Рішення

від 04.08.2017 по справі 496/5382/15-ц

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/5382/15-ц

Провадження № 2/496/360/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

при секретарі - Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який (а.с. 111-113), просить стягнути з відповідача на його користь 647143,80 грн., 3% річних - 57230,00 грн., а також судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 жовтня 2013 року він домовився з відповідачем про купівлю у нього коптильного цеху на території Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області в межах населеного пункту, де розташований комплекс будівель і споруд, в тому числі і коптильний цех. В рахунок сплати за коптильний цех ним надано відповідачеві аванс у розмірі 25000 доларів США, залишок суми 20000 доларів США він повинен був сплатити через рік, після нотаріального посвідчення договору. По закінченню річного терміну відповідач не оформив належним чином правовстановлюючі документи, а згодом взагалі відмовився укладати договір купівлі-продажу. У зв язку з викладеним він звернувся до суду з позовом.

Позивач у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав і пояснив, що вони з відповідачем домовились про купівлю-продаж коптильного цеху за 45000 доларів США. Він передав спочатку 2000 доларів США, потім ще 23000, а залишок 20000 доларів США він повинен був повернути через рік, після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Через рік відповідач відмовився укласти договір купівлі-продажу, у зв язку з чим він звернувся до суду з позовом.

Представники позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримали.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, при цьому пояснив, що отримав від позивача 25000 доларів США в якості задатку. Залишок суми 20000 доларів США позивач повинен був сплатити через рік, оскільки правовстановлюючі документи не були виготовлені. Згодом позивач повідомив йому, що відмовляється купувати цех. У теперішній час цех проданий іншій особі. Також пояснив, що відмовляється повертати отримані кошти, оскільки договір купівлі-продажу був укладений не з його вини.

Представник відповідача у судовому засіданні позовну заяву не визнав, при цьому пояснив, що відповідач дійсно отримав від позивача 25000 доларів США, залишок суми складає 20000 доларів США. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки договір купівлі-продажу не був укладений, оскільки позивач відмовився від його укладення.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з явилася, але від неї надійшла заява, в якій вона просила у задоволенні позову відмовити, а також справу розглянути у її відсутність.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він видавав дозвільні документи на збут копченої риби ОСОБА_1, на ім я ОСОБА_2, оскільки останній повідомив йому, що продав коптильний цех, але документально не оформив.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала в коптильному цеху, який належить ОСОБА_2, але платив за виконану роботу ОСОБА_1, який купив цех.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, у вересні 2013 року сторони домовилися про купівлю-продаж коптильного цеху, розташованого на території Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області за 45000 доларів США, про що свідчать розписки (а.с. 7, 114).

09 вересня 2013 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 2000 доларів США, а 16 жовтня 2013 року - 23000 доларів США в якості авансу за вказаний коптильний цех.

Сторони також домовились про те, що відповідач у строк до 16 жовтня 2014 року повинен виготовити правовстановлюючі документи, після чого договір купівлі-продажу має бути посвідчено нотаріально.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов язанням є правовідношенння, в якому одна сторона (боржник) зобов язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов язку.

Ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У строк до 16 жовтня 2014 року відповідач не виготовив правовстановлюючі документи, тобто не виконав свої зобов язання щодо передпродажної підготовки та продажу позивачеві коптильного цеху. Доказів на спростування цієї обставини відповідач у судовому засіданні не надав.

Відповідач у судовому засіданні стверджував, що отримана ним сума є завдатком. При цьому послався на ту обставину, що про це зазначено у тексті розписки.

Згідно із ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника за попереднім договором платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов'язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.

Станом на 16 жовтня 2014 року правовстановлюючі документи відповідачем виготовлені не були, відповідач набув право власності на коптильний цех лише .

Оскільки договір купівлі-продажу коптильного цеху, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана відповідачеві грошова сума в розмірі 25000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу. Суд також приймає ту обставину, що договір задатку між сторонами не укладався.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Проте, згідно ч.ч.1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на день ухвалення рішення офіційний курс гривні по відношенню до долара США становить 25,885752 грн. за 1 долар США, відповідно 25000 доларів США становить 647143,80 грн.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних - 57230,03 грн., згідно розрахунку.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки стягнення з відповідача авансу не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу у зв язку з не укладенням договору купівлі-продажу.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. На суму попередньої оплати можуть бути нараховані лише проценти відповідно до статті 536 ЦК України.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 533, 570, 612 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 647143,80 грн. та судовий збір 3654,00 грн., а всього 650797,80 грн.

В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Біляївського райсуду

Одеської області: ОСОБА_6