Постанова

від 16.08.2017 по справі 826/720/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 серпня 2017 року 11:20 справа №826/720/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УМТС" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМТС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УМТС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року №0006972280 та №0006982280.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "УМТС" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року скасовано рішення першої інстанції, а позовні вимоги ТОВ "УМТС" задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року №К/800/37808/13 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року адміністративну справу №826/720/13-а прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, в ході розгляду справи судом здійснено заміну неналежного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі, на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

В судовому засіданні 22 червня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 31 серпня 2012 року №0006972280, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом "б" пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "УМТС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 113 813,75 грн., в тому числі 91 051,00 грн. - основний платіж та 22 762,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 31 серпня 2012 року №0006982280, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом "б" пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "УМТС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89 768,75 грн., в тому числі 71 815,00 грн. - основний платіж та 17 953,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 14 серпня 2012 року №1107/22-80/32597388 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УМТС" (ЄДРПОУ 32597388) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Оптторгзапчасть" (ЄДРПОУ 35607330) за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 71 815,00 грн., а також підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 91 051,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням позивачем до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Оптторгзапчасть" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із нікчемністю правочинів, укладених між ТОВ "УМТС" та ТОВ "Оптторгзапчасть", виходячи із відомостей, наявних у вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року по справі №0417/1-298/2011, згідно якого громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. Наведене, на думку відповідача, підтверджує фіктивний характер діяльності названого постачальника та виключає можливість виконання ним реальних господарських операцій.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "УМТС" дотримано передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість" умови для формування валових витрат та податкового кредиту.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02 листопада 2016 року №К/800/37808/13 вказав, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ "Оптторгзапчасть"; не з'ясовано всі умови відповідних договорів, специфіки господарських операцій позивача з контрагентом, умов проведення робіт та подальшої поставки виготовлених товарів, не перевірено як мало оформлюватися передача комплектуючих для здійснення робіт, на яких потужностях мали вони проходити, на кого було покладено обов'язок транспортування комплектуючих та потім готового товару, як мало здійснюватися прийняття робіт та товарів, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів; не з'ясовано чи міг контрагент виконати замовлений обсяг робіт в обумовлені сторонами строки, чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "УМТС" з його контрагентом - ТОВ "Оптторгзапчасть"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що 21 травня 2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Оптторгзапчасть" (виконавець) укладено договір №1/2105, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити продукцію, згідно креслень замовника, в асортименті, кількості, за цінами вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Замовник зобов'язується поставити комплектуючі на виготовлення валів. Договір з боку виконавця підписано директором ТОВ "Оптторгзапчасть" Золотаревим В.Е.

Згідно пункту 2.1 договору та специфікації №1 до нього ціна виготовлення продукції та загальна сума договору складає 37 008,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6 168,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відвантаження проводиться самовивозом.

На виконання умов договору складено акти приймання-передачі, а саме: від 21 травня 2010 року №21/05, відповідно до якого ТОВ "Оптторгзапчасть" прийняв, а позивач передав для виготовлення валів розгінних комплектуючі: труба С5-304.14.170СБ-08 - 2 шт., труба С5-304.14.170СБ-09 - 2 шт., труба С5-304.14.170СБ-10 - 2 шт. та акт здачі прийняття робіт (надання послуг) б/н від 28 травня 2010 року про виготовлення валів розгінних 8002.00.000 - 2 шт., 8002.00.000-1 - 2 шт., 8002.00.000-2 - 2 шт.

На підставі зазначеного договору ТОВ "Оптторгзапчасть" видало позивачу податкову накладну від 28 травня 2010 року №4043 на загальну суму 37 008,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6 168,00 грн.

Крім того, у періоді з липня 2007 року по грудень 2010 року між позивачем та ТОВ "Оптторгзапчасть" здійснювались правочини з придбання запчастин в асортименті та послуг (заточка ножа, шліфовка, фрезеровка, калібровка барабанів, механічна обробка тощо), на підтвердження чого позивач надав копії рахунків-фактур, актів приймання-передачі ТОВ "Оптторгзапчасть" позивачем комплектуючих, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних (а.с. 13-25, 28-93, 95-113 т. 1).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Оптторгзапчасть" проведені у безготівковій формі, що встановлено в акті перевірки.

За результатами зазначених операцій позивачем включено до складу валових витрат за період 3 квартали 2009 року - 4 квартали 2010 року витрати у розмірі 364 206,00 грн., а також включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 71 815,00 грн. за період з липня 2009 року по грудень 2010 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (положення якого діяли на момент вчинення спірних операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зміст акта перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "УМТС" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів/послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "УМТС" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням; виробництва гідравлічного та пневматичного устаткування; проводить діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

В якості підтвердження наявності відповідної освіти та кваліфікації у керівника ТОВ "УМТС" до матеріалів справи залучено копію протоколу установчих зборів учасників ТОВ "УМТС" від 28 серпня 2006 року №5 на яких вирішено призначити на посаду директора підприємства ОСОБА_4 з 01 вересня 2006 року, а також копію диплому серії НОМЕР_1, виданого 01 березня 1974 року, про закінчення ОСОБА_4 в 1974 році повного курсу навчання за спеціальністю гідропривід і гідроавтоматика із присвоєнням кваліфікації інженера-механіка.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається та не спростовано відповідачем, що ТОВ "УМТС" на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 30 березня 2009 року №2 та від 01 квітня 2010 року №01 у 2009-2011 роках орендував у ФОП ОСОБА_5 нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, з ціллю розміщення офісу. В період 2009-2010 років чисельність працюючих осіб ТОВ "УМТС" складала 3 особи: директор, заступник директора та інженер-конструктор.

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи відповідачем не заперечувалось та визнавалось наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

На підставі наявних у справі доказів суд також встановив, що спірні товари та послуги придбавалися позивачем у ТОВ "Оптторгзапчасть" з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед третіми особами, зокрема такими як: ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", ТОВ "Термопринт", ТОВ "Укрспецполіграфія", ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ВАТ "Лубнифарм", ТОВ "Жако", ДП "Шепетівський ремонтний завод", ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", ДП "Грінпак", ТОВ "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн", ТОВ "Креско Груп", ТОВ "Новий друк", ТОВ "Креско Груп", Національний банк України та інших. Наведене загалом свідчить про пов'язаність спірних операцій із господарської діяльністю позивача та про їх реальний характер.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів/послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки; видаткові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); довіреності на отримання матеріальних цінностей; витяг з журналу реєстрації креслень із зазначенням замовників; узагальнену таблицю, яка містить систематизовані дані по кожній позиції придбаного позивачем у ТОВ "Оптторгзапчасть" товару (із посиланням на відповідну видаткову накладну на придбання товару, дату здійснення його оплати позивачем, найменування контрагента-покупця товару, видаткову накладну на продаж позивачем такого товару тощо); CD-диск із записом креслень, нумерація яких співпадає із нумерацією таблиці; договори оренди; відповіді на адвокатські запити до ТОВ "Укрспецполіграфія", ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", ДП "Шепетівський ремонтний завод", ДП "Грінпак", ТОВ "Креско Груп", ТОВ "Галс-К Лтд", Національний банк України, ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" та інших, якими зазначені юридичні особи підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "УМТС", які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що ТОВ "УМТС" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Оптторгзапчасть" товарів/послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

У зв'язку із наведеним та в контексті висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі по даній справі, суд також враховує, що за умовами договору від 21 травня 2010 року №1/2105, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "Оптторгзапчасть" (виконавець), передбачалося, що відвантаження товару (виробів) здійснюється на умовах самовивозу.

Як зазначив позивач в ході розгляду справи, зважаючи на переважно незначні розміри виготовленої продукції її транспортування здійснювалося власним автомобілем директора ТОВ "УМТС", у зв'язку з чим транспортні документи не складалися, а поставка оформлялася видатковими накладними, актами приймання-передачі робіт, які надані до матеріалів справи.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Оптторгзапчасть" було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів факту недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та обсягів інших ресурсів (потужностей, основних засобів тощо), які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В цілому, як вбачається з акта перевірки, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті зводяться лише до наявності вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року по справі №0417/1-298/2011, згідно якого громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Оптторгзапчасть").

Зокрема, у вказаному вироку встановлено наступне - "ОСОБА_6, являясь организатором организованной группы лиц, действуя умышленно, совместно с членами организованной группы ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 и ОСОБА_2, повторно совершил фиктивное предпринимательство, а именно приобретение юридических лиц - ООО "Агро Строй Комплекс", код ЕГРПОУ 36165242, и ООО "Оптторгзапчасть", код ЕГРПОУ 36607330, с целью осуществления своей преступной деятельности по предоставлению незаконных финансовых услуг по переводу денежных средств из безналичной в наличную форму.

Подсудимый ОСОБА_2 свою вину признал полностью и показал, что по предложению ОСОБА_6, за ежемесячное денежное вознаграждение, он стал учредителем и директором нескольких предприятий, а именно ООО "Оптторгзапчасть", а впоследствии ООО "Торгсфера" и ООО "Альта-Сервис". Регистрацию изменений в учредительные документы и постановку на учет предприятий осуществлял он под руководством ОСОБА_6 Вся учредительная, первичная, внутренняя и другая документация, печати предприятия хранились у ОСОБА_6 Фактически хозяйственная деятельность предприятий не велась, по указанию ОСОБА_6 он подписывал различные документы, что в дальнейшем происходило с данными документами ему не известно. Ему было известно, что предприятия необходимы ОСОБА_6 для осуществления деятельности по оказанию незаконных финансовых услуг и переводу денежных средств из безналичных в наличные, но нуждаясь в денежных средствах, работал директором предприятий, выполняя указания ОСОБА_6 В группу созданную ОСОБА_6 также входили ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 и ОСОБА_10, они осуществляли такие же функции, только по предприятиям на которых были директорами".

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_2 чи ОСОБА_6

До того ж, у згаданому вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська не встановлено, що ТОВ "Оптторгзапчасть" не мало взаємовідносин з ТОВ "УМТС", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Оптторгзапчасть" по взаємовідносинам із ТОВ "УМТС" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

До того ж, як вбачається із з матеріалів справи договір від 21 травня 2010 року№1/2105, який укладено позивачем із ТОВ "Оптторгзапчасть", а також значна частина первинних документів, складених між даними особами, з боку виконавця підписані директором ТОВ "Оптторгзапчасть" Золотаревим В.Е., тобто зовсім іншою особою.

Таким чином, вказані обставини додатково вказують про те, що наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Оптторгзапчасть".

Вирішуючи даний спір, суд також ознайомився із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, про те, що "…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати".

Разом з тим, вище судом спростовано висновки акта перевірки та доводи відповідача щодо відсутності реальних господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акту перевірки про порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по взаємовідносинам із ТОВ "Оптторгзапчасть" є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ "Оптторгзапчасть", суд керується наступним.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Оптторгзапчасть" товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Оптторгзапчасть".

Відповідачем не заперечується, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Оптторгзапчасть" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому суд враховує, що Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не містить положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованих на підставі податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, у разі подальшого анулювання реєстрації такого контрагента.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Оптторгзапчасть", тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 31 серпня 2012 року №0006972280 та №0006982280 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "УМТС" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТС" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 серпня 2012 року №0006972280 та №0006982280.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТС" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 035,83 грн. (дві тисячі тридцять п'ять гривень вісімдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко