Вирок

від 08.08.2017 по справі 757/43807/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43807/17-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2017 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисникаобвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Завальє, Гайворонського району, Кіровоградської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 відповідно рішення засновника від 30.06.2016, та Наказу «Про призначення директора» від 30.06.2016 призначений на посаду директора ПП «ДИМЕТРА ЗАХИСТ» (ідентифікаційний код 40610000). Згідно рішення засновника ОСОБА_6 10.08.2016 підприємство ПП «ДИМЕТРА ЗАХИСТ» змінило назву на ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ». Згідно статуту ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ», затвердженого рішенням засновника від 10.08.2016, ОСОБА_5 , як директор ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ» діє на підставі Статуту ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ». Таким чином, ОСОБА_5 , як директор ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ», обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, у зв`язку з чим являвся службовою особою.

Діючи з метою незаконного отримання ліцензії на здійснення охоронної діяльності в управлінні ліцензування МВС України відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18Л 1.2015 № 960 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності» ОСОБА_5 , у жовтні 2016 року, у невстановленому місці склав заяву про видачу ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ» ліцензії на провадження охоронної діяльності, разом з додатками до неї, за формою, що затверджена вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, ОСОБА_5 умисно вніс до вказаної заяви та додатків до неї завідомо неправдиві відомості про те, що до штату ПП «ДЕМЕТРА ЗАХИСТ» входить фахівець з організації заходів охорони, а саме ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідає кадровим вимогам та має відповідний кваліфікаційний рівень згідно вимог п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 960 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності» для отримання ліцензії на провадження охоронної діяльності, хоча в дійсності ОСОБА_7 на вказаному підприємстві ніколи не працював, ніяких трудових відносин із вказаним підприємством не мав, про що ОСОБА_5 було достовірно відомо.

Продовжуючи свої злочинні дії, прагнучи реалізувати намічену мету, достовірно знаючи, що відомості, внесені ним до заяви про отримання ліцензії та до додатків до неї є завідомо неправдивими, ОСОБА_5 20.10.2016 видав, шляхом подання, вказану заяву з додатками до управління ліцензування МВС України, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, за вхідним номером №До 230-2016 від 25.10.2016.

Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

25 липня 2017 року між прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.366 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного злочину. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 має понести за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі 3 400 грн..

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за обставин, як вони викладені в обвинувальному акті.

Захисник також просив суд угоду затвердити як таку, що відповідає всім вимогам закону.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, знайшли своє об`єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України, є злочином невеликої тяжкості, від якого потерпілих в даному випадку немає.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують покарання.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати віднести на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314, 373, 374 та 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 25 липня 2017 року між прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Судові витрати за проведення експертиз в розмірі 1487 грн. 20 коп. віднести на користь держави.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1