Постанова

від 03.08.2017 по справі 925/473/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа№ 925/473/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Тарасенко К.В.

За участю представників:

Від прокуратури: Жовтий С.О.-прокурор;

Від позивача-1: не з'явилися;

Від позивача-2: не з'явилися;

Від відповідача-1: не з'явилися;

Від відповідача-2: Половінкін О.В.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державно продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2017

у справі № 925/473/17 (суддя Довгань К.І.)

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області та Публічного акціонерного товариства "Державно продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтва про право власності, визнання за державою права власності

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до Виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області та Публічного акціонерного товариства "Державно продовольчо-зернова корпорація України" про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 08 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1" (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 13.03.2012 № 39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 01.02.2012 № 8 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1");

- визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ №115500 від 05.04.2012 про право приватної власності на майновий комплекс, розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шпола, Черкаської області, видане Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, який розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шпола, Черкаської області, що включає будівлі та споруди, а саме:

- адмінбудинок; прибудови з ганками, А; а; а?, загальна площа 1 060,8 кв.м.;

- підвал/під А/, п/д, загальна площа 211,9 кв.м.;

- їдальня з прибудовою, Б; б, загальна площа 424,8 кв.м.;

- підвал/ під Б/, п/д?, загальна площа 38,9 кв.м.;

- механізовану майстерню-котельню з прибудовою, В; в, загальна площа 780,0 кв.м.;

- убиральню, Г, загальна площа 15,6 кв.м.;

- сарай Д, загальна площа 35,0 кв.м.;

- свинарник, Е, загальна площа 125,0 кв.м.;

- забійний цех, Ж, загальна площа 17,0 кв.м.;

- електроцех з прибудовою; И, и, загальна площа 189,4 кв.м.;

- молотильно-очисну башту; прибудову з ганком, Й, й, загальна площа 153,9 кв.м.;

- зерносушарку ДСП-32 з ганком, К, загальна площа 34,4 кв.м.;

- зерносклад № 7 з прибудовою, Л; л, загальна площа 1 382,0 кв.м.;

- зерносклад № 6, Л?, загальна площа 1 454,3 кв.м.;

- зерносклад № 4 , Н, загальна площа 1 223,6 кв.м.;

- КЗС-40, О, загальна площа 39,6 кв.м.;

- зерносклад № 5 з прибудовою, П; п, загальна площа 1 210,9 кв.м.;

- зарядну станцію, Р, загальна площа 11,8 кв.м.;

- зерносклад № 1, С, загальна площа 1 209,0 кв.м.;

- тепловозне депо, Т, загальна площа 64,7 кв.м.;

- зерносклад № 2; норійну-очисну башту, У; у, загальна площа 1 786,1 кв.м.;

- зерносклад № 3 , Ф, загальна площа 1 224,5 кв.м.;

- трансформаторну підстанцію ТП-227, Х, загальна площа 59,9 кв.м.;

- авторозвантажувач, Ц, загальна площа 114,6 кв.м.;

- силосний корпус № 1; силосний корпус № 2 ; силосний корпус № 3; силосний корпус № 4; робочу башту № 5; прибудову Ч?; Ч2; Ч3; Ч4; ч5; ч, загальна площа 10 619,3 кв.м.;

- зерносклад № 8; прибудови, Э; э; э?, загальна площа 1 189,1 кв.м.;

- зерносушарку ДСП-32 з ганком, Ш, загальна площа 88,2 кв.м.;

- трансформаторну підстанцію ТП-226, Щ, загальна площа 76,4 кв.м.;

- кукурузно-калібровочний цех, Ю, загальна площа 488,6 кв. м.;

- зерносклад № 9, ю, загальна площа 1 180,4 кв.м.;

- зерносклад № 11, ю?, загальна площа 801,6 кв.м.;

- зерносклад № 10, Я, загальна площа 1 113,1 кв.м.;

- зерносушарку № 1 СКП-6, прибудову; зерносушарку № 2 СКП-6, прибудови; зерносушарку № 3; зерносушарку № 4 СКП-8, прибудову; авто прийом № 2 , зарядну станцію, прибудова, А?, а?; А2, а2, а3; А3; А4, а4; Б1, б1, б2, загальна площа 2 316,5 кв.м.;

- автоприйом № 1; прибудову, В?; в?, загальна площа 226,7 кв.м.;

- склад ПММ, Е?, загальна площа 24,4 кв.м.;

- пождепо, З?, загальна площа 206,9 кв.м.;

- клуб-склад, прибудова, Ж?, ж?, загальна площа 937,5 кв.м.;

- авто ваги, навіс, І?, загальна площа 14,4 кв.м.;

- авто ваги, навіс, Й?, загальна площа 16,6 кв.м.;

- візировочну лабораторію, К?, загальна площа 58,0 кв.м.;

- колодязь, 1;

- водойму пождепо, 2;

- ворота 3-7;

- огорожу, 8;

- замощення, І;

- убиральню, З;

- навіс, М;

- убиральню, Д?;

- ваги вагонні, М??, загальна площа 10,2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" під час звернення до виконавчого комітету Шполянської міської ради із клопотанням від 17.01.2012, на підставі якого прийнято оспорюване рішення, не надало документів, які б підтверджували зміну форми власності майнового комплексу з державної на приватну форму власності.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2017 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 08 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1" (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 13.03.2012 № 39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 01.02.2012 № 8 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1").

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ №115500 від 05.04.2012 про право приватної власності на майновий комплекс, розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шпола, Черкаської області, видане Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, який розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шпола, Черкаської області, що включає будівлі та споруди, а саме:

- адмінбудинок; прибудови з ганками, А; а; а?, загальна площа 1 060,8 кв.м.;

- підвал/під А/, п/д, загальна площа 211,9 кв.м.;

- їдальня з прибудовою, Б; б, загальна площа 424,8 кв.м.;

- підвал/ під Б/, п/д?, загальна площа 38,9 кв.м.;

- механізована майстерня-котельня з прибудовою, В; в, загальна площа 780,0 кв.м.;

- убиральня, Г, загальна площа 15,6 кв.м.;

- сарай Д, загальна площа 35,0 кв.м.;

- свинарник, Е, загальна площа 125,0 кв.м.;

- забійний цех, Ж, загальна площа 17,0 кв.м.;

- електроцех з прибудовою; И, и, загальна площа 189,4 кв.м.;

- молотильно-очисна башта; прибудова з ганком, Й, й, загальна площа 153,9 кв.м.;

- зерносушарка ДСП-32 з ганком, К, загальна площа 34,4 кв.м.;

- зерносклад № 7 з прибудовою, Л; л, загальна площа 1 382,0 кв.м.;

- зерносклад № 6, Л?, загальна площа 1 454,3 кв.м.;

- зерносклад № 4 , Н, загальна площа 1 223,6 кв.м.;

- КЗС-40, О, загальна площа 39,6 кв.м.;

- зерносклад № 5 з прибудовою, П; п, загальна площа 1 210,9 кв.м.;

- зарядна станція, Р, загальна площа 11,8 кв.м.;

- зерносклад № 1, С, загальна площа 1 209,0 кв.м.;

- тепловозне депо. Т, загальна площа 64,7 кв.м.;

- зерносклад № 2; норійно-очисна башта, У; у, загальна площа 1 786,1 кв.м.;

- зерносклад № 3 , Ф, загальна площа 1 224,5 кв.м.;

- трансформаторна підстанція ТП-227, Х, загальна площа 59,9 кв.м.;

- авторозвантажувач, Ц, загальна площа 114,6 кв.м.;

- силосний корпус № 1; силосний корпус № 2 ; силосний корпус № 3; силосний корпус № 4; робоча башта № 5; прибудова. Ч?; Ч2; Ч3; Ч4; ч5; ч, загальна площа 10 619,3 кв.м.;

- зерносклад № 8; прибудови, Э; э; э?, загальна площа 1 189,1 кв.м.;

- зерносушарка ДСП-32 з ганком, Ш, загальна площа 88,2 кв.м.;

- трансформаторна підстанція ТП-226, Щ, загальна площа 76,4 кв.м.;

- кукурузно-калібровочний цех, Ю, загальна площа 488,6 кв. м.;

- зерносклад № 9, ю, загальна площа 1 180,4 кв.м.;

- зерносклад № 11, ю?, загальна площа 801,6 кв.м.;

- зерносклад № 10, Я, загальна площа 1 113,1 кв.м.;

- зерносушарка № 1 СКП-6, прибудова; зерносушарка № 2 СКП-6, прибудови; зерносушарка № 3; зерносушарка № 4 СКП-8, прибудова; авто прийом № 2 , зарядна станція, прибудова, А?, а?; А2, а2, а3; А3; А4, а4; Б1, б1, б2, загальна площа 2 316,5 кв.м.;

- автоприйом № 1; прибудова, В?; в?, загальна площа 226,7 кв.м.;

- склад ПММ, Е?, загальна площа 24,4 кв.м.;

- пождепо, З?, загальна площа 206,9 кв.м.;

- клуб-склад, прибудова, Ж?, ж?, загальна площа 937,5 кв.м.;

- авто ваги, навіс, І?, загальна площа 14,4 кв.м.;

- авто ваги, навіс, Й?, загальна площа 16,6 кв.м.;

- візировочна лабораторія, К?, загальна площа 58,0 кв.м.;

- колодязь, 1;

- водойма пождепо, 2;

- ворота 3-7;

- огорожа, 8;

- замощення, І;

- убиральня, З;

- навіс, М;

- убиральня, Д?;

- ваги ваганні, М??, загальна площа 10,2 кв.м.

Присуджено до стягнення з виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області на користь прокуратури Черкаської області 26 440,86 грн. витрат з оплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь прокуратури Черкаської області 26 440,86 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2017 у справі № 925/473/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначив, що судом першої інстанції не надав належної оцінки доводам ПАТ "ДПЗКУ" щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності. Крім того, на думку апелянта суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не врахував, що прокурор, Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України, як орган управління Публічного акціонерного товариства "Державно продовольчо-зернова корпорація України", мали об'єктивну можливість та обов'язок знати про стан своїх майнових прав, а саме щодо реєстрації ПАТ "ДПЗКУ" права власності.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/473/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюх Б.В., суддів Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2017 у справі № 925/473/17 прийнято до провадження та призначено на 03.08.2017.

Прокурор в судовому засіданні 03.08.2017 надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення.

В судовому засіданні 03.08.2017 представник відповідача-2 надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 03.08.2017, повноважні представники позивача-1, позивача-2 та відповідача-1 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача-1, позивача-2 та відповідача-1, оскільки вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Згідно із пунктом 4 вказаної постанови № 764, утворено державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до пункту 5 постанови №764, статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, в тому числі і шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" код ЄДРПОУ 00952628 (надалі ДП ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор"), до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований у м. Шпола Черкаської області по вул. Калініна, 1.

На виконання постанови №764, державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передано цілісний майновий комплекс ДП ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор", про що складено акт приймання-передачі № 34 від 20.01.2011, підписаний головою ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор", генеральним директором державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затверджено Міністерством аграрної політики України.

Кабінетом Міністрів України 06.06.2011 прийнято постанову № 593, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764, а саме погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративним правами якого здійснює зазначене Міністерство.

Пунктом 2 постанови № 593 визначено, що 100% акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Крім того, Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дій стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Міністерству аграрної політики та продовольства України здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з перетворенням державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593, Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ від 07.07.2011 № 325, яким реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п. 1 наказу) та встановлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п. 4 наказу).

20.11.2011 між ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ДП ДАК "Хліб України "Шполянський елеватор" підписано акт № 34 приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

На підставі клопотання від 17.01.2012 № 14 директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Шполянський елеватор", 01.02.2012 виконавчим комітетом Шполянської міської ради прийнято рішення №8 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1".

Пунктом 2 вказаного рішення доручено комунальному підприємству Шполянському виробничому відділку КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" оформити свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Калініна, 1 у м. Шпола Черкаської області за ПАТ "ДПЗКУ".

Рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 01.02.2012 № 8 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1" від 13.03.2012 № 39 внесено зміни до вищевказаного рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради, доповнивши п. 1 після слова "замощення" словами: "Ваги вагонні (літ. М-1)".

Виконавчий комітет Шполянської міської ради Відповідно до вказаних рішень видав свідоцтво серії САЕ №115500 від 05.04.2012 про право приватної власності на майновий комплекс, що включає будівлі та споруди, а саме: адмінбудинок; прибудови з ганками, А; а; а?, загальна площа 1 060,8 кв.м.; підвал/під А/, п/д, загальна площа 211,9 кв.м.; їдальня з прибудовою, Б; б, загальна площа 424,8 кв.м.; підвал/ під Б/, п/д?, загальна площа 38,9 кв.м.; механізована майстерня-котельня з прибудовою, В; в, загальна площа 780,0 кв.м.; убиральня, Г, загальна площа 15,6 кв.м.; сарай Д, загальна площа 35,0 кв.м.; свинарник, Е, загальна площа 125,0 кв.м.; забійний цех, Ж, загальна площа 17,0 кв.м.; електроцех з прибудовою; И, и, загальна площа 189,4 кв.м.; молотильно-очисна башта; прибудова з ганком, Й, й, загальна площа 153,9 кв.м.; зерносушарка ДСП-32 з ганком, К, загальна площа 34,4 кв.м.; зерносклад № 7 з прибудовою, Л; л, загальна площа 1 382,0 кв.м.; зерносклад № 6, Л?, загальна площа 1 454,3 кв.м.; зерносклад № 4, Н, загальна площа 1 223,6 кв.м.; КЗС-40, О, загальна площа 39,6 кв.м.; зерносклад № 5 з прибудовою, П; п, загальна площа 1 210,9 кв.м.; зарядна станція, Р, загальна площа 11,8 кв.м.; зерносклад № 1, С, загальна площа 1 209,0 кв.м.; тепловозне депо. Т, загальна площа 64,7 кв.м.; зерносклад № 2; норійно-очисна башта, У; у, загальна площа 1 786,1 кв.м.; зерносклад № 3, Ф, загальна площа 1 224,5 кв.м.; трансформаторна підстанція ТП-227, Х, загальна площа 59,9 кв.м.; авторозвантажувач, Ц, загальна площа 114,6 кв.м.; силосний корпус № 1; силосний корпус № 2; силосний корпус № 3; силосний корпус № 4; робоча башта № 5; прибудова Ч?; Ч2; Ч3; Ч4; ч5; ч, загальна площа 10 619,3 кв.м.; зерносклад № 8; прибудови, Э; э; э?, загальна площа 1 189,1 кв.м.; зерносушарка ДСП-32 з ганком, Ш, загальна площа 88,2 кв.м.; трансформаторна підстанція ТП-226, Щ, загальна площа 76,4 кв.м.; кукурузно-калібровочний цех, Ю, загальна площа 488,6 кв. м.; зерносклад № 9, ю, загальна площа 1 180,4 кв.м.; зерносклад № 11, ю?, загальна площа 801,6 кв.м.; зерносклад № 10, Я, загальна площа 1 113,1 кв.м.; зерносушарка № 1 СКП-6, прибудова; зерносушарка № 2 СКП-6, прибудови; зерносушарка № 3; зерносушарка № 4 СКП-8, прибудова; авто прийом № 2 , зарядна станція, прибудова, А?, а?; А2, а2, а3; А3; А4, а4; Б1, б1, б2, загальна площа 2 316,5 кв.м.; автоприйом № 1; прибудова, В?; в?, загальна площа 226,7 кв.м.; склад ПММ, Е?, загальна площа 24,4 кв.м.; пождепо, З?, загальна площа 206,9 кв.м.; клуб-склад, прибудова, Ж?, ж?, загальна площа 937,5 кв.м.; авто ваги, навіс, І?, загальна площа 14,4 кв.м.; авто ваги, навіс, Й?, загальна площа 16,6 кв.м.; візировочна лабораторія, К?, загальна площа 58,0 кв.м.; колодязь, 1; водойма пождепо, 2; ворота 3-7; огорожа, 8; замощення, І; убиральня, З; навіс, М; убиральня, Д?; ваги вагонні, М?, загальна площа 10,2 кв.м.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємству або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

Статутом ПАТ "ДПЗКУ" визначено, що засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами товариства є, у тому числі, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства.

Відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Шполянський елеватор входить в Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (додаток 1 Закону). В Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, вказаний об'єкт відсутній.

Згідно із ч. 2 ст. 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Зокрема, частиною 3 статті 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється.

Частиною 2 та 3 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" діяльність державної керуючої холдингової компанії, державних холдингових компаній та державних акціонерних товариств, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію.

Ні Закон України "Про акціонерні товариства", ні чинне законодавство про приватизацію та корпоратизацію не передбачають, що заборона щодо внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу товариства не розповсюджується на випадки перетворення державних унітарних комерційних підприємств в акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належить державі.

Державна частка у статутному капіталі ПАТ "ДПЗКУ" становить 100%, а отже відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки. Частина 5 даної статті визначає, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Отже, ПАТ "ДПЗКУ", як суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Згідно із статтею 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (ст. 326 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до частини 1 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно із статтею 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 115 Цивільного кодексу України та статтею 85 Господарського кодексу України визначено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність; наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).

Відповідно до частинини 3 статті 145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону.

Згідно із частино 1 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів приватизації; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства; викупу об'єктів приватизації; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.

Тобто, з урахуванням наведених норм, зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

При цьому, передприватизаційна підготовка державних підприємств може включати процес створення акціонерних товариств на базі державного майна або майна державного підприємства (корпоратизація) (ст.10-1 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Тобто, корпоратизація державних підприємств через їх перетворення у господарські товариства розглядається як передумова для їх подальшої приватизації, шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій таких акціонерних товариств.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств", корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Порядок створення акціонерного товариства в процесі корпоратизації регулюється главою 8 Господарського кодекса України, а також Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764, від 06.06.2011 № 593 та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325, відбулась процедура корпоратизації шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання вказаних постанов та наказу, цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Калініна, 1 було передано до статутного фонду ДП "ДПЗКУ", а в подальшому - до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація", що підтверджується актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від 20.11.2011 та не заперечується другим відповідачем.

При цьому згідно із пунктом 2 постанови 593, 100% акцій ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" залишились у державній власності.

Як зазначено вище, майно суб'єктів господарювання, заснованих на державній власності, може змінювати державну форму власності лише у разі приватизації.

Проте, проведення корпоратизації ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не є приватизацією такого підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно. Приватизація держаного майна у такий спосіб допускається, але після виключення майна з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, що встановлено частини 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Беручи до уваги вищевикладене, державне майно, що передане державою до статутного фонду ДП "ДПЗКУ", корпоратизованого у акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного майна", при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство таке акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується.

Тобто, до моменту завершення процедури приватизації, до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва, переходять права та обов'язки, які мало державне підприємство, у тому числі обсяг майнових прав на державне майно.

Згідно із частиною 3 статті 73 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким товариством на праві господарського відання чи оперативного управління.

Пунктом 5.1 Статуту ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація" визначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Тобто, державне майно, яке закріплювалось за ДП "ДПЗКУ" на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації, перебуває у створюваного ПАТ "ДПЗКУ" на праві господарського відання.

Посилання ПАТ "ДПЗКУ" на ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, у цих статтях закріплена загальна норма про те, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Це правило застосовується, якщо інше не передбачено законом. Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 86 та ч. 5 ст. 22 ГК України та ч. 2 ст. 328 ЦК України у приватній власності суб'єкта господарювання державного сектора не можуть бути об'єкти державної власності, які не підлягають приватизації. Такі об'єкти, навіть якщо вони внесені до статутного капіталу державного акціонерного товариства, залишаються державною власністю, а у товариства щодо цього майна існує лише право господарського відання.

Даний висновок узгоджується з положенням статті 136 ГК України, згідно з якою право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва. В свою чергу, до суб'єктів підприємництва належать господарські товариства (акціонерні товариства).

У даному випадку, наведене підтверджується волевиявленням власника державного майна, а саме постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 про заборону державному ПАТ "ДПЗКУ" вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, може набути право власності на майно, передане до його статутного фонду, за умови реалізації процедури приватизації.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, в тому числі, акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Тобто, при проведенні процедури приватизації державного акціонерного товариства об'єктом приватизації можуть виступати, в тому числі акції, що належать державі у майні акціонерного товариства.

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Відповідно до частини 3 статті 145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", визначено, що приватизація державного майна це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

З огляду на викладене, акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, може набути право власності на майно, передане державою до його статутного фонду, за умови реалізації процедури приватизації шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 588 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271", до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016-2017 роках включено 100% акцій ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Крім того, матеріали справи не містять доказів завершення процедури приватизації акцій ПАТ "ДПЗКУ" шляхом їх продажу у приватну власність, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що майно, передане до статутного фонду ПАТ "ДПЗКУ" перейшло у приватну власність товариства.

Пунктом 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

При зверненні до виконавчого комітету Шполянської міської ради із заявою щодо оформлення та видачі свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно ПАТ "ДПЗКУ" не додано документів, що б підтверджували зміну форми власності цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Калініна, 1 з державної на приватну.

Матеріали справи не містять, докузів, що у даному випадку наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу, а також малася на меті передача державного майна у статутний фонд господарського товариства (ПАТ "ДПЗКУ") у власність, а не на підставі інших речових прав (господарське відання, користування тощо).

Відповідно до статтей 317, 326 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно із статтею 326 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта (ст. 293 ЦК України).

Згідно із пунктом 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Оскільки доданими до заяви № 14 від 17.01.2012 ПАТ "ДПЗКУ" документами не підтверджено зміну форми власності комплексів, розташованих за адресами: Черкаська область, м. Шпола, вул. Калініна, 1, з державної на приватну форми власності, виконавчий комітет Шполянської міської ради повинен був у відповідності до положень пункту 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмовити ПАТ "ДПЗКУ" в оформленні та видачі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно.

Дана правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 22.12.2015 справа № 922/2336/15, постанові від 23.12.2015 № 922/2256/15, постанові від 22.03.2017 № 918/319/16.

Таким чином, спірне рішення Виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало інтереси держави, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо невідповідності оскаржуваного акту органу місцевого самоврядування вимогам статтей 317, 326 ЦК України та порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави як власника спірного нерухомого майна, а отже, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 8 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1" (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 13.03.2012 № 39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 8 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1"), а також визнання недійсним свідоцтва серії САЕ № 115500 від 05.04.2012, виданого на його підставі виконкомом Шполянської міської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", є законними та обґрунтованими.

Твердження ПАТ "ДПЗКУ", що свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості не можуть бути визнано недійсними у судовому порядку, з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про невідповідність Закону оспорюваного рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 8 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1" (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 13.03.2012 № 39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 01.02.2012 № 8 "Про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Калініна, 1"), то обґрунтованою є також вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ №551100 від 05.04.2012 про право приватної власності на майновий комплекс, розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шпола Черкаської області, видане виконкомом Шполянської міської ради публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України Держава Україна є учасником цивільних відносин та має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує: його право власності.

Оскільки ПАТ "ДПЗКУ" неправомірно набув права власності на спірне нерухоме майно, то наразі фактично ПАТ "ДПЗКУ" не визнає та оспорює вказане право Держави, у зв'язку з чим виник даний спір.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Після набуття чинності Законом України від 21.09.2006 "Про управління об'єктами державної власності" повноваження щодо управління державним майном відповідно до статей 4, 5 цього Закону здійснює Кабінет Міністрів України.

Незаконне оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за ДП "ДПЗКУ" та вибуття цих об'єктів з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об'єкта державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Кабінет Міністрів України від іменем держави наділений правами власника на державне майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" визначено, що Міністерство аграрної політики та продовольства України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України".

Таким чином, власником спірного нерухомого майна є держава в особі Кабінету Міністрів України, а органом, уповноваженим на управління корпоративними правами ПАТ "ДПЗКУ", є Міністерство аграрної політики та продовольства України, у зв'язку із чим спірне майно підлягає поверненню у власність держави в особі Кабінету Міністрів України.

Отже, позовні вимоги про визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на нерухоме майно - на майновий комплекс, розташований по вул. Калініна, 1 в м. Шпола Черкаської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню про що вірно вказав суд першої інстанції.

Що стосується доводів ПАТ "ДПЗКУ" про застосування норм частини 3 статті 35 ГПК України стосовно врахування фактів, які встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.07.2015 по справі № К/800/64162/13, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в тій справі вирішувалось питання про реєстрацію права власності ПАТ "ДПЗКУ" на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Кролевець, вул. Андріївська,10, тобто, інший майновий комплекс. Відтак, для господарського суду є обов'язковими факти, які встановлені в адміністративній справі, лише щодо до цього комплексу. Питання про набуття відповідачем 2 права власності на майновий комплекс, який є предметом спору у цій справі, не вирішувалось. Водночас, правова оцінка та висновки суду касаційної інстанції в адміністративній справі, зокрема, про те, що "держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" об'єкти, перелік яких визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764, набула в обмін право власності на 100 % акцій товариства, а ПАТ "ДПЗКУ", відповідно, набула право власності на передане їй майно", не є обов'язковими для господарського суду при вирішенні спору у цій справі згідно з вимогами ч. 3 ст. 35 ГПК України, яка визначає, що не доказуються лише факти, встановлені іншим судом.

Аналогічний правовий висновок викладений Вищим господарським судом України у постанові від 02.11.2016 справа № 922/2751/15.

Стосовно заяви ДП "ДПЗКУ" про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо її відхилення з наступних підстав.

Згідно із пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої етапі 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідалися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Цивільним кодексом України встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Беручи до уваги положення статті 261 Цивільного кодексу України, статті 29 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" перебіг строку позовної давності починається не з дня виявлення прокурором порушень законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту коли орган в інтересах якого звертається прокурор довідався або міг довідатися про порушення своїх прав.

Зокрема, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який, на думку прокурора, мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності мав розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 3-54гс15, від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 13.04.2016 № 3-224гс16.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, відображеної у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15, визначено, що перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування мав рахуватись з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Тобто, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Саме така правова позиція щодо правильності застосування вказаної норми закону міститься в постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-2070цс16, від 20.08.2013 у справі № 3-18гс13.

Таким чином, оскільки Кабінету Міністрів України та Міністерству аграрної політики та продовольства України про вказані порушення раніше не було відомо та спірне рішення про видачу свідоцтва про право приватної власності приймалось без їх участі. Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення у межах строку загальної позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України на захист порушених прав держави до суду не звертались.

Про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме: Шполянського виробничого відділку КП "ЧООБТІ" від 15.12.2016, виконавчого комітету Шполянської міської ради від 28.02.2017, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.03.2017, Кабінету Міністрів України від 14.03.2017, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень законодавства у сфері державної власності та інтересів держави.

Обґрунтовуючи заяву про застосування наслідків спливу позовної давності відповідач-2 зазначає, що, оскільки рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 8 від 01.02.2012 - це публічна, загальнодоступна інформація, що підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа, інформацію про його прийняття можна було отримали раніше.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій. У розумінні статті 12 даного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, зокрема, запитувачами інформації є фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів позивачу-1 та позивачу-2 стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1 після звернення прокуратури Черкаської області із зверненням про обізнаність Кабінетом Міністрів України та міністерством щодо зміни форми власності на цілісний майновий комплекс державної власності в м. Шпола по вул. Калініна, 1 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 14.03.2017 № 2042/0/2-17 та листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.03.2017 № 37-27-15/6934, а тому прокурором не було пропущено передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України строк, у межах якого він і звернувся до суду першої інстанції з вимогою про захист свого цивільного права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державно продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2017 у справі № 925/473/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/473/17 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

К.В. Тарасенко