Рішення

від 07.08.2017 по справі 922/2221/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 922/2221/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, поштова адреса: АДРЕСА_2;

до товариства з обмеженою відповідальністю Семтрав , 62481, Харківська область, смт. Рогань, вул. Жовтнева, 71а, код ЄДРПОУ 05532531;

про стягнення 415388,17 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.03.2015);

відповідача - не з'явився.

В розпочатому 07.08.2017 судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Семтрав про стягнення заборгованості у розмірі 415388,17 грн., а саме 370300,17 грн. інфляційних втрат та 45088,00 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позову зазначає, що 04 лютого 2013 року між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ Семтрав було укладено договір поставки №КП040213/1. Однак відповідач у порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконував неналежним чином, що стало підставою для звернення ФО-П ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення заборгованості. Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015, зміненим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 по справі №922/4458/14 позовні вимоги задоволено частково. На час звернення ФО-П ОСОБА_1 із вказаним позовом до суду основний борг відповідача складає 598223,21 грн. згідно із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 по справі №922/4458/14. На зазначену суму боргу нараховано інфляційні втрати та 3 % річних. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 6, 11, 509, 525, 599, 610, 612, 625, 627-629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 202, 229, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2017 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.08.2017 о 11:00 год.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2017 надав супровідним листом (вх. №25226 від 07.08.2017) належним чином завірені копії документів: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2017 щодо ФО-П ОСОБА_1 та копію листа Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та м. Люботину від 01.08.2017 №543. Вказані документи досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Також суд зазначає, що сканкопії вказаних документів було направлено позивачем на електронну адресу суду супровідним листом (вх. №1546 від 02.08.2017).

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав. Звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи (вх. №24500 від 31.07.2017), яку мотивував тим, що керівник ТОВ Семтрав Корбань В.В. у призначене судове засідання з'явитися не зможе у зв'язку із перебуванням у відпустці, на підтвердження чого додав до заяви копію протоколу №04/16 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Семтрав від 28.04.2016, копію наказу №1-К від 29.04.2016 та копію наказу №25/01 від 25.07.2017 про надання відпустки.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши вказане клопотання суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне:

- про дату, час та місце проведення судового засідання, що призначене на 07.08.2017 о 11:00 год. відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та підписом уповноваженої особи відповідача про вручення поштової кореспонденції, повідомлення про вручення повернулося до суду 18.07.2017;

- відповідач мав достатньо часу для надання суду документально та нормативно обґрунтованого відзиву по суті позовних вимог, однак відповідач своїм правом, передбаченим ст.59 ГПК України не скористався;

- відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації;

- відповідач, маючи достатньо часу для підготовки, у разі неможливості участі його представника у судовому засіданні не був позбавлений права надати довіреність іншій особі для представництва інтересів відповідача у справі №922/2221/17;

- разом з тим, у підпункті 3.9.2 пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов"язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 ст.115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У цьому аспекті преюдиційність судових рішень для господарських судів установлено ст. 35 ГПК України.

Згідно із частиною 3 вищезазначеної статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.07 №8 передбачено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 по справі №922/4458/14 позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Семтрав на користь фізичної особи ОСОБА_1 325050,00 грн. заборгованості за договором поставки №КП040213/1 від 04.02.2013, 16733,60 грн. пені, 14401,07 грн. 3% річних, 143025,00 грн. штрафу та 9984,19 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення з ТОВ Семтрав 275426,78 грн. основної заборгованості, 89924,01 грн. пені, 10500,00 грн. штрафу та 2378,23 грн. 3 % річних - в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 по справі №922/4458/14 рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 по справі №922/4458/14 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ТОВ Семтрав основного боргу в сумі 273173,21 грн., пені в сумі 7418,89 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено. Стягнуто з ТОВ Семтрав на користь ФО-П ОСОБА_1 273173,21 грн. основного боргу, 7418,89 грн. пені, 5611,84 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та 2805,92 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вказана постанова Харківського апеляційного господарського суду набрала законної сили 23.04.2015.

Зазначеним судовим рішенням встановлено факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю Семтрав своїх зобов"язань за договором поставки №КП040213/1 від 04.02.2013 щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи на примусовому виконанні у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину перебуває наказ господарського суду Харківської області по справі №922/4458/14 від 08.05.2015 про стягнення з ТОВ Семтрав на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 798203,72 грн., відділом стягнуто та перераховано на користь стягувача 152102,43 грн., що підтверджується листом органу державної виконавчої служби від 01.08.2017 №543, копіями виписок з рахунку ФО-П ОСОБА_1 від 10.02.2016, 05.05.2016 та 01.07.2016.

Позивач зазначає, що сума коштів у розмірі 152102,43 грн. відповідно до положень ст.534 ЦК України направлена на витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання та неустойку, при цьому сума основного боргу у розмірі 598223,21 грн. залишилася несплаченою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Частиною 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем у порядку ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано суду доказів погашення основного боргу у розмірі 598223,21 грн. та не спростовано обставин, викладених у позовній заяві.

Оскільки відповідачем вищевказане судове рішення в частині стягнення основного боргу в розмірі 598223,21 грн. не виконано, позивач, керуючись ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 45088,00 грн. 3% річних за період з 16.12.2014 по 19.06.2017 та 370300,17 грн. інфляційних втрат за період з 2015 року по травень 2017 року.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В якості правових підстав позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, позивач вказує, зокрема, і на норми статей ст.ст.229, ч. 4 ст.231 Господарського кодеку України, проте із вказаним суд не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 229 Господарського кодексу України врегульовано відносини щодо відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань, при цьому ч.4 ст.231 ГК України містить положення щодо визначення розміру штрафних санкцій.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями відповідно до ст.230 ГК України та згідно із положеннями пунктів 3.1., 4.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14, за якими інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас суд зазначає, що і посилання позивача на положення п.8.6. договору, за яким сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогам складає три роки, є безпідставним у зв'язку із вищевикладеним.

Крім того, щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки відповідно до положень ст.257 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно із п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Пунктом 4.4.2. вказаної Постанови Пленуму ВГС України передбачено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Із матеріалів справи, а саме із поштового штемпеля поштового відділення зв'язку УДППЗ Укрпошта , поставленого на описі вкладення у цінний лист на ім'я господарського суду Харківської області та фіскального чеку вбачається, що датою направлення позивачем позову до суду, за результатами розгляду якого господарським судом Харківської області прийнято 20.01.2015 рішення по справі №922/4458/114, змінене постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, було 06 жовтня 2014 року, у зв'язку із чим строк позовної давності згідно із ч.2 ст.264 ЦК України було перервано.

За змістом статей 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України.

Так, позивачем на суму непогашеного основного боргу нараховано відповідачу 370300,17 грн. інфляційних втрат за період з 2015 року по травень 2017 року та 45088,00 грн. 3 % річних за період з 16.12.2014 по 19.06.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 45088,00 грн. за період з 16.12.2014 по 19.06.2017 та інфляційних втрат у розмірі 370300,17 грн. за період з 2015 року по травень 2017 року (а.с.5) на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими та правильно розрахованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 6230,82 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Семтрав (62481, Харківська область, смт. Рогань, вул. Жовтнева, 71а, код ЄДРПОУ 05532531) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 415388,17 грн., а саме інфляційні втрати у розмірі 370300,17 грн., 3 % річних у розмірі 45088,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6230,82 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2017 р.

Суддя Н.А. Новікова