р. по 31.12.2015р. встановлено його завищення на суму 8629 грн., в тому числі: за квітень 2015 оку на суму 6412 грн., травень 2015 року - 2217 грн., оскільки підприємством ТОВ Азотфострейд укладено договір на транспортно- експедиційне обслуговування від 27.04.2015 року №27/04 із ТОВ "Хімпакпрод" та договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.05.2015 року №26/05 із ТОВ "Штріхмед", що є порушенням ст. 198 Податкового кодексу України.

Інших доводів в чому саме полягає склад вказаного порушення в акті не зазначено.

Податковий орган в запереченнях на позов вказує , що в підтвердження цих господарських операцій та правильності формування податкового кредиту за вказаний період до перевірки не надано товарно- транспортні накладні.

Позивач заперечує та вказує, що на перевірку надані всі необхідні первинні документи , в тому числі і товарно- транспортні накладні по вказаним господарським операціям, які безпідставно не враховані перевіряючими. Крім того , позивач вказує, що в акті перевірки не зазначено про відсутність товарно- транспортних накладних і завищення податкового кредиту за 2015р. в сумі 8629,0 грн. не пов'язується з відсутністю у позивача товарно- транспортних накладних.

Податковий орган посилається на факт витребування у підприємства товарно- транспортних накладних.

Судом апеляційної інстанції на виконання вимог ст. 11 КАС України витребувано у відповідача такі докази.

На виконання протокольної ухвали відповідачем надано суду копію листа від 06.05.2016р. про витребування документів, однак доказів вручення такого листа підприємству не надано, позивач заперечує отримання листа ДПІ.

Колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу щодо встановленого порушення, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5. статті 198 Податкового кодексу України визначено , що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 №21-1440а16.

Приписами ст. 201.4. Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, зазначалось, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Отже, платник податку може включити до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної за умови реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву зі скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму ПДВ на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

При цьому, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ч. та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно матеріалів справи підприємством ТОВ "Азотфострейд" (Замовник) укладено договір на транспортно- експедиційне обслуговування від 27.04.2015 року №27/04 із ТОВ "ХІМПАКПРОД" (Експедитор) та договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.05.2015 року №26/05 із ТОВ "ШТРІХМЕД" (Експедитор).

До вказаних договорів складені додатки - транспортні заявки в яких міститься маршрут , маса вантажу, кількість автомобілів, вимоги до автомобілю, дата та час завантаження , відповідальна особа, місто завантаження , термін доставки тощо.

За умовами цих Договорів, Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. Експедитор має право від свого імені укладати договори на придбання транспортних або допоміжних транспортних послуг у третіх осіб з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

На виконання умов вказаних договорів виписані акти надання послуг від 27.04.2015 року №61 , від 30.04.2015року №62, від 27.05.2015року №80, податкові накладні від 27.04.2015 № 61, №80 та від 30.04.2015р. № 62 , які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та містять інформацію про шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, кількість вантажу тощо, видаткові накладні про отримання певного товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуг експедитором та понесення витрат замовником підтверджується автомобільними накладними, актами наданих послуг, довідками експедиторів про транспортні витрати, копіями договорів з залученими третіми особами, фактичними перевізниками - автотранспортними підприємствами.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що на підтвердження господарських операцій до перевірки не надано товарно- транспортні накладні.

Суд зазначає, що форма товарно-транспортної накладної №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568, із змінами і доповненнями:

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом;

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно із товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній не має можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник здає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно- транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Відповідно п.13 Правил перевізник здає вантажі в пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, вимірюванням, підрахунком місць та ін.).

Позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 27.04.2015р. № 73, від 30.04.2015р. № 466725, від 26.05.2015р. № 26/05, які містять в собі необхідні відомості щодо маршруту , вантажу тощо.

Зазначені транспортно-експедиційне обслуговування використані в господарській діяльності підприємства позивача для виконання господарських правовідносин з СФГ ІВОТ , СВК Вікторія , ПОП Русь Єдина , що підтверджується видатково -прибутковими накладними.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні вищевказаних договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що господарські операції позивача з вищенаведеними контрагентами мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з отриманням вказаних послуг, тому висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ "Хімпакпрод" та з ТОВ "Штріхмед" є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2016 р. № 0000651403 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8629,0 грн. за основним платежем і 2151,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним .

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Азотфосттрейд" про скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2016 р. № 0000641403 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13581,72 грн. за основними платежем і 3395,43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000651403 підлягає скасуванню відповідно до ст. 202 КАС України з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Щодо завищення витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 з отримання юридичних послуг за 2014 рік в розмірі 380 926,0грн. та юридичних послуг за 2015 рік в розмірі 227000,0грн., встановлено наступне.

Згідно акту перевірки в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06 Декларації Інші витрати на суму 380 926 грн. на підставі таких документів: договори, виписки банку, журнали-ордери по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 377 Розрахунки з іншими дебіторами , 311 Поточні рахунки в національній валюті , 92 Адміністративні витрати , 94 Інші витрати операційної діяльності , 661 Розрахунки по заробітній платі , 65 Розрахунки по страхуванню , 64 Розрахунки по податках та платежах та іншим рахункам, первинним документам. Перевіркою в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено відхилення між даними звіту про фінансові результати (ряд. 2180 Звіту форми №2) та бухгалтерським обліком, визначеного відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати на суму 227 000,0 грн.

Так, матеріали справи свідчать , що між ТОВ Фос-агро (правонаступник підприємства позивача), в особі директора Соломянюк С.В., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони (надалі - Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) укладено договори про надання правової допомоги від 08.01.2014 №08/01, від 06.08.2014 №06/08.

За умовами зазначених договорів Виконавець зобов'язується за завданням Клієнта надати правову допомогу по будь-яким питанням, що виникають у зв'язку з проведенням фінансово-господарської діяльності. Послуги можуть надаватись Клієнту шляхом: усного і письмового консультування; складання та подання позовів, заперечень на позови, апеляційних та касаційних скарг, звернень у міжнародні судові установи, інших процесуальних документів; представництва інтересів Клієнта в суді, участі в судових засіданнях; представництва інтересів Клієнта в органах державної влади та/або місцевого самоврядування, судах, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби та інших державних та недержавних установах, організаціях, підприємствах незалежно від організаційно - правової форми та форми власності.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлене, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства", а "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 (із змінами і доповненнями), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

В матеріалах справи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 містяться копія договору № 08/01 від 08.01.2014 року укладеного ТОВ "Фос-агро" з ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 105-107), акти виконаних робіт (т.1 а.с. 108-110), договір № 06/08 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ "Азотфострейд" від 06.08.2014р. (т.1 а.с. 111- 113), актів виконаних робіт (т.1 а.с. 114-126), акт надання послуг № 126 від 23.12.2014 р. (т.1 а.с. 127), , а також копія журналу "Відомості про перелік наданих послуг ТОВ "Фос-Агро" ТОВ "Азотфострейд" (т.2 а.с. 39-47).

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу та висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України та безпідставного віднесення до валових витрат витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 з отримання юридичних послуг за 2014 рік в розмірі 380 926,0грн. та юридичних послуг за 2015 рік в розмірі 227000,0грн., виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що відповідно до вказаних договорів та актів виконаних робіт ТОВ "Азотфострейд" у 2014р. та у 2015р. отримувало юридичні послуги (у сфері права).

Однак, акти виконаних робіт не містять інформацію стосовно конкретного переліку наданих робіт (послуг), їх обсяг, ці акти не розкривають зміст наданих послуг, виконаних фізичною особою-підприємцем, з цих документів не можливо встановити зв'язок отриманих послуг з господарської діяльністю підприємства (їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу).

Складені акти містять загальні визначення про надання послуг без зазначення одиниці виміру та тривалості кожної з них, тому зазначені документи за своїм змістом є таким, що складений із порушення вимог до первинних документів, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

З огляду на визначені послуги вбачається, що за своєю природою та суттю виконання таких послуг не можливо без відображення результатів роботи з викладенням змісту у письмовому вигляді, електронному вигляді тощо, для звітності перед замовником та можливості останнього втілити у власній господарській діяльності замовлені послуги.

На вимогу апеляційного суду позивачем не надано будь-яких документів, які свідчать про виконання ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг в межах укладених договорів у 2014р. шляхом усного і письмового консультування; складання та подання позовів, заперечень на позови, апеляційних та касаційних скарг, звернень у міжнародні судові установи, інших процесуальних документів; представництва інтересів Клієнта в суді, участі в судових засіданнях; представництва інтересів Клієнта в органах державної влади та/або місцевої-, самоврядування, судах, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби та інших державних та недержавних установах, організаціях, підприємствах незалежно від організаційно- правової форми та форми власності згідно умов договорів.

В обґрунтування отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 за 2014-2015р. позивач надає копію журналу "Відомості про перелік наданих послуг ТОВ "Фос-Агро" ТОВ "Азотфострейд" (т.2 а.с. 39-47), яку колегія суддів не приймає як доказ в розумінні вимог ст. 69-70 КАС України , оскільки цей документ не містить дати створення , періоду надання послуг , не вбачається ким надавались послуги.

Надані позивачем суду накази господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача коштів в підтвердження виконання ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг не є доказом в розумінні ст. 60-70 КАС України, оскільки з таких наказів не вбачається участь ФОП ОСОБА_1 саме у цих справах (а.с. 29-35 т. 2).

Колегія суддів вважає, що наданими позивачем документами не підтверджено надання ФОП ОСОБА_1 та отримання підприємством юридичних послуг, а відповідно і використання цих послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи наведене , суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що підприємством ТОВ Азотфострейд по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 в порушення п.138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати на суму 380926 грн., в т.ч. за 2014 рік - 380926 грн., пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України підприємством ТОВ Азотфострейд занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 227000 грн., в т.ч. за 2015 рік - 227000,00 грн., тому правомірно донараховано податок на прибуток за 2014 рік у розмірі 68566,68 грн. та за 2015 рік - 40860,0 грн. та застосовано штрафні санкції згідно податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016р. № 0000641403, тобто, в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог та відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Щодо завищення витрат по господарським операціям з ТОВ Науковий парк НТУ ХПІ , Київським національним університетом, ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведя - 2015 рік в розмірі 214600,0грн. встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать , що між ТОВ "Азотфострейд" укладено договір на створення науково-технічної продукції від 01.06.2015 року із ТОВ "Науковий парк Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

Підприємство позивача укладало договір із Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944) на проведення науково-технічної експертизи впливу рідкого комплексного добрива на основі гумату калію "Сила рослин" (виробництва ТОВ "Азотфострейд") на ґрунтові організми від 25.08.2015 року №15Н036-36.

ТОВ "Азотфострейд" укладено договір на виконання науково-дослідної роботи від 10.09.2015 року із Державним підприємством "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведя Міністерства охорони здоров'я України" (код ЄДРПОУ 01897914).

Також, у періоді, що перевірявся, підприємство позивача мало взаємовідносини з Міністерством екології та природних ресурсів України (код 37552996) та з Національним науковим центром "Інстиут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", згідно договору №57/15 від 13.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат за 2015р. 214600,0грн. витрат пов'язаних з розробками технологій добрив на основі гумата калія.

Колегія суддів погоджується з таким висновком податкового органу та суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій і підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського облік або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу України .

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. План рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами , організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від фори власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Підприємства, які застосовують Інструкцію про застосування Шану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291, використовують субрахунки, визначені цією Інструкцією.

Вказана Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб . Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних, за змістом господарських операцій та відповідних синтетичних рахунках, і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку). Рахунки класів обов'язковими для всіх підприємств .

Згідно з Інструкцією №291 визначено, що рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відносяться витрати , пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання.

За дебетом рахунку 39 відображається накопичення витрат майбутніх періодів , за кредитом - їх списання (розподіл) та виключення до складу витрат звітного періоду.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання доходу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони здійснені, витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як зазначає відповідач, відповідно до наданих до перевірки документів на підприємстві на балансі ТОВ "Азотфострейд" не обліковуються будь-які матеріальні або нематеріальні активи стосовно розробки та впровадження у виробництво рідкого комплексного добрива на основі гумату калію "Сила рослин" виробництва ТОВ "Азотфострейд".

В суді апеляційної інстанції позивач вказує на використання наведених наукових досліджень у пробному виробництві добрив.

При цьому, ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано будь-яких первинних документів стосовно виготовлення та реалізації зазначених добрив або реалізації вказаних розробок.

Надана для огляду суду апеляційної інстанції пляшка з добривом не є доказом її виготовлення саме з використанням наукових досліджень та послуг з вказаними контрагентами.

Відповідач зазначає, що станом на 31.12.2015р. на балансі підприємства не обліковувались будь-які документи на препарати та самі препарати, отримані внаслідок цих науково-дослідних послуг.

На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством позивача протягом 2015 року завищено витрати, які відображено у формі №2 на суму 214600 грн. внаслідок чого порушено вимоги п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, тому податковим органом правомірно донараховано податок на прибуток за 2015 році у сумі 38628,0 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016р. № 0000641403, тобто, в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог та відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Щодо безпідставного списання дебіторської заборгованості по СФГ ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, TOB ВІВАТ- СТАФФ за 2015 рік в сумі 2118536,64 грн. встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення ТОВ "Азотфострейд" у листопаді 2015р. до складу витрат за даними звіту про фінансові результати за 2015 рік безпідставно включено суму у розмірі 2118536,64 грн. за операцією списання дебіторської заборгованості по СФГ ОСОБА_3, код НОМЕР_2, СПД ОСОБА_4, код НОМЕР_1, ТОВ "ВІВАТ-СТАФФ" код 36226142. Відображення зазначеної операції відображено у бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 944 К-т 361 Сума 2118536,64 грн.; Д-т 791 К-т 944 Сума 2118536,64 грн. Зазначена заборгованість виникла на підприємстві ТОВ "Азотфострейд" по вищезазначеним контрагентами за рахунок відвантаження на їхню адресу товарів, а саме: нітроамофоски, аміачної селітри, пшениці 5 класу, скрапленого газу, карбідно-аміачної суміші, соняшника, та інше. Зазначене порушення призвело до донарахування ТОВ "Азотфострейд" податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 381336,60 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком податкового органу ,виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності є обліковою політикою підприємства.

Так, згідно ч. 3 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, згідно з ч. 5 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, є поточною дебіторською заборгованістю.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, виходячи з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Таким чином, нарахування резерву сумнівних боргів повинно відбуватися насамперед за поточною дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, а також векселями отриманими та іншими видами дебіторської заборгованості, які є фінансовими активами.

Величина резерву сумнівних боргів, керуючись п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Так, відповідно до п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок пред'явлення претензії підприємствами та організаціями, при порушенні їх майнових прав і законних інтересів . Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушенням цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

У разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, визнана судом, та по якій повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з моменту визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість є безнадійною.

Поряд з цим, згідно з наказом Про облікову політику підприємства від 02.01.2015 року №1 встановлено забезпечити дотримання на підприємстві встановлених Єдиних методологічних норм бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

Застосовувати при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів прямолінійний метод.

Обчислення перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх оцінок залишкової вартості переоціненого об'єкта основних засобів до складу нерозподіленого прибутку поводиться при вибутті переоціненого об'єкта.

Встановлено наступний порядок обліку запасів: одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати кожне їх найменування ; при відпуску запасів, продажу або іншому вибутті застосовувати гаю методи оцінки їх вибуття; за цінами продажу - при реалізації товарів, запасів; ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів - при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу - виробника.

Виробляти визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів один раз на місяць.

Обчислити величину резерву сумнівних боргів з приміткою методу абсолютної суми сумнівної заборгованості.

Установлено такий порядок обліку витрат: враховувати витрати в тому звітному періоді, якому вони були нараховані, крім фінансових витрат; до складу собівартості реалізованої продукції включати собівартість виробничої продукт, яка реалізована у звітному періоді, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати. Здійснювати оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) шляхом вивчення виконаної роботи з відображенням у бухгалтерському обліку доходів звітному періоді підписання, акта наданих, послуг (виконання робіт).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори поставки з СФГ ОСОБА_3 від 31.05.2013р. № 3105; з СПД ОСОБА_4 від 24.10.2014р. № 24/10-к, від 27.08.2014р. № 27/08-п та ТОВ "ВІВАТ-СТАФФ" від 02.12.2014р. № 02/12, від 30.12.2014р. № 30/12, від 08.05.2015р. № 08/05.

На виконання договорів поставки ТОВ "Азотфострейд" відвантажено на адреси вказаних контрагентів товари, а саме: нітроамофоски, аміачної селітри, пшениці 5 класу, скрапленого газу, карбідно-аміачної суміші, соняшника, та інше.

На виконання умов цих договорів виписані видаткові накладні.

Інших документів, як то: товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного переміщення товару, копій платіжних доручень або банківських виписок, тощо - до матеріалів справи не надано.

З апеляційної скарги вбачається та судом апеляційної інстанції за поясненнями представника позивача встановлено, що списання дебіторської заборгованості у 2015році в розмірі у розмірі 2118536,64 грн. відбулось у зв'язку з наявністю у позивача інформації щодо припинення діяльності СФГ ОСОБА_3 ,СПД ОСОБА_4, ТОВ Віват-Стафф , арешту виконавчою службою їх рахунків, стійкою їх неплатоспроможністю на протязі значного періоду сума, що підтверджується листом від директора ТОВ Віват-Стафф Нижник М.С. (б/н, без дати), постановами державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу про стягнення боргу з ТОВ Віват-Стафф у зв'язку з відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення і відсутністю грошових коштів на рахунках.

Проте , доказів припинення діяльності та неплатоспроможності СФГ ОСОБА_3 ,СПД ОСОБА_4 , ТОВ Віват-Стафф позивач не надав ні на перевірку ні суду першої та апеляційної інстанцій , незважаючи на те , що згідно даних Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС (Лохвицьке відділення) Селянське фермерське господарство ОСОБА_3 має стан - 0 - платник податків за основним місцем обліку, даних Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Комінтернівський район) СПД ОСОБА_4 має стан - 0 платник податків за основним місцем обліку, даних Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ТОВ ВІВАТ-СТАФФ" має стан - 0 - платник податків за основним місцем обліку.

При цьому , підприємством ТОВ Азотфострейд ані до перевірки, ані під час розгляду справи не надано будь-яких документів стосовно визнання заборгованості із зазначеними контрагентами як безнадійної або такої, яка відповідає вимогам п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України.

Крім того, як зазначає представник відповідача, підприємством під час проведення перевірки не надано документів та даних бухгалтерського обліку, з яких би вбачалось, що підприємством вживались заходи для формування резерву сумнівних боргів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно з ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, є строком позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підприємство позивача станом на 31 грудня 2015 року не пропустило строк для захисту своїх законних прав та інтересів, які було порушено СФГ ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, ТОВ Віват-Стафф .

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, сумнівним боргом можна вважати поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Отже, заборгованість СФГ ОСОБА_3 ,СПД ОСОБА_4, ТОВ Віват-Стафф не можна вважати сумнівною заборгованістю, адже вона, станом на 31 грудня 2015 року, не відповідала ознакам сумнівності.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Безнадійною заборгованістю відповідно до п. 14.1.11. ст. 14 Податкового Кодексу України є заборгованість, що відповідає одній з ознак, визначених цією нормою.

Отже, ТОВ Азотфострейд станом на 31 грудня 2015 року не мало правових підстав для віднесення дебіторської заборгованості СФГ ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, ТОВ Віват-Стафф до сумнівної заборгованості та сформування на цій підставі резерву сумнівних боргів.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку , що в порушення п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового Кодексу України підприємством ТОВ Азотфострейд занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за рахунок не збільшення фінансового результату на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України понад суму резерву сумнівних боргів на суму 2118536,64 грн., тому податковим органом правомірно донараховано податок на прибуток у 2015 році у сумі 381336,6,0 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016р. № 0000641403, тобто, в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог та відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфосттрейд" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. по справі № 820/1711/17 скасувати скасувати в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Азотфосттрейд" про скасування податкових повідомленнь-рішеннь ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2016 р. № 0000641403 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13581,72 грн. за основними платежем і 3395,43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000651403.

В цій частині прийняти нову постанову , якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2016 р. № 0000641403 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13581,72 грн. за основними платежем і 3395,43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0000651403 .

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старосуд М.І. Повний текст постанови виготовлений 28.11.2017 р.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.11.2017
Оприлюднено04.12.2017
Номер документу70581762
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —820/1711/17

Ухвала від 26.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 02.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 11.12.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Постанова від 23.11.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Подобайло З.Г.

Ухвала від 25.09.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Подобайло З.Г.

Ухвала від 25.09.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Подобайло З.Г.

Постанова від 07.08.2017

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Шляхова О.М.

Ухвала від 07.08.2017

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Шляхова О.М.

Ухвала від 27.04.2017

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Шляхова О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні