Ухвала

від 11.08.2017 по справі 201/17636/16-к

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 201/17636/16-к

Провадження № 1-кп/314/150/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2017 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

представників потерпілих ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників адвокатів ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

перекладача ОСОБА_13 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000872 від 04 грудня 2014 року, відносно ОСОБА_11 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_15 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Потерпілими ОСОБА_16 та ОСОБА_17 подано клопотання про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання потерпілі посилаються на те, що накладення арешту, як захід забезпечення кримінального провадження був направлений на захист їх майнових прав та збереження майна. На даній стадії кримінального провадження немає необхідності збереження заходу забезпечення у виді арешту, оскільки ризики втрати майна відпали, продовження дії арешту перешкоджає потерпілим реалізовувати свої майнові права відносно майна, що перебуває під арештом.

В судовому засіданні учасники процесу не заперечували проти задоволення клопотань потерпілих про скасування арешту.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження суд приходить до наступного:

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі статтею ст. 91 КПК України, обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За визначенням ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом, а пункт 1 статті 6, стаття 13 Конвенції та стаття 1 Першого протоколу зазначає , що «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів...».

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх висновках Європейський суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Верховенство права, як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Європейський суд зазначає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі «Прессос компанія Нав`єра А.О.» та інші проти Бельгії»).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ризики втрати майна відпали, продовження дії арешту перешкоджає потерпілим реалізовувати свої майнові права відносно майна, що перебуває під арештом, у зв`язку з чим клопотання потерпілих підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170-175 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання потерпілої ОСОБА_16 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2016 (справа 201/4957/16; провадження 1кс/201/3031/2016) на земельну ділянку кадастровий номер №1210100000:01:620:0055, за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку кадастровий номер №1210100000:01:620:0054, за адресою: АДРЕСА_1 ; на домоволодіння житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить потерпілій ОСОБА_16 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна: запис про обтяження №14066853, дата державної реєстрації 07.04.2016, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 643803212101; запис про обтяження №14066545, дата державної реєстрації 07.04.2016, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 31000112101).

Клопотання потерпілого ОСОБА_17 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2016 (справа 201/10090/16; провадження 1кс/201/6293/2016) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку кадастровий номер №1210100000:03:280:0065, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить потерпілому ОСОБА_17 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна: запис про обтяження №15346742, дата державної реєстрації 11.07.2016, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 649348812101; запис про обтяження №15346332, дата державної реєстрації 11.07.2016, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 649338012101).

Розгляд підготовчого провадження відкласти на 28 вересня 2017 року о 13-15.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

11.08.2017