Постанова

від 13.09.2017 по справі 922/2221/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа № 922/2221/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М .

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Івлєва Н.М. (б/н від 21.08.17 р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Семтрав", смт. Рогань, Харківська область (вх. №2603 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 у справі № 922/2221/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Сонячне, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семтрав", смт. Рогань, Харківська область

про стягнення 415388,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2017 у справі № 922/2221/17 (судя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семтрав" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 415388,17 грн., а саме інфляційні втрати у розмірі 370300,17 грн., 3 % річних у розмірі 45088,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6230,82 грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 у справі № 922/2221/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача та вимог ст. 77 ГПК України в зв'язку з тим, що судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідач зазначає, що судом не перевірено правомірність нарахування позивачем суми інфляції та 3% річних на загальну суму заборгованості в розмірі 598 223,21 грн., оскільки відповідач вважає, що до суми основного боргу також включено суму пені в розмірі 16733,60 грн., 143 025,00 грн. штрафу. Крім того, відповідач зазначає про відсутність доказів черговості зарахування стягнутих грошових коштів з відповідача у розмірі 152 102,43 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач наголошує, що інфляційні втрати та річні нараховано на суму боргу у розмірі 598 223,21 грн. у відповідності з вимогами чинного законодавства, а кошти у розмірі 152 102,43 грн., які надходили до позивача під час примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2015 у справі № 922/4458/14 були відповідно до ст. 534 ЦК України направлені на витрати кредитора, пов'язані з одержанням неустойки, а отже інфляційні втрати та відсотки на неустойку позивачем не нараховувалися.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника ФОП ОСОБА_4

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 по справі № 922/4458/14 були частково задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором належним чином та на момент звернення з даним позовом сума заборгованості відповідача склала 598 223,21 грн.

Позивач вказує на те, що під час виконання наказу господарського суду Харківської області від 08.05.2015 по справі № 922/4458/14 на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 152 102,43 грн., які були направлені у відповідності до ст. 534 ЦК України на витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання та неустойкою.

Виходячи з викладеного, позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, п. 8.6 договору, реалізував своє право на донарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 16.12.2014 (за час прострочення після прийняття рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 по справі №922/4458/14) до повного та фактичного погашення заборгованості, звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 370300,17 грн. інфляційних втрат та 45088,00 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 598 223,21 грн.

Визнаючи правомірність заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції вважав вірним наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 370300,17 грн. за період з 2015 року по травень 2017 року та 3% річних у розмірі 45088,00 грн. за період з 16.12.2014 по 19.06.2017 на суму непогашеного боргу в розмірі 598 223,21 грн., в зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 по справі №922/4458/14 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Семтрав" на користь фізичної особи ОСОБА_2 325050,00 грн. заборгованості за договором поставки №КП040213/1 від 04.02.2013, 16733,60 грн. пені, 14401,07 грн. 3% річних, 143025,00 грн. штрафу та 9984,19 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення з ТОВ "Семтрав" 275426,78 грн. основної заборгованості, 89924,01 грн. пені, 10500,00 грн. штрафу та 2378,23 грн. 3 % річних - в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 по справі № 922/4458/14 рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 по справі №922/4458/14 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Семтрав" основного боргу в сумі 273173,21 грн., пені в сумі 7418,89 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено. Стягнуто з ТОВ "Семтрав" на користь ФО-П ОСОБА_2 273173,21 грн. основного боргу, 7418,89 грн. пені, 5611,84 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та 2805,92 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вказана постанова Харківського апеляційного господарського суду набрала законної сили 23.04.2015.

Як свідчать матеріали справи на примусовому виконанні у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину перебуває наказ господарського суду Харківської області по справі №922/4458/14 від 08.05.2015 про стягнення з ТОВ "Семтрав" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 798 203,72 грн., відділом стягнуто та перераховано на користь стягувача 152 102,43 грн., що підтверджується листом органу державної виконавчої служби від 01.08.2017 №543, копіями виписок з рахунку ФО-П ОСОБА_2 від 10.02.2016, 05.05.2016 та 01.07.2016.

Позивач зазначає, що сума коштів у розмірі 152 102,43 грн. відповідно до положень ст. 534 ЦК України направлена на витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання та неустойку, при цьому сума основного боргу у розмірі 598 223,21 грн. залишилася несплаченою.

Отже, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з 370300,17 грн. за період з 2015 року по травень 2017 року та 3% річних у розмірі 45088,00 грн. за період з 16.12.2014 по 19.06.2017 на суму непогашеного боргу в розмірі 598 223,21 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими рішеннями у справі № 922/4458/14 встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Семтрав" своїх зобов'язань за договором поставки №КП040213/1 від 04.02.2013 щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар, а також наявність у відповідача боргу в розмірі 598 223,21 грн., що складається з суми основної заборгованості за договором поставки № КП 040213/1 від 04.02.2013 в розмірі 325 050,00 грн. та курсової різниці в розмірі 273 173,21 грн., пені в загальному розмірі 24 152,49 грн., штрафу в розмірі 143 025,00 грн., 3% річних в розмірі 14 401,07 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Як зазначає позивач у позові, та це не заперечується відповідачем, останній сплатив позивачу 152 102,43 грн. під час примусового виконання у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину наказу господарського суду Харківської області по справі №922/4458/14 від 08.05.2015 про стягнення з ТОВ "Семтрав" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 798 203,72 грн.

Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки загальна сума витрат, пов'язаних з одержанням виконання, тобто сума судового збору, яка стягнута за рішенням та постановою у справі № 922/4458/14 становить 12 790,11 грн., загальний розмір стягнутої пені становить 24 152,49 грн., а штраф - 143 025,00 грн., а отже сума сплачених відповідачем коштів в розмірі 152 102,43 грн. лише частково погасила заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій. При цьому сума основного боргу в розмірі 598 223,21 грн., що складається з суми основної заборгованості за договором поставки № КП 040213/1 від 04.02.2013 в розмірі 325 050,00 грн. та курсової різниці в розмірі 273173,21 грн. не змінилась.

Отже, у позивача є всі правові підстави вимагати сплату відповідачем боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.

Матеріали справи свідчать про те, що судовими рішеннями у справі № 922/4458/14 з відповідача стягнуто штрафні санкції та 3% річних за період з 01.05.2013 по 15.12.2014.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні в розмірі 370 300,17 грн. за період з 2015 року по травень 2017 року, які нараховані на загальну суму боргу в розмірі 598 223,21 грн., а 3% річних в розмірі 45 088,00 за період з 16.12.2014 по 19.06.2017

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

Встановивши, що інфляційні витрати у розмірі 370 300,17 грн. за період з 2015 року по травень 2017 року нараховані позивачем на заборгованість в розмірі 598 223,21 грн., яка складається у тому числі зі суми скоригованої на момент оплати з використанням курсу ЄВРО вартості товару в розмірі 273 173,21 грн., колегія суддів дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних в розмірі 370 300,17 грн. є завищеною.

При цьому, неправомірність нарахування інфляційних на заборгованість з оплати скоригованої з використанням іноземної валюти вартості товару викладена також Вищим господарським судом України в постанові від 05.09.2017 у справ 905/3569/16.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат на суму непогашеного боргу в розмірі 325 050,00 грн. за період з 2015 року по травень 2017 року, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 231 076,99 грн., а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 139 223,18 грн. інфляційних задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 45 088,00 грн. за період з 16.12.2014 року по 19.06.2017 року на суму основного боргу в розмірі 598 223,21 грн., колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, виходить з того, що у позивача у відповідності до ст. 625 ЦК України наявні підстави вимагати стягнення з відповідача 3% річних за весь час прострочення сплати заборгованості, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 45 088,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення інфляційних в розмірі 139 223,18 грн. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ст. 77 ГПК України, в зв'язку з тим, що судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Враховуючи те, що судом першої інстанції були створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд першої інстанції обґрунтовано вважав можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 07.08.2017 року за відсутності представника відповідача, з огляду на достатність доказів та документів, які знаходяться в матеріалах справи.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Семтрав", смт. Рогань, Харківська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.08.17 у справі № 922/2221/17 в частині стягнення інфляційних в розмірі 139 223,18 грн. та судового збору в розмірі 2087,32 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Семтрав" про стягнення 139 223,18 грн. відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (70147, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семтрав" (62481, Харківська область, смт. Рогань, вул. Жовтнева, 71а, код ЄДРПОУ 05532531) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2296,05 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.