Ухвала

від 15.08.2017 по справі 904/5839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2017 Справа № 904/5839/17

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Дорошенко", смт Межова Дніпропетровської області

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: голова СФГ Дорошенко В.В., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 14.11.2000; представник Михайленко О.О., довіреність від 23.06.2017;

від відповідача: від відповідача: головний спеціаліст Армашова І.М., довіреність № 9-4-0.61-6605/2-17 від 26.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

13.05.2017 Селянське (фермерське) господарство "Дорошенко" (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач), у якій заявило вимоги про:

визнання поновленим з 01 вересня 2016 року на той самий строк і на тих самих умовах, з урахуванням змін внесених Угодою від 21.12.2012, Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0351 від 28.03.2006, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Дорошенко", ЄДРПОУ 20280987, і Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого 31.07.2006 Межівським відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області у Книзі реєстрації договорів оренди землі за номером №040612401191.

визнання укладеною з 26 вересня 2016 року між Селянським (фермерським) господарством "Дорошенко", ЄДРПОУ 20280987, і Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 39835428, Додаткової угоди від 26.09.2016 про поновлення Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0351 від 28.03.2006, в редакції, яка 27.09.2016 разом з Листом-повідомленням була направлена СФГ "Дорошенко" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області і зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області за вхідним номером № 27-9016/0/1-16 від 29.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача вимог ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" про обов'язкове підписання у місячний строк Додаткової угоди від 26.09.2016 року про поновлення Договору оренди від 28.03.2006 року земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0351.

15.08.2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про відвід судді Воронько В.Д. від розгляду справи №904/5839/17, зміст якої представником позивача оголошено у судовому засіданні 15.08.2017.

В обґрунтування заяви про відвід судді позивач посилається на те, що на його думку, суддя В.Д. Воронько розглядає справу упереджено та надає переваги стороні відповідача.

Такі доводи позивача ґрунтуються на тому, що суддею Воронько В.Д. під час розгляду справи відтерміновано розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову СФГ "Дорошенко" до отримання письмових пояснень від відповідача з метою нібито надання відповідачу часу на закінчення робіт з розподілу земельної ділянки і передачі її у власність третім особам. Також, на думку позивача, й інші дії судді Воронько В.Д. свідчать про надання ним переваг стороні відповідача, у тому числі:

- внесення нібито недостовірної інформацію до судового рішення, а саме - ухвали суду від 25.07.2017 року, в частині відомостей щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість його представника в інших судових процесах;

- залишення поза увагою факту невиконання відповідачем вимог господарського процесуального закону та судових ухвал в частині надання відповідачем "заперечення на позовну заяву" замість передбаченого положеннями ст. 75 Господарського процесуального кодексу України "відзиву на позов" та неподання ним витребуваних судом документів.

Однак, позивачем зроблено хибні висновки щодо упередженості розгляду суддею господарського суду Дніпропетровської області Воронько В.Д. справи №904/5839/17, ігнорування прав позивача, в тому числі на витребування доказів, і надання переваг відповідачу шляхом бездіяльності і невиконання приписів ст. 38, п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вжиття заходів до забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, і суд не зв'язаний часовими межами щодо застосування таких заходів протягом строку розгляду справи.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (абз. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

В наданих суду 15.08.2017 додаткових письмових поясненнях відповідачем зазначено, що термін дії договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 сплив 31.07.2016, у зв'язку з чим земельну ділянку з кадастровим номером 1222687700:02:002:0351 площею 85,0 га розподілено Головним управлінням між учасниками антитерористичної операції; 22.05.2017 цю земельну ділянку скасовано державним кадастровим реєстратором внаслідок поділу та віднесено до архівного шару даних геоінформаційної системи. Тобто спірну земельну ділянку було розподілено та скасовано її державну реєстрацію ще до порушення суддею Воронько В.Д. провадження у даній справі, тому дії суду по встановленню фактичних обставин справи, у тому числі щодо спроможності заявлених позивачем заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, є цілком об'єктивними та неупередженими.

Щодо недостовірності даних, викладених в ухвалі суду від 25.07.2017 про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в протоколі судового засідання від 25.07.2017 зафіксовано, що до засідання від відповідача на електронну скриньку суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із участю його представника в інших судових засіданнях. Скан-копія вказаного клопотання, що надійшла на електронну скриньку суду 24.07.2017, та оригінал клопотання відповідача, зареєстрований канцелярією господарського суду Дніпропетровської області 25.07.2017, містяться у матеріалах справи (а.с. 130-140) і позивач у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України наділений правом знайомитися з матеріалами справи та робити з них витяги і знімати копії. Тому вищенаведене твердження позивача є безпідставним.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих йому повноважень, при розгляді даної справи створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Подання суду відзиву на позовну заяву та доказів з метою обґрунтування своїх заперечень є правом відповідача як сторони у справі, яке визначається принципом змагальності судочинства у господарських судах, задекларованим у ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач, так само як і позивач, наділений повним спектром прав, визначених ст. 22 цього Кодексу щодо подання доказів, участі в їх дослідженні, заявлення клопотань, надання усних та письмових пояснень господарському суду, наведення своїх доводів і міркувань з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, у будь-якій формі, що не суперечить засадам добросовісності та взаємної поваги до прав та інтересів другої сторони.

Тож судом при розгляді даної справи не порушено жодної процесуальної дії, передбаченої Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Частиною 2 п. 1.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтвердженими належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Суд вважає, що обставини розгляду заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а також вчинення судом інших дій по забезпеченню правильного і своєчасного вирішення даного спору не свідчать про упередженість судді при розгляді справи №904/5839/17, а висновки до яких доходить заявник, аналізуючи викладені обставини, є лише його припущеннями.

Враховуючи викладене і приймаючи до уваги те, що заява про відвід не містить посилань на належні і допустимі докази, які б підтверджували обставини, що викликають сумнів щодо неупередженості судді Воронько В.Д. при розгляді даної справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про відвід судді Воронько В.Д. від розгляду справи №904/5839/17 .

Керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відвід судді Воронько В.Д. - відмовити.

Суддя В.Д. Воронько