Постанова

від 16.08.2017 по справі 11/495-03

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа № 11/495-03

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області - ОСОБА_1 - дов. № 116 від 29.12.2016,

стягувача - не з'явився,

боржника - ОСОБА_2 - дов. б/н від 20.12.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника (вх. №2394 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.06.2017 у справі № 11/495-03, винесену за результатами розгляду скарги ТОВ "Укрпінополіетилен" на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі 11/495-03

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен", м. Харків

про стягнення 2071503,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2017 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 відмовлено.

Боржник, ТОВ "Укрпінополіетилен", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 19.06.2017 у справі № 11/495-03 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким скаргу ТОВ "Укрпінополіетилен" задовольнити частково; визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 та щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 незаконними; визнати постанову про арешт коштів боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 та постанову про арешт майна боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 недійсними; зняти арешти з майна та коштів ТОВ "Укрпінополіетилен", які було накладено старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника від 13.12.2016 та постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2016, накладених в рамках виконавчого провадження № 52207196.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, не дослідив належним чином матеріали справи та дійшов до хибного висновку про наявність у матеріалах справи доказу (повідомлення з відміткою про вручення), який свідчить про отримання скаржником ухвали від 06.06.2017, якою було відкладено розгляд скарги на 19.06.2017. Разом з тим, апелянт зазначив, що постанова про арешт коштів боржника від 13.12.2016 та постанова про арешт майна боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 є незаконними, протиправними та прийняті з порушенням норм ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 52, абз. 6 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV та п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Стягувач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась на адресу суду з відміткою підприємства зв'язку: «закінченням строку зберігання» .

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом (зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, та на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника стягувача у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про продовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою продовжувати строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені доводи в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 травня 2011 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 у справі № 11/495-03 був виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення 3408083,21 грн. за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.1997 р., в тому числі: сума основної заборгованості 1155000,00 грн., сума нарахованих 3% річних за період з 01.04.2000 р. по 31.07.2009 р. - 462207,61 грн., сума збільшення боргу внаслідок застосування індексу інфляції за той же час - 1790875,60 грн.

07.09.2016 на виконання до відділу з відділу ПВР УВС ГТУЮ у Черкаській області надійшов вищезазначений наказ, за яким 09.09.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 52207196 та встановлено строк для добровільного виконання до 16.09.2016.

У відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем були направлені запити до органів, що здійснюють реєстрацію прав власності щодо наявності зареєстрованого за боржником майна, на яке можливо звернути стягнення.

13.12.2016 державним виконавцем винесена постанова боржника про арешт коштів боржника (на підставі отриманої інформації ДФС України про відкриті боржником рахунки в фінансових установах).

13.12.2016 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника (на підставі отриманої інформації Регіонального сервісного центру в Харківській області про зареєстровані в м. Харкові за боржником транспорті засоби).

Державним виконавцем були здійснена перевірки наявності боржника, за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Харків, вул. Енгельса, 33 (теперішня назва - вул. Різдвяна). За вказаною адресою боржник не встановлений.

15.06.2017 на підставі заяви представника боржника - ОСОБА_2 та отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців про місцезнаходження боржника - ТОВ Укрпінополіетилен в Луганській області, а саме: Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Жовтнева, буд.170 корпус А., державним виконавцем винесена постанова ВП № 52207196 про передачу виконавчого провадження для подальшого виконання до Новоайдарського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою від 09.02.2017 (вх. № 25 від 09.02.2017) на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, згідно якої просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчого провадження від 09.09.2016 року у виконавчому провадженні № 52207196, винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 та винесення постанови про арешт майна боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 незаконними;

- визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2016 у виконавчому провадженні № 52207196, постанову про арешт коштів боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 та постанову про арешт майна боржника від 13.12.2016 у виконавчому провадженні № 52207196 недійсними;

- зняти арешти з майна та коштів ТОВ " Укрпінополіетилен " (код 25181920), які було накладено старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника від 13.12.2016 та постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2016, накладених в рамках виконавчого провадження № 52207196.

В обґрунтування поданої скарги боржник посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2016 № 52207196 є незаконною, прийнята з порушенням ч. 2 ст. 25, п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХIV, п. 1.5.1 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 (у редакції від 18.01.2016). Зокрема, боржник вказує на те, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 09.09.2016, тобто з порушенням триденного строку, передбаченого ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV. Також скаржник зазначає про те, що з урахуванням місцезнаходження боржника у смт. Новоайдар, беручи до уваги відсутність доказів наявності майна у місті Харкові, старший державний виконавець повинна була відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закон України "Про виконавче провадження". Крім того, скаржник посилається на те, що старшим державним виконавцем невірно визначено сторону виконавчого провадження, оскільки зазначено код ЄДРПОУ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, замість коду ЄДРПОУ Харківського відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Відмовляючи в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства було вжито заходи, направлені на виконання рішення суду, в той час, як боржник тривалий час (а саме з 2011 року, коли було видано відповідний наказ) ухиляється від його виконання, а відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, які не повинні шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та обєктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (в редакції Закону від 02.06.2016 року).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання скаржника про порушення строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, судова колегія вважає неправомірними, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 52207196, виконавчий документ переданий державному виконавцю 07.09.2016 та протягом трьох робочих днів у відповідності до ч. 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону до 05.10.2016) державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 09.09.2016. Отже, державним виконавцем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" було вчасно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Стосовно посилань скаржника на необхідність державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження, судова колегія вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Так, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 26.08.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

07.09.2016 стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016), у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Таким чином, у разі зміни місцезнаходження боржника, державний виконавець у процесі виконавчого провадження надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника.

Станом же на момент прийняття заяви про відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця були відсутні такі відомості, оскільки як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної 26.08.2016 державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області були вказані адреси боржника у м. Харкові (вул. Енгельса, 33 та вул. Піскуновська, 3). Крім того, адреса боржника - м. Харків, вул. Енгельса, 33, була зазначена стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Також, ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016) встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Обставина ж зазначена скаржником, а саме відсутність доказів наявності майна боржника у місті Харкові не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016 року).

Таким чином, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області 09.09.2016 правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Щодо тверджень скаржника про те, що старшим державним виконавцем невірно визначено сторону виконавчого провадження, оскільки зазначено код ЄДРПОУ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, замість коду ЄДРПОУ Харківського відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. 1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 19 Закону (найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо), які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження керується ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016 року), відповідно до якої державним виконавцем має бути досліджено відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Тому, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження скаржника про те, що державним виконавцем не вірно визначено сторону виконавчого провадження є безпідставними.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем у відповідності до вимог статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 05.10.2016) також було винесено постанову від 13.12.2016 про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

Відповідно до ч. 1,2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" - арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Стосовно винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2016, то вказана постанова була винесена державним виконавцем у відповідності до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону від 05.10.2016) - виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особі, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів.

В апеляційній скарзі боржник посилається на те, що виконавчі дії у виконавчому провадженні № 52207196, у тому числі винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2016 та постанови про арешт майна боржника від 13.12.2016, повинні були проведені старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 І Т.О. в порядку Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, а не на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до п. 6 Розділу XIII прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII - рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності чим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

У відповідності до п.7 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності чим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII набув чинності з 05.10.2016 року.

Таким чином, постанови від 13.12.2016 про арешт коштів боржника та постанова про арешт майна боржника винесені державним виконавцем у відповідності до вимог статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Що стосується тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та дійшов до хибного висновку про наявність у матеріалах справи доказу отримання скаржником ухвали від 06.06.2017, якою було відкладено розгляд скарги на 19.06.2017, а ухвалу господарського суду Харківської області від 06.06.2017 у справі № 11/495-03 представник ТОВ "Укрпінополіетилен" за довіреністю отримав 20.06.2017, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 18.05.2017 господарським судом Харківської області була винесена ухвала, якою прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" (вх. № 25 від 09.02.2017) на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 до розгляду та призначено слухання справи на 06.06.2017, а також попереджено учасників судового процесу про те, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами або залишити позов без розгляду.

Дана ухвала була надіслана сторонам у справі, в тому числі і Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали. Отримання цієї ухвали боржником (ОСОБА_2) 23.05.2017 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 153).

Однак, боржник не скористався своїм процесуальним правом та в призначене на 06.06.2017 судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, тобто не здійснив передбачені ухвалою суду обов'язкові до виконання дії щодо письмового повідомлення суду.

Вищенаведене стало однією з підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату. Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2017 розгляд скарги (вх. № 25 від 09.02.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" відкладено на 19.06.2017, викликано представників сторін із належним чином оформленими повноваженнями та попереджено сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а також передбачено обов'язок письмово повідомити суд у разі неможливості їх прибуття.

Дана ухвала також була надіслана сторонам у справі, в тому числі і Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вищевказані ухвали господарського суду Харківської області від 18.05.2017 та від 06.06.2017 знаходяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень створено для вільного доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції України. Відповідно до цієї ж статті, ведення Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечує Державна судова адміністрація України, а порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, а також умови доступу до судових рішень регулюється Постановою Кабінету міністрів України від 25.05.2006 № 740 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень". За п. 23 даної Постанови, загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру, має кожна фізична або юридична особа.

Таким чином, боржник без перешкод мав можливість ознайомитись з даними ухвалами для того, щоб скористатись своїми процесуальними правами. Більш того як заявник скарги він повинен був бути обізнаним про стан його скарги, поданої до господарського суду першої інстанції.

Крім того, враховуючи поштовий перебіг та те, що ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2017 про призначення скарги боржника до розгляду на 06.06.2017 ним отримано 23.05.2017, тобто, через 5 днів, суд першої інстанції без будь-яких процесуальних порушень відклав розгляд скарги боржника з 06.06.2017 на 19.06.2017 на 13 днів.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2 ст. 121 2 ГПК України), судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги боржника не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства було вжито заходи, направлені на виконання рішення суду, в той час, боржник тривалий час (а саме з 2011 року, коли було видано відповідний наказ) ухиляється від його виконання, а відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, тому, скарга ТОВ "Укрпінополіетилен" є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 19.06.2017 у справі № 11/495-03 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 121 2 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен", м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.06.2017 у справі № 11/495-03 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.06.2017 у справі № 11/495-03 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.